Ухвала суду № 99164341, 18.08.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 6/641/39/2021 Справа № 2020/3386/2012

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Маньковської О.О., за участю секретаря судового засідання – Андросової П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , Головний державний виконавець Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Золотавін Валерій Юрійович про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, що виданий 11.06.2013 року у цивільній справі № 2020/3386/2012, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває заява ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , Головний державний виконавець Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Золотавін Валерій Юрійович про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви посилається на те, що 30.03.2020 року засобами електронного зв`язку бухгалтером з місця роботи йому надіслано постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 04.04.2020 року. Вказав, що 30.03.2020 року, стало відомо про перебування виконавчого провадження №44556015 стосовно нього, при цьому вважав, що виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження, не підлягає виконанню на підставі положень с. 432 ЦПК України, оскільки не був пред`явлений у визначений законом строк, зігдно п. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на день отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Зазначив, що не отримував від державного виконавця постанови про відкриття провадження з наданням строку для добровільного виконання та не має можливості ознайомитись із виконавчим провадженням у зв`язку із карантинними обмеженнями. Таким чином, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2020/3386/2012, виданий Комінтернівським районним судом м.Харкова 11.06.2013 року.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився, просив розглянути скаргу за його відсутності.

В судове засідання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явились, причину неявки суду не повідомили, про місце, дату і час розгляду справи повідомлені своєчасно і належним чином.

Враховуючи, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час, за клопотанням представника ОСОБА_3 витребувано виконавче провадження з ДВС, копії якого надані до суду, інші клопотання, пояснення, доповнення, які б впливали на розгляд заяви по суті вимог представником боржника не подавались, також, враховуючи, що представником боржника- адвокатом Ходаковським Ю.В. до суду неодноразово подавались заяви з проханням відкласти судовий розгляд, посилаючись на різні причини, проте жодного доказу на підтвердження поважності причин неявки до суду, останнім не надано, а також, враховуючи, що представником боржника – адвокатом Ходаковським Ю.В. в заяві про відкладення розгляду справи вказано дату судового засідання, то суд вважає, що останній належним чином повідомлений про розгляд справи 18.08.2021 року, крім того, враховуючи, що до суду надано відзив стягувачем ОСОБА_2 , за таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника боржника - адвоката Ходаковського Ю.В., а також за відсутності осіб, які повідомлені своєчасно і належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Так, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 63 760 (шістдесят три тисячі сімсот шістдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 637,60 грн та 120 грн., в рівних частинах, з кожного окремо.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 23.05.2013 року вказане рішення змінено в частині стягнутої суми. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 75351,94 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі по 251,17 грн. з кожного та 40 грн. з кожного витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набрало законної сили, виданий виконавчий лист.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції чинній на момент звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження, Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки, зокрема, інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05.08.2013 року державний виконавцем Комінтернівського ДВС ХМУЮ винесено постанову про відкриття провадження на підставі заяви стягувача ОСОБА_6 від 01.08.2013 року ВП № 40556436.

Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа не сплинув.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.04.2014 року виконавчий лист № 2020/3386/2012, виданий 11.06.2013 року повернутий стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», з роз`ясненням права повторного пред`явлення для виконання в строк до 29.04.2015 року.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні виконавчого провадження за заявою ОСОБА_6 від 26.08.2014 року надійшов виконавчий лист № 2020/3386/2012 від 11.06.2013 року до Комінтернівського відділу ДВС ХМУЮ на підставі якого, 29.08.2014 року постановою державного виконавця відкрите виконавче провадження № 44556015, копія якої надіслана на адресу боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки внаслідок відкриття виконавчого провадження № 44556436 у 2013 році перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався на підставі ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент подання виконавчого документа, то і в 2014 році виконавчий документ пред`явлений для виконання своєчасно.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України, Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст.432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, враховуючи, що стягувачем своєчасно звернуто до виконання виконавчий лист за рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.02.2013 року, що виданий 11.06.2013 року, а також, враховуючи, що наведені боржником обставини не підпадають під перелічені у цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, тому у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви боржника.

При вирішенні питання щодо судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги стягувачу ОСОБА_2 , суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2020 року позивачем – стягувачем ОСОБА_2 укладено договір із адвокатом Поліщуком О.Л. укладено договір про надання правової допомоги № 01-29/07-20.

Згідно калькуляції-рахунку акту-приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги, на виконання умов Договору про надання правової допомоги № 01-29/07-20 від 29.07.2020 року надано послугу адвокатом Поліщуком О.Л. на суму 5120 грн. 00 коп. позивачу- стягувачу ОСОБА_2 , яка сплачена останнім, згідно квитанції TS 200144 від 29.07.2020 року.

Згідно частин 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, судом враховуються положення правового висновку, викладеного в Постанові Великої палати Верховного Суду від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19.

Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Поліщуком О.Л. професійної правничої допомоги у цій справі ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, щодо стягнення з заявника - боржника витрат на професійну правничу допомогу на користь стягувача в розмірі 5120 грн. 00 коп., оскільки їх розмір підтверджений належними та допустимими доказами, що є підставою для задоволення заяви стягувача в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 12, 13, 81, 160, 165, 186, 260, 261, 431, 432 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , Головний державний виконавець Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Золотавін Валерій Юрійович про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, що виданий 11.06.2013 року у цивільній справі № 2020/3386/2012.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) понесені у справі судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 120,00 грн. (п`ять тисяч сто двадцять) гривень 00 коп.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Суддя -О. О. Маньковська