Рішення № 99166627, 04.08.2021, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/1296/21

Провадження № 2/661/553/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Чирського Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Каховка Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник позивача з звернувся до суду з відповідним позовом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №2203451127 від 31.03.2008 р. у розмірі 4372,15 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27.01.2021 р. становить 123 086, 52 грн., витрат на сплату судового збору в розмір 2 270,00 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 20 000, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.03.2008 р. між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитним договір №2203451127, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 45148,00 дол. США, з сплатою 12,95% річних, строк дії кредиту 72 місяці. 28.12.2018 року між АТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» було укладено Договір відступлення права вимоги №114\69, відповідно якого АТ «Райфайзен Банк Аваль» відступило ПАТ «Оксі Банк», а ПАТ «Оксі Банк» набуло право вимоги за кредитним договором до позичальників та\або поручителів , в тому числі за Договором кредиту №2203451127 від 31.03.2008 р. 28.12.2018 р. між ПАЬ «Оксі Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно якого ПАТ «Оксі Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників та\або поручителів, в тому числі за Договором кредиту №2203451127 від 31.03.2008 р. Відповідач покладені на нього обов`язки за кредитним договорам належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 27.01.2021 року заборгованість за кредитним договором становить 4372,15 дол. США що за курсом НБУ станом на 27.01.2021 р. становить 123 086, 52 грн.,) та складається з нарахованих трьох відсотків річних в сумі за період з 27.01.2018 р. -27.01.2021 р. в розмірі 3 546,12 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27.01.2021 р. становить 99831,79 грн., нарахованої пені за подвійною ставкою за період з 27.01.2020 р.-29.02.2020 р. і складає 826,03 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27.01.2021 р. становить 23 254,73 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. При зверненні до суду з позовом надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення, відповідно до положень ст.ст. 280-282 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між позичальником ОСОБА_1 та ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» 31.03.2008 року був укладений кредитний договір №2203451127, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 45148,00 дол. США зі сплатою 12,95 % річних.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

28.12.2018 року між АТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» було укладено Договір відступлення права вимоги №114\69, відповідно якого АТ «Райфайзен Банк Аваль» відступило ПАТ «Оксі Банк», а ПАТ «Оксі Банк» набуло право вимоги за кредитним договором до позичальників та\або поручителів, в тому числі за Договором кредиту №2203451127 від 31.03.2008 р.

28.12.2018 р. між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно якого ПАТ «Оксі Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників та\або поручителів, в тому числі за Договором кредиту №2203451127 від 31.03.2008 р.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув отримані від позивача кредитні кошти на підставі Кредитного договору №2203451127 від 31.03.2008 р. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, утому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.

З огляду на те, що Позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню Кредитних коштів отриманих на підставі Кредитного договору №№2203451127 від 31.03.2008 р., у Позивача виникло право па застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу 1 «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони с способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів V унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс 11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).

Унаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання кредитор дістає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Тому право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню станом на 27.01.2021 року, відповідно до розрахунку Позивача, становить 4 372,15 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.01.2021 року становить 123 086,52 грн. (Сто двадцять три тисячі вісімдесят шість гривень 52 копійки).

Суд погоджується частково із наданими розрахунками в частині стягнення (нарахування) трьох відсотків річних і вважає, що така заборгованість за період часу 27.01.2018 - 27.01.2021 р. складає 3542,89 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.01.2021 року становить 99 732,35 грн. Розрахунок проведено за формулою: 3542,89 = Сума боргу=39365,41 Х [Процентна ставка=3] / 100% / 365 днів [Кількість днів на рік]Х1095 (кількість днів заборгованості).

Щодо стягнення нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою НБУ суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) облікова ставка НБУ - один із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України (стаття 2 Закону № 679-XIV).

Пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону передбачено, що правління НБУ приймає рішення, зокрема про встановлення та зміну облікової та інших процентних ставок Національного банку.

Відповідно до статті 27 Закону № 679-XIV НБУ встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями.

Частиною другою статті 46 вказаного Закону НБУ здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку НБУ для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов`язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.

Пунктом 1.1 Положення про процентну політику НБУ, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 серпня 2004 року № 389 (далі - Положення № 389; чинне на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ установлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період, і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.

Пунктами 3.1, 3.2 цього Положення визначено, що НБУ визначає розмір облікової ставки, дотримуючись таких основних принципів: облікова ставка використовується НБУ одночасно як засіб реалізації грошово-кредитної політики та орієнтир ціни на гроші; облікова ставка є одним із чинників, що характеризують основні напрями змін грошово-кредитного регулювання; облікова ставка має підтримуватися на позитивному рівні щодо прогнозного рівня інфляції, який визначається схваленими Кабінетом Міністрів України основними прогнозними макроекономічними показниками на відповідний рік та враховується під час складання державного бюджету з наступними змінами; облікова ставка є найнижчою серед процентних ставок, за якими НБУ може підтримати ліквідність банків. Визначення рівня та характеру змін облікової ставки НБУ залежить від тенденцій загального економічного розвитку, макроекономічних та бюджетних процесів, стану грошово-кредитного ринку. Національний банк під час визначення облікової ставки враховує й інші фактори, які можуть вплинути на вартість коштів у національній валюті, - інфляційні або девальваційні очікування, процентні ставки рефінансування, які використовуються центральними банками країн, що мають тісні торговельно-економічні зв`язки з Україною тощо.

Можна зробити висновок, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.

Крім того, висновок, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.

Враховуючи, що частиною першою статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.

Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.

Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника.

Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.

Такі висновки щодо періоду стягнення процентів Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18.

За вказаних підстав, в частині стягнення нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою НБУ за кредитним договором в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування, слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 загального розміру заборгованості по сплаті 3 % річних за користування кредитом.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує наступне. Згідно з положеннями ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунокержави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору про надання правової допомоги № 21-12/2019 від 21.12.2019, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та адвокатським об`єднанням «Вердикт», копію платіжного доручення №177920003 від 26.01.2021 на суму 200000,00 грн., копію заявки на надання юридичної допомоги №103 від 04.01.2021 та копію витягу з Акту №10 про надання юридичної допомоги від 04.01.2021. Вказані документи свідчать про те, що сукупна вартість усних та письмової консультації щодо можливості стягнення боргу в позасудовому та судовому порядку склала 12000,00 грн., а вартість послуг зі складання позовної заяви - 8000,00 грн., загалом 20000,00 грн.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.

З огляду на зазначене, витрати на професійну правничу допомогу, по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог на підставі ст. 141 ЦПК України, що складає 81,03 %.

Таким чином, загальний розмір судових витрат позивача, визнаний судом обґрунтованим, складається з: витрат зі сплати судового збору у розмірі 1839,38 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16206 грн., і загальний розмір таких витрат складає: 18045,38 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.526, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) заборгованість за Кредитним договором № 2203451127 від 31.03.2008 року, у розмірі 3542,89 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.01.2021 р. становить 99 732,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) судовий збір в розмірі 1839,38 грн., витрати на правову допомогу в сумі 16206 грн., а всього - 18045,38 грн. В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Херсонського апеляційного суду через Новокаховський міський суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair/sud2117.

Суддя Г. М. Чирський