Рішення № 99166109, 25.08.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/844/21

Провадження №2-а/443/46/21

РІШЕННЯ

іменем України

25 серпня 2021 року Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Сливки С.І.,

за участю секретаря Кушнір М.І.,

представника позивача адвоката Наконечного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Германа Андрія Богдановича, Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора СРПП відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Германа Андрія Богдановича, Стрийського РУП ГУНП у Львівській області), в якому просить скасувати постанову БАБ № 067156 від 13.05.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та визнати дії працівника поліції протиправними.

В обґрунтування заявленого позову позивач покликається на те, що оскаржуваною постановою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. Однак, оскаржувана постанова є протиправною, оскільки у такій не наведено жодних доказів, які б свідчили про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Ухвалою від 21.05.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 31.05.2021 року замінено відповідача Стрийське РУП ГУНП у Львівській області на належного - Головне управління національної поліції у Львівській області.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав, викладених у позові.

Відповідач інспектор СРПП відділення поліці №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Герман А.Б. та представник відповідача ГУНП у Львівській області у судове засідання не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки в суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали. Відповідно до вимог ч.3 ст. 205 КАС України їхня неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши надані суду докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з постанови БАБ № 067156 від 13.05.2021 року /а.с.6/, 13.05.2021 року о 10.40 год. в с.Жирівське по вул. Першотравнева, 1, Стрийського району Львівської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки BMW Х 5, р.н. НОМЕР_1 , обладнаним засобом пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 "в" ПДР.

Однак, суд вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону (неправомірною), є необґрунтованою та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Остаточна оцінка поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дається в постанові по справі.

Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч.2 ст.283 КУпАП, постанова має містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов`язана з повним, всебічним і об`єктивним дослідженням обставин справи, привальним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справ.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підстави доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до принципу презумпції невинності обов`язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.

Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно п. 2.3 "в" ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Натомість воскаржуваній постанові поліцейський обмежився лише описом скоєного, на його думку, правопорушення без належної мотивації оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

До оскаржуваної постанови не додано жодних доказів, які поза розумним сумнівом доводять вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення, зокрема матеріалів відеофіксації з яких можна було б зробити висновок про винуватість позивача, не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, та не представлено жодних інших доказів.

Більше того, в письмових поясненнях та у оскаржуваній постанові ОСОБА_1 зазначив про те, що не вчиняв правопорушення та не згідний з рішенням інспектора поліції.

Крім того, у графі 7 «До постанови додаються» не зазначено, що додається до постанови (відеозапис, фото, покази свідків, інші докази).

Наданий суду відеозапис події жодним чином не підтверджує обставин, викладених у оскаржуваній постанові, оскільки із такого не вбачається, що ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу не дотримався Правил дорожнього руху (не користувався ременем безпеки) та не зафіксованого руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ..

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим. Відповідно до ст.252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відтак, суд відхиляє дані зазначені у постанові, оскільки у такій не наведено жодних належних та достатніх доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем вказаного правопорушення, при винесенні такої повно і всебічно не були дослідженні усі обставини справи.

Таким чином, суд вважає оскаржувану постанову такою, що не відповідає вимогам закону, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Одночасно, суд відхиляє доводи позивача про те, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута з порушенням вимог ст.276 КУпАП, з огляду на наступне.

За загальним правилом справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ч.1 ст.276 КУпАП). Одночасно, частиною 7 ст.276 КУпАП передбачено, що законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, згідно п.п.1,2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121,статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

У відповідності до положень ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (абз.4 ст.258 КУпАП).

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) (абз.5 ст.258 КУпАП).

Відтак, з огляду на викладене, покликання позивача на те, що справа про притягнення його до адміністративної відповідальності розглянута не за місцем вчинення правопорушення є цілком безпідставними, оскільки така розглядається не за місцем вчинення правопорушення, а на місці його вчинення.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, відповідачі в судове засідання не з`явилися, не подали до суду відзиву на позов та будь-яких достатніх доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, тобто не довели правомірність оскаржуваної постанови.

Більше того, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних у ній.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та вважає, що дану постанову слід скасувати.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача та дотримання вимог ч.3 ст.286 КАС України, суд вважає, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП слід закрити.

При цьому, вимога позивача щодо визнання дій працівника поліції протиправними не відповідає способам захисту, передбачених ст.5 КАС Українита виходить за межі компетенції суду, яка визначена ч.3 ст.286 КАС України, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати на плату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Одночасно, належних та допустимих доказів, які б підтверджували здійснення позивачем витрат на правничу допомогу, суду не надано, а тому вимога позивача про повернення витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.77, 241-246, 286 КАС України, суд,

вирішив:

Позов задоволити частково.

Скасувати постанову БАБ № 067156 від 13.05.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 454,00 грн. судових витрат на сплату судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десятиднів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя: С.І. Сливка