Рішення № 99169034, 12.08.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №2-31/11

Провадження №2/442/88/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кравців Х.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_3 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_4 про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, -

за участю представників

від позивача 1: ОСОБА_1

від позивача 2: ОСОБА_5

від відповідача 1: не з`явилися

від відповідача 2: ОСОБА_3 , ОСОБА_6

від третьої особи 1: не з`явилися

від третьої особи 2: ОСОБА_4 , ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернулися ОСОБА_4 , ОСОБА_7 з позовом, в якому просили на підставі ст..ст. 91, 98, 99, 100, 158 Земельного кодексу України постановити рішення, яким визнати ухвалу № 152 Дрогобицької міської ради VII сесії четвертого демократичного скликання від 27.03.2003 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 133 кв.м по АДРЕСА_1 - нечинною; визнати Державний Акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛВ № 092926 від 2003 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 133 кв.м по АДРЕСА_1 - частково недійсним. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно схем плану земельної ділянки за згаданим житловим будинком закріплена земельна ділянка площею 454 кв.м для його обслуговування та 1 200 кв.м для ведення садівництва та городництва. Земельна ділянка вищевказаного розміру була закріплена згідно рішення за № 1553 Дрогобицького міськвиконкому від 20.10.1953 за фактичним землекористуванням. Враховуючи їх добросовісне довготривале користування землею за вищевказаною адресою, план присадибної ділянки 26.12.2003 рішенням № 271 Дрогобицької міської ради ОСОБА_4 , ОСОБА_7 було передано безкоштовно у спільну сумісну власність для ведення садівництва земельну ділянку площею 1200 кв.м по АДРЕСА_1 . В подальшому, при оформленні Державного акту на праві приватної власності на землю з`ясувалось, що ОСОБА_8 , як власник суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 не дає згоди на приватизацію частини саду розміром 12,56 кв.м х 12,61 кв.м, мотивуючи тим, що ділянка зазначеного розміру (частина саду) належить їй. При цьому вона посилається на ухвалу від 27.03.2003, згідно змісту якої їй, ОСОБА_8 , передано у власність земельна ділянка площею 1 000 кв.м. Проте з даним рішенням не погоджуються, оскільки згідно з планом присадибної ділянки від 17.10.2002 за вказаним будинковолодінням АДРЕСА_1 , яке на вказаний час належало ОСОБА_9 , була закріплена земельна ділянка площею 842 кв.м. При цьому земельна ділянка розміром 0,0133 га згідно з кадастровим планом 2003 року виділена за рахунок земельної ділянки, яка закріплена за будинком АДРЕСА_2 . Зазначали, що підставою вказаного рішення було те, що при проведенні обмірів земельної ділянки відповідачка ОСОБА_8 вказала представнику управління земельних ресурсів на земельну ділянку розміром 12,56 кв.м х 12,61 кв.м, як таку, що належить їй. При тому, що згідно земельно-кадастрової документації вказана земельної ділянки визначена для ведення садівництва, оскільки на ній ростуть фруктові дерева. Однак в оскаржуваній ухвалі № 152 від 27.03.2003 їх земля була передана ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку. Таким чином, наголошують, що рішення про надання у власність суміжної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_8 площею 133 кв.м, яке знаходилось у їх користуванні протягом майже 50 років було прийнято всупереч земельно-кадастрової документації земельної ділянки, закріпленої за будинком АДРЕСА_2 та рішення Дрогобицького міськвиконкому № 1553 від 20.10.1953. Як наслідок без вилучення у встановленому законом порядку у позивачів, як співвласників будинку АДРЕСА_2 спірна земельна ділянка була передана у власність відповідачу, також при оформленні права власності на земельну ділянку вищевказаного розміру відповідачу ОСОБА_8 позивачі не давали жодної ні усної, ні письмової згоди на це. Також, вказує, що одночасно при оформленні документації було змінено кадастровий план земельної ділянки, закріпленої за будинком АДРЕСА_1 за рахунок спірної частини саду, внаслідок чого земельна ділянка за даної адресою була безпідставно збільшена на 133 кв.м. Враховуючи вищенаведене, просять позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_8 подала заперечення на позовну заяву, в яких проти задоволення позову заперечувала. Вказала, що ухвалою Дрогобицької міської ради за № 152, п. 1-1,5 від 27.03.2003 „Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок" їй передано у приватну власність земельну ділянку площею 1 000 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . на підставі цієї Ухвали їй виготовлено і видано Державний Акт на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 092926 від 18.11.2003 та було встановлено межі в натурі. Підготовку матеріалів для прийняття Ухвали та видачі державного акту здійснювало Дрогобицьке міське управління земельних ресурсів, з боку якого застережень чи зауважень як до її, так і до сусідніх земельних ділянок не було. Письмову згоду сусідів ОСОБА_10 який проживає в буд. АДРЕСА_3 отримала, а зі сторони будинковолодіння АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 знаходиться земельна ділянка, на якій знаходиться Фруктовий сад та город, які у документах, на час видачі їй акту на право власності на землю рахувались як міськземфонд, а також потік, тож згоди мешканців будинковолодіння АДРЕСА_2 не було потрібно. Отже, вказує, що на законних підставах, у відповідності до Земельного Кодексу України отримала земельну ділянку у власність. Зазначає, що спірна земельна ділянка площею 133 кв.м була постійно у користуванні у попередніх власників, у яких вона купила житловий будинок по АДРЕСА_3 . В усіх документах, починаючи з 1955 року, з обох сторін від її земельної ділянки значились або вільна земельна ділянка, або землі міськземфонду - про це свідчить і розташування грядок, якими користувались попередні власники буд. АДРЕСА_1 . 26.12.2003 Дрогобицькою міською радою була прийнята Ухвала за № 271 „Про безоплатну передачу у спільну сумісну власність громадянам земельних ділянок" згідно якої п. 2.3 надано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 1 200 кв.м, по АДРЕСА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . В межі цієї земельної ділянки було включено і частину її земельної ділянки розміром 133 кв.м, яка, в свою чергу, як це передбачено Земельним Кодексом України та Законом України „Про власність" не була вилучена чи викуплена у неї. Зазначає, що законність приватизації нею земельної ділянки розміром 1 000 кв.м підтверджується і матеріалами справи № 2753, наданими Дрогобицьким МБТІ та ЕО, зокрема: на а.с. 21 знаходиться генплан будинковолодіння АДРЕСА_1 (раніше 43 і 63), який видано на підставі рішення № 670 виконавчого комітету Дрогобицької міської ради депутатів трудящих від 28.05.1955 на прізвище ОСОБА_11 , на якому вказано, що з обох сторін будинковолодіння АДРЕСА_1 вільні участки, на сторінці 46 в схем-плані вказано, що земельна ділянка, на якій знаходиться сад і город, значиться як землі міськземфонду; також вказано, що спірна земельна ділянка входить в план земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 ; на сторінці 77 та 91 від 28.12.1972. Зазначає, що позивачі посилаються на рішення 1553 від 20.10.1953 за фактичним землекористуванням на рішення у справі МБТІ по будинку АДРЕСА_2 відсутнє, план земельної ділянки виготовлений у МБТІ від 20.07.1998, в ньому міститься запис „3 оригіналом вірно", але оригінал від 20.10.1998 відсутній. Згідно статті 78 п. 4 Земельного кодексу України земля знаходиться у комунальній власності.

Також ОСОБА_8 подала доповнення до заперечення, в яких зазначила, що позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 посилаються на рішення № 1553 Дрогобицького міськвиконкому від 20.10.1953, що за їхнім будинком АДРЕСА_2 закріплено 454 кв.м землі для обслуговування будинку і 1 200 кв.м землі під сад. 25.12.1970 прийнятий Земельний Кодекс УРСР, в якому в розділі III стаття 88 п. 2 регулює виділення земельних ділянок радами народних депутатів в містах розміром від 300 кв.м до 600 кв.м незалежно від кількості людей, що живуть в даному власному будинку. Стаття 90 п. 3 вказує, що якщо попередній власник будинку отримав земельну ділянку на пільгових умовах більше, ніж 600 кв.м, то за наступним власником (співвласниками) будинку має бути закріплена ділянка по нормі статті № 88 даного Земельного Кодексу від 25.07.1970. Таким чином, наголошує, що позивачі не можуть опиратись на рішення № 1553 від 20.10.1953 і бути власниками земельної ділянки розміром 454 кв.м + 1 200 кв.м, адже більша частина земельної ділянки належить до комунальної власності м. Дрогобича.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_4 подали до суду додаткові пояснення, в яких вказали, що спірна земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності позивачів та третьої особи, адже була отримана у постійне користування до 15.03.1992. Вказують, що спірні правовідносини регулюються нормами ст.ст. 13, 14, 22, 41, 55 Конституції України, ст. 23 Земельного кодексу Української PCP № 561-ХІІ від 18.12.1990 (зі змінами), ст. 116, п. 7 розділу X „Перехідні положення" Земельного кодексу України № 2768-111 від 25.10.2001, Постанови Верховної Ради Української PCP № 562-ХІІ від 18.12.1990 „Про порядок ведення в дію Земельного кодексу Української PCP", Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 від 26.12.1992. Зазначає, що з долучених до матеріалів справи документів, висновку експерта № 044/19 від 21.11.2019 вбачається, що:

- рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 1553 від 20.10.1953 за будинковолодінням Позивачів та Третьої особи була зареєстрована земельна ділянка загальною площею 1 248,7 кв.м, в тому числі під сад 700 кв.м;

- згідно записів в реєстровій книзі Дрогобицького державного комунального бюро технічної інвентиризації та експертної оцінки № 8, реєстр № 1036, з 20.10.1953 за будинковолодінням відповідачів та третьої особи було закріплено земельну ділянку площею 1 248 кв.м, а з 20.07.1998 - земельну ділянку площею 1 654 кв.м, в тому числі: земельна ділянка площею 1 248 кв.м (131 кв.м під будівлями, 1 117 кв.м для ведення садівництва) та земельна ділянка площею 406 кв.м - самозахоплення. Земельні ділянки, які перебувають у користуванні Позивачів та Третьої особи 2, Дрогобицькою міською радою не вилучались, а рішення, якими вони були їм надані, не визнавались недійсними. За результаттами проведеної земельно-технічної експертизи вбачається, що спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні позивачів та третьої особи до 15.03.1992 і в подальшому ухвалою XII сесії четвертого демократичного скликання Дрогобицької міської ради від 26.12.2003 № 271 була надана ОСОБА_4 та ОСОБА_7 безоплатно у спільну сумісну власність: для обслуговування житлових і приватизованих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельну ділянку площею 454 кв.м на АДРЕСА_3 ; для ведення садівництва земельну ділянку площею 1 200 кв.м на АДРЕСА_3 .

У поданому до суду відзиві представник відповідача ОСОБА_3 заявила про застосування до позовних вимог строку позовної давності. Вказала, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позову. Зазначає, що спірна земельна ділянка не перебувала у власності чи користуванні позивачів. Вказує, що рішенням міськвиконкому № 1553 від 20.10.1953 затверджено матеріали інвентаризації будівельного кварталу № 84. Зокрема, за будинковолодінням по АДРЕСА_5 закріплено 1 049, 41 „Б” -153,22 41 „А" - 539, 24. Дане рішення міськвиконкому не визначало ні конфігурації земель, ні їх місцезнаходження, позивачі у справі є співвласниками будинку по АДРЕСА_2 , загальною площею 119 кв.м. Вказує, що ними не представлено жодних доказів про належність їм будинків по АДРЕСА_5 . Рішення місцевих органів згідно чинного на той час Земельного кодексу не передбачали виділення земельних ділянок з поштовою адресою, на яких не були розміщені об`єкти нерухомості. Рішення № 1553 визначало розміри „Будівельного кварталу", тобто земельних ділянок для обслуговування житлових будинків. На спірній земельній ділянці ніколи не був розміщений об`єкт нерухомого майна, належного позивачам. Ця земельна ділянка розташована через потічок шириною 5-7 метрів. Тому, вказує, що фізично ця земельна ділянка не може бути для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 . Позивачами не представлено жодного оригіналу документу, тільки копії, не засвідчені ні ними, ні попередніми судами, позивачами не представлено жодного належного і допустимого доказу користування спірною земельною ділянкою, оплатою за неї плати за землю. Проект землеустрою позивачами до моменту надання земельної ділянки відповідачу ОСОБА_8 не розроблявся, жодних доказів конфігурації земельної ділянки площею 1 200 кв.м для ведення садівництва немає. Як не містять жодні письмові докази площі земельної ділянки площею 1 200 кв.м по АДРЕСА_5 . Єдина цифра - 1 049 кв.м за рішенням виконкому № 1553. І цільове призначення цієї земельної ділянки - для обслуговування (будови) будинковолодіння АДРЕСА_5 . Наголошує, що посилання позивачів у додаткових поясненнях на норми земельного законодавства (Земельний кодекс Української PCP 1970 року, Земельний кодекс Української PCP 1990 року, Постанови Верховної Ради Української PCP 1990 № 562-ХІІ суперечать фактичним обставинам справи, а саме відсутності у позивачів тих правовстановлюючих документів, зазначені у цих нормативних актах: записів у земельно-шнурових книгах, сільськогосподарських підприємств та організацій, погосподарських книгах сільских рад, реєстрових книгах виконавчих комітетів міських рад, державних актів на право постійного користування чи права власності. Також, вказує, що висновок експерта № 044/19 за результатами доведення земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 442/3062/218 робився за межами цивільної справи № 2-31/11, був предметом розгляду у справі № 442/938/20 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення сесії міської ради, визнання права спільної сумісної власності. Постановою Львівського апеляційного суду від 03.11.2020 у цій справі у задоволенні позову відмовлено. Суд не прийняв висновок експерта як доказ, оскільки висновки експертизи не відповідають дійсним обставинам справи. Предметом спору у цій справі була земельна ділянка площею 939 кв.м, яка є cумiжнoю із землею, належною ОСОБА_3 , та яка, на думку позивачів, разом із спірними 133 кв.м. земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_8 , перебувала у користуванні позивачів. У висновку експерт відносно цих 133 кв.м. зазначає: „Оскільки матеріали інвентаризаційної справи по будинковолодінню АДРЕСА_2 є втраченими, встановити дійсного землекористувача частини спірної ділянки площею 133,0 кв.м не є можливим".

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.06.2008 відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_7 до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_8 , за участю третьої особи Дрогобицького міського управління земельних ресурсів.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.09.2010 провадження у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_7 до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_8 , за участю третьої особи Дрогобицького міського управління земельних ресурсів про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень зупинено до залучення у справі правонаступника позивача ОСОБА_7 , яка вибула з участі в процесі у зв`язку із смертю.

Згідно х розпорядженням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.09.2016 № 303 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2016 вказана судова справа розподілена для розгляду судді Ковалю Р.Г., в зв`язку з звільненням з посади судді ОСОБА_12 у відставку.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.09.2016 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_7 до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_8 , за участю третьої особи Дрогобицького міського управління земельних ресурсів прийнято до провадження.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.02.2017 позовну заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_7 до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_8 , за участю третьої особи Дрогобицького міського управління земельних ресурсів про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень - залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21.01.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.02.2017 в частині залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_7 до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_8 , за участю третьої особи Дрогобицького міського управління земельних ресурсів про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Після автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.02.2020 справу передано судді Кучаковському Ю.С.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.03.2020 постановлено прийняти до свого провадження справу за позовом ОСОБА_7 до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_8 , за участю третьої особи: Дрогобицького міського управління земельних ресурсів, - про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень; справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому судовому засіданні 08.09.2020 Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області ухвалив замінити позивача ОСОБА_7 її правонаступниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 ; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 ; замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету споруДрогобицьке міське управління земельних ресурсів на Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

В підготовчому судовому засіданні 03.02.2021 Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області задовольнив клопотання позивачів та ухвалив замінити відповідача ОСОБА_8 на ОСОБА_3 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 просили позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Повноважні представники третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про розгляд справи.

Третя особа ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні просили позов задовольнити.

Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, долучені до позовної заяви, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ч. 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного коедксу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом г ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

На час передачі ОСОБА_8 у власність земельної ділянки діяв Земельний Кодекс України в редакції від 01.01.2002.

За змістом ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України (в редакції від 01.01.2002) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами а-г ст. 12 ЗК України (в редакції від 01.01.2002) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2002) є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2002) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

У ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2002) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

В п. 1.39 ухвали Дрогобицької міської ради від 30.12.2002 „Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок" ухвалено передати безкоштовно у приватну власну власність земельні ділянки для обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, з наступною видачею Державних актів на право приватної власності на землю: ОСОБА_8 , прож. на АДРЕСА_7 , земельну ділянку площею 863 кв.м на АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 8-10).

З копії довідки Дрогобицького комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від листопада 2002 року № 675 будинковолодіння за АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_8 цегляний житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого Першою Дрогобицькою нотаріальною конторою 29.10.2002. площа земельної ділянки 830 кв.м (т. 1, а.с. 11).

Згідно з випискою з ухвали Дрогобицької міської ради від 27.03.2003 № 152 „Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок" ухвалено передати безкоштовно у приватну власну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, з наступною видачею Державних актів на право приватної власності на землю: ОСОБА_8 , прож. На АДРЕСА_7 , земельну ділянку площею 1 000 кв.м на АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 15, 26).

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 092926 ОСОБА_8 належить земельна ділянка площею 1 000 кв.м по АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 92).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 24.10.2012 ОСОБА_8 безоплатно передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 410600000:01:010:0045 (т. 1, а.с. 88-90).

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2002) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Позивачі просять захистити своє порушене право, зазначаючи, що земельна ділянка, яка перебуває у власності відповідача, в частині 133 кв.м накладається на земельну ділянку, користувачами якої є вони згідно з рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради депутатів трудящих від 20.10.1953 № 1553 „Про результати обміру земель по будівельному масиву № 84" та не могла бути приватизованою без вилучення у фактичного землекористувача.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.01.2012 ОСОБА_1 та ОСОБА_13 є спадкоємцями майна ОСОБА_7 , а саме: 1/2 ідеальної частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель по АДРЕСА_2 , яке належало спадкодавцю на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Другої Дрогобицької держконтори 17.12.1988 за р. № 2-2588 (т. 1, а.с. 152).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.07.2013 ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_13 , а саме: 4 ідеальної частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель по АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 153)

Згідно з витягом з ухвали Дрогобицької міської ради від 17.10.2006 № 109 „Про відміну окремих пунктів ухвал сесії і рішень виконкому міської ради та безоплатну передачу у власність та спільну сумісну власність громадянам земельних ділянок" ухвалено внести зміни у підпункт 1.44 пункту 1 ухвали сесії міської ради від 26.12.2003 № 270 „Про безоплатну передачу у власність громадянам земельних ділянок", у зв`язку із зміною поштової адреси будинку і викласти в такій редакції: п. 1.1. Передати безплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка) земельну ділянку площею 539 кв.м на АДРЕСА_8 , ОСОБА_4 на підставі п. 2 рішення виконкому від 20.07.2006 № 157 „Про надання дозволу громадянам міста на проектування житлових будинків, господарських споруд, проведення прибудов до житлових будинків, присвоєння поштової адреси" (т. 1 а.с. 16).

Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради депутатів трудящих від 20.10.1953 № 1553 „Про результати обміру земель по будівельному масиву № 84" вирішено затвердити представлені матеріали Дрогобицького міжміського бюро технічної інвентаризації по обміру земель будівельного кварталу № 84 загальною площею - 56 930 кв.м і пропозиції комісії.

Позивачі зазначають, що вказаним рішенням закріплені земельні ділянки за будинковолодінням за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема пунктами 15, 16. У п. 15 Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради депутатів трудящих від 20.10.1953 № 1553 „Про результати обміру земель по будівельному масиву № 84" закріплено за будинковолодінням за адресою: АДРЕСА_5 - площею 1049,48 кв.м, а у п. 16 - за будинковолодінням за адресою: АДРЕСА_5 - площею 193,22 кв.м (т. 1, а.с. 17-19).

З наданої суду Плану ділянки АДРЕСА_9 вбачаться, що земельна ділянка площею 1 248 кв.м на підставі рішення Дрогобицької міської Ради депутатів трудящих від 20.10.1953 № 1553, самозахват - 406 кв.м (т. 1, а.с. 21).

Відповідно до листа Дрогобицького міського управління земельних ресурсів Львівської області від 19.10.2005 № 546 ОСОБА_8 було представлено матеріали та документи до міської ради для приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_3 без схем-плану земельної ділянки МБТІ, в якій зазначено норму землекористування за даним будинковолодінням. Натомість представлено план земельної ділянки, виготовленого Дрогобицьким міським центром земельного кадастру, де частково в південно-східній частині землекористування включено частину земельної ділянки площею 133 кв.м земельної ділянки, яка відповідно до матеріалів МБТІ знаходиться в користуванні АДРЕСА_5 гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 14, 27).

Згідно з п. 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 „Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" рішення про надання і вилучення земельних ділянок, прийняті до 15.03.1991 відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані на час введення Земельного Кодексу Української РСР в дію, підлягають виконанню відповідно до вимог Кодексу; громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю абоземлекористування; (Абзац третій пункту 5 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3180-12 від 05.05.1993).

Згідно з абз. 1, 2 ст. 88 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 розміри земельних ділянок для об`єктів цивільного і житлового будівництва визначаються виконавчими комітетами міських Рад депутатів трудящих у відповідності з будівельними нормами і правилами. В містах, де допускається індивідуальне житлове будівництво, виконавчими комітетами міських рад депутатів трудящих можуть надаватися громадянам для цієї мети земельні ділянки в розмірах від 0,03 до 0,06 гектара, з врахуванням місцевих умов, незалежно від кількості членів сім`ї.

Згідно зі ст. 90 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 на землях міст при переході права власності н будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. Якщо попередній власник будівлі одержав земельну ділянку на пільгових умовах за нормами, що перевищують діючі, за новим власником будинку може бути закріплена в користування земельна ділянка, виходячи з норм, встановлених статтею 88 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі. Право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад депутатів трудящих.

Згідно з абз. 2 ст. 21 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 землекористувачам, яким земельні ділянки надано із земель міст і селищ міського типу, документи на прав користування земельними ділянками видаються відповідно виконавчими комітетами міських і селищних Рад депутатів трудящих.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Верховний Суд у постанові від 07.05.2020 у справі № 278/2513/17-ц дійшов до висновку, що вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За правилами ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Надані позивачами докази не підтверджують перебування в їх фактичному користуванні частини земельної ділянки з кадастровим номером 410600000:01:010:0045, площею 133 кв.м, з наданих суду планом ділянки АДРЕСА_9 та рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради депутатів трудящих від 20.10.1953 № 1553 „Про результати обміру земель по будівельному масиву № 84" неможливо встановити фактичні межі та площі земель, накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку, що закріплена для обслуговування будинку АДРЕСА_2 , а клопотання про проведення земельно-технічної експертизи позивачі не заявляли.

Також відсутні докази того, що земельна ділянка, виділена рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради депутатів трудящих від 20.10.1953 № 1553 „Про результати обміру земель по будівельному масиву № 84" громадянам ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , та земельна ділянка, яка необхідна для обслуговування житлового будинку, подарованого 17.12.1988 ОСОБА_7 , є однією ї тією ж земельною ділянкою або взагалі якимось чином мають відношення одна до іншої. В Свідоцтві про право на спадщину за законом від 05.01.2012 зазначається, що житловий будинок по АДРЕСА_5 раніше був під номером АДРЕСА_10 , що не не узгоджується з адресами: АДРЕСА_11 , вказаними в рішенні виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради депутатів трудящих від 20.10.1953 № 1553.

Також суд не бере до уваги наданий позивачами висновок експерта № 044/19 за результатами проведення земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 442/3062/18, складеного 21.11.2019 (т. 2, а.с. 129-138), оскільки предметом висновку експерта було дослідження чи розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:010:0203 по АДРЕСА_12 відповідає розташуванню земельної ділянки, виділеної для ведення садівництва рішенням виконкому Дрогобицької міської ради трудящих від 26.09.1950, закріпленої за будинковолодінням АДРЕСА_13 рішенням Дрогобицької міської ради № 1553 від 20.10.1953 та переданої у спільну сумісну власність земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ухвалою XII сесії четвертого демократичного скликання Дрогобицької міської ради від 26.12.2003, яке не відноситься до предмета доказування по даній цивільній справі.

Щодо посилання позивачів, що під час приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_3 не було погоджено межі з суміжними землекористувачами, суд зазначає, що на підтвердження вказаних обставин не надано жодного допустимого та належного доказу.

Окрім того, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_14 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; моб. тел. НОМЕР_2 ).

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_15 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; моб. тел. НОМЕР_4 ).

Відповідач: Дрогобицька міська рада Львівської області (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, площа Ринок, буд. 1; ідентифікаційний код: 04055972).

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_12 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; моб. тел. НОМЕР_6 ).

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, проспект В`ячеслава Чорновола, буд. 4; ідентифікаційний код: 39769942).

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_16 ; РНОКПП НОМЕР_7 ; моб. тел. НОМЕР_8 ).

Повний текст судового рішення виготовлено 25.08.2021.

Суддя Ю.С. Кучаковський