Рішення № 99152217, 19.08.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2476/21

Провадження № 2-а/0203/50/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мурадли Ф.М.,

за участі:

представника позивача - Підлужного В.М.,

представника відповідача - Прокопенка О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

25 червня 2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, в якому просить суд:

- скасувати постанову Інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Тернова Євгенія Юрійовича про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 296258350 від 19 травня 2021 року до повідомлення серії ІД № 00351043 за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200,00 грн. за відсутністю складу адміністративного правопорушення, справу про адміністративне правопорушення закрити;

- скасувати постанову Інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Дубровського Ігоря Георгійовича про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 296963262 від 25 травня 2021 року до повідомлення серії ІД № 00374513 за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200,00 грн за відсутністю складу адміністративного правопорушення, справу про адміністративне правопорушення закрити.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона не погоджується з винесеними відносно неї постановами відповідача про накладення на неї адміністративного стягнення за вчинене адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП серії РАП № 296258350 від 19 травня 2021 року до повідомлення серії ІД № 00351043 та серії РАП № 296963262 від 25 травня 2021 року до повідомлення серії ІД № 00374513 у вигляді штрафу в розмірі 200,00 грн за кожне відповідно. Як зазначила позивач, вона не бачить у своїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП в обох випадках, а винесені постанови вважає протиправними, бо відповідачем не були з`ясовані обставини, які вказували б на наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Так, позивач вважає, що на фото з сайту видно, що на проїзній частині відсутня суцільна синя (блакитна) смуга, як на проїзній частині, так і на бордюрі, а тому відсутні підстави стверджувати, що майданчик був належним чином облаштований відповідачем. Тому оскаржувані постанови винесені відповідачем протиправно.

Також позивач вважає незаконними тарифи на паркування, бо зокрема рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року, справа № 160/10500/20, було визнано незаконним рішення № 90/60 від 02.09.2020 року та встановлений ним тариф у розмірі 10,00 грн. Рішення суду набрало законної сили станом на 17.05.2021 року.

Таким чином, позивач, враховуючи п. 30 Правил паркування транспортних засобів, встановлення виконавчим комітетом Дніпровської міської ради тарифів не в порядку, встановленому законодавством, що в подальшому визнано судом, виключає обов`язок водія сплачувати за паркування. Отже, на думку позивача, за таких обставин несплата за паркування не є адміністративним правопорушенням, а притягнення до адміністративної відповідальності є незаконним.

Також позивач зазначив, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції України та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Тобто, як вказала позивач, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти не можуть застосовуватися, навіть у випадку, коли вони є чинними (зокрема, постанова від 12.03.2019 року у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 року у справі № 160/1088/19).

З огляду на викладене, позивач звернулась до суду з позовом про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 296258350 від 19 травня 2021 року до повідомлення серії ІД № 00351043 та серії РАП № 296963262 від 25 травня 2021 року до повідомлення серії ІД № 00374513, за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200,00 грн за кожне, та закриття проваджень у справах про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю складів адміністративних правопорушень.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надав до суду засобами електронного зв`язку 06.08.2021 року (зареєстровано канцелярією суду 09.08.2021 року за вх. № ЕП-4690) і поштовим зв`язком 06.08.2021 року (зареєстровано канцелярією суду 11.08.2021 року за вх. № 16450) відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що дії інспектора з паркування були вчинені згідно з вимогами чинного законодавства, а спірні постанови про накладення адміністративного стягнення є правомірними. Крім того, за твердженнями відповідача, позивачем не було надано жодних доказів, які б спростовували наявність правопорушення. Водночас ст. 77 КАС України передбачає, в тому числі і обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Більш того, ті обставини, з яких позивач просить суд скасувати постанови, не можуть вплинути на законне рішення відповідача.

Також відповідач зазначив, що за загальним правилом моментом припинення календарної дії приписів закону в цих випадках є момент набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Тобто відповідний акт визнається нечинним на майбутнє. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 року № 160/10500/20 залишено без змін рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року, яким визнано нечинним пункт рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 90/60 «Про деякі питання щодо організації паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» щодо визначення вартості послуг з паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування у м. Дніпрі, у той час, як постанова про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 294968461 була винесена 19.05.2021 року, а правопорушення було вчинено позивачем 07.04.2021 року, та постанова про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 296963262 була винесена 25.05.2021 року, а правопорушення вчинено - 13.05.2021 року.

Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх, підстави звернення до суду з адміністративним позовом зазначив таким чином, як про це вказано вище. Крім того, представник позивача зазначив, що на момент вчинення адміністративного правопорушення був скасований тариф за паркування у розмірі 10,00 грн, визначений рішенням Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року, яке є регуляторним актом.

Представник позивача вважає, що у зв`язку з тим, що Дніпровською міською радою не було дотримано порядку опублікування вказаного рішення у ЗМІ, воно визнано протиправним та нечинним в частині визначення тарифу за паркування. А тому не можна притягати особу до відповідальності у разі, якщо є інформація, що такий нормативно-правовий акт є протиправним.

Також представник позивача зазначив, що на його думку, відповідачем був пропущений строк на подання відзиву на адміністративний позов, тому він просив суд не приймати його до уваги під час прийняття рішення. Крім того, представник позивача просив суд не брати до уваги і надані представником відповідача додаткові докази, бо на його думку, ним був порушений порядок їх подання.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що представником позивача не було доведено факту відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. А посилання представника позивача на те, що рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року рішенням суду було визнано протиправним та нечинним в частині встановлених тарифів, не може братися до уваги, бо на момент вчинення адміністративних правопорушень вказане рішення було чинним та обов`язковим до виконання.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 30.06.2021 року було відкрито провадження а адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

З урахуванням положень ст.ст. 47, 79, 159, 162, 175, 286 КАС України, суд зазначає, що відповідач подав відзив на позов разом з доказами, в обґрунтування заявлених заперечень, у встановлений законом та судом строк, надав докази його направлення на адресу позивача. Тому відзив приймається судом до уваги як заява по суті спору. Крім того, суд зазначає, що при подані доказів від 19.08.2021 року, які були приєднані до матеріалів справи, відповідачем був дотриманий порядок їх подання, представник позивача у судовому засіданні отримав їх копію та не заперечував проти їх долучення до матеріалів справи. Такі докази також приймаються судом до уваги та враховуються судом під час ухвалення рішення суду по суті спору.

Під час розгляду справи судом були заслухані пояснення учасників справи та досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

19.08.2021 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.05.2021 року відповідачем було винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 296258350 до повідомлення серії ІД № 00351043, особа, стосовно якої розглядається справа, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . У постанові відповідачем було встановлено, що 07.04.2021 року о 12:25 годині транспортним засобом Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: Д1017 вул. Барикадна в районі буд. № 2 - 4 м. Дніпро, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1342, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. При цьому в постанові зафіксовано, що фотозйомка здійснювалась за допомогою технічного засобу Logic Instrument Fieldbook K80V2. Вказаною постановою було постановлено, визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200,00 грн (а.с.10).

25.05.2021 року відповідачем було винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 296963262 до повідомлення серії ІД № 00374513, особа, стосовно якої розглядається справа, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . У постанові відповідачем було встановлено, що 13.05.2021 року о 11:19 годині транспортним засобом Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: Д1017 вул. Барикадна в районі буд. № 2 - 4 м. Дніпро, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1342, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. При цьому в постанові зафіксовано, що фотозйомка здійснювалась за допомогою технічного засобу Logic Instrument Fieldbook K80V2. Вказаною постановою було постановлено, визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200,00 грн (а.с.13).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року, справа № 160/10500/20, в адміністративній справі за позовною заявою Громадської організації «Платформи Громадський Контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ» про визнання протиправними та нечинними рішень, було частково задоволено позовну заяву Громадської організації «Платформи Громадський Контроль», та визнано протиправним та нечинним пункт 3 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 90/60 «Про деякі питання щодо організації паркування транспортних засобів у м. Дніпрі», у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Вказане рішення суду містить відмітку суду про набрання законної сили станом на 17.05.2021 року (а.с.24-37).

За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане вище рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року, справа № 160/10500/20, оскаржувалось в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду та постановою від 15.06.2021 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради та Виконавчого комітету Дніпровської міської ради було залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року в адміністративній справі № 160/10500/20 - залишено без змін. Своєю чергою, ухвалою Верховного Суду від 09.08.2021 року, справа № 160/10500/20, касаційну скаргу виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 року, справа № 160/10500/20, було повернуто особі, яка її подала.

На підтвердження факту фіксації місця та часу розташування транспортного засобу позивача відповідачем було надано суду копії: фотознімків транспортного засобу, де по відношенню до нерухомого об`єкта зафіксовано, що 07.04.2021 року та 13.05.2021 року транспортний засіб Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , знаходився на паркувальному майданчику за адресою: Д1017 вул. Барикадна в районі буд. № 2 - 4 м. Дніпро; час вчинення 07.04.2021 року з 12:14 (12 год. 14 хв.) до 12:25 (12 год. 25 хв.) та 13.05.2021 року з 11:08 (11 год. 08 хв.) до 11:19 (11 год. 19 хв.). При цьому зі вказаних фотознімків кольорового зображення чітко видно розташування транспортного засобу Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , на паркувальних місцях, які позначені білими смугами та блакитною смугою на проїзній частині та на бордюрі (а.с.86-87).

На підтвердження факту встановленої вартості послуг за паркування та щодо організації паркування транспортних засобів, організації дорожнього руху при влаштуванні майданчику для паркування транспортних засобів станом на 07.04.2021 року, відповідач надав суду копії:

- рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.12.2018 року № 1272 «Про впровадження у межах м. Дніпрі автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування»;

- рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 90/60 «Про деякі питання щодо організації паркування транспортних засобів у м. Дніпрі»;

- рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.07.2018 року № 779 «Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі»;

- відповідь ТОВ «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ» від 06.08.2021 року № 974 щодо встановлення та підключення до автоматизованої системи контролю оплати паркування паркомату та схему організації дорожнього руху при влаштуванні майданчику для паркування транспортних засобів (а.с.88-90; 95-101).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 296258350 від 19 травня 2021 року до повідомлення серії ІД № 00351043 за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 296963262 від 25 травня 2021 року до повідомлення серії ІД № 00374513 за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та закриття проваджень у справах про адміністративні правопорушення.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і ін.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до п. 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 (далі - Правила № 1342), місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху; паркування транспортних засобів паркування - це розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування.

Згідно з абз. 2 п. 26 Правил № 1342, користувач зобов`язаний сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Частиною 1 ст. 152-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі за неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

У Примітці до статті 152-1 КУпАП роз`яснено, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Відповідно до Примітки до статті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що оскаржувані постанови містять вказівку на те, що фотозйомка була здійснена за допомогою технічного засобу Logic Instrument Fieldbook K80V2.

Суд враховує і те, що відповідач, на якого покладено обов`язок доказування правомірності своїх дій та рішень, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, надав фотознімки подій, зафіксованих оскаржуваними постановами, із зображенням транспортного засобу із зазначенням місця та часу фіксації порушення. На вказаних фотознімках зафіксовано розташування транспортного засобу на паркувальних місцях, які позначені білими смугами та блакитною смугою на проїзній частині та на бордюрі, не змінювалось у зафіксовані відповідачем проміжки часу відносно нерухомих об`єктів. Тому доводи позивача з цього приводу є хибними, спростовуються матеріалами справи та не беруться судом до уваги.

При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів оплати позивачем за послуги паркування транспортного засобу Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , на паркувальному майданчику за адресою: Д1017 вул. Барикадна в районі буд. № 2 - 4 м. Дніпро, у вказаний в оскаржуваних постановах час.

Водночас у ході судового засідання представник позивача зазначив, що рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 90/60 є нечинним в його пункті 3, яким встановлений тариф вартості послуг за паркування на майданчиках у розмірі 10,00 грн за годину паркування. Адже рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року, яке набрало законної сили станом на 17.05.2021 року, його було визнано протиправним та нечинним.

Проте суд не бере до уваги такі твердження представника позивача, бо на момент вчинення позивачем адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП 07.04.2021 року та 13.05.2021 року, відповідно, вказане рішення Дніпровської міської ради було чинним в його п. 3, яким і встановлювався тариф вартості послуг за паркування на майданчиках у розмірі 10,00 грн.

З цього приводу суд зазначає, що вказане рішення Дніпровської міської ради є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування та у п. 3 якого встановлювався розмір місцевого збору - плата за паркування транспортних засобів, який був чинним на момент вчинення позивачем адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, тобто станом на 07.04.2021 року та 13.05.2021 року, відповідно.

При цьому відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Конституційний Суд України в Рішенні про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, розтлумачив, що ст. 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Також у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999 розтлумачено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги посилання представника позивача на судову практику Верховного Суду щодо розгляду податкових спорів, зокрема на постанови від 12.03.2019 року у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 року у справі № 160/1088/19, бо вона стосується конкретних спірних правовідносин, що становили предмет судового розгляду у відповідній судовій справі.

Крім того, суд не враховує посилання представника позивача на порушення порядку прийняття рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 90/60, оскільки правомірність прийняття вказаного рішення не є предметом судового розгляду у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, тому з урахуванням наявних в матеріалах справи фототаблиць, які є належними та допустимими доказами по справі, у відповідача були правові підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У ч. 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що надані відповідачем фотознімки подій 07.04.2021 року та 13.05.2021 року є належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, оскільки ними зафіксований факт користування позивачем майданчиком для платного паркування більше як 10 хвилин у відповідну добу користування. Отже, в ході судового розгляду справи була встановлена наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, з огляду на що, оскаржувані постанови були прийняті відповідачем правомірно.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право , зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (частина друга стаття 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частина перша стаття 77 КАС України).

Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України, встановлених в ході судового розгляду справи обставин та наявних в матеріалах справи доказів, дає підстави для висновку про те, що відповідач під час розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та винесення оскаржуваних постанов діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, при цьому жодним чином не порушив права позивача, а оскаржувані постанови винесені з дотриманням вимог чинного на момент вчинення адміністративних правопорушень законодавства України.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі статті 139 КАС України, з урахуванням рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати у справі позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20.08.2021 року.

Суддя Ф.М. Ханієва