Рішення № 99172615, 19.08.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.08.2021 Справа № 905/1152/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Вовк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бистрицького Олександра Анатолійовича

про: стягнення 16011,00грн,

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився; п`яти

від відповідача: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

18.02.2021, шляхом надіслання поштового відправлення, Комунальне підприємство «Добро» Добропільської міської ради (далі - КП «Добро») звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бистрицького Олександра Анатолійовича (далі - ФОП Бистрицкий О.А.) про стягнення заборгованості в розмірі 16011,00грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати поставленої теплової енергії за договором №220/17 про надання теплової енергії від 01.07.2017, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 16011,00грн.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2021 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою суду від 23.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1152/21; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі призначено на 13.07.2021 о 10:00год.

Ухвалою суду від 13.07.2021 відкладено підготовче засідання на 19.08.2021.

У судове засідання 19.08.2021представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого копія ухвали суду від 13.07.2021 вручена останньому 21.07.2021.

Представник відповідача у судове засідання 19.08.2021 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений шляхом направлення на юридичну адресу відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1. Поштове відправлення повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Одночасно суд вбачає, що відповідач обізнаний про факт наявності судового процесу, про що свідчить направлений на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому констатується, що інформація отримана останнім з сайту «Судова влада України».

Відповідно презюмується, що в такій ситуації особа точно знає про наявність судової справи і може дізнатися про рух справи, зміст судових рішень, дату судового засідання, зокрема, через доступ на сайт «Судової влади України», або у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно приписів ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;(ч.3 ст.202 цього Кодексу).

Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка останніх не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 ГПКУкраїни.

Позиція учасників процесу

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що на підставі договору №220/17 від 01.07.2017 про надання теплової енергії позивач поставив відповідачу теплову енергію, що підтверджується підписаними сторонами актами реалізації теплової енергії, загальна сума заборгованості станом на 01.06.2021 склала 16011,00грн, заборгованість підтверджено актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2018 по 01.06.2021, що стало підставою для звернення до суду з позовними вимогами щодо її стягнення.

Також позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду витрати зі сплати судового збору, а також відшкодувати витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3000,00грн.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 11,509,526,625,626 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), ст.ст. 179,193, Господарського кодексу України (далі - ГК України), п.1 ч.1,п.5ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово -комунальні послуги».

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №220/17 від 01.07.2017 про надання теплової енергії, специфікації №1, актів реалізації теплової енергії від 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, 10.04.2019, 31.10.2019, 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020, 31.03.2020, рахунків на оплату №2105 (№220/17) від 31.10.2018, №2106 (№220/17) від 31.10.2018, №2547 від 30.11.2018, №2548 від 30.11.2018, №2549 від 30.11.2018, №2998 (№220/17) від 31.12.2018, №2999 (№220/17) від 31.12.2018, №3000 (№220/17) від 31.12.2018, №381 (№220/17) від 31.01.2019, №382 (№220/17) від 31.01.2019, №383 (№220/17) від 31.01.2019, №1167 (№220/17) від 28.02.2019, №1168 (№220/17) від 28.02.2019, №1169 (№220/17) від 28.02.2019, №2055 (№220/17) від 10.04.2019, №2056 (№220/17) від 10.04.2019, №2057 (№220/17) від 10.04.2019, №2862 (№220/17) від 31.10.2019, №2863 (№220/17) від 31.10.2019, №2864 (№220/17) від 31.10.2019, №3349 від 30.11.2019, №3350 від 30.11.2019, №3351 від 30.11.2019, №3788 (№220/17) від 31.12.2019, №3789 (№220/17) від 31.12.2019, №3790 (№220/17) від 31.12.2019, №334 (№220/17) від 31.01.2020, №335 (№220/17) від 31.01.2020, №336 (№220/17) від 31.01.2020, №776 (№220/17) від 29.02.2020, №777 (№220/17) від 29.02.2020, №778 (№220/17) від 29.02.2020, №1205 (№220/17) від 31.03.2020, №1206 (№220/17) від 31.03.2020, №1207 (№220/17) від 31.03.2020, акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2018 по 01.06.2021, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про право на спадщину від 29.09.2006, витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, витягу про реєстрацію права власності, паспорту, довідки №1204 про присвоєння ідентифікаційного номеру, договору купівлі-продажу нерухомості №82542, реєстраційного посвідчення, відомостей з ЄДРПОУ щодо позивача, відповідача, Статуту відповідача, рішення Білецької міської ради №7/35-1 від 09.02.2018, ліцензій, рішень Виконавчого комітету Добропільської міської рали №476 від 25.10.2019, №8 від 15.01.2020, №232 від 30.07.2020, №47 від 09.02.2018, №28 від17.01.2021, договору про надання правової допомоги №08-02/2021 від 22.02.2021, додатку до договору.

ФОП Бистрицкий О.А. надіслав до Господарського суду Донецької області відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідно договору №220/17 від 01.07.2017 про надання теплової енергії в сумі 6238,31грн, відмовити у задоволені вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі у повному обсязі.

За текстом відзиву відповідач визнає факт надання послуг з боку позивача у визначений останнім період у вказаній сумі, але зазначає, що, крім платежів, які враховані позивачем, відповідач також сплатив заборгованість в розмірі 6238,21грн з посиланням на квитанції №0.0.2147987759.1 від 02.06.2021, №10004/06 від 10.07.2021, наявність заборгованості в сумі 9772,69грн ФОП Бистрицкий О.А. підтверджує.

Щодо стягнення понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги відповідач зазначив, що представником позивача взагалі не долучено до примірника позовної заяви відповідача належним чином засвідченої копії свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю, ордеру на надання правової допомоги, договору про надання правової допомоги із додатками, оскільки ці документи додані виключно до суду, що обмежує права відповідача висловити позицію щодо заявлених вимог.

На підтвердження своєї позиції відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: квитанцій №0.0.2147987759.1 від 02.06.2021, №10004/06 від 10.07.2021, докази направлення відзиву позивачу.

Підставність своїх заперечень відповідач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 165 ГПК України.

В тексті відзиву наявне посилання, що примірник ухвали про відкриття провадження у справі відповідач не отримав, інформацію щодо стану справи було отримано останнім 06.08.2021 на сайті «Судова влада України» (стан розгляду справ).

Відзив направлено органами поштового зв`язку на адресу суду та позивача 10.08.2021.

В матеріалах справи міститься поштовий конверт з примірником ухвали про відкриття провадження у справі від 23.06.2021, що направлявся відповідачу судом за вірною адресою, яка є юридичною за даними відповідного реєстру, конверт повернуто органами поштового зв`язку на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що унеможливлює вирахування строку подання відзиву у порядку, що передбачений процесуальним законом. Одночасно, якщо приймати до уваги дату, яку відповідач зазначає як дату, в яку йому стало відомо про наявність судового процесу, відзив подано у встановлений судом строк.

КП «Добро» надіслало до Господарського суду Донецької області відповідь на відзив, в якій підтвердило часткове погашення відповідачем заборгованості, вказує, що розмір наявної заборгованості складає 9772,69грн, яку позивач й просить стягнути.

Крім того, позивач надав суду докази на підтвердження направлення відповідачу договору про надання правової допомоги з додатком, відповіді на відзив.

Оскільки відповідь на відзив направлена на адресу суду органами поштового зв`язку 12.08.2021, позивачем дотримано встановлений судом строк на надання відповіді на відзив. Відповідь на відзив приймається судом до розгляду.

Дослідивши її зміст, суд вказує, що остання не може бути розцінена ані як заява про відмову від позову в частині суми, що є сплаченою, ані як заява про зменшення позовних вимог в цій частині, фактично у відповіді на відзив констатується факт здійснення оплати без зазначення конкретної суми та визначено, що станом на день звернення до суду з документом розмір заборгованості складає 9772,69грн.

Виклад обставин справи, встановлених судом

01.07.2017 між Комунальним підприємством «Добро» Добропільської міської ради (Теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Бистрицьким Олександром Анатолійовичем (Споживач) укладено договір про постачання теплової енергії, згідно умов п.1.1 якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання поставляти Споживачеві теплову енергію, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим договором.

Право на постачання теплової енергії КП «Добро», що згідно п. 2.1 Статуту останнього створено з метою задоволення потреб громадян, підприємств та установ, організацій у наданні послуг з постачання теплової енергії, водопостачання та водовідведення, передбачено відповідною ліцензією, яка видана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1554 від 15.09.2016.

Згідно до п.9.1 договору, останній набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов`язань. Відповідно до ст.631 ЦК України сторони домовились, що всі умови договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01.07.2017. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії по його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін.

Матеріали справи не містять письмових заяв про припинення договору, як насідок, він є пролонгованим на наступні періоди.

Відповідно до п.1.3 договору обсяги, тарифи та розрахунок теплової енергії встановлюються сторонами у специфікаціях до цього договору, що є невід`ємними частинами цього договору.

За умовами п. 3.1 договору, що передбачає якість товару, за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання з постачання теплової енергії Споживачеві в потрібних йому обсягах, згідно якісних характеристик.

Умови постачання теплової енергії визначені сторонами у розділі 5 договору: теплова енергія надається у вигляді гарячої води на потреби опалення - в період опалювального сезону, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку - виходячи з площі об`єкту, що обслуговуються в рамках цього договору, Споживач, що має прилади обліку, щомісячно з 25 по 30 число поточного місяця з представником Теплопостачальної організації знімає показання приладів обліку теплової енергії та складають відповідний акт. (п.п.5.1.1, 5.2.1, 5.2.4)

У пункті 4.1 договору сторони погодили загальну ціну договору, яка орієнтовно становить - 8538,17грн, у тому числі ПДВ -1432,03грн.

Відповідно до п.4.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться згідно рахунку, актів реалізації, виписаних Теплопостачальною організацією та здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач погоджує акт реалізації, підписує, скріплює печаткою та повертає акт не пізніше 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим. При немотивованій відмові Споживача від підписання акту без відповідної заяви, Теплопостачальна організація самостійно складає та підписує акт, один екземпляр якого передається Споживачу. Цей акт є обов`язковим для виконання двома сторонами договору. (п.4.3).

Згідно п.4.4 договору Споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки щомісяця.

Сторонами в якості невід`ємної частини договору підписана Специфікація №1, в якій, у тому числі, визначені об`єкти, на які подається теплова енергія, а саме: ФОП БистрицкийО.А. - м.Білицьке, вул.Миру, 15; м.Білецьке, вул. Південна,1, с.Водяне, вул.Центральна, буд.23.

В матеріалах справи наявні докази, що підтверджують право власності відповідача на вказані об`єкти нерухомості, а саме: свідоцтво про право на спадщину від 29.09.2006, витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі, витяг про реєстрацію права власності, договір купівлі-продажу нерухомості №82542 тощо.

Рішеннями Виконавчого комітету Добропільської міської рали №476 від 25.10.2019, №8 від 15.01.2020, №232 від 30.07.2020, №47 від 09.02.2018, №28 від17.01.2021 встановлено річні норми споживання теплової енергії та відповідні тарифи.

ЯК вбачається з актів реалізації теплової енергії від 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, 10.04.2019, 31.10.2019, 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020, 31.03.2020, у період з жовтня 2018 по березень 2020 позивач поставив відповідачу на три об`єкти теплову енергію.

Акти підписані представниками сторін без зауважень та заперечень, мають посилання на договір та період постачання, обсяг постачання, тарифи, вартість тощо.

Докази на підтвердження наявності претензій Споживача до Теплопостачальної організації щодо кількості або якості теплової енергії, що поставлена у відповідний період, у матеріалах справи відсутні.

За кожним актом відповідачу виставлені рахунки на оплату: №2105 (№220/17) від 31.10.2018, №2106 (№220/17) від 31.10.2018, №2547 від 30.11.2018, №2548 від 30.11.2018, №2549 від 30.11.2018, №2998 (№220/17) від 31.12.2018, №2999 (№220/17) від 31.12.2018, №3000 (№220/17) від 31.12.2018, №381 (№220/17) від 31.01.2019, №382 (№220/17) від 31.01.2019, №383 (№220/17) від 31.01.2019, №1167 (№220/17) від 28.02.2019, №1168 (№220/17) від 28.02.2019, №1169 (№220/17) від 28.02.2019, №2055 (№220/17) від 10.04.2019, №2056 (№220/17) від 10.04.2019, №2057 (№220/17) від 10.04.2019, №2862 (№220/17) від 31.10.2019, №2863 (№220/17) від 31.10.2019, №2864 (№220/17) від 31.10.2019, №3349 від 30.11.2019, №3350 від 30.11.2019, №3351 від 30.11.2019, №3788 (№220/17) від 31.12.2019, №3789 (№220/17) від 31.12.2019, №3790 (№220/17) від 31.12.2019, №334 (№220/17) від 31.01.2020, №335 (№220/17) від 31.01.2020, №336 (№220/17) від 31.01.2020, №776 (№220/17) від 29.02.2020, №777 (№220/17) від 29.02.2020, №778 (№220/17) від 29.02.2020, №1205 (№220/17) від 31.03.2020, №1206 (№220/17) від 31.03.2020, №1207 (№220/17) від 31.03.2020.

У вказаних рахунках в графі «Отримав» наявний підпис Споживача, що безумовно свідчить про отримання вказаних рахунків останнім.

Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2018 по 01.06.2021, який міститься в матеріалах справи, встановлено, що загальна вартість обсягу поставленої теплової енергії складає 100425,02грн, взагалом сплаченими є 84414,02грн, заборгованість станом на 01.06.2021 складає 16011,00грн.

Акт підписано представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплено печатками підприємств.

У наступному ФОП Бистрицкий О.А. на підтвердження здійснення оплати надав суду копії квитанцій №0.0.2147987759.1 від 02.06.2021, №10004/06 від 10.07.2021.

Суд вбачає, що на підставі квитанції №0.0.2147987759.1 від 02.06.2021 здійснена оплата на суму 2630,53грн, тоді як за квитанцією №10004/06 від 10.07.2021 при її заповненні Споживачем зазначена сума 3697,78грн, але згідно частини, яка заповнена касиром банку при здійсненні оплати вбачається, що фактично оплата здійснена на суму 3698,00грн.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та подані заперечення, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, закриття провадження у справі, зважаючи на таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленої теплової енергії.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Дослідивши договір №220/17 від 01.07.2017 про надання теплової енергії, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором постачання теплової енергії, який підпадає під правове регулювання норм статті 275 Господарського кодексу України, а також Закону України «Про теплопостачання».

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств, не є розірваними, на час розгляду справи у судовому порядку недійсними не визнаний.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об`ємів поставки товару та її якості, а також ціною та строками виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір №220/17 від 01.07.2017 про надання теплової енергії є належною підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч.6,7 ст.276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч.6 ст.19 ЗУ «Про теплопостачання»).

При цьому, визначальним є фактичне отримання теплової енергії, що і породжує виникнення кореспондуючого обов`язку Споживача з виконання грошових зобов`язань за спірним договором.

На підставі представлених первісних документів, які складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операції на підставі договірних відносин сторін - актів реалізації теплової енергії - судом встановлено, що за період з жовтня 2018 по березень 2020 відповідачу позивачем здійснювалось постачання теплової енергії.

Також в матеріалах справи містяться відповідні рахунки до кожного акту, які є підписаними відповідачем, що є безпосереднім доказом їх отримання останнім.

Вказані обставини відповідачем у відзиві не оспорюються.

За приписами частин першої, другої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Оскільки п. 4.2 договору передбачає, що розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться згідно рахунку, актів реалізації, виписаних Теплопостачальною організацією та здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, суд вважає, що встановлений договором строк оплати настав.

Виставлені позивачем рахунки частково сплачені відповідачем не були, заборгованість в сумі 16011,00грн, яка існувала на 01.06.2021 підтверджена відповідним актом звіряння розрахунків.

Тому позивач, вказуючи на невиконання відповідачем обов`язку зі сплати коштів за договором у вказаній сумі, заявив позовні вимоги про її стягнення з відповідача.

У відзиві відповідач вказує, що частково сплатив заборгованість, а саме: підставі квитанції №0.0.2147987759.1 від 02.06.2021 здійснена оплата на суму 2630,53грн, №10004/06 від 10.07.2021 в сумі 3697,78грн.

Однак, як встановлено судом, за квитанцією №10004/06 від 10.07.2021 відповідачем фактично сплачена сума 3698,00грн.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 13/51-04, Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №910/7290/19.

Таким чином, визначальними для встановлення наявності порушеного права та підстав для закриття провадження у справі згідно пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору щодо здійснених оплат є дата відкриття провадження у справі.

У справі №905/905/1152/21 провадження відкрито судом 23.06.2021.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що на момент відкриття провадження у справі оплата згідно квитанції №0.0.2147987759.1 від 02.06.2021 вже була здійснена на суму 2630,53грн.

Відповідно на момент відкриття провадження у справі право позивача не було порушено, захисту не підлягає, тому в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Одночасно, після відкриття провадження проведено оплату за квитанцією №10004/06 від 10.07.2021 в сумі 3698,00грн, тому в цій частині наявні підстави для закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Доказів оплати залишку вартості поставленої теплової енергії в сумі 9682,47грн матеріали справи не містять.

У відзиві та відповіді на відзив сторони підтверджують наявність заборгованості в сумі 9772,69грн, але при розрахунку даної суми має місце невірний підрахунок при здійсненні плюсування сплачених сум, що призвело до визначення невірної сукупної суми.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов`язань з вчасної оплати та встановленою наявність основного боргу Споживача перед Теплопостачальною організацією за договором №220/17 від 01.07.2017 про надання теплової енергії в сумі 9682,47грн.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, ураховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості в сумі 9682,47грн, у задоволенні позовних вимог в сумі 3698,00грн слід відмовити, закрити провадження у справі в сумі 2630,53грн.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача судових витрат, які за змістом позову, крім судового збору в сумі 2270,00грн, складаються також з витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких становить 3000,00грн.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також справ і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші вид правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини третя, четверта статті 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.( частина 8 ст.129 ГПК України).

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

22.02.2021 між Адвокатським об`єднанням «В суді» (далі - Об`єднання) та КП «Добро»( далі-Клієнт ) укладений договір про надання правової допомоги №08-02/2021, відповідно до пункту 1.1 якого Об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах та в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов`язується здійснити платежі, що визначені цим договором.

Строк дії договору у п.6.1 встановлено сторонами до 31.12.2021.

Перелік прав та обов`язків сторін наведено у розділах 2,3 договору.

Відповідно пункту 1.2 договору детальний опис видів правової допомоги, що надається Клієнтові за цим договором, визначається сторонами у додатках до цього договору, проте вказані додатки не зменшують обсяг повноважень Об`єднання та обов`язків Клієнта, що визначені цим договором.

Порядок здійснення розрахунків наведено сторонами у розділі 4, згідно якого встановлено, що правову допомогу за цим договором Клієнт сплачує шляхом перерахування коштів на рахунок Об`єднання, зазначений у договорі. Розмір гонорару Об`єднання за цим договором визначається сторонами окремо у додатках до договору, які є його невід`ємною частиною. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений час та інші обставини. За будь-яких умов розмір гонорару за цим договором не може перевищувати 48000,00грн.

Фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору ( у томі числі щодо сплати офіційних платежів (податків, зборів, у тому числі судових, державного мита тощо), видатки на міжнародний та/або міжміський зв`язок. Поштові витрати, фотокопіювання, транспортні та відрядні витрати, переклад на іноземні мови та з іноземних мов, витрати на оплату праці експертів, консультантів із спеціальних питань та інше) здійснюються Об`єднанням виключно за рахунок коштів отриманих від Клієнта в порядку авансування. За відсутності зазначених коштів Об`єднання має право не вчиняти будь-яких дій в межах цього договору, при цьому Об`єднання не несе відповідальності за будь-які несприятливі наслідки, що можуть настати у зв`язку з таким не вчиненням. За окремою домовленістю сторін або за рішенням Об`єднання здійснення таких платежів є можливим за рахунок коштів останнього з подальшою їх повною компенсацією Клієнтом. Остаточний розмір таких витрат визначається сторонами в Акті про надання правової допомоги.

За п. 4.7 договору за результатами надання правової допомоги (повністю або частково - за окремим видом правової допомоги) складається акт, що підписується представниками сторін. Акт надсилається, надається Клієнту Об`єднанням на визначені у цьому договорі засоби факсимільного зв`язку або з використанням сервісів комунікації Viber, Telegram, WhatsApp або поштою (у тому числі електронною) або передається особисто. Акт про надання правової допомоги вважається підписаним та погодженим з Клієнтом без зауважень, якщо протягом 5 днів з моменту його направлення /надання Клієнту Об`єднання не отримало письмові аргументовані заперечення щодо нього.

У вказаному пункті договору сторони також домовились, що достатнім підтвердженням повноти та належності наданої за цим договором правової допомоги є її повна або часткова оплата (за умови, якщо правова допомога надається в день укладання цього договору та /або умови договору передбачають післяплату (повну або часткову) за надану правову допомогу). У такому разі сторони можуть не складати та не підписувати відповідний акт за результатами надання правової допомоги.

З Додатку, копія якого додана до договору, вбачається, що сторони узгодили вид правової допомоги - надання послуг щодо захисту Клієнта, представництво його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорі, а також надання консультацій щодо захисту та представництва Клієнту перед третіми особами , у тому числі перед органами, які здійснюють примусове виконання рішень з питань стягнення заборгованості з фізичних та юридичних осіб на користь Клієнта. Розмір гонорару - супроводження однієї судової справи в суді першої інстанції (у тому числі, за необхідності підготовка пояснень, клопотань, заяв, взяття участі у судових засідання) 3000,00грн, супроводження однієї справи про стягнення заборгованості на користь Клієнта з боржника в межах одного виконавчого провадження: 2000,00грн. Відомості щодо переліку судових та виконавчих проваджень, супроводження за якими здійснюється в межах цього додатку, надаються Клієнтом додатково.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини восьмої 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, у спірних правовідносинах обов`язковому дослідженню підлягає встановлення обставин щодо реального надання правничої допомоги клієнту.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Позивач у тексті позовної заяви вказав, що за попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, до даних витрат віднесено витрати по оплаті судового збору в сумі 2270,00грн, та витрати з оплати професійної правничої допомоги в сумі 3000,00грн.

Позивач надав суду належним чином засвідчені копії свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю, ордеру на надання правової допомоги, договору про надання правової допомоги із додатком, однак вказані документи первісно, разом з примірником позовної заяви, не були направлені на адресу відповідача. У подальшому, позивач надав суду докази на підтвердження направлення відповідачу договору про надання правової допомоги з додатком.

Одночасно, позивачам не надано суду будь-яких інших доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок щодо обсягу наданих послуг, виконаних адвокатом, їх фактичної вартості, відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) у межах справи, що розглядається.

Так, позивач не надав суду доказів на підтвердження факту виконання умов договору про надання правової допомоги №08-02/2021 від 22.02.2021 щодо виконання Об`єднанням послуг з надання професійної правничої допомоги в межах справи №905/1152/21, а саме, доказів виконання послуг, що визначені п.4.7 договору: акту за результатами надання правової допомоги (повністю або частково - за окремим видом правової допомоги) або доказів оплати вартості виконаних робіт відповідачем, що також є достатнім підтвердженням повноти та належності наданої за договором правової допомоги за умовами договору.

З оглядну на наведене, суд вважає, що факт надання послуг з професійної правничої допомоги в межах справи №905/1152/21 є не доведеним належними доказами, тому підстави для відшкодування судових витрат оплати професійної правничої допомоги стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, відсутні.

Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1372,67грн.

Згідно приписів Закону України «Про судовий збір» позивач має право на звернення до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору в частині вимог, провадження за якими закрито.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231,236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі №905/1152/21 за позовом Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бистрицького Олександра Анатолійовича про стягнення 16011,00грн щодо стягнення 2630,53грн.

Позовні вимоги за позовом Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бистрицького Олександра Анатолійовича про: стягнення 13380,47грн задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бистрицького Олександра Анатолійовича (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради (адреса місцезнаходження: 85001, Донецька обл., місто Добропілля, провулок Луганський, будинок 2А; код ЄДРПОУ:40507613) заборгованість в сумі 9682,47грн, судовий збір в сумі 1372,67грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини складено та підписано в судовому засіданні 19.08.2021.

Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2021.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова