Ухвала суду № 99149763, 25.08.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

25 серпня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/4362/21

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Ковбій О.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Сумській області в особі начальника - Григоренко Р.В. про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу №222-ос/дск від 26.07.2021, поновлення у списках особового складу, стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, середньомісячної заробітної плати,

встановила:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:

- встановити відсутність підстав для звільнення з військової служби в органах Служби безпеки України та виключення зі списків особового складу Управління Служби безпеки України в Сумській області полковника ОСОБА_1 , визначених Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (далі - позовна вимога №1);

- визнати протиправними дії начальника Управління Служби безпеки України в Сумській області по виданню наказу про виключення зі списків особового складу полковника ОСОБА_1 по посаді консультанта начальника управління (далі - позовна вимога №2);

- визнати незаконним та скасувати наказ №222-ос/дск "По особовому складу" від 26.07.2021 року начальника Управління Служби безпеки України в Сумській області (далі - позовна вимога №3);

- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Сумській області в особі начальника Григоренко Руслана Володимировича по виключенню полковника ОСОБА_1 зі списків особового складу в запас Збройних Сил України (далі - позовна вимога №4);

- поновити полковника ОСОБА_1 у списках особового складу Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Сумській області (далі - позовна вимога №5);

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Сумській області одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в сумі 200 605,79 грн ( далі - позовна вимога №6);

- стягнути недоплачену суму коштів грошового забезпечення, в тому числі недоплаченої суми компенсації за речове майно з Управління Служби безпеки України в Сумській області ( ЄДРПОУ -20001674) в розмірі (згідно з розрахунком у додатку) (далі - позовна вимога №7);

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Сумській області ( ЄДРПОУ -20001674) середньомісячну заробітну плату за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні по дату фактичного кінцевого розрахунку (далі - позовна вимога №8).

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного вище вбачається, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав.

Зі змісту позовних вимог встановлено, що позивач просить захистити порушені права шляхом визнання протиправним та скасування наказу №222-ос/дск "По особовому складу" від 26.07.2021 року начальника Управління Служби безпеки України в Сумській області та поновлення його у списках особового складу, які належить вважати вимогами про поновлення на роботі.

Також, в предмет дослідження наведених вимог входять позовні вимоги ОСОБА_1 №№1, 2, 4. Тому, вимоги за №1-5 суд сприймає як одну позовну вимогу, судовий збір за яку не сплачується на підставі п.1 ч.1 ст.5 КАС України.

Окрім наведеного, позивачем заявлено вимогу про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в сумі 200605,79 грн.

Відповідно ч. 2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога при звільненні є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, отже його складовою.

Враховуючи викладене та схожу правову природу грошового забезпечення військовослужбовців та заробітної плати, вимогу позивача про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в сумі 200605,79 грн суд сприймає як вимогу про стягнення заробітної плати, за яку судовий збір не сплачується на підставі п.1 ч.1 ст.5 КАС України.

Разом з тим, відмінною є ситуація з позовною вимогою №7 про стягнення недоплаченої суми компенсації за речове майно з Управління Служби безпеки України в Сумській області в розмірі 96265,20 грн.

Так, правові основи організації та діяльності військовослужбовців, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзац 2 пункту 1 стаття 9-1 Закону передбачає, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінет Міністрів України №178 від 16.03.2016 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок).

Згідно пункту 3 Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям у разі звільнення відповідно до норм забезпечення.

Пункт 4 Порядку передбачає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Згідно пункту 5 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Так, економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці, визначає Закон України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці", відповідно до статті 1 якого заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Проаналізувавши наведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб службовця під час несення ним служби.

Отже, речове майно не можна ототожнювати з заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця Служби безпеки України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.

Також, у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №802/1677/16-а (провадження №К/9901/47541/18) сформовано висновок про те, що грошова компенсація за не отримане речове майно, що підлягало видачі під час проходження військової служби не є грошовим забезпеченням військовослужбовця (чи його складовою) і за своєю суттю не може вважатися оподатковуваним місячним/річним доходом такої особи.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюються на вимогу позивача про стягнення грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з Управління Служби безпеки України в Сумській області середньомісячну заробітну плату за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні по дату фактичного кінцевого розрахунку, що також є вимогою майнового характеру.

Аргументи ж позивача відносно того, що він звільнений від сплати судового збору за вказану вимогу на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд вважає помилковими в силу того, що дана позовна вимога не є вимогою, що стосується питання про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Аналогічного висновку дійшла Велика палата Верховного суду в постанові від 30.01.2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) вказавши, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.".

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Так, згідно ст.4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі з 1 січня 2021 року - 2270 гривні.

Таким чином, враховуючи, що позивачем подано позов з двома вимогами майнового характеру - судовий збір має бути обрахований наступним чином:

- за вимогу №7 - 908,00 грн (2270,00 грн*0,4= 908,00 грн);

- за вимогу №8 - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також суд зазначає, що конкретна сума судового збору за позовну вимогу №8 в теперішній редакції обрахована бути не може, оскільки позивачем не конкретизовано розмір майнової вимоги, а саме розмір коштів, які він бажає стягнути за час затримки кінцевого розрахунку.

Отже, загальний розмір судового збору має бути обрахований ОСОБА_1 самостійно після уточнення позовної вимоги майнового характеру. В разі, якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначається судом та становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн.) з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи. (відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").

Окрім зазначеного, відповідно до ч. 2 ст. 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, з зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Згідно ч.7 ст. 161 КАС України до заяви про визнання індивідуального акту протиправним чи адміністративного договору недійсним, додається також оригінал або копія оспорюваного акту чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акту чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Проте, до позовної заяви не додано копії оскарженого наказу. Позивачем в тексті позову викладено клопотання про його витребування, яке в силу зазначеного нижче не відповідає вимогам ст. 80 КАС України.

Частиною 1, 2 ст. 80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, який доказ витребовується; обставини, які можуть підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Натомість, позивачем не наведеного жодного обґрунтування, передбаченого ч. 2 ст. 80 КАС України необхідності витребування судом наказу відповідача, в тому числі й не надано доказів вжиття заходів щодо самостійного отримання цього доказу.

У зв`язку з викладеним, позивачу слід обґрунтувати заявлене ним клопотання про витребування доказів відповідно вимог ст. 80 КАС України або надати до суду копію такого наказу.

Одного посилання про те, що в наданні копії наказу відповідачем відмовлено, недостатньо для виконання приписів ст. 80 КАС України. Позивач має надати, щонайменше, докази вжиття заходів для отримання наказу самостійно.

Також, за текстом позову ОСОБА_1 посилається на інші докази, які в порушення ч. 2 ст. 106 КАС України суду не надано, зокрема, накази щодо проходження позивачем служби, судові рішення, тощо. Позивачем в якості додатків до позову надано виключно розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні та розрахунок компенсації за речове забезпечення.

Враховуючи викладені обставини вбачаються підстави для залишення позовної заяви без руху для надання строку на подання заяви про усунення наступних недоліків:

- подання до суду доказів сплати судового збору у сумі 908,00 грн за вимогу №7 та додатково в розмірі, який підлягає визначенню позивачем самостійно з урахуванням приписів даної ухвали та конкретизованого розміру майнової вимоги, в разі, якщо на день подання позову, неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору за майнову вимогу попередньо визначається судом у розмірі мінімальної ставки - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн);

- подання до суду належним чином завіреної копії наказу №222-ос/дск "По особовому складу" від 26.07.2021 року начальника Управління Служби безпеки України в Сумській області або клопотання про витребування такого доказу, складеного відповідно до вимог ст. 80 КАС України;

- подання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,

ухвалила:

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти з вказівкою на номер справи 540/4362/21 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя О.В. Ковбій