Рішення № 99171886, 20.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року Справа № 160/7447/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С. за участі: представника позивача представника відповідача Курочкіної І.С., Михайлюк Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2021 року Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50079, ІК в ЄДРПОУ 00191023) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, буд. 57, м.Дніпро, 49600, ІК в ЄДРПОУ 43968079) з вимогами: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 16.04.2021 № 85/320050.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 16.04.2021 р. № 85/320050 є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки від 18.12.2020 р. № 744/28-10-50-12/00191023. Вказує, що висновки перевірки, з урахуванням рішення ДПС України № 8297/6/99-00-06-01-02-06 від 13.04.2021 р. про завищення податкового кредиту за вересень 2020 року на суму 863559 грн. по операціям з придбання товару у контрагентів ТОВ «МК-Сталь», ПП «Маркетпромресурс», ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод», які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаними контрагентами-постачальниками, є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент спірних правовідносин вказані контрагенти-постачальники мали необхідний обсяг правосуб`єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Також заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/7447/21, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 26.05.2021 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

07.06.2021 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки від 18.12.2020 р. № 744/28-10-50-12/00191023 та вказано, що в ході проведення перевірки встановлено завищення податкового кредиту по операціям з придбання товарів у контрагентів ТОВ «МК-Сталь», ПП «Маркетпромресурс», ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод». Посилається на не підтвердження реальності взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами-постачальниками, оскільки встановлено неналежне виконання умов укладених договорів, відсутність документів, що мають силу первинних документів та підтверджують настання правових наслідків у взаємовідносинах позивача та вказаних контрагентів. Вказує, що в ході проведення перевірки встановлено, що дані звітності контрагентів ТОВ «МК-Сталь», ПП «Маркетпромресурс», ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» щодо отриманих/виплачених доходів не відповідають фактичним відомостям та ставлять під сумнів характер задекларованих відносин.

15.06.2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що з метою підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ «МК-Сталь», ПП «Маркетпромресурс», ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивачем надавалися всі документи, які підтверджують виконання умов договору, а саме: перепустки на ввезення ТМЦ, накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, докази оплати, паспорти якості. Жодна норма Податкового кодексу України чи іншого законодавчого акту не ставить в залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту від дослідження ланцюга постачання до виробника ТМЦ, а єдиною підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна. Крім того, позивач зазначає, що рух активів підтверджується: прибутковими ордерами - збільшення запасів, платіжними дорученнями - зменшення грошових коштів.

30.06.2021 року відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких посилається на положення «Політики та закупівлі в групі Метінвест», затвердженої генеральним директором від 22.04.2014 р. Вказано, що надані первинні документи не відповідають сутності операцій, не несуть доказовості відносно змісту задекларованих операцій та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Протокольною ухвалою суду, оголошеною у судовому засіданні 14.07.2021 року із занесенням до протокол судового засідання, закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/7447/21 та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання 20.07.2021 року прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача вимоги позову підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, наведені у позові.

Представник відповідача вимоги позову не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (ІК в ЄДРПОУ 00191023) зареєстровано 28.10.1996 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у період з 24.11.2020 року по 14.12.2020 року Офісом великих платників податків ДПС Державної податкової служби України відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, Податкового кодексу України, на підставі наказу від 19.11.2020 року № 1351 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.10.2020 р. № 9271698895 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 26.10.2020 р. № 9276281691 від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами перевірки 18.12.2020 року складено акт № 744/28-10-50-12/00191023, у висновку якого зазначено про встановлення порушень:

- п.п. «а» п.198.1, абз. 1-3 п.198.2, абз. 1, 2 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за період з 01.09.2020 по 30.09.2020 на загальну суму ПДВ 7130553 грн.;

- п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 7130553 грн.

Не погоджуючись з вказаними висновками акта перевірки, ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" подано до Офісу великих платників податків ДПС заперечення на акт.

На підставі акта перевірки від 18.12.2020 р. № 744/28-10-50-12/00191023 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2021 року № 000002/3200 (форма “В4”), яким зменшено ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 7130553 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" в адміністративному порядку, та рішенням ДПС України № 8297/6/99-00-06-01-02-06 від 13.04.2021 р. скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.01.2021 року № 000002/3200 у частині взаємовідносин скаржника із ПП «ЮАС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «НОВІ МЕТОДИ», TOB «СК СПМ», ПП «СТРОЙ-АРСЕНАЛ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-АУТСОРСИНГОВА КОМПАНІЯ «КАМЕЛОТ», ТОВ «МГРУПТЕХНОЛОГІЯ», ТОВ «ІНВЕСТ-РЕМОНТ», ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР УА», ПП «ВАКАНТ», ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА МОНТАЖНА КОМПАНІЯ «МЕХАНОМОНТАЖ», ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», а в іншій частині зазначене ППР - залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

З урахуванням рішення ДПС України № 8297/6/99-00-06-01-02-06 від 13.04.2021 р. Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2021 року № 85/320050 (форма “В4”), яким зменшено ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2020 року на суму 863559 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу) (абз. «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «МК-Сталь», ПП «Маркетпромресурс», ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод».

Судом встановлено, що 24.04.2019 року між ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та ТОВ «МК-Сталь» (постачальник) було укладено договір поставки № 475, предметом якого є: постачання запасних частин на умовах, визначених договором.

Кількість, номенклатура товару визначається у специфікаціях (пункт 2.1 договору).

До вказаного договору сторонами погоджено: специфікацію № 1 на поставку товару (основа ч.15679.53.100сб) вартістю 1900800,00 грн. (з ПДВ), специфікацію № 2 на поставку товару вартістю 571824,00 грн. (з ПДВ), специфікацію № 3 на поставку товару (колісник в асортименті) вартістю 6084283,54 грн. (з ПДВ), специфікацію № 5 на поставку товару вартістю 72000,00 грн. (з ПДВ), специфікацію № 6 на поставку товару (траверса в асортименті) вартістю 258000,00 грн. (з ПДВ), специфікацію № 7 на поставку товару (естакада) вартістю 49680,00 грн. (з ПДВ), специфікацію № 8 на поставку товару (роликоопора) вартістю 267600,00 грн. (з ПДВ), специфікацію № 9 на поставку товару (тічка завантажувальна) вартістю 948000,00 грн. (з ПДВ), специфікацію № 10 на поставку товару (колосник) вартістю 270204,48 грн. (з ПДВ), специфікацію № 12 на поставку товару (колосник) вартістю 3762502,85 грн. (з ПДВ), специфікацію № 13 на поставку товару (колосник в асортименті) вартістю 592975,91 грн. (з ПДВ).

Поставка товару підтверджена накладною № 428 від 16.12.2019 р., рахунком № 428 від 16.12.2019 р., накладною № 427 від 16.12.2019 р., рахунком № 427 від 16.12.2019 р., накладною № 47 від 21.02.2020 р., рахунком № 47 від 21.02.2020 р., накладною № 36 від 17.02.2020 р., рахунком № 36 від 17.02.2020 р., накладною № 152 від 28.05.2020 р., рахунком № 152 від 28.05.2020 р., накладною № 151 від 28.05.2020 р., рахунком № 151 від 28.05.2020 р., накладною № 230 від 14.07.2020 р., рахунком № 230 від 14.07.2020 р., накладною № 356 від 30.09.2020 р., рахунком № 356 від 30.09.2020 р.

Поставка товару здійснена на замовлення ТОВ «МК-Сталь» перевізником ОСОБА_1 , що підтверджено товарно-транспортними накладними № УК161219/41 від 16.12.2019 р., № УК161219 від 16.12.2019 р., № УК210220 від 21.02.2020 р., № УК170220 від 17.02.2020 р., № УК280520/2 від 28.05.2020 р., № УК280520 від 28.05.2020 р., № УК140720 від 14.07.2020 р., № УК300920 від 30.09.2020 р.

Також в матеріалах справи містяться прибуткові ордери на придбаний у ТОВ «МК-Сталь» товар.

28.01.2020 року між ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» (постачальник) було укладено договір поставки № 43, предметом якого є: постачання запасних частин на умовах, визначених договором.

Кількість, номенклатура товару визначається у специфікаціях (пункт 2.1 договору).

До вказаного договору сторонами погоджено: специфікацію № 1 на поставку товару (колосник) вартістю 1462812,31 грн. (з ПДВ), специфікацію № 2 на поставку товару (колосник в асортименті) вартістю 4140700,80 грн. (з ПДВ), специфікацію № 3 на поставку товару (колісник) вартістю 6539304,00 грн. (з ПДВ).

Поставка товару підтверджена накладною № 2805201 від 28.05.2020 р., рахунком № СФ-0000143 від 28.05.2020 р., накладною № 3007202 від 30.07.2020 р., рахунком СФ-0000237 від 30.07.2020 р., накладною № 2909201 від 29.09.2020 р., рахунком СФ-0000320 від 29.09.2020 р.

Поставка товару здійснена на замовлення ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" перевізником ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , що підтверджено товарно-транспортними накладними № 0000000057 від 28.05.2020 р., № 0000000095 від 30.07.2020 р., № 0000000140 від 29.09.2020 р..

Також в матеріалах справи містяться прибуткові ордери на придбаний у ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» товар.

18.03.2020 року між ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та ПП «Маркетпромресурс» (постачальник) було укладено договір поставки № 199, предметом якого є: постачання матеріалів (засоби) на умовах, визначених договором.

Кількість, номенклатура товару визначається у специфікаціях (пункт 2.1 договору).

До вказаного договору сторонами погоджено: специфікацію № 1 на поставку товару (засіб дезінфікуючий) вартістю 892200,00 грн. (з ПДВ), специфікацію № 2 на поставку товару (респіратор) вартістю 990000,00 грн. (з ПДВ).

Поставка товару підтверджена накладною № ПР-00216 від 23.03.2020 р., рахунком № 0000215 від 18.03.2020 р., накладною № 0000211 від 23.03.2020 р., рахунком № 0000211 від 17.03.2020 р., накладною № 0000260 від 26.03.2020 р., рахунком № 0000260 від 26.03.2020 р., накладною № 0000211 від 19.03.2020 р., накладною № 0000267 від 29.03.2020 р., рахунком № 0000267 від 29.03.2020 р.,

Поставка товару здійснена на замовлення ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджено подорожніми листами від 23.02.2020 р., від 26.03.2020 р., від 19.03.2020 р., від 30.03.2020 р.

Також в матеріалах справи містяться прибуткові ордери на придбаний у ПП «Маркетпромресурс» товар.

Суд зазначає, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «МК-Сталь», ПП «Маркетпромресурс», ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» у перевіряємий період.

Також представником позивача в ході судового розгляду справи зазначалось, що однією з стратегічних цілей бізнес-процесу закупки в Групі МЕТІНВЕСТ є підвищення надійності ланцюга поставок за рахунок попередньої кваліфікації постачальників та відбору постачальників перед проведенням конкурсу (п. 3.2.7.Політики по закупкам), а одним з основних принципів закупівельної діяльності Групи МЕТІНВЕСТ є предкваліфікація, вибір та оцінка постачальника.

Відповідно до пункту 7.3 Політики по закупкам вибір постачальника здійснюється в обов`язковому порядку із переліку предкваліфікованих постачальників. В процедурі предкваліфікації обов`язково приймають участь представники служби безпеки та служби закупки.

Служба закупки здійснює збір пакету документів, що необхідний для проведення предкваліфікації, проводить перевірку на відповідність вимогам категорії стратегії, організовує проведення аналізу достатності технічних, технологічних, фінансових, організаційних можливостей постачальника, оцінює можливості вступу постачальника у договірні відношення та виконанню ним зобов`язань перед Групою МЕТІНВЕСТ з поставки матеріалів, послуг у відповідності до вимог замовника та по результатам аналізу готує висновок на розгляд тендернго комітету.

Постачальники позивача проходять предкваліфікацію по кожній із категорій закупок, в рамках якої вони претендують виконати поставку. Наявність предкваліфікації постачальника з будь-якої категорії на одному з Активів або Керуючої компанії, означає його предкваліфікацію з цієї категорії для всієї Групи МЕТІНВЕСТ.

Підставою для укладення договору з постачальником є рішення за результатами процедури вибору постачальника, що прийнято з урахуванням вимог категорійної стратегії, а у разі її відсутності - даної політики.

З урахуванням того, що сума закупки за договором з ТОВ «МК-Сталь» (постачальник) № 475 від 24.04.2019 року перевищувала еквівалент 100 тис.доларів США, 18.02.2019 року ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» було проведено засідання тендерного комітету за результатами якого було прийнято рішення про доцільність укладення договору поставки з ТОВ «МК-Сталь».

16.12.2019 року проведена предкваліфікаційна перевірка контрагента ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» на предмет благонадійності, історії партнерства та можливості виконання договірних зобов`язань та рекомендовано затвердити ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» в присвоєнні статусу «предкваліфікаційний постачальник» запчастин колосники.

Протоколом тендерного комітету № 2943 від 16.12.2019 р. прийнято рішення про доцільність укладення договору поставки з ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод».

Також 18.12.2017 року проведена предкваліфікаційна перевірка контрагента ПП «Маркетпромресурс» на предмет благонадійності, історії партнерства та можливості виконання договірних зобов`язань та рекомендовано предкваліфікувати по категорії закупок адміністартивно-господарське обладнання та матеріали.

Відповідно до протоколу наради Групи МЕТІНВЕСТ від 18.03.2020 р. №01/1573-9.10 з метою профілактики COVІD-19 та необхідністю термінової закупки медичних масок, рукавичок, дезінфекції дозволено при закупці 313 для профілактики COVID-19 проводити закупку по спрощеній системі.

З урахуванням зазначеного прийнято рішення тендерного комітету від 18.03.2020 р. №2020100318 про доцільність укладення договору з даним контрагентом в категорії поставок з значенням базових умов такого договору.

Суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ «МК-Сталь», ПП «Маркетпромресурс», ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Слід вказати, що видами господарської діяльності ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" є: добування залізних руд, діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, що, в свою чергу, пояснює придбання запчастин на підставі договорів, укладених з ТОВ «МК-Сталь» та ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод».

Отже, суд вказує на доведеність використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаних у ТОВ «МК-Сталь», ПП «Маркетпромресурс», ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» товарів, оскільки придбані товари використані позивачем з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.

Також суд зазначає, що вимога відповідача про надання документів, що підтверджують переміщення на території позивача робітників підрядників є безпідставною, оскільки чинним законодавством України не передбачене обов`язкове встановлення пропускного режиму на такого роду підприємствах, яким є підприємство позивача. Окрім того такі документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей або послуг.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладеного з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Також суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладеного договору та специфіку придбаних товарів, суд робить висновок, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товару у ТОВ «МК-Сталь», ПП «Маркетпромресурс», ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: “Інтерсплав” проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес АД” проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і “Бізнес Супорт Центр” проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі “Булвес” АД проти Болгарії” Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: “...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі “Бізнес СепортСентре проти Болгарії”, пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Федорченко та Лозенко проти України” висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення “поза розумними сумнівом”. Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі “Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства” (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення “встановлений законом”, є передбачуваність. Норму не можна вважати “законом”, якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Отже, під час судового розгляду позивачем підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товару, їх використання в господарській діяльності, підтверджено виконання умов укладеного договору, надано доказів факту виконання договірних зобов`язань та відповідних розрахунків за укладеним договором.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки від 18.12.2020 р. № 744/28-10-50-12/00191023, які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаними контрагентами-постачальниками, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.04.2021 р. № 85/320050 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 12 953 грн. 38 коп., що документально підтверджується платіжним дорученням № 4500032405 від 29.04.2021 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 12 953 грн. 38 коп. підлягає стягненню з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50079, ІК в ЄДРПОУ 00191023) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, буд. 57, м.Дніпро, 49600, ІК в ЄДРПОУ 43968079) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 16.04.2021 № 85/320050 винесене Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків у відношені Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 43968079) на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191023) понесені позивачем судові витрати в сумі 12 953 грн. 38 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 липня 2021 року.

Суддя Е.О. Юрков