Вирок № 99159638, 20.08.2021, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 654/1065/17

Провадження № 1-кп/648/81/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

Головуючого судді Рибас А.В.,

суддів Сокирко Л.М., Бугрименко В.В.,

при секретарі Ербес Н.Д.,

з участю прокурора Мошковського П.Г.,

захисника Ковальової І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу № 1 Білозерського районного суду Херсонської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016230150002614, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олексіївка, Первомайського району АР Крим, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з неповною середньою освітою, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 25.01.2013 року вироком Голопристанського районного суду Херсонської області за ст.187 ч.2 КК України до семи років позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 06.07.2016 року,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194 КК України,-

в с т а н о в и в:

І. Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачується в тому, що він, будучи раніше засудженим Голопристанським районним судом Херсонської області за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі, знову вчинив умисний корисливий злочин.

Так, ОСОБА_1 15 листопада 2016 року близько 20.30 години, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у приміщенні металевого вагончика для охорони, розташованого навпроти бази відпочинку «Каштан» по вул. Чорноморській в с. Приморське Голопристанського району Херсонської області, умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, відкрито заволодів наступним майном: мобільним телефоном «Nokia-Xpress 5800-d-1», який належав ОСОБА_2 , з електронним носієм інформації марки «Transcend» MicroSD HC об`ємом 8 гб на загальну суму 851,67 грн., та мобільним телефоном «NОМІ і503», який належав ОСОБА_3 , з електронним носієм інформації марки «Transcend» MicroSD HC об`ємом 4 гб. на загальну суму 1126,67 грн..

Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

ІІ. Крім того, згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що будучи раніше засудженим 25.01.2013 Голопристанським районним судом Херсонської області за ч.2 ст. 187 КК України, тобто за вчинення розбою, знову вчинив розбій. Так, ОСОБА_1 15.11.2016 близько 21.00 години, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, з метою обернення його на свою користь, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, з метою вчинення розбійного нападу, шляхом вільного доступу проник до підсобного приміщення кафе-їдальні «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованого по АДРЕСА_2 , де умисно, відкрито, скоїв розбійний напад на власницю вказаного кафе-їдальні, особу похилого віку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поєднаний із насильством, небезпечним для її життя та здоров`я, яке виразилося в тому, що ОСОБА_1 за допомогою ножа наніс численні удари ОСОБА_4 , чим спричинив потерпілій тяжкі тілесні ушкодження. Після чого, ОСОБА_1 заволодів майном потерпілої, а саме: мобільними телефонами «Nokia 101» та «Nokia 107», чим заподіяв ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 691,33 грн.

Зазначені дії ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

ІІІ. Крім того, згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 15.11.2016 близько 21.00 години, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, проник до підсобного приміщення кафе-їдальні «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованого по АДРЕСА_2, де умисно, відкрито вчинив розбійний напад на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході вчинення розбійного нападу ОСОБА_1 , переслідуючи прямий умисел, направлений на протиправне позбавлення життя особи похилого віку ОСОБА_4 , керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою ножа наніс численні удари по тілу потерпілої, від яких остання померла на місці. Після чого, ОСОБА_1 заволодів майном потерпілої, а саме: двома мобільними телефонами «Nokia 101» та «Nokia 107», чим заподіяв ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 691,33 грн.

Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковані за п.6 ч.2 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, з корисливих мотивів.

ІV. Також, згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 15.11.2016 в період часу з 21.00 до 23.00 години, перебуваючи в приміщенні кафе-їдальні «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованого по АДРЕСА_2, після вчинення розбійного нападу та умисного вбивства ОСОБА_4 , з метою знищення слідів скоєних злочинів, зокрема трупу потерпілої та пошкодження вищевказаного приміщення, що належало ОСОБА_4 , вчинив його підпал. Так ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із застосуванням невстановленого стороннього джерела відкритого вогню, який вніс в горюче середовище у межах розташування осередку пожежі, який знаходився в одному з підсобних приміщень кафе-їдальні та де був виявлений труп потерпілої, тим самим спричинив пожежу, в результаті чого було знищено приміщення та майно, яке в ньому знаходилося, на загальну суму 37580 грн.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст. 194 КК України, як умисне пошкодження чужого майна, шляхом підпалу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав у повному обсязі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.6 ч.2 ст.115 ч. 2 ст. 194 КК України, винуватим себе не визнав та на підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати показання і відповідати на питання суду.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 , пояснив, що є сином загиблої ОСОБА_4 15.11.2016 року його мати перебувала в с. Приморське Голопристанського району Херсонської області у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3», яке їй належить. Вказане кафе вже не працювало, оскільки сезон закінчився, та ОСОБА_4 залишалася в ньому, щоб підготувати приміщення до закриття, чекала, коли приїдуть щоб забрати не реалізований товар. Останній раз він спілкувався з матір`ю за день чи два до події по телефону. В матері було два телефони, нібито «Nokia». ОСОБА_4 повідомила йому, що познайомилася з сином жінки, яка поруч щось охороняє, та він має прийти і допомогти поміняти шифер. Мати нікого із незнайомих не пускала. В ніч з 15.11.2016 на 16.11.2016 року йому зателефонувала сестра та повідомила, що горить кафе та в його приміщенні загинула його мати. Він приїхав на місце події зранку, коли полум`я вже загасили та пішов мокрий сніг. На місці події разом з працівниками поліції ходив обвинувачений ОСОБА_1 та щось їм показував, обвинувачений був пристебнутий до поліцейського кайданками. Йому не відомо чи складався якийсь документ та чи фіксувалися десь вказані обставини, він особисто по згарищу не ходив, підписував якісь документи, які саме не пам`ятає. Крім того, коли ОСОБА_1 сидів на задньому сидінні автомобіля, руки його були в кайданках, поліцейський нахилився до обвинуваченого, звідкись дістав мобільні телефони та показав йому, він упізнав ці телефони, як телефони матері. Потім слідчий ще раз показував ті телефони, для того щоб упізнати, де телефони матері. Пізніше йому було повернуто два телефони.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що в 2016 році в холодну пору року (оскільки на наступний день пішов сніг) близько 17.00-18.00 год. обвинувачений ОСОБА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_6 прийшли до нього у гості у вагончик охорони напроти бази відпочинку «Каштан» в с. Приморське Голопристанського району Херсонської області, де він працював охоронцем. З обвинуваченим він познайомився за 2 дні до цього. У вагончику також знаходився інший охоронець ОСОБА_2 , вони вживали алкогольні напої, обвинувачений ОСОБА_1 алкоголю з ними не вживав. У вагончику знаходиться два приміщення, вони сиділи у кімнаті одразу при вході. Він та ОСОБА_2 поставили свої мобільні телефони на зарядку, мобільні телефони знаходилися поблизу дверей, при вході справа-лежали на бильцях дивану. ОСОБА_1 періодично відлучався зі сторожки на вулицю та повертався, повернувшись години через три після того, як вони почали відпочивати, ОСОБА_1 покликав його на двір із сторожки і сказав, що він вбив і підпалив «ОСОБА_4». В руках обвинувачений тримав джинси, потім кинув ці джинси поблизу вагончика, метри за три від порога. Якого кольору були джинси він не пам`ятає, освітлення на вулиці було тускле, ОСОБА_1 був одягнутий, але в якому одязі не пам`ятає. Він побачив пожежу, повідомив присутнім у вагончику гостям про це і про сказане обвинуваченим, всі були в шоці. Де в цей час знаходився ОСОБА_1 не знає. Він хотів зателефонувати до поліції та пожежників, але він і ОСОБА_2 виявили, що їх мобільні телефони зникли. Крім ОСОБА_1 з приміщення вагончику ніхто не виходив та він не бачив, що ОСОБА_1 бере телефони. Він взяв телефон у охоронця сусідньої бази та повідомив про пожежу і вбивство. На наступний день зранку він підходив до вагончику охорони, в якому мешкала мати ОСОБА_1 , участі в огляді цього вагончику не приймав, поблизу цього вагончика йому показали телефон, він упізнав його, оскільки і номер, і сім карта йому належать, а також в нього є документи на цей телефон, та розписався в тому, що це його телефон. Також пояснив, що наступного ранку після цих подій працівники поліції оглядали всередині його вагончик, зовні, на вулиці огляд місця події не здійснювався. При огляді були присутні він та троє поліцейських, він не знає, що саме було написано у протоколі та не бачив, хто ще його підписував. Приблизно через два дні після огляду його вагончика, вже після того, як розтанув сніг, він побачив на дворі поблизу вагончика джинси, зателефонував дільничному та повідомив про їх виявлення, той сказав, що пришле когось за цими джинсами, після чого приїхав невідомий чоловік і він передав ці джинси дільничному. Крім того, його та ОСОБА_2 викликали до поліції, де вони написали заяви про викрадення мобільних телефонів, та йому повернули його телефон у м. Херсоні.

Стороною обвинувачення в обґрунтування своєї позиції та на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні надані та досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази:

- протокол огляду місця події від 16.11.2016 року, проведеного з 17.00 до 17.30 год. у присутності понятих та потерпілого ОСОБА_3 у металевому вагончику на території бази відпочинку «Каштан» у с. Приморське Голопристанського району Херсонської області, в ході якого встановлено місце, де перебували мобільні телефони, а також у дворі на відстані близько 4 метрів від входу на купі розпиляних колод виявлені чоловічі штани сірого кольору із слідами червоно-бурого кольору на передній поверхні. Вказані штани було вилучено та опечатано у картонну коробку (т.2 а.с. 5);

- висновок судової імунологічної експертизи №254 від 16.12.2016 року, згідно з яким експерт дослідив брюки сіруватого кольору на кокетці з кантом білого кольору, які були доставлені у картонній коробці, опечатаній контрольним талоном, що містить машинописний текст і напис від руки, в тому числі підписи понятих, слідчого, спеціаліста ОСОБА_7 . Відповідно до висновку експерта на брюках знайдена кров людини (т.2, а.с. 6-7);

- висновок молекулярно-генетичної експертизи №8-342 від 18.01.2017, згідно з яким експерт дослідивши зразки букальних клітин ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , зразок крові ОСОБА_1 та синтетичні спортивні брюки світло-бежевого кольору з двома повздовжніми смугами білого кольору, упаковані у картонну коробку, встановив, що у вирізці з внутрішньої поверхні серединного шва лівої кишені (об`єкт №5), правої кишені (об`єкт №6) та правого бічного шва (об`єкт №7) брюк виявлена наявність клітин з ядрами. Встановлені генетичні ознаки букальних клітин ОСОБА_5 (об`єкт №1), ОСОБА_8 (об`єкт №2), зразка крові ОСОБА_1 (об`єкт №3), слідів крові на брюках (об`єкт №4) та клітин з ядрами на внутрішній поверхні правого бічного шва брюк (об`єкт №7). Генетичні ознаки клітин з ядрами на внутрішніх поверхнях серединних швів правого та лівого карманів брюк (об`єкти 5,6) не встановлено, у зв`язку з деградацією ДНК. Генетичні ознаки слідів крові на брюках (об`єкт №4) належать невстановленій особі жіночої генетичної статі. Встановлена біологічна спорідненість між ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та невстановленою особою жіночої генетичної статі, генетичні ознаки крові якої виявлені на брюках. Генетичні ознаки клітин з ядрам на внутрішній поверхні правого бічного шва брюк (об`єкт №7) є змішаними, походять більше ніж від однієї особи, та містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_1 (об`єкт №3) (т.2, а.с. 8-14);

- наданий ОСОБА_3 гарантійний талон, який свідчить про придбання мобільного телефону «NОМІ і503» 30.07.2016 (т. 2 а. с . 17);

- протокол огляду місця події від 16.11.2016 року, проведеного з 08.15 до 11.11 год. за участю потерпілого ОСОБА_5 , понятих та інших учасників слідчої дії на місці будівлі кафе-їдальні «ІНФОРМАЦІЯ_3» по АДРЕСА_2, під час якого виявлено залишки трупу людини та вилучено обгорілий предмет, схожий на ніж, та фототаблиця до протоколу (т.2 а.с. 32-45);

- висновок судово-медичної експертизи №176/ГП від 02.01.2017 року трупа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та висновки експертиз №2744 від 24.11.2016, №398 від 14.12.2016, відповідно до яких обвуглювання та обгорання трупа, відсутність трупних змін свідчить про тривалу дію високої температури, внаслідок чого встановити причину смерті ОСОБА_4 не виявилося за можливе. Термічні пошкодження м`яких тканин, внутрішніх органів, кісток виникли від дії джерела високої температури-полум`я після смерті, що підтверджується відсутністю реактивних змін у тканинах, шкірі та клітинної реакції. У фрагментах кісток трупа ОСОБА_4 виявлені антиген А, В, Н, що відповідає по дослідженій системі АВ0, групі крові АВ із супутнім антигеном Н (IV група), етиловий спирт не виялений (т.2 а. с. 46-50);

- протокол огляду місця події від 16.11.2016, під час якого у період з 16.10 до 16.50 год. був оглянутий металевий вагончик (сторожка) на території бази відпочинку «Монтажник» в с. Приморське Голопристанського району Херсонської області, в якому тимчасово мешкали ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , та на ліжку в розгорнутому вигляді виявлено куртку чорного кольору, яка зі слів ОСОБА_6 , належить її сину ОСОБА_1 та в карманах якої були виявлено та вилучені мобільний телефон «NОМІ і503» та мобільний телефон «Nokia-Xpress 5800-d-1», а також вилучені сліди папілярних узорів на одному відрізку ліпкої стрічки, гроші в сумі 41,65 грн., запальничка чорного кольору, три пляшки з рідиною, та фото таблицею до протоколу (т. 2 а. с. 56-66);

- висновок судово імунологічної експертизи №253 від 16.12.2016 року, відповідно до якого на куртці, вилученій з приміщення металевого вагончика в об. 1-11 знайдена кров людини, в об.12-не знайдена (т.2 а.с. 75-76);

- висновок судової молекулярно-генетичної експертизи №8-345 від 18.01.2017, згідно з яким судовий експерт ОСОБА_11 дослідив надані слідчим кутку у картонній коробці, висновок судово-медичної експертизи №253 від 16.12.2016, а також висновок судової молекулярно-генетичної експертизи №8-342 від 18.01.2017, яка слідчим не надавалась та проводилась іншим експертом, дійшов наступного висновку:

1) Встановлені генетичні ознаки слідів крові на куртці (об`єкти №1-11), генетичні ознаки слідів крові на куртці (об`єкти №№1, 5, 7,11) є змішаними, тобто походять більше ніж від одної особи, співпадають між собою, містять домінуючий ДНК-профіль, який співпадає з генетичними ознаками невстановленої особи жіночої генетичної статі встановленими в слідах крові на брюках (об`єкт №4, згідно висновку експерта від 18.01.2017 №8-342). Крім того, вказані біологічні сліди в якості домішку містять генетичні ознаки особи чоловічої генетичної статі, які співпадають з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_1 (об`єкт №3, згідно висновку експерта від 18.01.2017 №8-342). Генетичні ознаки слідів крові на куртці належать невстановленій особі жіночої генетичної статі, співпадають між собою з домінуючим ДНК-профілем, встановленим в слідах крові на куртці (об`єкти №№1, 5, 7, 11) та з генетичними ознаками невстановленої особи жіночої генетичної статі, встановленими в слідах крові на брюках (об`єкт №4, згідно висновку експерта від 18.01.2017 №8-342).

2) Встановлена біологічна спорідненість між ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та невстановленою особою жіночої генетичної статі, генетичні ознаки крові якої виявлені в слідах крові на куртці (об`єкти №№2-4, 6, 8-10). Змішані біологічні сліди (об`єкти №№1, 5, 7, 11-13) не підлягають ідентифікації на предмет встановлення біологічної спорідненості.

3) на внутрішніх поверхнях манжетів рукавів куртки (об`єкти №№12,13) встановлена наявність клітин з ядрами та встановлені генетичні ознаки, які є змішаними, тобто походять більше ніж від однієї особи, та мають спільні генетичні ознаки.

4) Змішані генетичні ознаки клітин з ядрами на внутрішніх поверхнях манжетів рукавів куртки, містять домінуючий ДНК-профіль, який співпадає з генетичними ознаками невстановленої особи жіночої генетичної статі, встановленими в слідах крові на куртці (об`єкти №№2-4, 6, 8-10) та брюках. Крім цього вказані біологічні сліди в якості домішку містять ознаки особи чоловічої генетичної статі, які співпадають з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_1 (об`єкт №4, згідно висновку експерта від 18.01.2017 №8-342)( т.2 а.с.77-82);

- постанова прокурора від 16.11.2016 року, відповідно до якої працівникам Голопристанської ЦРЛ доручено відібрати зразки крові у ОСОБА_1 , та акт про взяття крові у ОСОБА_1 12.12.2016 судово-медичним експертом та лаборантом Херсонського обласного бюро судово-медичної експертизи (т.2 а.с.67-68);

- постанова прокурора від 27.11.2016 року про надання дозволу слідчому відібрати біологічні зразки крові у потерпілого ОСОБА_5 , та протокол від 28.11.2016 отримання зразків для експертизи, згідно з яким у потерпілого були відібрані зразки букального епітелію (т.2 а.с.69-71);

- постанова прокурора від 27.11.2016 року про надання дозволу слідчому відібрати біологічні зразки крові у свідка ОСОБА_8 , та протокол від 28.11.2016 отримання зразків для експертизи, згідно з яким у свідка були відібрані зразки букального епітелію (т.2 а.с.72-74);

- протокол огляду від 21.11.2016, відповідно до якого слідчим поліції були оглянуті два вилучених під час огляду місця події від 16.11.2016 мобільних телефони «NOMI» та «NOKIA-XpressMusic», зафіксовані їх індивідуальні ознаки, досліджено вміст телефонної книги, встановлено наявність електронних носіїв інформації, з фототаблицями до протоколу (т. 2 а. с. 83-89);

- висновок судової товарознавчої експертизи № 1028-мт від 05.12.2016, відповідно до якого визначено ринкову вартість телефонів «NOMI» 1066,67 грн., «NOKIA-XpressMusic» -766,67 грн., «NOKIA» модель «101» - 333,33 грн., «NOKIA» модель «107»-358,00 грн. та електронних носіїв інформації, які знаходилися в середині телефонів (т. 2 а. с. 90-95);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 27.03.2017, відповідно до якого слідчий отримав доступ до документів, щодо набуття у власність приміщення кафе-їдальні «ІНФОРМАЦІЯ_3» (т.2 а.с. 99-112);

- висновок пожежної технічної експертизи №13 від 11.04.2017 року, згідно з яким осередок пожежі ймовірно знаходився у внутрішньому просторі прибудови (підсобного приміщення-кухні) кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_3», який розташований по АДРЕСА_2, ймовірною технічною причиною пожежі є занесення відкритого вогню сірника, запальнички, недопалка, свічки тощо) на горючі матеріали у вказану прибудову (т.2 а.с. 113-131);

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.11.2016 року, згідно з яким фактичний час затримання ОСОБА_1 02 год.00 хв. 16.11.2016, юридичний час затримання 14 год.50 хв. 16.11.2016 року. Під час особистого обшуку затриманої особи у ОСОБА_1 вилучені мобільний телефон «NOKIA» модель «101», мобільний телефон «NOKIA» модель «107», жіноча заколка для волосся, вологі серветки, тепла куртка. Підозрюваний зазначив, що вказані речі йому не належать та не зміг пояснити де він їх взяв (т.2 а.с.152-159);

- протокол огляду від 21.11.2016, відповідно до якого слідчим поліції були оглянуті два вилучених при затриманні підозрюваного мобільних телефони NOKIA» модель «101», мобільний телефон «NOKIA» модель «107», зафіксовані їх індивідуальні ознаки, досліджено вміст телефонної книги, з фототаблицями до протоколу (т. 2 а. с. 160-165);

- протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо- відео контроль особи, від 15.12.2016, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомив ст. о/у УКР ГУНП в Херсонській області про обставини вчинення ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, та додаток до протоколу-флеш носій №540/16т (т.2 а.с. 187-191);

- ухвала слідчого судді від 29.11.2016 про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії відносно ОСОБА_1 (т.3 а.с. 19) та клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої дії (т.3 а.с. 44-46);

- висновок судово-психіатричної експертизи №580 від 08.12.2016, згідно з яким ОСОБА_1 психічними захворюваннями не страждав та не страждає, в період часу, що цікавить слідство, в нього не було якого небудь тимчасового розладу душевної діяльності, перебував у стані простого алкогольного сп`яніння, міг віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними. В теперішній час теж може відавати собі звіт у своїх діях та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2 а.с. 209-211).

Крім того, за клопотанням сторони захисту прокурором були надані та досліджені у судовому засіданні:

- висновок судової імунологічної експертизи №255 від 14.12.2016, відповідно до якого на змивах з правої і лівої руки ОСОБА_1 , отриманих у останнього 16.11.2016 , кров не знайдена (т.3 а.с. 88-90);

- висновок судової імунологічної експертизи №252 від 15.12.2016, відповідно до якого на куртці, вилученій у ОСОБА_1 під час затримання 16.11.2016, кров не знайдена (т.3 а.с. 91-93).

Після дослідження у судовому засіданні доказів, наданих сторонами, захисник обвинуваченого заявила, що під час досудового слідства були допущені порушення права обвинуваченого на захист при отриманні від нього біологічних зразків, а отримання біологічних зразків від потерпілого та свідка здійснено з порушеннями вимог закону та неуповноваженими особами, належним чином не зафіксовано; огляди 16.11.2016 у металевих вагончиках проведені з порушеннями закону та протоколи про наслідки цих слідчих дій не відповідають дійсності, містять ознаки фальсифікації, внаслідок чого є недопустимими доказами, як і висновки експертиз, під час яких досліджувалися вказані біологічні зразки та речові докази, вилучені під час огляду 16.11.2016. Також вважала, що протокол про результати негласних слідчих дій з ОСОБА_1 є недопустимим доказом та не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки при проведенні негласної слідчої дії порушено право обвинуваченого на захист, просила не приймати до уваги суду посилання прокурора на ту обставину, що ОСОБА_1 під час проведення з ним судово-психіатричної експертизи визнавав вчинення ним злочину відносно ОСОБА_4 , оскільки під час проведення вказаної експертизи обвинувачений мав статус підозрюваного та міг відмовитися від надання пояснень відносно себе та його власні пояснення не можуть бути доказом його вини, а також не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Посилаючись на те, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів «поза розумним сумнівом», просила виправдати останнього за усіма епізодами.

Заслухавши потерпілих, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, з`ясувавши позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, суд дійшов наступного висновку.

На переконання суду, в ході судового розгляду показами потерпілого ОСОБА_3 та іншими письмовими доказами (гарантійним талоном, який надав ОСОБА_3 , протоколом від 16.11.2016 огляду металевого вагончика (сторожки) на території бази відпочинку «Монтажник» в с. Приморське Голопристанського району Херсонської області, в якому тимчасово мешкала ОСОБА_6 , під час якого були вилучені вказані мобільні телефони, протоколом огляду від 21.11.2016 вилучених мобільних телефонів, під час якого зафіксовані їх індивідуальні ознаки та вміст телефонної книги, висновком судової товарознавчої експертизи № 1028-мт від 05.12.2016) підтверджена вина ОСОБА_1 у викраденні мобільних телефонів «Nokia-Xpress», що належав ОСОБА_2 , та «NОМІ і503», що належав ОСОБА_3 , яке мало місце 15 листопада 2016 року близько 20.30 год.

При цьому суд враховує, що обвинувачений визнав свою вину за вказаним обвинуваченням. В той же час, з показів потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що заволодіння належним йому та ОСОБА_2 майном відбулося таємно та непомітно для присутніх та вони виявили зникнення своїх телефонів тільки згодом, коли виникла потреба зателефонувати, при цьому на переконання суду та обставина, що обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння не знайшла об`єктивного підтвердження та жодного доказу цього суду не надано.

Отже суд вважає доведеним обвинувачення ОСОБА_1 в тому, що він будучі раніше засудженим Голопристанським районним судом Херсонської області за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі, знову вчинив умисний корисливий злочин при наступних обставинах. 15 листопада 2016 року близько 20.30 години, ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні металевого вагончика для охорони, розташованого навпроти бази відпочинку «Каштан» по вул. Чорноморській в с. Приморське Голопристанського району Херсонської області, умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на протиправне заволодіння чужим майном, таємно, шляхом вільного доступу, заволодів мобільним телефоном «Nokia-Xpress 5800-d-1», який належав ОСОБА_2 , з електронним носієм інформації марки «Transcend» MicroSD HC об`ємом 8 гб на загальну суму 851,67 грн., та мобільним телефоном «NОМІ і503», який належав ОСОБА_3 , з електронним носієм інформації марки «Transcend» MicroSD HC об`ємом 4 гб. на загальну суму 1126,67 грн., після чого покинув місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілим матеріальну шкоду на загальну суму 1978,34 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 , враховуючи що вищевказане формулювання встановлених судом обставин не виходить за межі пред`явленого обвинувачення, суд вважає за необхідне перекваліфікувати з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 185 КК України, та кваліфікує дії ОСОБА_1 за вказаним епізодом, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України, за епізодами II-IV, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлюється принцип, відповідно до якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, вважається невинуватим доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

За ч.1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.9 КПК України вбачається, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частинами 2, 3, 4 ст. 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 18 КПК України, кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім`ї кримінального правопорушення.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до рішення Конституційного суду України, №12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. При оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом», яке повинно випливати із сукупності ознак і неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах «Щербаков проти України» від 20.09.2018 року, «Ушаков та Ушакова проти України» від 18.06.2015 року, «Карабет та інші проти України» від 17.01.2013 року, зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, Європейський суд нагадує, що під час провадження на підставі Конвенції повинен завжди застосовуватися принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).

У справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

За ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст. 87 КПК України та п. 4 ч.2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

Суд дослідивши докази надані сторонами кримінального провадження та оцінивши кожний доказ, дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.6 ч. 2 ст.115, ч.2 ст. 194 КК України, не знайшло свого підтвердження та стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження висунутого обвинувачення, натомість обвинувачення ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення.

Так, з показів потерпілого ОСОБА_5 та протоколу затримання ОСОБА_1 вбачається, що останній був затриманий в ніч з 15 на 16 листопада 2016 року та з 02.00 год. перебував разом з працівниками поліції і мав статус підозрюваної особи. Потерпілий пояснив, що обвинувачений у присутності працівників поліції на місці події надавав пояснення, в яких не заперечував свою причетність до вчинення інкримінованих йому злочинів за ІІ-ІV епізодами.

Разом з тим, суд не може прийняти покази потерпілого ОСОБА_5 в якості доказу вини обвинуваченого, оскільки ці покази є показами з чужих слів, а при затриманні ОСОБА_1 та отриманні від нього пояснень порушено його право на захист. Стороною обвинувачення не надано доказів забезпечення участі захисника та роз`яснення обвинуваченому його права відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання під час давання пояснень при затриманні (ч. 2 ст. 18 КПК України), отже надані ОСОБА_1 пояснення працівникам поліції про свою причетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень одразу після його фактичного затримання, висловлені у присутності потерпілого ОСОБА_5 , є недопустимими доказами і не враховуються судом при ухваленні даного вироку.

Крім того, суд не приймає до уваги при ухваленні вироку покази потерпілого ОСОБА_5 щодо упізнання ним телефонів, які ніби-то належали його загиблій матері та які працівники поліції дістали з автомобіля, в якому сидів затриманий ОСОБА_1 у кайданках, оскільки впізнання телефонів під час досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України не проводилося, відповідні процесуальні документи, в яких би був зафіксований факт упізнання предметів, не складалися, в подальшому ті ж телефони були вдруге вилучені у ОСОБА_1 під час його особистого обшуку при складанні протоколу про затримання особи 16.11.2016 о 14.50 год.

На переконання суду, показання потерпілого ОСОБА_5 у судовому засіданні, з урахуванням наведеного вище обґрунтування, не доводять вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів за ІІ-ІV епізодами, а підтверджують факт загибелі матері потерпілого- ОСОБА_4 та факт знищення приміщення кафе-їдальні «ІНФОРМАЦІЯ_3» внаслідок пожежі.

Крім того, суд не погоджується з думкою прокурора про можливість врахування пояснень ОСОБА_1 , які він надавав судовим експертам - психіатрам, викладених у висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 580 від 08.12.2016 (т. 2 а. с. 209-211), оскільки під час проведення експертизи обвинуваченому не роз`яснювалося конституційне право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, право не свідчити проти себе, також ці показання суд не сприймав безпосередньо, а тому в контексті ст.ст. 18, 23 КПК України такі показання (пояснення) не враховуються судом при ухваленні вироку.

Крім того, стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 надано відеозапис, який не видалося за можливе відтворити у судовому засіданні, та протокол негласних слідчих (розшукових) дій аудіо- відео контролю особи від 15.12.2016, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомив ст. о/у УКР ГУНП в Херсонській області про обставини вчинення ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, та саме ці покази обвинуваченого щодо обставин події, кількості та локалізації ударів, знаряддя злочину тощо покладені в основу обвинувачення.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 258 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, який складається із доступу до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним.

Разом з тим, вказаний протокол не може бути прийнятий судом до уваги при ухваленні вироку, в зв`язку з тим, що у даному конкретному випадку, з огляду на зміст вказаного протоколу, фактично мав місце допит обвинуваченого працівником поліції та спілкування носило формат «питання-відповідь», отже втручання у приватне життя не відбувалося та учасники спілкування не мали підстав вважати, що їх спілкування є приватним. При цьому, під час вказаних слідчих дій працівник поліції 08.12.2016 року допитав ОСОБА_1 , який на той час вже мав статус підозрюваної особи, без роз`яснення йому прав, без участі адвоката та складання відповідного протоколу. Отже вказаний протокол є недопустимим доказом, в зв`язку з тим, що зафіксовані у ньому покази ОСОБА_1 були отримані з порушенням права обвинуваченого на захист.

Крім того, суд не може визнати допустимим доказом наданий стороною обвинувачення протокол огляду місця події від 16.11.2016 (т. 2 а. с. 5), відповідно до якого було оглянуто металевий вагончик навпроти бази відпочинку «Каштан» по вул. Чорноморській в с.Приморське Голопристанського району Херсонської області та на вулиці на відстані близько 4-х метрів від вагончику були виявлені та вилучені спортивні штани сірого кольору зі слідами бурого кольору, оскільки цей доказ отриманий всупереч ч. 7 ст. 223 КПК України та зафіксовані в ньому обставини не відповідають дійсності.

Так, з показів потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що особи, зазначені у протоколі як поняті, були відсутні при проведенні вказаної слідчої дії, огляд проводився трьома працівниками поліції у його присутності, а брюки в цей день не вилучалися та у його присутності не упаковувалися, були виявлені ним через кілька днів після того, як зійшов сніг, та передані дільничному інспектору поліції. Про невідповідність вказаного протоколу фактичним обставинам та порушення вимог закону при його складанні свідчить і той факт, що вилучені брюки надійшли на судово- імунологічну експертизу №254 від 16.12.2016 року у картонній коробці, опечатаній контрольним талоном, що містить машинописний текст і напис від руки, в тому числі підписи понятих, слідчого Бузукіна С.О., спеціаліста ОСОБА_7 , який не зазначений у протоколі, а також за відсутності підпису потерпілого ОСОБА_3 , який навпаки зазначений у протоколі і приймав участь в огляді місця події, як володілець житла-будинку охоронця. На переконання суду, вказані обставини підтверджують отримання речового доказу-брюк, в інший день та за інших обставин.

З урахуванням вищевикладеного, вказаний протокол огляду місця події від 16.11.2016 суд при ухваленні вироку не бере до уваги та відкидає як недопустимий доказ, відповідно відкидається судом як недопустимий і речовий доказ-спортивні штани сірого кольору зі слідами бурого кольору, схожими на кров, оскільки вказаний речовий доказ отриманий поза процесуальним шляхом, з порушенням вимог КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 245 КПК України відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160 - 166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов`язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

Відповідно до ч. 5 ст. 241 КПК України (освідування особи) про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Особі, освідування якої проводилося примусово, надається копія протоколу освідування.

Суд при ухваленні вироку не бере до уваги та відкидає як недопустимий доказ наданий стороною обвинувачення в якості доказу акт про відбір крові у ОСОБА_1 від 12.12.2016 (т. 2 а. с. 68), оскільки даний доказ отриманий стороною обвинувачення із порушенням норм КПК України.

Так, всупереч ст. 103, 104, 241, 245 КПК України процесуальна дія (відбір біологічних зразків у особи для проведення експертизи) оформлена не протоколом, а актом, при складанні акту особу ОСОБА_1 не було встановлено та посвідчено, підозрюваному не роз`яснювалося його право не свідчити проти себе та відмовитися від надання зразків добровільно. При цьому, вказана процесуальна дія виконана не слідчим чи, за відповідним дорученням, працівником оперативного підрозділу, а працівниками Херсонського обласного бюро судово-медичних експертиз (експертом та лаборантом), тобто даний доказ отриманий з порушенням норм КПК України. Приймаючи постанову про доручення медичним працівникам Голопристанської ЦРЛ відібрати зразки крові у ОСОБА_1 , прокурор вийшов за межі своїх повноважень у кримінальному процесі, які передбачені ст. 36 КПК України, даючи доручення не слідчому чи оперативному підрозділу, а медичним працівникам, що також суперечить нормам КПК України (т. 2 а. с. 67). Крім того, вказані зразки були відібрані працівниками відділення судово-медичної імунології Херсонського обласного бюро судово-медичної експертизи, тобто взагалі ніким не уповноваженими на те особами, що також є порушенням норм КПК України.

Крім того, суд при ухваленні вироку не бере до уваги та відкидає як недопустимі докази надані стороною обвинувачення в якості доказів протоколи отримання зразків для експертизи у потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8 від 28.11.2016 (т. 2 а. с. 70-71, 73-74), оскільки дані докази отримані стороною обвинувачення із порушенням норм КПК України.

Так, в постановах прокурора про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 27.11.2016 (т. 2 а. с. 69, 72) прокурор прийняв рішення про відбір біологічних зразків крові у потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8 , натомість слідчий відібрав у вказаних осіб зразки букального епітелію, тобто слідчий вийшов за межі своїх повноважень, а рішення про відібрання біологічних зразків для експертизи у виді букального епітелію уповноваженою особою не приймалося, та вказані процесуальні дії суперечать ст. 241, 245 КПК України, оскільки згідно ч. 3 ст. 245 КПК України відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 241 КПК України (в редакції статті, яка діяла на момент проведення процесуальної дії) освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосована доктрина «плодів отруйного дерева» та наголошено на необхідності визнання недопустимими не лише доказів, безпосередньо отриманих внаслідок порушення, а також і тих доказів, які не були б отримані, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Застосовуючи доктрину «плодів отруйного дерева», суд при ухваленні вироку не бере до уваги та відкидає як недопустимі наступні докази, надані стороною обвинувачення як такі, об`єктом дослідження яких були недопустимі докази (спортивні штани сірого кольору зі слідами бурого кольору, схожими на кров, зразок крові ОСОБА_1 , зразки букального епітелію потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8 , а саме: висновок судово-медичної експертизи № 254 від 16.12.2016 (т. 2 а. с. 6-7), висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № 8-342 від 18.01.2017 (т. 2 а. с. 8-14) та висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № 8-345 від 18.01.2017 (т. 2 а. с. 77-82).

Крім того, аналізуючи, висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № 8-345 від 18.01.2017 (т. 2 а. с. 77-82), суд дійшов переконання, що вказаний висновок є недопустимим доказом та не може бути врахований при ухваленні вироку, ще й з тих підстав, що в порушення приписів ч. 4 ст. 69 КПК України, яка забороняє експерту за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи, експерт використав для проведення експертизи з власної ініціативи висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № 8-342 від 18.01.2017 (т. 2 а. с. 78), який йому слідчим не надавався, пославшись на вказаний висновок іншого експерта і в резулятивній частині свого висновку (т. 2 а. с. 80).

При цьому додатковою причиною визнання висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 8-342 від 18.01.2017 (т. 2 а. с. 8-14) недопустимим доказом є та обставина, що згідно акту про відбір крові від 12.12.2016 (т. 2 а. с. 68) кров у ОСОБА_1 була відібрана із пальця в кількості 1 мл. і даний акт не містить даних про поміщення цієї крові на марлевий тампон тощо, проте на дослідження експерту було надано у паперовому конверті фрагмент марлі частково просочений кров`ю (т. 2 а. с. 9 - див. на звороті), тобто джерело походження та процесуальний спосіб отримання даного зразка крові не відомі та докази щодо отримання вказаного зразка для дослідження стороною обвинувачення не надані.

Надані стороною обвинувачення докази, які не визнані судом недопустимими, а саме:

- показання потерпілого ОСОБА_3 про те, що обвинувачений повідомив йому, що саме він вчинив вбивство ОСОБА_4 та підпал їдальні-кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3»;

- протокол огляду місця події від 16.11.2016, в ході якого був оглянутий металевий вагончик (сторожка) на території бази відпочинку «Монтажник» в с. Приморське Голопристанського району Херсонської області, в якому тимчасово мешкала ОСОБА_6 та під час якого було виявлено та вилучено куртку чорного кольору, яка зі слів ОСОБА_6 належить обвинуваченому ОСОБА_1 , із слідами плям бурого кольору та в карманах якої, серед іншого, було виявлено та вилучено два мобільні телефони, гроші монетами різного ґатунку в загальній сумі 41,65 грн., три пляшки спиртного та пляшку солодкої води, сліди папілярних узорів пальців рук, запальничка чорного кольору та фототаблицями до протоколу (т. 2 а. с. 56-66).

Крім того, аналізуючи вказаний доказ суд враховує, що особі, яка надавала доступ до приміщення та надавала пояснення під час вказаної слідчої дії щодо належності вилученої куртки - ОСОБА_6 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , не було роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, ст. 18 КПК України та її право відмовитися давати пояснення відносно близьких родичів, в зв`язку чим не приймає до уваги зафіксовані у протоколі огляду місця події обставини в частині показів ОСОБА_6 про те, що вказана куртка належить її сину та в ній він 15.11.2016 повернувся і повідомив що вбив тітку на прізвисько « ОСОБА_4 », та які суд не сприймав особисто у судовому засіданні;

- протокол огляду місця події (трупа) від 16.11.2016, в ході якого були виявлені обвуглені залишки трупа людини, зафіксовано місце вчинення злочину, складено план-схему та фототаблицями до протоколу (т. 2 а. с. 32-45);

- висновок судово-медичної експертизи трупа № 176/гп від 02.01.2017, відповідно до якого було встановлено обвуглення та обгорання трупа, причина смерті ОСОБА_4 не встановлена, а термічні пошкодження м`яких тканин, внутрішніх органів, кісток виникли від дії джерела високої температури - полум`я посмертно (т. 2 а. с. 46-47), та не доводить вину обвинуваченого у заподіянні численних ножових поранень по тілу потерпілої, від яких настала її смерть на місці, «поза розумним сумнівом»;

- висновок судової токсикологічної експертизи № 2744 від 24.11.2016, відповідно до якого в результаті дослідження м`язових тканин трупа ОСОБА_4 етилового спирту не виявлено (т. 2 а. с. 48);

- висновок судово-імунологічної експертизи № 398 від 14.12.2016, відповідно до якого у фрагменті кістки трупа ОСОБА_4 виявлені антигени А, В, Н, що відповідає, за дослідженою системою АВ0, групі крові АВ з супутнім антигеном Н (т. 2 а. с. 49-50);

- висновок судово-імунологічної експертизи № 253 від 16.12.2016, відповідно до якого на куртці, вилученої з приміщення металевого вагончика, де тимчасово проживав ОСОБА_1 в об. 1-11 знайдена кров людини; в об. 12 кров не знайдена (т. 2 а. с. 75-76);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 27.03.2017 та додатки до нього: правоустановлюючі документи на майно ОСОБА_4 , знищене внаслідок пожежі (т. 2 а. с.99-112);

- висновок судової пожежно-технічної експертизи № 13 від 11.04.2017, який не свідчить про причетність до спричинення пожежі (підпалу) обвинуваченого (т. 2 а. с. 113-130);

- протокол затримання ОСОБА_1 від 16.11.2016 під час якого були виявлені та вилучені мобільні телефони «Nokia 101» та «Nokia 107» із сім-картами, жіноча заколка для волосся, маленька пачка з вологими серветками та тепла куртка з фототаблицями до протоколу (т. 2 а. с. 152-159);

- протокол огляду від 21.11.2016, відповідно до якого слідчим були оглянуті мобільні телефони «Nokia 101» та «Nokia 107» із сім-картами, зафіксовані їх індивідуальні ознаки, зміст телефонних книг, дані про з`єднання та смс-повідомлення, з фототаблицями до протоколу (т. 2 а. с. 160-165). Проте з урахуванням того, що вказані телефони у визначеному законом порядку для впізнання потерпілому ОСОБА_5 не пред`являлися, були продемонстровані останньому працівниками поліції в ході огляду місця події 16.11.2016 зранку та до їх офіційного вилучення у ОСОБА_1 під час затримання 16.11.2016 о 14.50 год., суд вважає, що оскільки факт належності вказаних телефонів загиблій ОСОБА_16 належним чином не встановлений, вилучення вказаних телефонів у ОСОБА_1 також не доводить його вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів «поза розумним сумнівом» ;

-висновок судової товарознавчої експертизи № 1028-мт від 05.12.2016, відповідно до якого визначено ринкову вартість мобільних телефонів «Nokia 101» та «Nokia 107» (т. 2 а. с. 90-95), за відсутності інших допустимих доказів причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому за ІІ-ІV епізодами злочинів, на думку суду є недостатніми для ухвалення обвинувального вироку та для доведення вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ІІ-ІV епізодами поза розумним сумнівом.

При цьому суд також враховує, що у відповідності до висновку судово-імунологічної експертизи № 255 від 14.12.2016 на змивах із правої і лівої руки ОСОБА_1 , який фактично був затриманий невдовзі після пожежі о 02.00 год. 16.11.2016 за місцем тимчасового проживання, де в подальшому о 16.10. був проведений огляд та виявлено куртку з плямами бурого кольору, кров не знайдена (т. 3 а. с. 89-90), та у відповідності до висновку судово-імунологічної експертизи № 252 від 15.12.2016 на куртці, вилученій у ОСОБА_1 при затриманні, кров не знайдена (т. 3 а. с. 92-93).

Частиною 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 373 КПК України у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що (серед інших) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Дослідивши усі надані сторонами докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та враховуючи, що судом забезпечено дотримання принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та що сторонами не заявлено будь-яких клопотань щодо доповнення судового розгляду, а стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.6 ч.2 ст.115, ч.2 ст. 194 КК України (ІІ-IV епізоди), суд трактує усі сумніви на користь обвинуваченого та приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні не доведено винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ІІ-IV епізодами «поза розумним сумнівом».

З цих підстав суд вважає необхідним визнати невинуватим та виправдати обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194 КК України, на підставі ст.373 ч.1 п.2 КПК України, у зв`язку з недоведеністю того, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.

Призначаючи покарання обвинуваченому за І епізодом, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання, згідно ст.66 КК України, та обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, данні про особу обвинуваченого, який не працював та не мав джерела прибутку, характеризується посередньо, на медичних обліках не перебуває, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у місцях позбавлення волі, проте належних висновків не зробив та знову вчинив умисний злочин поти власності у період незнятої та непогашеної судимості, та приходить до висновку, що йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України.

На думку суду покарання обране судом у відношенні обвинуваченого є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також буде співмірним по відношенню між тяжкістю вчиненого ним кримінального правопорушення і наслідками, які настали в результаті його вчинення.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні був затриманий 16.11.2016 року та з того часу утримується під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 №838-VIII, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

При вирішенні питання про зарахування строку попереднього ув`язнення суд враховує положення ч. 2 ст.4, ст.5 КК України та зазначає, що період перебування ОСОБА_1 під вартою з 16.11.2016 року є попереднім ув`язненням та, оскільки дане положення поліпшує становище особи, цей строк має бути зарахований у строк відбування покарання, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, за період з 16 листопада 2016 по 19 серпня 2021 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до ч.2 ст.124, ч.1 ст.126 КПК України, документально підтверджені процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи під час досудового слідства за І епізодом, в сумі 351,84 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави. Процесуальні витрати на проведення судових експертиз за епізодами ІІ-ІV, за якими ОСОБА_1 підлягає виправданню, необхідно віднести на рахунок держави.

Суд вирішує питання речових доказів відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 17,18, 22, 94, 124, 126, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити у виді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання рахувати з 20 серпня 2021 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання період його попереднього ув`язнення з 16.11.2016 по 19.08.2021 включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 351 (триста п`ятдесят одна) 84 копійки.

Після вступу вироку в законну силу речові докази - мобільні телефони: «Nokia-Xpress 5800-d-1», «NОМІ і503» з електронними носіями інформації - вважати повернутими за належністю потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст. 187, п.6 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 194 КК України, та виправдати за недоведеністю винуватості у вчиненні злочинів.

Судові витрати на проведення судових експертиз в загальній сумі 23634 (двадцять три тисячі шістсот тридцять чотири) гривні 57 копійок віднести на рахунок держави

Після вступу вироку суду в законну силу речові докази: брюки сірого кольору, конверти із зразками крові, тампони-змиви, сліди пальців рук, змиви з рук ОСОБА_1 , чотири скляні пляшки, запальничку, предмет, схожий на ніж, дві куртки - знищити; монети на загальну суму 41,65 грн. - повернути ОСОБА_1 ; мобільні телефони «Nokia 101» та «Nokia 107» - вважати повернутими за належністю потерпілому ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Білозерський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення, а засудженим у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Головуючий суддя А.В. Рибас

Судді Л.М. Сокирко

В.В. Бугрименко