Постанова № 99166082, 20.08.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/55/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року суддя Галицького районного суду м. Львова Волоско І.Р., розглянувши матеріали заяви адвоката Хрипти Ігоря Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про перегляд постанови Галицького районного суду м.Львова від 20.02.2018 року за нововиявленими обставинами,-

в с т а н о в и в:

постановою Галицького районного суду м.Львова від 20.02.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн; вилучений, відповідно до протоколу про порушення митних правил товар повернуто ОСОБА_1 після проведення митного оформлення або для повернення вказаного товару на митну територію держави, з якої його було ввезено; вилучені, відповідно до протоколу про порушення митних правил грошові кошти в сумі 84100,00 доларів США повернуто ОСОБА_1 , вирішені питання судового збору та витрат за зберігання товару на митному складі.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2018 року постанова суду першої інстанції скасована та постановлена нова, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України; накладено на нього стягнення – штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.; вилучені в ОСОБА_1 кошти в сумі 84187 доларів США конфісковано в дохід держави, а вилучені товари – парфуми в асортименті в кількості 187 шт. повернуто після проведення митного оформлення або для повернення вказаного товару на митну територію держави, з якої його було ввезено.

19.08.2021 року до Галицького районного суду м.Львова надійшла заява адвоката Хрипти Ігоря Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Галицького районного суду м.Львова від 20.02.2018 року, яка мотивована тим, що мають місце нововиявлені обставини, які не були відомі суду під час винесення постанови. Такими нововиявленими обставинами, на думку заявника, є те, що державний інспектор Черепащук І., проводячи митний контроль, як це відображено у протоколі про порушення митних правил від 14.12.2017р., в зоні прикордонного контролю, всупереч припису ст.10 Закону України №3723-XII, вийшов за межі своїх службових повноважень та провів документування адміністративного правопорушення щодо порушення митного законодавства поза межами зони митного контролю (в зоні прикордонного контролю), а обставини відсутності повноважень у інспектора Черепащука І.В. на проведення митного контролю станом на момент розгляду справи Галицьким районним судом ОСОБА_1 відомі не були. Крім того зазначає, що в Галицькому районному суді, під час слухання справи №461/55/18, з боку Львівської митниці ДФС були подані завідомо неправдиві докази, оскільки митний контроль щодо транспортного засобу, яким рухався ОСОБА_1 , здійснювала інша особа - інспектор ВМО 03 МП «Рава-Руська» ОСОБА_2 , а не інспектор ОСОБА_3 , про що стверджувалось у всіх документах та поясненнях, які надавались зі сторони Львівської митниці ДФС. Однак, в матеріалах справи №461/55/18 відсутні будь-які дані про те, що митний контроль проводився інспектором МП «Рава-Руська» ОСОБА_2 та відсутній контрольний талон про проходження прикордонного контролю, на якому міститься відбиток печатки вказаного інспектора. Заявник вважає, що оскільки інспектор Черепащук І.В. не проводив митного контролю, то всі докази, зібрані за результатами такого контролю, є неналежними та недопустимими, і не можуть бути підставою для притягнення ОСОБА_4 до адмінісративної відповідальності. У зв`язку з наведеним просив скасувати постанову Галицького районного суду м.Львова від 20.02.2018 року та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповіднодо ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначаються відповідним процесуальним законом, зокрема у справах про адміністративні правопорушення визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.

Конституційний суд України у рішенні № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згіднозі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Водночас глава 241 КУпАП передбачає перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

Іншого порядку перегляду судових рішень у справах про адміністративне правопорушення, в тому числі шляхом їх перегляду за нововиявленими обставинами, чинний КУпАП не передбачає.

При цьому норми КПК України не можуть бути застосовані за аналогією закону, оскільки регулюють провадження виключно щодо кримінальних справ і не поширюють свою дію на розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Отже, місцевий загальний суд не наділений повноваженнями щодо перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили.

При цьому посилання заявника на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Швидка проти України», яке містить висновки про можливість перегляду за нововиявленими обставинами постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, є недоречними, оскільки ця справа стосується порушення права заявниці на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, гарантованого ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та несправедливість судового провадження. В указаній справі не йдеться про можливість перегляду за нововиявленими обставинами постанов про накладення адміністративного стягнення.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року (провадження № 51-4998ска19).

Доводи адвоката Хрипти Ігоря Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про можливість застосування положень ст.459 КПК України при розгляді його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду у справі про адміністративне правопорушення з огляду на неврегульованість цього питання у КУпАП та практику Європейського суду з прав людини, який визнає адміністративне правопорушення як кримінальне, суд відхиляє з таких міркувань.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово наголошував, що з огляду на каральну мету адміністративного стягнення, зокрема штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах: «Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Надточій проти України» та «Лучанінов проти України»).

Проте, такі висновки ЄСПЛ у наведених справах пов`язані не з необхідністю (потребою) безпосереднього застосування положень кримінального процесуального закону при розгляді справ про адміністративні правопорушення, як помилково вважає захисник, а пов`язані зі змістом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій вжито термін «кримінальне обвинувачення». Зокрема ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи … незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. А ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції встановлює, що кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку.

У вказаних вище справах заявники були притягнуті до адміністративної відповідальності і скаржилися до ЄСПЛ в тому числі на порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині несправедливості провадження та свавільності судових рішень, а уряди держав заперечували проти розгляду цих заяв, мотивуючи тим, що провадження у справах заявників було адміністративним, а тому положення ст.6 Конвенції до їх заяв не застосовні, бо провадження щодо заявників не стосувалось визначення «кримінального обвинувачення» щодо них.

На спростування таких доводів ЄСПЛ зробив висновки, що провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції з метою поширення її гарантій на заявників. Саме такі висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ у справах: «Надточій проти України» (п.п.17,22,29); «Лучанінова проти України» (п.п.38,39,40); «Гурепка проти України» (п.п.53,55).

Тобто, у наведених справах відсутні висновки про можливість застосування процедури перегляду постанов у справах про адміністративні правопорушення за привилами кримінального процесуального закону, а зазначається лише про поширення встановлених Конвенцією загальних гарантій щодо осіб під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Слід відмітити, що у справі «Гурепка проти України» ЄСПЛ прийшов до висновку про порушення ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції з огляду на те, що КУпАП (в редакції станом на 1998 рік) передбачав, що процедура перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення могла бути ініційована лише прокурором або головою вищестоячого суду. Така процедура не була доступна стороні та не залежала від його волі і аргументів, а тому не була достатньо еефктивним засобом захисту для цілей Конвенції (п.60 рішення ЄСПЛ).

У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

На даний час КУпАП надає стороні можливість оскаржити в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративне правопорушення, що є справедливим і повністю відповідає ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції щодо права кожного, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним.

В даній справі реалізоване право на перегляд апеляційним судом постанови суду першої інстанції, якою він визнаний винним за ст.471 МК України і така процедура дотримана.

Враховуючи викладене, постанова Галицького районного суду м.Львова від 20.02.2018 року не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 429, 462, 464 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

у відкритті провадження за заявою адвоката Хрипти Ігоря Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

На постанову протягом десяти діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду.

Суддя І.Р. Волоско