Рішення № 99171596, 25.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 серпня 2021 р. Справа № 120/5199/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036) про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача №025450003983 від 05.02.2021 про відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, як працівнику, зайнятому повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З метою зарахування до пільгового стажу періодів роботи та призначення пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.05.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву.

15.06.2021 стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що останній заперечує проти задоволення позову. Зазначено, що спірним рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкова державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідною стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно п. 4.1 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 р. за №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/1173 (далі - Порядок), при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, для зарахування до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992р., відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до чинних на період роботи Списків правом на пільгове пенсійне забезпечення користувалися водії навантажувача, що передбачено розділом II Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003р.

Згідно записів у трудовій книжці позивача з 25.05.2005р. прийнятий на роботу в ЗАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат» водієм навантажувача зайнятого на завантаженні гірничої маси та каоліну збагаченого автотракторного цеху; з 24.03.2008р. - переведений водієм навантажувача, зайнятого завантаженням каоліну збагаченого цеху сухого збагачення каоліну; з 08.05.2012р. - переведений водієм навантажувача цеху тарування, пакування, сортування; з 31.12.2012р. - звільнений з роботи; з 02.01.2013р - прийнятий водієм навантажувача цеху тарування пакування, сортування в TOB «АКВ Українське каолінове товариство»; з 15.05.2015р. - звільнений з роботи.

В матеріалах електронної пенсійної справи наявна уточнююча довідка №11-09 від 17.07.2020р., видана ПАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат», згідно якої він в період з 25.05.2005 по 18.01.2006 дійсно протягом повного робочого дня працював зі шкідливими умовами праці за професією водій навантажувач, зайнятий завантаженим гірничої маси автотракторного цеху, з посиланням на розділ XXXIII Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003р. та з атестованим робочим місцем у 2001році.

Разом з тим, в наказі по підприємству №115 від 15.05.2001 року щодо переліку посад, яким підтверджено пільгове обчислення стажу відсутня посада, яка була перейменована з 19.01.2006 року на водія навантажувача, зайнятого каоліном збагаченим, на якій заявник працював по 23.03.2008р згідно уточнюючої довідки та трудової книжки. Атестацію робочого місця по даній посаді було проведено 12.05.2006 року, тому підстав для зарахування періоду роботи з 19.01.2006р. по 11.05.2006р. до пільгового стажу немає.

Не підпадає зарахуванню до пільгового стажу і період роботи з 24.03.2008р. по 28.04.2011р. на посаді водія навантажувача, зайнятого завантаженням каоліну збагаченого у цеху сухою збагачення каоліну, оскільки у 2006 році посада не атестувалася.

Відсутні підстави зарахування до пільгового стажу також періоду роботи з 08.05.2012р. по 29.05.2012р., так як посада водія завантажувача цеху тарування, пакування, сортування відсутня в переліку атестованих посад у 2011році.

Зазначені відомості про трудову діяльність підтверджені і актом зустрічної перевірки № 656 від 24.11.2020р.

Окрім того, відповідач вказує, що наявні розбіжності з уточнюючою довідкою №11-44 від 17.07.2020 року та актом зустрічної перевірки № 655 від 24.11.2020 року щодо проведення атестації робочого місця на підприємстві вперше, а саме; згідно акту атестація на підприємстві вперше була проведена у 2001 році, а згідно уточнюючої довідки у 2013 році. Тому, до з`ясування, яка саме атестація була проведена вперше по посаді водія навантажувача цеху таврування, пакування, сортування, до пільгового обчислення зараховано період з дати проведення атестації 30.04.2013 року по дату звільнення 15.05.2015р. за виключенням періоду з 15.01.2014р. по 17.01.2014р., протягом якого заявник перебував у відпустці за власний рахунок.

Відповідач вказує, що комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №1 та №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

У зв`язку з цим, до пільгового стажу за Списком №2 зараховано період роботи заявника з 25.05.2005р. по 18.01.2006р., з 12.05.2006р. по 23.03.2008р.,з 29.04.2011 по 07.05.2012р., з 30.05.2012р. по 31.12.2012р., з 30.04.2013р. по 14.01.2014р. та 18.01.2014 по 15.05.2015р., що фактично становить 6 років 2 місяці 0 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , після досягнення 57-річного віку, в січні 2021 року звернувся до Калинівського відділу обслуговування громадян ГУПФ України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, із зменшенням пенсійного віку на підставі п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням № 025450003983 ГУПФ України в Вінницькій області від 05.02.2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкова державне пенсійне страхування» з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу.

Позивач вважає спірне рішення протиправним, оскільки до пільгового стажу позивача безпідставно не зараховано періоди роботи:

- з 13.12.2003 року по 28.10.2004 року - на посаді бункерувальника 3-го розряду в цеху мокрого збагачення каоліну ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод";

- з 19.01.2006 року по 11.05.2006 року на посаді водія навантажувача, зайнятого завантаженням каоліну збагаченого ЗАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат";

- з 24.03.2008 року по 28.04.2008 року на посаді водія навантажувача, зайнятого завантаженням каоліну збагаченого цеху сухого збагачення каоліну ЗАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат";

- з 08.05.2012 року по 29.05.2012 року на посаді водія навантажувача цеху тарування, пакування, сортування ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат".

За наведеного, позивач просить суд скасувати рішення, зобов`язати відповідача зарахувати вказані вище періоди роботи до пільгового стажу та призначити пенсію за віком як працівнику, зайнятому повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 27.01.2021 року.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).

Статтею 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни до Закону від 09.07.2003 № 1058-IV та доповнено його розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до чинних на період роботи Списків правом на пільгове пенсійне забезпечення користувалися водії навантажувача, а також бункерувальники, що передбачено розділом II Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003р.

Так, позивач в січні 2021 року звернувся до Калинівського відділу обслуговування громадян ГУПФ України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, із зменшенням пенсійного віку на підставі п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до записів у трудовій книжці до пільгового стажу відносяться посади на яких працював позивач періоди, які є спірними, а саме:

- з 13.12.2003 року по 28.10.2004 року - на посаді бункерувальника 3-го розряду в цеху мокрого збагачення каоліну ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод";

- з 19.01.2006 року по 11.05.2006 року на посаді водія навантажувача, зайнятого завантаженням каоліну збагаченого ЗАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат";

- з 24.03.2008 року по 21.04.2011 року на посаді водія навантажувача, зайнятого завантаженням каоліну збагаченого цеху сухого збагачення каоліну ЗАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат";

- з 08.05.2012 року по 29.05.2012 року на посаді водія навантажувача цеху тарування, пакування, сортування ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат".

Рішенням № 025450003983 ГУПФ України в Вінницькій області від 05.02.2021 року до пільгового стажу за Списком №2 зараховано період роботи заявника з 25.05.2005р. по 18.01.2006р., з 12.05.2006р. по 23.03.2008р.,з 29.04.2011 по 07.05.2012р., з 30.05.2012р. по 31.12.2012р., з 30.04.2013р. по 14.01.2014р. та 18.01.2014 по 15.05.2015р., що фактично становить 6 років 2 місяці 0 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Відтак, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкова державне пенсійне страхування» з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу.

Відповідно до спірного рішення зазначено, що атестацію робочого місця по посаді, яку займав позивач, було проведено 12.05.2006, тому підстав для зарахування періоду роботи з 19.01.2006 по 11.05.2006 до пільгового стажу немає. Не підпадає зарахуванню до пільгового стажу і період роботи з 24.03.2008 по 28.04.2011 на посаді водія навантажувача, зайнятого завантаженням каоліну збагаченого у цеху сухою збагачення каоліну, оскільки у 2006 році посада не атестувалася. Відсутні підстави зарахування до пільгового стажу також періоду роботи з 08.05.2012 по 29.05.2012, так як посада водія завантажувача цеху тарування, пакування, сортування відсутня в переліку атестованих посад у 2011році.

Отже, відповідачем не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 19.01.2006 по 11.05.2006; з 24.03.2008 по 28.04.2011; з 08.05.2012 по 29.05.2012, оскільки відсутня атестація робочого місця.

З такими доводами суд не погоджується з підстав того, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації, що передбачено Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ від 01.08.1992 р. №442 (далі - Порячдок №442).

При цьому, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній зазначено, що на підприємстві атестація проведена вперше в 1995 році наказом №3а від 03.01.1995р., в 2001 році - наказом №119 від 15.05.2001р.; результати атестації робочих місць за умовами праці проведеної на ЗАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" в 2006 році наказом №101 від 12.05.2006р. вважати дійсними на ПрАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" (а.с. 13).

Також слід вказати, що відповідно до Порядку №442 (в редакції постанови від 01.08.1992), атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Отже, доводи того, що атестація в 2006 проведена 12.05.2006, тому підстав для зарахування періоду роботи з 19.01.2006 по 11.05.2006 до пільгового стажу немає, не можуть бути правомірними, так як попередня атестація на підприємстві проведена в 2001 році - наказом №119 від 15.05.2001р., тобто в межах 5 років, як то передбачено Порядком.

Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

При цьому суд зазначає, що право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно записів в трудовій книжці, вони зроблені чітко відповідно до порядку ведення та заповнення трудової книжки. До того ж відомості про трудову діяльність підтверджені актом зустрічної перевірки №656 від 24.11.2020, що не заперечується відповідачем.

Стосовно аргументів відповідача щодо періоду з 15.01.2014р. по 17.01.2014р., протягом якого заявник перебував у відпустці за власний рахунок, та який не підлягає, за доводами останнього, до зарахування до пільгового стажу, то на думку суду вони є передчасними з огляду на те, що періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році, що зазначено у листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 № 713/039/161-16.

У постанові від 19.03.2019 у справі №295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Щодо періоду з 13.12.2003 року по 28.10.2004 року в який позивач працював на посаді бункерувальника 3-го розряду в цеху мокрого збагачення каоліну ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод", про що зроблено запис в трудовій книжці позивача під порядковим номером 14-15, то суд вказує, що відповідно до спірного рішення даний період не відображений. Мотиви відмови у зарахуванні цього періоду до пільгового стажу відсутні.

На арк 2 абз 2 спірного рішення вказано, що до з`ясування, яка саме атестація була проведена вперше по посаді водія навантажувача цеху таврування, пакування, сортування, до пільгового обчислення зараховано період з дати проведення атестації 30.04.2013 року по дату звільнення 15.05.2015р. за виключенням періоду з 15.01.2014р. по 17.01.2014р., протягом якого заявник перебував у відпустці за власний рахунок.

Отже, відповідачем у рішенні досліджувались питання наявності пільгового стажу по посаді водія навантажувача. По питанню щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 13.12.2003 року по 28.10.2004 року на посаді бункерувальника 3-го розряду в цеху мокрого збагачення каоліну ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод", суд не надає оцінку, оскільки із спірного рішення №025450003983 від 05.02.2021 та відзиву на позовну заяву встановлено, що вказані обставини не досліджувалися в процесі вирішення питання щодо призначення пенсії позивача на пільгових умовах за Списком №2, а відтак відповідач не відмовляв у зарахуванні цього періоду до пільгового стажу.

Перевіривши в сукупності підстави відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд дійшов висновку про неправомірність відмови у призначені такої пенсії, з огляду на неврахуванням та ненадання оцінки усім обставинам, що мали значення для прийняття правомірного рішення, що призвело до того, що прийняте рішення суперечить нормам пенсійного законодавства щодо порядку врахування та перевірки стажу, який дає право на призначення пенсії за віком.

Отже, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025450003983 від 05.02.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка лише питанню неврахованих відповідачем періодів роботи позивача, вказане виключає можливість перевірки всіх умов, визначених законом для прийняття позитивного рішення на користь позивача.

Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 27.01.2021 із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025450003983 від 05.02.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна