Рішення № 99159883, 19.08.2021, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/516/21

Провадження № 2/673/328/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"19" серпня 2021 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючий - суддя Ягодіна Т.В.

за участю секретаря судового засідання Ясінської М.О.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Груп»», третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

В квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Фактор Груп»», про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горая О.С. від 03.02.2021 року №20120 таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування поданого позову позивач вказує, що про вчинення вказаного вище виконавчого напису йому раніше відомо не було, оскільки даний виконавчий напис позивач не отримував ні від нотаріуса, ні від стягувача. Окрім того позивач вказує, що від ТОВ «ФК «Фактор Груп» він ніяких повідомлень чи вимог (претензійних листів) з приводу заборгованості не отримував. Позивачеві не відомо, про розмір його заборгованості перед ПАТ «Терра Банк», а про укладення договору факторингу між останнім та ТОВ «Трнамед-трейд» стало відомо лише з оспорюваного виконавчого напису. Окрім того позивач вказує, що заборгованість не була безспірною, однак через неповідомлення про вчинення виконавчого напису позивач не мав змоги надати заперечення щодо вчинення виконавчого напису. В зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду та просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 03.02.2021 року №20120 таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача судові витрати, включно з витратами на правову допомогу.

Згідно з ухвалою судді від 28.04.2021 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.

Відповідач у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України.

В судове засідання позивач не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримуючи позовні вимоги в повному обсязі, не заперечуючи щодо ухвалення судом заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення про виклик до суду.

З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що представник ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП»» звернувся до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича із заявою за вих.№1001046 від 22.01.2021 року на вчинення виконавчого напису, вказавши боржником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , який зареєстрований по АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 .

03.02.2021року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №20120 про стягнення з ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , суми заборгованості за кредитним договором №32506 від 14.02.2012 року з ПАТ «Терра Банк» за період з 17.11.2017 року по 10.12.2019 року, що складає 34728,02 грн., з яких 5677,41 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 29050,31 грн. - прострочена заборгованість за комісією; 0,30 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також 650 грн. плати за вчинення виконавчого напису. Вказаний виконавчий напис набрав законної сили 03.02.2021 року, строк пред`явлення виконавчого напису - 3 роки.

22.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. відкрито виконавче провадження №64591344 по примусовому виконанню означеного виконавчого напису нотаріуса.

В межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 22.02.2021 року.

Зазначені постанови були направлені приватним виконавцем Клименком Р.В., ОСОБА_1 для відома, про що свідчить супровідний лист №28852 від 10.03.2021 року.

Письмова вимога про погашення заборгованості направлялась відповідачем позивачу поштою.

Серед представлених суду доказів відсутнє підтвердження отримання позивачем будь-яких претензій від відповідача щодо сплати заборгованості за Кредитним договором №32506 від 14.02.2012 року, укладеним між позивачем та ПАТ «Терра Банк».

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» щодо можливості здійснення виконавчого напису на підставі оригіналу кредитного договору.

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Серед документів наданих фінансовою установою нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній. Наданий нотаріусу договір №32506 від 14.02.2012 року, укладений позивачем з ПАТ «Терра Банк`не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржник, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця/боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця/боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.( Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року,Справа № 645/1979/15-ц).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Зважаючи на викладене, в т.ч. беручи до уваги відсутність доказів отримання ОСОБА_1 будь-яких повідомлень-претензій про існуючу заборгованість за кредитним зобов`язанням, що надсилалась в установленому порядку, відсутність доказів безспірності вимог кредитора, здійснення виконавчого напису по кредитному договору у простій письмовій формі, що не посвідчувався нотаріально, суд приходить до висновку про підставність заявленого позову та позбавлення можливості позивача захищати свої права та висловити заперечення на стадії вчинення виконавчого напису, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи вимоги позову про стягнення з відповідача судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В силу частини третьої означеної статті цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи відносяться, зокрема витрати на правову допомогу.

Як вбачається із позовних вимог, на відшкодування судових витрат позивач просив стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000грн.

В силу ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд вважає вірним, зважаючи на положення ч.1 ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що складається з 908грн., які були сплачені позивачем при подачі позовної заяви, а також 454грн. - при подачі заяви про забезпечення позову, яка була задоволена судом, а в загальному розмірі 1362грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Так, судом встановлено, що сторона позивача до закінчення судових дебатів у справі зробила заяву про подання доказів, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи.

Так, разом із позовною заявою, сторона позивача надала договір про надання правової допомоги №11 від 19.02.2021 року, укладеним між позивачем та Адвокатським бюро «Максима Мілашевського «Ін-Легіс» в особі Мілашевського М.Г., крім того до закінчення розгляду справи по суті суду представлені акти виконаних робіт від 20.04.2021 року та 06.08.2021 року відповідно до договору про надання правової допомоги №11 від 19.02.2021 року із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; квитанції від 22.06.2021 року та 19.08.2021 року, згідно яких позивач на рахунок Адвокатського бюро «Максима Мілашевського «Ін-Легіс» перерахував кошти за договором про надання правової допомоги №11 від 19.02.2021 року в розмірі 5000грн та 2000грн відповідно.

З детального опису робіт виконаних адвокатом Мілашевським М.Г., та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 , вбачається, що адвокатом вивчено документи та надано консультацію - затрачено 1 година, складено позовну заяву - затрачено 3 години, укладено договір про надання правової допомоги -затрачено 1 година, підготовлено та направлено заяви до суду-затрачено 1 година, вивчено документи наданні третьої особою-затрачено 1година.

Отже, враховуючи складність справи, виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням того, що сторона відповідача не заперечувала щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що надані позивачем докази про понесення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. є допустимими і достовірними, а витрати на оплату послуг адвоката - обґрунтованими, доведеними та співмірними зі складністю справи в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 280-289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП»», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволити.

Визнати виконавчий напис №20120 від 03.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП»» заборгованість за кредитним договором №32506 від 14.02.2012 року в загальному розмірі 34728,02 грн. та плату за вчинення виконавчого напису в розмірі 650 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП»» на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 8362грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_1 ;

- відповідач - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП»», місце знаходження: м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, 45, код ЄДРПОУ 40911449;

- третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місце знаходження: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35.

Суддя: Т. В. Ягодіна