Ухвала суду № 99159898, 20.08.2021, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/870/21

Провадження № 1-кп/675/93/2021

У Х В А Л А

"20" серпня 2021 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., прокурора Денесюка Р.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Іванова А.Б., розглядаючи в м. Ізяслав Хмельницької області в відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за №12021244000000262 від 11.05.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізяслав Хмельницької області, фактичне місце проживання якого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з базовою середньою освітою, раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

До Ізяславського районного суду Хмельницької області 31.05.2021 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 (по тексту - ОСОБА_1 , обвинувачений) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

При цьому необхідно також зазначити, що згідно ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02.07.2021 року ОСОБА_1 було продовжено застосований раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.08.2021 року з можливістю внесення застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113500 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) грн.

У судовому засіданні 20.08.2021 року прокурор заявив клопотання про продовження строку обраного щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави з огляду, що по спливу визначеного строку його дії дане кримінальне провадження не може бути розглянутим по суті, натомість ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу та його подальшого продовження не зменшилися.

Прокурор покликається на те, що в разі зміни запобіжного заходу обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка та потерпіого, продовжити вчиняти інші злочини, а інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як вважає прокурор необхідно врахувати, що обвинувачений не має постійного місця роботи, сім`ї, проживає без реєстрації в с. Білогородка, будучи неодноразово судимим, маючи не зняту і непогашену судимість може вчиняти інші злочини, незаконно впливати на потерпілого та свідка, з якими проживає водному населеному пункті та перебуває у дружніх відносинах.

На переконання прокурора з урахуванням особи обвинуваченого, який вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення в період іспитового строку, будь-яких підстав для скасування чи зміни йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не має.

Обвинувачений та його захисник просили змінити запобіжний захід на більш м`який, такий як цілодобовий домашній арешт, який повністю забезпечить його процесуальну поведінку під час судового розгляду кримінального провадження.

На перконання сторони захисту, доводи прокурора є непереконливими, оскільки не підтверджені жодними доказами, та по свої суті є надуманими, оскільки вина ОСОБА_1 є ще не доведеною.

Вислухавши пояснення прокурора в обгрунтування поданого ним клопотання, доводи обвинуваченого і його захисника щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, який не пов`язаний з триманням під вартою, суд встановив наступні обставини та прийшов до такого висновку.

Під час судового провадження вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України (ч. 3 ст. 315, ч. 2 ст. 331 КПК).

Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, (2) обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою (ч.ч. 3-5 ст. 199 КПК України).

Стаття 177 КПК України визначає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що в клопотанні про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно зазначатися про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Так, із матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі строком від 4 до 6 років.

На переконання суду, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, про що неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії»

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При цьому суд наголошує і на тому, що презумпція невинуватості не може бути виправдана одним лише прагненням полегшити становище обвинуваченого.

Як вважає суд, санкції інкримінованованого кримінального правопорушення дають об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка та/або потерпілого, кожен з яких є ще не допитаним, з метою покращення свого становища, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.

При цьому суд також враховує як репутацію обвинуваченого, так і те, що він не одружений, на утриманні дітей не має, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків.

Необхідно наголосити і на тому, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, зокрема, останній раз 01.06.2020 року Ізяславським районним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 3 роки, на шлях виправлення не став та скоїв новий умисний тяжкий злочин проти власності під час іспитового строку.

Зазначені вище обставини, у своїй сукупності переконують суд як про виключну злочинну спрямованість обвинуваченого, так і про наявність вагомих ризиків переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, незаконного впливу на потерпілого та свідка, що зазначено вище, з метою зміни їх показань в сторону покращення свого становища.

Тим самим, обставини, що зазначені вище, безумовно вказують про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу і його подальшого продовження, та по своїй суті суттєво не змінилася обстановка, що дає підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м`який запобіжний захід.

При цьому, наявність вищевикладених ризиків у межах кримінального провадження ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених прокурором у поданому клопотанні та доведених ним в судовому засіданні.

До того ж, запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики відповідно до ст. 177 КПК України доведені, які в сукупності із обґрунтованим обвинуваченнням у вчиненні тяжкого злочину є підставою для застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в даному випадку.

Покликання захисника і обвинуваченого на можливість застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд відхиляє, оскільки обставини, які заявлені в обгрунтування необхідності зміни запобіжного заходу на більш м`який не є визначальними та такими, що б давали можливість обрати відносно нього запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, в тому числі і у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Як вважає суд, прокурор довів, що на момент розгляду кримінального провадження, продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, які не могли зменшитися, що дає підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У даному випадку, потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом продовження останньому строку найсуворішого запобіжного заходу є виправданою.

Таким чином, доводи захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, суд відхиляє, натомість запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою слід продовжити на 60 днів, тобто до 18.10.2021 року.

Частина 3 ст. 183 КПК України визначає, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цією статті.

З урахуванням, що обвинувачений ОСОБА_1 не має постійного джерела доходів, до затримання офіційно не працював, суд вважає, що розмір застави достатньої для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків під час даного кримінального провадження варто залишити попередньо визначеним - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2021 року становить 113500, 00 гривень, з покладенням відповідних обов`язків, пов`язаних із застосуванням застави.

Суд вказує на призначення альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави, при виконанні якого перебування обвинуваченого під вартою буде припинено.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183-184, 193-194, 196-197, 201, 369-372, 395 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк обраного щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою у державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» до 18.10.2021 року включно.

Визначити ОСОБА_1 розмір застави у виді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113500 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати до суду та прокурора за кожною вимогою;

- повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або перебування;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає, без дозволу прокурора або суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 18.10.2021 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали для виконання направити начальнику державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор», вручити у встановленому порядку прокурору, обвинуваченому та його захиснику.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той самий строк і в тому ж самому порядку, з дня отримання копії даної ухвали.

Суддя О.В. Король