Рішення № 99158756, 02.08.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3430/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Кавацюка В.І

при секретарі Молінській С.В.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідач ТОВ «Автокредит Плюс»

представники позивача ОСОБА_3, ОСОБА_2

представник відповідача Старенко І.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про зобов`язання припинити нарахування відсотків за договором фінансового лізингу та здійснити перерахунок платежів,

у с т а н о в и в :

18 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (далі - ТОВ «Автокредит Плюс», відповідач), в якому просить ухвалити рішення, яким:

- зобов`язати ТОВ «Автокредит Плюс» припинити нарахування відсотків за користування предметом лізингу за публічним договором про надання фінансового лізингу №АРМК000000000041533;

- зобов`язати ТОВ «Автокредит Плюс» здійснити перерахунок лізингових платежів за публічним договором про надання фінансового лізингу №АРМК000000000041533 та здійснити перерахунок належних до сплати платежів, зокрема, виключити із належної до сплати суми кошти, що складають відсотки за користування предметом лізингу, згідно з графіком лізингових платежів відповідно до додатку 2 до публічного договору про надання фінансового лізингу №АРМК000000000041533.

В обґрунтування своїх позовних вимог зіслався на те, що з 27 вересня 2018 року по даний час він проходить військову службу у військовій частині А1277, що підтверджується долученими до позовної заяви копією військового квитка серія НОМЕР_1 та копією контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу від 27 вересня 2018 року, а отже перебуває у статусі військовослужбовця.

Положеннями ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

27 грудня 2018 року він приєднався до публічного договору про надання фінансового лізингу №АРМК000000000041533 (далі - договір), умовами якого було передбачено, що ТОВ «Автокредит Плюс», як лізингодавець, передає, а він, ОСОБА_1 , як лізингоодержувач, приймає в лізинг предмет лізингу - автомобіль марки «Hyundai Accent» вартістю 155 000 грн.

Згідно з ст. 14 цього договору він зобов`язаний здійснювати щомісячні виплати за автомобіль, які включають в себе: платежі по відшкодуванню частини вартості предмета лізингу; відсотки за користування предметом лізингу; комісію за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу. Такі платежі повинні здійснюватися згідно з графіком лізингових платежів, який зазначений в додатку 2 до договору.

27 грудня 2018 року відповідачем було передано йому автомобіль марки «Hyundai Accent», що засвідчено специфікацією та актом приймання - передачі. Згідно з графіком лізингових платежів він здійснював платежі по відшкодуванню вартості предмета лізингу, відсотки за користування предметом лізингу та комісію за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу.

В 2019 році він двічі звертався до відповідача із заявами про ненарахування йому відсотків за вищевказаним договором з підстав, передбачених ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак йому в цьому було відмовлено. Зокрема, на своє перше звернення він отримав відповідь № 26.09.2019-04/1, в якій відмова у задоволенні заяви була неправомірно обґрунтована відсутністю воєнного стану на території Львівської області. На своє повторне звернення від 07 листопада 2019 року жодної відповіді від ТОВ «Автокредит Плюс» він не отримав.

У зв`язку з вищенаведеним він вирішив звернутися в суд за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

12 серпня 2020 року представник ТОВ «Автокредит Плюс» Старенко І.І. надіслав до суду письмове пояснення на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому у задоволенні позову просить відмовити у зв`язку з його безпідставністю. В обгрунтування своїх доводів покликається на те, що відповідно до положень ст. 806 ЦК України договір фінансового лізингу є змішаним договором і містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу. Вважає такими, що суперечать чинному законодавству, твердження позивача ОСОБА_1 про те, що у договорі лізингу та договорі кредиту одна природа їх виникнення, що природа платежів, а саме відсотків за користування предметом лізингу є ідентичною до природи процентів у кредитному договорі, а підстави для задоволення позову відсутні.

В судове засідання, яке було призначено на 02 серпня 2021 року о 12.30 год., позивач ОСОБА_1 , його представники ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не з`явились, хоч про місце, час та дату розгляду справи повідомлялись в установленому порядку, та в матеріалах справи міститься заява представника позивача ОСОБА_3 , з якої вбачається, що вона підтримує позовні вимоги та просить проводити розгляд справи у відсутності позивача.

Представник ТОВ «Автокредит Плюс» в судові засідання, які призначались неодноразово, жодного разу не з`явився та в матеріалах справи міститься клопотання представника Старенка І.І. від 11 березня 2021 року про розгляд справи без участі представника відповідача.

У відповідності положень ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу 02 серпня 2021 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 20 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 приєднався до публічного договору про надання фінансового лізингу №АРМК000000000041533, згідно з яким, ТОВ «Автокредит Плюс», як лізингодавець, передає ОСОБА_1 , як лізингоодержувачу, в лізинг предмет лізингу - автомобіль згідно специфікації, викладеної в додатку №1 до договору. Сторонами договору визначено строк лізингу 60 місяців з моменту підписання додатку №2 до договору (графік лізингових платежів).

Відповідно до специфікації та акту приймання-передачі від 27 грудня 2018 року, які є додатком № 1 до зазначеного вище договору, ОСОБА_1 було передано предмет фінансового лізингу - автомобіль марки «Hyundai Accent», 2007 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , вартістю 155 000,00 грн.

Відповідно до п. 14.1.3 вищевказаного договору позивач ОСОБА_1 зобов`язаний здійснювати щомісячні платежі за предмет лізингу, які включають в себе:

- платежі по відшкодуванню частини вартості предмета лізингу у розмірі згідно додатку №2;

- відсотки за користування предметом лізингу в розмірі згідно додатку №2;

- комісію за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу в розмірі згідно додатку №2.

Щомісячні платежі повинні здійснюватися згідно з графіком лізингових платежів (додаток №2 до договору.

Вказані обставини підтверджуються долученими до справи копіями заяви позивача ОСОБА_1 про приєднання до публічного договору про надання фінансового лізингу №АРМК000000000041533 від 20 грудня 2018 року, специфікації та акту приймання-передачі від 27 грудня 2018 року (додаток № 1

до договору фінансового лізингу №АРМК000000000041533), додатку №2 до договору про надання фінансового лізингу №АРМК000000000041533 (графік лізингових платежів).

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року по 18 лютого 2018 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення на території Донецької та Луганської областей, а з 27 вересня 2018 року по даний час проходить військову службу у військовій частині А1277, що підтверджується долученими до позовної заяви копією військового квитка серія НОМЕР_1 та копією контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу від 27 вересня 2018 року, тобто має статус військовослужбовця Збройних Сил України.

Положеннями ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону №1275-VII від 20.05.2014, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону №1357-IХ від 30.03.2021, яка є чинною на час розгляду справи в суді) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_1 протягом 2019 року двічі звертався до відповідача із заявами про ненарахування йому відсотків за вищевказаним договором про надання фінансового лізингу №АРМК000000000041533) від 20 грудня 2018 року з підстав, передбачених ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». До таких заяв він долучав докази, які підтверджують ті обставини, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України та брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Однак у задоволенні таких заяв йому було відмовлено. Зокрема, на своє перше звернення він отримав відповідь № 26.09.2019-04/1, в якій відмова у задоволенні заяви була обґрунтована відсутністю воєнного стану на території Львівської області. На своє повторне звернення від 07 листопада 2019 року відповіді від ТОВ «Автокредит Плюс» ОСОБА_1 не отримав.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та, правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронні органи), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Згідно із Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період був введений 18 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває до даного часу.

Згідно з приписами ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного цивільного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, про що свідчить зміст договору з урахуванням правил статті 628 ЦК України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції Закону № 723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Договір фінансового лізингу має укладатись у письмовій формі з узгодженням усіх його істотних умов (ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

За змістом ч.2 ст. 16 цього Закону лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Законодавством прямо не передбачено застосовність положень ЦК України щодо кредитних відносин чи відносин позики до договорів фінансового лізингу, проте такої заборони не встановлено.

Положеннями ст. 8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

У відповідності до ч.6 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Зі змісту 14.1.3 договору про надання фінансового лізингу №АРМК000000000041533 видно, що ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати відповідачу щомісячні платежі за предмет лізингу, які, зокрема, включають в себе також відсотки за користування предметом лізингу в розмірі згідно додатку №2. Природа цих відсотків за користування предметом лізингу не була визначена в договорі відповідно до положень згаданої вище ч.2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції Закону № 723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин): як платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно (п.б); чи компенсація відсотків за кредитом (п.в). Відсотки, за користування предметом лізингу, що повинні сплачуватись позивачем ОСОБА_1 відповідачу є додатковими щомісячними платежами, які не покривають безпосередньо витрат ТОЛВ «Автокредит Плюс» на придбання та утримання предмету лізингу (на відміну від сплачуваних платежів по відшкодуванню вартості предмета лізингу), а є просто оплатою (додатково до сплачуваної комісії за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу) договору лізингу.

Проценти, відповідно до змісту ч.1 ст. 1054 ЦК України також становлять додатковий платіж, що забезпечує оплатність кредитного договору, в той час як кредитні кошти підлягають поверненню.

Таким чином, природа платежів, а саме відсотків за користування предметом лізингу за договором є ідентичною до природи процентів у кредитному договорі, а тому пільга передбачена ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повинна застосовуватись до відносин за укладеним між сторонами договором в частині відсотків за користування предметом лізингу.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, а також те, що позивач ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції і має посвідчення учасника бойових дій, є військовослужбовцем, то, на думку суду, на нього мають поширюватися пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

Оскільки позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави, на підставі ст.141 ЦПК України, слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 18, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 133, 134, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 8, 11, 15, 16, 628, 633, 634, 806, 1054 ЦК України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про фінансовий лізинг» (в редакції Закону № 723/97-ВР від 16 грудня 1997 року), суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про зобов`язання припинити нарахування відсотків за договором фінансового лізингу та здійснити перерахунок платежів задовольнити.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» припинити нарахування відсотків за користування предметом лізингу за договором про надання фінансового лізингу №АРМК000000000041533, який був укладений 20 грудня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» здійснити перерахунок лізингових платежів за договором про надання фінансового лізингу №АРМК000000000041533, який був укладений 20 грудня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, виключити із належної до сплати суми кошти, що складають відсотки за користування предметом лізингу, згідно з графіком лізингових платежів відповідно до додатку 2 до договору про надання фінансового лізингу №АРМК000000000041533 від 20 грудня 2018 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» судовий збір в доход держави в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники процесу:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», код ЄДРПОУ 34410930, адреса місцезнаходження: 49126, м. Дніпро, пр. Праці, буд. 2Т.

Повний текст судового рішення складений 09 серпня 2021 року.

Суддя В. І. Кавацюк