Ухвала суду № 99153310, 16.08.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/10408/21

Провадження № 2/643/4318/21

УХВАЛА

16.08.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бломберус С.А.,

представника позивача: Безродного О.В.,

відповідачів: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом Харківської міської ради

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Журба Олена Леонідівна

про витребування майна та визнання іпотечного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (далі - позивач) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач-1), ОСОБА_2 (далі – відповідач-2) про витребування майна та визнання іпотечного договору недійсним.

Крім того, до позовної заяви позивачем додано клопотання, відповідно до змісту якого останній просить суд витребувати у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Журби Олени Леонідівни копію іпотечного договору від 14.04.2017 року, за змістом якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , посвідченого 14.04.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О.Л.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.06.2021 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 643/10408/21, на підставі статті 53 Цивільного процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Журбу Олену Леонідівну, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 26.07.2021 року.

05.07.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшло клопотання, відповідно до змісту якого відповідач-1 просить суд закрити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України.

07.07.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшла заява, відповідно до змісту якої представник позивача просить суд проводити підготовче засідання, призначене на 26.07.2021 у його відсутність, також просив задовольнити його клопотання про витребування доказів.

26.07.2021 року підготовче засідання відкладено на 16.08.2021 року у зв`язку з неявкою учасників справи.

10.08.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова від відповідача-2 надійшов відзив на позов в порядку в порядку статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

10.08.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшла заява, відповідно до змісту якої відповідач-1 повідомляє, що він не може подати відзив у встановлений строк та ним буде подано клопотання про відновлення процесуального строку для подання відзиву.

16.08.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 16.08.2021 року відповідач-1 підтримав заявлене ним клопотання про закриття провадження у справі, просив суд задовольнити його.

Відповідач-2 у підготовчому засіданні 16.08.2021 року також підтримав заявлене відповідачем-1 клопотання про закриття провадження у справі та просив суд задовольнити його.

Представник позивача у судовому засіданні 16.08.2021 року проти заявленого відповідачем-1 клопотання про закриття провадження у справі заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні.

У підготовчому засіданні 16.08.2021 року судом розглянуто клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі та протокольною ухвалою відмовлено в його задоволенні, враховуючи наступне.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, вирішено питання щодо тотожного позову, який розглядається, тобто позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення цивільної справи без винесення судового рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, наслідком якої є, за загальним правилом, неможливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Ця форма закінчення цивільної справи застосовується у випадку, коли суд незаконно відкрив провадження у справі або коли продовження процесу стає явно неможливим або недоцільним.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, постановленого у справі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, випливає із сутності законної сили такого судового рішення, а саме його виключності.

В даному випадку судом встановлено, що у справі № 643/2291/17 керівник Харківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив:

1) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11.10.2016 Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий №1-469), яким посвідчено, що спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є син ОСОБА_3 ;

2) визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, укладений 15.11.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

3) визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 10.02.2017, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 ;

4) визнати недійсним нотаріально посвідчений іпотечний договір від 14.04.2017, за умовами якого ОСОБА_1 передав квартиру в іпотеку ОСОБА_2 ;

5) визнати спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , що складається з квартири відумерлою, і визнати право власності на квартиру за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради;

6) витребувати квартиру від добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що місцевою прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42016221040000116 за ст. 190 КК України за фактом незаконного заволодіння квартирою. В ході кримінального провадження було встановлено, що згідно свідоцтва про право власності, виданого 05.01.1999 квартира належала ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Після її смерті спадщину за законом прийняв ОСОБА_3 , особу якого нотаріус встановив на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий Дзержинським РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області 17.12.2008. При цьому, 11.02.2015 ОСОБА_3 до Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області подано заяву про втрату вказаного паспорта (ЖЕО № 2831). Для оформлення спадщини невстановленими особами від імені ОСОБА_3 подані свідоцтво про смерть ОСОБА_5 від 12.04.2016, за змістом якого, остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; свідоцтво про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_2 від 18.09.2014, за змістом якого ОСОБА_5 є матір`ю заявника. Проте з листа начальника Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 05.11.2016 вбачається, що свідоцтво про смерть ОСОБА_5 не видавалося. Свідоцтво про смерть НОМЕР_2 видане 13.09.2016 на ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , як повторний документ видано 13.09.2016 на ім`я ОСОБА_7 . Згідно актового запису про народження № 16 від 25.08.1981, складеного Фрунзенським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Зазначене свідчить про використання втраченого паспорта ОСОБА_3 з метою незаконного заволодіння на його ім`я квартирою ОСОБА_5 шляхом надання державному нотаріусу завідомо підроблених документів про смерть та родинний зв`язок. На підставі нотаріально посвідченого договору від 15.11.2016 ОСОБА_3 продав квартиру ОСОБА_4 10.02.2017 між останнім та ОСОБА_1 укладений договір купівлі продажу квартири. На підставі цього договору здійснена державна реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_1 . 14.04.2017 ОСОБА_1 передав квартиру в іпотеку ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого іпотечного договору. Договір іпотеки було укладено та посвідчено нотаріусом під час дії обтяження у вигляді арешту квартири, застосованого на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2017 по справі № 643/2291/17. Прокурор вважає, що видача свідоцтва про право на спадщину на підставі підроблених документів та укладення договору купівлі-продажу квартири від 15.11.2016 спрямовані на незаконне заволодіння квартирою, і є такими, що порушують публічний порядок, тобто в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемними. Договір купівлі-продажу від 10.02.2017 та Договір іпотеки є недійсними внаслідок недодержання в момент їх вчинення вимог, встановлених ч. 1, ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Натомість, у справі № 643/10408/21 Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про витребування квартири АДРЕСА_1 , на користь Харківської міської ради від добросовісного набувача ОСОБА_1 ; визнання недійсним іпотечного договору від 14.04.2017, за змістом якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , посвідченого 14.04.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О.Л.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі Харківська міська рада посилається на те, що у постанові від 13.06.2018 у справі № 643/2291/17 Харківський апеляційний суд зазначив про те, що позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є передчасними, оскільки Харківська міська рада має право звернутися з відповідним позовом лише після прийняття квартири, як відумерлої спадщини, до комунальної власності та отримання правовстановлюючих документів. Рішенням 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 № 2029/20 «Про комунальну власність м. Харкова» квартиру АДРЕСА_1 прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Харкова. 22.03.2021 право власності на дану квартиру зареєстровано за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради. Підставами для витребування майна є відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності ОСОБА_5 як власника квартири у зв`язку зі смертю, та неможливість у зв`язку з цим реального настання правових наслідків, обумовлених наступними договорами купівлі-продажу квартири; невідповідність змісту договору вимогам ч. 1 ст. 658 ЦК України, якою передбачено, що право продажу товару належить його власнику, а також відсутність повноважень у ОСОБА_3 щодо розпорядження майном ОСОБА_5 . Оскільки Харківська міська рада на підставі виконання судових рішень у справі № 643/2291/17 прийняла спірну квартиру до комунальної власності як відумерлу спадщину та зареєструвала її за собою на праві власності з таких підстав, у Харківської міської ради виникло право щодо витребування майна від добросовісного набувача ОСОБА_1 . Стосовно визнання договору іпотеки недійсним позивач зазначає, що ним на виконання саме судового рішення у справі № 643/2291/17 вказана квартира прийнята до комунальної власності територіальної громади м. Харкова в порядку відумерлості, а відтак Харківська міська рада не може вважатися спадкоємцем майна після ОСОБА_5 . До того ж, спадкодавцем вказаної квартири була ОСОБА_5 , яка жодного іпотечного договору з ОСОБА_2 не укладала, а відтак підстави для набуття Харківською міською радою статусу іпотекодавця по договору іпотеки від 14.04.2017 відсутні, у зв`язку з чим ОСОБА_1 на момент укладання іпотечного договору не мав повноважень продавця, оскільки в подальшому судами було встановлено, що ОСОБА_3 не мав права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , а відтак всі наступні договори купівлі-продажу суперечили вимогам ч. 1 ст. 658 ЦК України.

З наведеного вбачається, що підстави позову у цивільній справі № 643/2291/17 та у справі № 643/10402/21 не є ідентичними, оскільки спір у даній виник з інших підстав, суб`єктний склад учасників цих справ є різний, а тому доводи відповідача про наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України є помилковими.

У підготовчому засіданні 16.08.2021 року відповідачем-1 заявлено клопотання про зупинення провадження у справі.

Судом відкладено розгляд даного клопотання до встановлення фактичних обставин справи.

Також, у підготовчому засіданні 16.08.2021 року представник позивача підтримав подане ним клопотання про витребування додаткових доказів у справі та просив його задовольнити.

У підготовчому засіданні відповідачі проти означеного клопотання не заперечували.

Розглянувши клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів у справі, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 3 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що однією з основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін.

Положення частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 5 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частинами 1, 2 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Водночас, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (частини 1-3 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України).

Слід звернути увагу на те, що приписи статті 84 Цивільного процесуального кодексу України не обмежують суд в праві витребувати необхідні для розгляду справи докази колом учасникiв даного судового процесу, тобто суд наділений правом витребувати такі докази також від iнших підприємств, установ та організацій, державних та інших органів чи посадових осіб, незалежно від їх участі у справі.

Необхідно враховувати, що за змістом системного аналізу приписів статей 89, 263, 376 Цивільного процесуального кодексу України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на суд покладено обов`язок всебічно та повно з`ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 376 Цивільного процесуального кодексу України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни судового рішення.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов`язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.

Слід зазначити, що вказані висновки в тому числі відповідають рекомендаціям Ради Європи, членом якої є Україна.

Так, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Крім того, відповідно до пункту 62 Додатку до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів, - судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання представника позивача про витребування доказів задовольнити та витребувати додаткові докази у справі.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи належних достатніх доказів для закриття підготовчого провадження і переходу до розгляду справи по суті, необхідність витребування нових доказів, а також з метою дотримання процесуальних прав сторін, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 13-15 Цивільного процесуального кодексу України та виконання завдань підготовчого провадження, суд вважає за необхідне з власної ініціативи продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосити у підготовчому засіданні перерву.

Керуючись ст. ст. 84, 198, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відповідно до частини 3 статті 189 Цивільного процесуального кодексу України продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

2. Оголосити у підготовчому засіданні перерву до 28.09.2021 року о 10 год. 00 хв. Засідання відбудеться у приміщенні Московського районного суду м. Харкова за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 38-Є, каб. № 48

3. В порядку статті 84 Цивільного процесуального кодексу України витребувати у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Журби Олени Леонідівни копію іпотечного договору від 14.04.2017 року, за змістом якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , посвідчений 14.04.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О.Л.

4. Попередити приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Журбу Олену Леонідівну, що відповідно до частини 7 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

5. Явку учасників справи у підготовче засідання визнати обов`язковою.

6. Звернути увагу учасників справи на положення статей 81, 83, 84 Цивільного процесуального кодексу України щодо порядку подання доказів, наслідків неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи, а також щодо порядку витребування доказів.

7. Попередити учасників справи, що відповідно до частини 2 статті 126 Цивільного процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

8. Звернути увагу учасників справи на те, що копії письмових доказів, які подаються повинні бути оформлені у відповідності до вимог статті 95 Цивільного процесуального кодексу України.

9. Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

10. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за веб-адресою: https://ms.hr.court.gov.ua/sud2027/.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.08.2021 року.

Суддя Н.В. Новіченко