Рішення № 99168384, 20.07.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9742/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради Київської області, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Прохоренко Катерини Андріївни звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою до Ржищівської міської ради Київської області, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що 26.03.2010 рішенням Ржищівської міської ради Київської області № 2582-58-05 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 » із змінами, внесеними рішенням від 11.06.2010 № 2708-61-05, позивачу був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , (надалі - Проект).

Керуючись вищезазначеним рішенням Позивач замовив у місцевої землевпорядної організації розробку Проекту, відповідно до вимог чинного законодавства.

У грудні 2015 року Проект був розроблений і погоджений з усіма органами державної влади та їх посадовими особами. На підставі Проекту земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер.

21 січня 2016 року позивач звернувся до Ржищівської міської ради Київської області з заявою про затвердження Проекту до якої було додано повний пакет документів, проте 25.02.2016 Ржищівською міською радою Київської області було прийнято рішення № 162-10-07 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 », яким позивачу відмовлено в зв`язку з тим, що рішення Ржищівської міської ради Київської області № 2582-58-05 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 гр.. ОСОБА_1 » із змінами, внесеними рішенням від 11.06.2010 № 2708-61-05 було скасовано рішенням Ржищівської міської ради № 2258-48-06 від 01.11.2013 «Про прийняття заходів щодо врегулювання земельних відносин на території м. Ржищів».

Позивач вважає рішення Ржищівської міської ради № 162-10-07 від 25.02.2016 про відмову в затвердженні Проекту незаконним, зазначену в ньому відмову - необґрунтованою і такою, що прямо суперечить Конституції України, Земельному кодексу України, чинному законодавству, рішенням Конституційного суду України та практиці Європейського суду з прав людини та просить визнати протиправним та скасувати рішення Ржищівської міської ради Київської області № 162-10-07 від 25.02.2016 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » та зобов`язати Ржищівську міську раду Київської області повторно розглянути на першій, після набрання законної сили судовим рішенням, сесії питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , згідно поданої заяви від 21.01.2016 у строки, в порядку та у спосіб, передбачений ст. 118 Земельного кодексу України, за результатами чого прийняти відповідне рішення про відведення вищезазначеної земельної ділянки у власність позивачу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2016 визначено головуючого суддю Богінкевич С.М. (т.1 а.с. 52).

18 серпня 2016 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі адміністративної юрисдикції та призначено судове засідання. (т.1 а.с. 55).

24.10.2016 представником позивача Прохоренко К.А. були подані додаткові пояснення, в яких просила не відкладати розгляд справи за відсутності підстав, передбачених ч. 1 ст. 128 КАС України, та розглянути справу в порядку, визначеному ч. 6 ст. 128 КАС України в письмовому провадженні за наявними письмовими матеріалами. (т. 1 а.с. 61-66)

11.11.2016 представником позивача Прохоренко К.А. було подано клопотання, в якому вона просила відкласти розгляд справи. (т. 1 а.с. 69)

14.11.2016 виконуючою обов`язки міського голови, секретарем ради Чорненькою К.І. була подана заява про відкладення розгляду справи. (т. 1 а.с. 67-68)

12.01.2017 представником позивача Прохоренко К.А. було подане клопотання в якому вона просила розглянути справу за відсутності представника позивача у письмовому провадженні, відповідно до ст. 128 КАС України і задовольнити позов та клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи. (т. 1 а.с. 78-93)

12.01.2017 виконуючою обов`язки міського голови, секретарем ради Чорненькою К.І., були подані заперечення, в яких вона просила відмовити позивачу у задоволені позову в зв`язку з тим, що позивач протягом 5 років не вчиняв жодних дій щодо розроблення Проекту землеустрою та оформлення правовстановлюючих документів. Зазначила, що Проект землеустрою розроблений з порушенням норм чинного законодавства, що за час розробки Проекту змінилася процедура погодження проектів, було відмінено Комісію з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, а так Проект був розроблений на підставі рішення Ржищівської міської ради Київської області, яке вже фактично втратило свою чинність, оскільки не відповідало нормам чинного законодавства та виконати його було неможливо. Також зазначила, що відповідно до оновленого Генерального плану, затвердженого у 2013 році, земельна ділянка на яку Позивачу надано дозвіл на розробку Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки «для ведення особистого селянського господарства» відноситься вже до земель з цільовим призначенням «для ведення городництва», а земельні ділянки з таким цільовим призначенням чинним законодавством України не передбачені для передачі у власність громадянам. Вказала, що проект не містить документу, відповідно до ст.. 50 ЗУ «Про землеустрій», а саме переліку обмежень у використанні земельної ділянки. (т. 1 а.с. 94-98)

Представником Ржищівської міської ради Київської області, виконуючою обов`язки міського голови, секретарем ради Чорненькою К.І., 12.01.2017 було подано клопотання про закриття провадження у справі в зв`язку з тим, що даний спір не є публічно-правовим, а тому відповідно не належить до юрисдикції адміністративних судів. (т. 1 а.с. 99)

23.03.2017 представником позивача Прохоренко К.А. подані заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, в яких просила відмовити у задоволенні клопотання Ржищівської міської ради Київської області про закриття провадження у справі та розглянути справу у розумний строк, стверджуючи, що даний спір відноситься до публічно-правового та, відповідно, підсудний адміністративним судам, зазначаючи, що дана правова позиція викладена в рішеннях Конституційного суду України, Верховного суду України та Вищого адміністративного суду, зокрема: рішенні Конституційного суду України № 10-рп/2010 від 1 квітня 2010. (т.1. а.с. 106-108)

Також 23.03.2017 представником позивача Прохоренко К.А. подані додаткові пояснення, які спростовують письмові заперечення відповідача, в яких просила захистити порушене право позивача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (т. 1 а.с. 146-149)

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2017, у зв`язку із звільненням судді Богінкевич С.М. , справу передано головуючій судді Супрун Г.Б. (т. 1 а.с. 162)

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2018, з підстав звільнення з посади судді, справу передано головуючій судді Войтенко Т.В. (т. 1 а.с. 172)

02 січня 2019 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва про прийняття справи до провадження іншого судді, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. (т. 1 а.с. 173-174)

01.04.2019 представником відповідача Пархомець Н.А. подано відзив, в якому вона просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що Ржищівська міська рада Київської області була вимушена прийняти у листопаді 2013 року рішення № 2258-48-06, в зв`язку з тим, що велика кількість громадян отримали дозволи на розроблення проектної документації але не приступили до виконання, а земельний запас територіальної громади м. Ржищів майже вичерпаний, а так чисельні звернення жителів міста про виділення їм земельних ділянок залишилися не задоволеними. Також звертала увагу суду на ряд помилок в Проекті землеустрою позивача. (т. 1 а.с. 180)

16.04.2019 представником відповідача Пархомець Н.А. подано клопотання про відкладення розгляду справи (т. 1 а.с. 199-200)

16.08.2019 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи (т. 1 а.с. 211-220)

Відповідно по протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2019, у зв`язку із відстороненням судді, справу передано головуючому судді ОСОБА_3. (т. 1 а.с. 223)

16.03.2020 представником позивача адвокатом Красносільським Максимом Ігоровичем була подана заява про зміну предмету позову (без зміни підстави позову), відповідно до ч.1 ст. 47 КАС України, в якій він просить визнати протиправним та скасувати рішення Ржищівської міської ради Київської області від 25.02.2016 № 162-10-07 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 », яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та зобов`язати Ржищівську міську раду Київської області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3211300000:69:001:0423, по АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 236-238)

09.04.2020 представником відповідача виконуючою обов`язки міського голови секретарем Ржищівської міської ради Чорненькою К.І. до суду подані заперечення на заяву про зміну предмета позову (без зміни підстави позову), відповідно до ч.1 ст. 47 КАС України, в яких вона просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі в зв`язку з тим, що Проект землеустрою було розроблено позивачем в 2015 році на підставі рішення, яке вже втратило свою чинність у зв`язку із змінами в законодавстві, ліквідацією комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, яка повинна була погодити Проект Позивача, після чого його можна б було передавати до міської ради на затвердження. Окремо звертала увагу суду на те, що Проект із землеустрою містить ряд недопустимих помилок, а так не набрав необхідної кількості голосів депутатів та був відхилений. Також в своїх запереченнях роз`яснює гр.. ОСОБА_1 єдиний законний шлях отримання ним у власність земельної ділянки. (т. 2 а.с. 4-6).

21.08.2020 представником позивача адвокатом Красносільським М.І. до суду були подані додаткові пояснення щодо питань (обставин) зазначених у запереченнях на заяву про зміну предмета позову. (т. 2 а.с. 8-9)

Також представником позивача адвокатом Красносільським М.І. 21.08.2020 до суду було подано клопотання про долучення додаткових доказів до справи. (т. 2 а.с. 20-40)

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2021, цивільну справу № 758/9742/16-а (номер провадження 2-а/758/22/16-а) передано судді Подільського районного суду м. Києва Петрову Д.В., в зв`язку із звільненням з посади судді, згідно рішення Вищої ради правосуддя № 798/0/15-21 від 08 квітня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Подільського районного суду м. Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку».

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року справу прийнято до провадження судді Петрова Д.В. та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.06.2021 представником Відповідача міським головою Чорненькою К. до суду подано відзив, в якому зазначає, що Проект землеустрою розроблявся позивачем на підставі рішення, яке втратило свою чинність у зв`язку із змінами в законодавстві, окремо звертала увагу суду, що Проект містить ряд недопустимих помилок, а так не набрав необхідної кількості голосів депутатів та був відхилений. Також в своїх запереченнях роз`яснює гр. ОСОБА_1 єдиний законний шлях отримання ним у власність земельної ділянки та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з вказаних у відзиві підстав.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.02.2010 рішенням Ржищівської міської ради Київської області № 2582-58-05 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 » із змінами, внесеними рішенням від 11.06.2010 № 2708-61-05, позивачу був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення позивач 18.06.2010 звернувся до ТОВ «Ордината» із заявою про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т.1 а.с. 83) Також керуючись вищезазначеним рішенням Позивач замовив у ТОВ «Кагарлицький земельно-кадастровий центр» розробку Проекту від 07.12.2015 (т.1 а.с. 42).

У грудні 2015 року Проект був розроблений ТОВ «Кагарлицький земельно-кадастровий центр», земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3211300000:69:001:0423, згідно копії Витягу з Державного земельного кадастру від 30.12.2015. (т. 1 а.с. 17-19)

21.01.2016 року позивач звернувся до Ржищівської міської ради Київської області з заявою про затвердження Проекту, який був розроблений ТОВ «Кагарлицький земельно-кадастровий центр» у 2015 році. (т. 1 а.с. 16)

25.02.2016 Ржищівською міською радою Київської області було прийнято рішення № 162-10-07 « Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » (т. 1 а.с. 183), яким позивачу відмовлено в зв`язку з тим, що рішення Ржищівської міської ради Київської області № 2582-58-05 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 гр.. ОСОБА_1 » із змінами, внесеними рішенням від 11.06.2010 № 2708-61-05 було скасовано рішенням Ржищівської міської ради № 2258-48-06 від 01.11.2013 «Про прийняття заходів щодо врегулювання земельних відносин на території м. Ржищів». (т. 1 а.с. 46)

Також позивачем було повторно здійснено звернення до Ржищівської міської ради, заява від 13.04.2016, однак рішенням Ржищівської міської ради Київської області № 268-14-07 від 22.04.2016 Проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 », було відхилено.

Предметом оскарження по справі є рішення Ржищівської міської ради № 162-10-07 від 25.02.2016 « Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 », яким позивачу було відмовлено з затверджені Проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Статтею 6 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб`єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій та повноважень.

Частинами 1 та 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2. ст. 116 ЗК України).

Статтею 118 ЗК України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, зокрема, за приписами ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для (…) ведення особистого селянського господарства (…), подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

За змістом положень ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який відповідно до своїх повноважень розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Наведені правові норми встановлюють підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Законодавчі норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до належних органів із клопотанням для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ЗК України органи приймають одне з вищезазначених рішень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України, п. 1 ч. ст. 17 КАС України вирішив, що:

- положення п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

- положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно зі ст. 151 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У справі, яка розглядається, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Свій інтерес позивач не реалізував внаслідок прийняття відповідачем Ржищівською міською радою Київської області рішення від 25 лютого 2016 року, яким відповідач відмовив в затверджені проекту землеустрою, дозвіл на виготовлення якого надано позивачу ОСОБА_1 попереднім рішенням органу місцевого самоврядування від 26 березня 2010 року.

Таким чином, предметом цього спору є оскарження позивачем рішення Ржищівської міської ради Київської області (розпорядника землі) про відмову в затверджені проекту із землеустрою на відведення земельної ділянки, стосовно якої попереднім рішенням ради йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, що в свою чергу відноситься до виключної компетенції органу місцевого самоврядування. Тобто в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Юрисдикція спору позивачем визначена правильно, оскільки спір, що виникав би з цивільних правовідносин, - відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення органу місцевого самоврядування, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень, що свідчить про поширення на цю справу юрисдикції адміністративного суду.

Наведені обставини свідчать про те, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі є необґрунтованим, а отже в його задоволенні слід відмовити.

Стосовно вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас у ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у ст. 74 Закону № 280/97-ВР, за якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Положенням ст. 59 Закону № 280/97-ВР стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

В абз. 3 п. 3 цього Рішення зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно з абз. 1 п. 4 Рішення Конституційного Суду України органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Абзацами 5 та 6 п. 5 зазначеного Рішення визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

25 лютого 2016 року Ржищівською міською радою Київської області прийнято оскаржуване Рішення № 162-10-07 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 », яким позивачу відмовлено в зв`язку з тим, що рішення Ржищівської міської ради Київської області № 2582-58-05 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 » із змінами, внесеними рішенням від 11.06.2010 № 2708-61-05 було скасовано Рішенням Ржищівської міської ради № 2258-48-06 від 01.11.2013 «Про прийняття заходів щодо врегулювання земельних відносин на території м. Ржищів».

З пояснень сторін вбачається, що проект оскаржуваного рішення з позивачем не погоджувався, думка позивача щодо скасування Рішення Ржищівської міської ради Київської області № 2582-58-05 від 26.03.2010 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 » із змінами, внесеними рішенням від 11.06.2010 № 2708-61-05 не запитувалася.

На підставі викладеного суд вважає, що у зв`язку з прийняттям Ржищівською міською радою Київської області рішення від 26 березня 2010 року про надання ОСОБА_1 із змінами, внесеними рішенням від 11.06.2010 № 2708-61-05 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, у нього виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних та охоронюваних законом інтересів, і він, як суб`єкт цих правовідносин, не надавав згоди на їх зміну чи припинення.

Така ж правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 521/17710/15-а та від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а.

За таких обставин суд доходить висновку про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Всі доводи відповідача щодо законності оскаржуваного рішення, викладені в відзивах, а саме: фактичної втрати чинності рішення, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, у зв`язку із змінами в законодавстві; наявність помилок в Проекті, судом відхиляються з огляду на те, що в оскаржуваному рішенні причиною відмови у затверджені Проекту вказані інші причини, а саме: у зв`язку із скасуванням Рішенням Ржищівської міської ради Київської області № 2258-48-06 від 01.11.2013 «Про прийняття заходів щодо врегулювання земельних відносин на території м. Ржищів» Рішення Ржищівської міської ради Київської області № 2582-58-05 від 26.03.2010 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 » із змінами, внесеними рішенням від 11.06.2010 № 2708-61-05 рішення.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із частинами 8, 9 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини 10 статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України, передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Разом із тим суд вважає, що у вимозі позивача про зобов`язання Ржищівську міську раду Київської області затвердити Проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3211300000:69:001:0423, по АДРЕСА_1 , необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судочинство в Україні ґрунтується на основних засадах, визначених частиною третьою статті 129 Конституції України, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпеченні апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок оцінки доказів в адміністративних справах.

Відповідно до частин першої та другої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

За змістом ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В зв`язку з тим, що позивачем не надано суду оригіналу проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (в межах населеного пункту) на території АДРЕСА_1 , розробленого ТОВ «Кагарлицький земельно-кадастровий центр» або його належним чином засвідчену копію, позивач фактично позбавляє суд правової можливості у встановлений законом процесуальний спосіб перевірити чи відповідає додана позивачем до матеріалів справи копія Проекту із землеустрою оригіналу Проекту із землеустрою, який надавався ним Ржищівській міській раді Київської області на затвердження.

Зазначене свідчить про неможливість належного дослідження та оцінки цього доказу судом.

Отже, чинним процесуальним законодавством встановлено вимоги, за умови дотримання яких докази є допустимими, при цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Окремими положеннями статей 94 та 79 КАС України визначено особливості використання як засобів доказування письмових доказів (копій та оригіналів), а також особливості їх подання до суду та учасникам справи.

Важливою вимогою використання копії письмового доказу як допустимого доказу у справі є її належне засвідчення та передчасне надсилання іншим учасникам справи.

В матеріалах справи міститься копія Проекту із землеустрою не засвідчена в установленому законом порядку, що унеможливлює її використання на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування у цій справі і які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Проте дослідження цих обставин справи є обов`язковим, враховуючи, що саме цей проект підлягає затвердженню Ржищівською міською радою Київської області.

Така сама позиція висловлена в Постанові КАС ВС від 16.12.2020 № 500/1970/19 (К/9901/26293/20). За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради Київської області, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ржищівської міської ради Київської області № 162-10-07 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Ржищівська міська рада Київської області, код ЄДРПОУ 35486602, місцезнаходження: 09230, Київська область, м. Ржищів, вулиця Соборна, 22.

Суддя Д. В. Петров