Рішення № 99155242, 16.08.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 16.08.2021 Справа № 554/6128/21

Провадження № 2/554/2452/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави

у складі: головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря Таран В.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданнів залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця поживання дитини; третя особа: Орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей Подільської районної у м.Полтаві ради,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у червні 2021 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, в якому просила визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем, її матір`ю ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог позивач вказала, що з 2016 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 . У них є неповнолітня дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківство відносно дитини визнане відповідачем добровільно.

У вересні 2019 року внаслідок неправомірної поведінки відповідача, постійних сварок, позивач разом з дитиною залишили спільне з відповідачем житло та позивач перейшла проживати до своєї матері разом з донькою.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 21.04.2021 року визнана мирова угода між позивачем та відповідачем по справі за позовом про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення порядку участі у вихованні дитини.

На даний час виникла потреба у влаштуванні доньки в дитячий заклад, для чого позивачу потрібно зареєструвати її місце проживання. Відповідач надати згоду на реєстрацію дитини відмовляється. Відповідач погрожує позивачу, що забере жити доньку до себе, оскільки її місце проживання не визначене судом, тому ОСОБА_1 вимушена звертатись до суду з даним позовом.

На праві приватної власності позивачу належить частина квартири АДРЕСА_1 . Згідно з актом обстеження житлових умов, у дитини є окрема кімната, в якій знаходяться необхідні меблі, комп`ютерна техніка, книги та письмове приладдя, в будинку затишно, чисто.

Ухвалою суду від 19.07.2021 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали.

Позивач та її представник до суду не з`явилися, адвокат Дяченко М.В. в наданій заяві просила про розгляд справи у відсутність та про задоволення вимог.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився, надав заяву про визнання позову та розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи до суду не з`явився, просив про розгляд справи у його відсутність.

Суд, у відповідності до вимог ст.223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, на підставі наявних у справі даних і доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Як передбачено ч.3 ст.200 ЦПК України, суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження за наявними у справі доказами у зв`язку з визнанням позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а.с.8 - свідоцтво про народження).

Позивач ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_3 проживає у належній їй в частині - квартирі АДРЕСА_1 (а.с.6-7 - паспорт позивача, а.с.16-17 - свідоцтво про право на спадщину, витяг).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до частини 2 статті 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із частиною 4 статті 150 СК України, батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 статті 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Частинами 1,2 стаття 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно акту обстеження житлових умов від 28.06.2021 року, у дитини є окрема кімната, в якій знаходяться необхідні меблі, комп`ютерна техніка, книги та письмове приладдя, в будинку затишно, чисто (а.с.12).

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи, оцінивши на предмет їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи відсутність спростувань позовних вимог з боку відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і їх задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 908 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,200, 259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.150, 161 Сімейного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця поживання дитини; третя особа: Орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей Подільської районної у м.Полтаві ради,- задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 гривень.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

відповідач:ОСОБА_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

третя особа: Орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей Подільської районної у м.Полтаві ради, місцезнаходження: 36022, м.Полтава, вул.Анатолія Кукоби,39.

Суддя: А.М.Чуванова