Рішення № 99172722, 20.08.2021, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

20.08.2021 р. м. Ужгород Справа № 907/136/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Страхової компанії “Альфа-Гарант”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Мако”, смт. Кольчино Мукачівського району

з участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , смт. Кольчино Мукачівського району

про стягнення суми 123 784 грн. 84 коп.,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

Секретар судового засідання – Тягнибок К.О.

представники:

Позивача – без виклику

Відповідача – без виклику

Третьої особи – без виклику

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю Страховою компанією “Альфа-Гарант”, м. Київ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Мако”, смт. Кольчино Мукачівського району про стягнення суми 123 784 грн. 84 коп. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 18.03.2021 року про порушення провадження у справі до участі у справі залучено ОСОБА_1 , смт. Кольчино Мукачівського району в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2021 року відкрито провадження у справі № 907/136/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання – суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 19.04.2021 року. Зобов`язано позивача надіслати залученій до участі у справі третій особі копію позовної заяви та доданих до неї документів, докази надіслання подати суду у строк до 29.03.2021 року. Встановлено третій особі строк для надання суду та сторонам пояснень щодо позову та відзиву у порядку ст. 168 ГПК України протягом 5-ти днів з дня одержання копії позову та відзиву.

Ухвалою суду від 18.03.2021 року суд також в порядку ст. 176 ГПК України звернувся до Органу реєстрації Кольчинської селищної ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та зобов`язав орган реєстрації надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

Отримавши відповідь Кольчинської селищної ради про те, що фізична особа ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) не перебуває, не проживає та не зареєстрована на території Кольчинської селищної ради, господарський суд ухвалою від 02.07.2021 року звернувся із аналогічним запитом про місце перебування (проживання) фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) до Органу реєстрації Чинадіївської селищної ради.

У відповідь на запит господарського суду від 02.07.2021 року Чинадіївська селищна рада листом № 1289102-17 від 12.07.2021 року надала інформацію про те, що згідно Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами та просить стягнути з відповідача суму 123 784 грн. 84 коп. грошових коштів у порядку регресу, посилаючись на те, що страховою компанією на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів від 06.08.2018 року № 06-3NSZ/22-124-01055, укладеного позивачем, як страховиком, з Товариством з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар", виплачено останньому суму 194 404 грн. 05 коп. в якості страхового відшкодування матеріального збитку внаслідок пошкоджень автомобіля VOLVO FH12.460, державний номер НОМЕР_2 , заподіяних у дорожньо – транспортній пригоді (ДТП), яка сталася 01.09.2018 року в результаті зіткнення зазначеного автомобіля з автомобілем відповідача IVECO 440E 38, д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом Kogel, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням його працівника ОСОБА_1 , вину якого у порушенні Правил дорожнього руху встановлено постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 303/6038/18.

При цьому, цивільно-правову відповідальність водія автомобіля IVECO 440E 38, д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом Kogel, д.н.з. НОМЕР_4 , застраховано відповідно до Полісу № АК-008473807 обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ СК “Провідна”. Оскільки страховик – Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант” (позивач у справі) виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 194 404 грн. 05 коп., він звернувся до страховика відповідача – ПрАТ СК “Провідна”, яким застраховано цивільно – правову відповідальність водія автомобіля IVECO 440E 38, д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом Kogel, д.н.з. НОМЕР_4 , винного в вищезазначеній дорожньо – транспортній пригоді, з вимогою про відшкодування виплаченої суми. У свою чергу, ПрАТ СК “Провідна” сплатило позивачу страхове відшкодування частково у розмірі 70 619 грн. 12 коп.

У зв`язку з отриманням страхового відшкодування не в повному розмірі, позивач звернувся з вимогою до відповідача сплатити решту відшкодування у розмірі 123 784 грн. 84 коп., яку останній не виконав.

На виконання вимог суду, позивач заявою № 887 від 02.04.2021 року надав для долучення до матеріалів справи докази надіслання залученій у даній справі третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву у порядку ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.03.2021 року була надіслана на його офіційну юридичну адресу та отримана останнім, про що до матеріалів справи долучено поштове повідомлення про вручення поштового відправлення), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Третя особа, якій ухвала про відкриття провадження у справі від 18.03.2021 року надсилалась за місцем його підтвердженого проживання (перебування), будучи належним чином повідомлена про розгляд даної справи, письмових пояснень щодо позову не подала, із заявами та клопотаннями до суду не зверталася.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача, відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Страховою компанією “Альфа-Гарант” (страховиком, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Товариством з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" (страхувальником) укладено договір добровільного страхування транспортних засобів від 06.08.2018 року № 06-3NSZ/22-124-01055, предметом якого є страхування транспортних засобів, в тому числі автомобіля VOLVO FH12.460, державний номер НОМЕР_2 .

Строк дії договору добровільного страхування транспортних засобів від 06.08.2018 року № 06-3NSZ/22-124-01055 з 09.08.2018 року по 08.08.2019 року (п. 10 Договору добровільного страхування транспортних засобів від 06.08.2018 року № 06-3NSZ/22-124-01055).

01.09.2018 року відбулась дорожньо – транспортна пригода за участю транспортного засобу IVECO 440E 38, д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом Kogel, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу VOLVO FH12.460, державний номер НОМЕР_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар", під керуванням водія ОСОБА_2 .

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.12.2018 року у справі № 303/6038/18 встановлено вину ОСОБА_1 у спричиненні дорожньо – транспортної пригоди 01.09.2018 року, в результаті якої пошкоджень зазнав автомобіль VOLVO FH12.460, державний номер НОМЕР_2 . У постанові зазначено, що ОСОБА_1 о 23 год. 50 хв. 31.08.2018 року на 724 км+800 м автодороги сполученням Київ – Чоп, керуючись автомобілем IVECO 440E 38, д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом Kogel, д.н.з. НОМЕР_4 , рухаючись заднім ходом, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим транспортним засобом VOLVO FH12.460, державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , залишивши місце ДТП. В результаті ДТП транспортний засіб VOLVO FH12.460, державний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Разом з тим, постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.12.2018 року провадження у справі № 303/6038/18 з за ст. ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП України.

Страхувальник – Товариство з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" 03.09.2018 року звернувся до страхової компанії (позивача у справі) із заявою про настання події (страхового випадку) та виплату страхового відшкодування, у зв`язку із настанням дорожньо – транспортної пригоди, в результаті якої пошкоджень зазнав автомобіль страхувальника.

Із змісту акту від 06.09.2018 року огляду колісного транспортного засобу (дефектної відомості) випливає, що автомобіль VOLVO FH12.460, державний номер НОМЕР_2 мав пошкодження, повний список яких наведений в даному акті.

Матеріальний збиток внаслідок вищевказаних пошкоджень автомобіля VOLVO FH12.460, державний номер НОМЕР_2 згідно рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" № 1802806 від 19.09.2018 року склав 198 404 грн. 05 коп.

На виконання своїх зобов`язань за договором страхування, страхова компанія (позивач у даній справі), на підставі заяви на виплату страхового відшкодування, рахунку № 1802806 від 19.09.2018 року, страхового акту № СТ/18/0214 від 28.11.2018 року та розрахунку страхового відшкодування до нього виплатила страхове відшкодування ТОВ "МВ Стеллар" у загальній сумі 194 404 грн. 05 коп. на підставі платіжних доручень від 28.12.2018 року у сумі 100 000 грн. та від 04.01.2019 року у сумі 94 404 грн. 05 коп.

У зв`язку з тим, що транспортний засіб IVECO 440E 38, д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом Kogel, д.н.з. НОМЕР_4 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, відповідно до Полісу № АК-008473807 обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був застрахований на момент скоєння ДТП в ПрАТ СК “Провідна”, позивач звернувся до останнього – ПрАТ СК “Провідна” із регресною вимогою № 03/361 від 31.01.2019 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 194 404 грн. 05 коп.

ПрАТ СК “Провідна” було перераховано позивачу страхове відшкодування у розмірі 70 619 грн. 21 коп., що не заперечується самим позивачем та підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 16873 від 06.05.2019 року.

Позаяк, ПрАТ СК “Провідна” страхове відшкодування позивачу було перераховано частково у розмірі 70 619 грн. 21 коп., позивач різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою, що була здійснена ПрАТ СК “Провідна”, у розмірі 123 784 грн. 84 коп., на підставі ст. ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Мако”.

Таким чином, предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченої потерпілій особі регламентної виплати (страхового відшкодування).

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про страхування.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Викладене кореспондується з положеннями цивільного законодавства, якими передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Страховим випадком, згідно зі ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховик зобов`язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За загальним правилом, згідно з положеннями ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як встановлюють положення ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо – транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Як встановлено матеріалами даної справи, винуватцем дорожньо – транспортної пригоди, яка сталася 01.09.2018 року, є ОСОБА_1 , який на час здійснення дорожньо – транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Мако” (відповідачем у справі) та працював на посаді водія, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією його трудової книжки.

Оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, так як перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Мако” (відповідачем у справі) на момент вчинення дорожньо – транспортної пригоди, то відповідно таким роботодавцем (відповідачем у справі) має бути відшкодована завдана шкода.

Згідно зі статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Оскільки відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то в силу вимог статті 1194 Цивільного кодексу України на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, як на власника джерела підвищеної небезпеки - учасника ДТП, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Як встановлено судом, цивільно – правову відповідальність власника автомобіля IVECO 440E 38, д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом Kogel, д.н.з. НОМЕР_4 застраховано у ПрАТ СК “Провідна” на підставі Полісу № АК-008473807 обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо – транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 цього Закону).

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Оскільки страховик – Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант” (позивач у справі) виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 194 404 грн. 05 коп., він звернувся до страховика відповідача – ПрАТ СК “Провідна”, яким застраховано автомобіль IVECO 440E 38, д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом Kogel, д.н.з. НОМЕР_4 , що відповідно до наданих документів скоїв зіткнення, з вимогою про відшкодування виплаченої суми. У свою чергу, ПрАТ СК “Провідна” сплатило позивачу страхове відшкодування частково у розмірі 70 619 грн. 21 коп.

У зв`язку з отриманням страхового відшкодування не в повному розмірі, позивач звернувся з вимогою до відповідача сплатити решту відшкодування у розмірі 123 784 грн. 84 коп.

На підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, оскільки виплачена позивачем страхова виплата є більшою, ніж відшкодована позивачу ПрАТ СК “Провідна”, різниця між фактичним розміром шкоди та виплатою, що була здійснена СК “Провідна” повинна бути відшкодована відповідачем.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди та виплатою, що була здійснена СК “Провідна” у розмірі 70 619 грн. 21 коп., є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у заявленому розмірі 123 784 грн. 84 коп.

Вищезазначені обставини також були предметом дослідження в Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області під час розгляду позовної заяви ТДВ СК “Альфа-Гарант” до ОСОБА_1 та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мако” про стягнення суми 123 784 грн.

Так, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.02.2021 року у справі № 303/6778/19 відмовлено в позові до ОСОБА_1 , оскільки останній керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, так як перебував у трудових відносинах з ТОВ “Мако” на момент вчинення дорожньо – транспортної пригоди, а тому, за правилами ст. 1172 Цивільного кодексу України відсутні підстави для стягнення з нього коштів. Щодо позовної вимоги про стягнення з ТОВ “Мако” страхового відшкодування суд прийшов до висновку, що такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки виник між юридичними особами.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 270 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки (без виклику) всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 – 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мако”, 89636, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Латорична, будинок, 1 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00275613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант”, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 32382598) суму 123 784 (Сто двадцять три тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні) грн. 84 коп., а також суму 2 270 (Дві тисячі двісті сімдесят гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку з перебування головуючої судді Пригари Л.І. у відпустці з 05.07.2021 року по 07.07.2021 року та з 09.07.2021 року по 09.08.2021 року судове рішення складено та підписано 26.08.2021 року.

Суддя Пригара Л.І.