Рішення № 99149739, 20.08.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2615/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу № 843/21/22/РРО/2093026913/ДПС/ТД-ФС від 29.04.2021 року,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника Головного управління Держпраці в Херсонській області від 29.04.2021 №843/21/22/РРО/2093026913/ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 60 000 гривень.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що Головним управління ДПС України у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, на підставі наказу № 194-ж1 від 02.03.2021 р. проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: кафе "555", АДРЕСА_1 . За результатами перевірки складено акт №843/21/22/РРО/ НОМЕР_1 від 18.03.2021.

Листом Головного управління Держпраці в Херсонській області від 24.03.2021 № 01-09/1/677 повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та запропоновано надати оригінали або належним чином завірені копії матеріалів, документів та інших доказів, що спростовують порушення законодавства, у строк до 23.04.2021.

Постановою начальника Головного управління Держпраці в Херсонській області від 29.04.2021 №843/21/22/РРО/2093026913/ДПС/ТД-ФС накладено штраф на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 60 000 грн.

В акті фактичної перевірки від 18.03.2021 вказано, що під час перевірки ОСОБА_2 надано цивільно-правову угоду зі строком дії договору з 16.03.2021 по 30.03.2021, при цьому вказано, що наданий договір начебто не містив підпису ФОП ОСОБА_1 та інших реквізитів, що заповнюються керівником.

Вказані дії відповідача позивач вважає неправомірними. Оскільки під час перевірки ГУ ДПС України у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не проведено опитування інших працівників, відсутні матеріали відео фіксації перевірки. Також, на думку позивача, інспектором не надано доказів, що у ФОП ОСОБА_1 відсутні документи, що б підтверджували трудові відносини з ОСОБА_2 ,. правила внутрішнього трудового розпорядку роботодавця ФОП, отримання платні за виконану роботу тощо.

ФОП ОСОБА_1 зазначає, що повідомлення про прийняття на роботу працівника ОСОБА_2 було подано до Бериславської ДПІ Головного Управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 18.03.2021, тобто на момент здійснення перевірки (18.03.2021) повідомлення знаходилось у Бериславській ДПІ.

Позивачем було зазначено, що представником ФОП ОСОБА_1 , адвокатом Крамським Д.О. на адресу ГУ Держпраці в Херсонській області було надіслано документи, що підтверджували наявність трудових відносин з ОСОБА_2 . Також 23.04 2021 позивач особисто з`явився до ГУ Держпраці в Херсонській області для участі в розгляді справи про накладення штрафу. Однак постанова про накладення штрафу була винесена 29.04.2021 за відсутності представника та ФОП ОСОБА_1 .

На підставі зазначеного, позивач вважає постанову про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 винесеною без законних підстав.

Ухвалою суду від 15.06.2021 провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06.07.2021 відповідачем подано до суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги він не визнає, вважає оскаржену постанову такою, що в повній мірі відповідає вимогам закону. Зазначає, що листом ГУ ДПС України у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 22.03.2021 №2428/5//21-22-0706-11 відповідача було проінформовано про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлено порушення в частині трудового законодавства, а саме, виявлено неоформлених найманих працівників.

Відповідно до Акту від 18.03.2021 №843/21/22/ НОМЕР_1 під час проведення фактичної перевірки були виявлені порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" . Позивач допустив до роботи одного працівника без належного оформлення трудових відносин.

Також, зі слів відповідача, ФОП ОСОБА_1 було направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 22.03.2021 № 01-09//1/677 та рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 24.03.2021 № 843/21/22/РРО/2093026913/ДПС/ТД, якими було запропоновано в строк до 23.04.2021 надати оригінали або належним чином завірені копії матеріалів, документів та інших доказів, що спростовують порушення законодавства про працю.

Відповідно до інформації з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачем лист було отримано 26.03.2021.

22.04.2021 на адресу відповідача надійшов лист представника позивача, що містив документи, які, на думку останнього, спростовували порушення законодавства про працю.

Однак, на думку відповідача, позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до абзацу 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органом про прийняття працівника на роботу", повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Також відповідачем зазначається, що перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо порушення в частині трудового законодавства 18.03.2021 була закінчена о 15.00 год., а повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_2 , на роботу, згідно квитанції № 2, було подано до Бериславської ДПІ 18.03.2021 о 16 год. 24 хв.

Все це, на думку відповідача, є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З наявних в матеріалах справи документів встановлено, а також не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

18.03.2021 головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДПС України у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Данієлян А.Р. та Скляровим Д.В. було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 - об`єкт перевірки кафе "555", розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту від 18.03.2021 № 843/21/22/ НОМЕР_1 , складеного за результатом перевірки, працівниками ГУ ДПС було встановлено, що під час проведення перевірки на робочому місці знаходилась бармен-стажер ОСОБА_2 , яка проводила розрахунок зі споживачами, було безпосередньо відпущено товарно-матеріальні цінності інспекторам ДПС та отримано грошові кошти за товарно-матеріальні цінності. Інших осіб, які знаходились на робочому місці, не виявлено. Графік роботи господарської одиниці з 8.00 до 22.00 без вихідних. Під час перевірки надана цивільно-правова угода від 16.03.2021 зі строком дії договору з 16.03.2021 по 30.03.2021 укладену між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно п. 2 цивільно-правової угоди обов`язком виконавця ( ОСОБА_2 ) надати послуги виконати роботу бармена.

В акті зазначено, що під час проведення перевірки були виявлені порушення вимог ч.3 ст. 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу". Позивач допустив до роботи одного працівника без належного оформлення трудових відносин.

Листом ГУ ДПС України у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 22.03.2021 № 2428/5//21-22-0706-11 відповідача було проінформовано про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлено порушення в частині трудового законодавства. А саме виявлено неоформлених найманих працівників.

Відповідачем було направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 22.03.2021 № 01-09//1/677 та рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 24.03.2021 №843/21/22/РРО/2093026913/ДПС/ТД, якими було запропоновано в строк до 23.04.2021 надати оригінали або належним чином завірені копії матеріалів, документів та інших доказів, що спростовують порушення законодавства про працю.

Не заперечується ОСОБА_1 в позовній заяві те, що означений лист ним отримано. На його виконання 22.04.2021 представником позивача в адресу відповідача надіслано лист від з додатковими поясненнями щодо обставин перевірки та документами.

29.04.2021 начальником ГУ Держпраці у Херсонській області Берлимом В.В. було винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №843/21/22/РРО/2093026913/ДПС/ТД-ФС, якою до позивача застосовано штраф в розмірі 60 000,00 грн.

Відповідно до вищевказаної постанови ФОП ОСОБА_1 було допущено порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України та Постанови КМУ від 17.06.2015 № 413, а саме допущено одного працівника до роботи без укладення трудового договору. Оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу.

Не погодившись з порядком проведення перевірки та порядком застосування стягнення, спірною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення N 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року N 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення N 96 Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення N 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення N 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення N 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм, Головному управлінню Держпраці в Херсонській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі, їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю.

Отже, ГУ Держпраці є органом, вповноваженим, серед іншого, на здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства про працю.

При вирішенні справи суд зауважує, що аргументи представника позивача слід поділити на три правових питання. Перше - стосовно наявності в відповідача права застосовувати штрафні санкції без проведення інспекційного відвідування, друге - стосовно наявності доказів для того, щоб стверджувати про допуск ФОП ОСОБА_1 особи до роботи без оформлення трудових відносин. Та третє питання - щодо можливості розгляду питання про застосування штрафних санкцій за відсутності позивача та його представника.

Вирішенню ці питання підлягають в порядку за їх виникнення.

Так, щодо наявності в відповідача права застосовувати штрафні санкції без проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до статті 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (на момент виявлення порушення), юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 4 статті 265 Кодексу законів про працю України, визначено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

У пункті 1 та 2 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Постановою Кабміну України "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" від 21.08.2019 №823 внесено зміни до Порядку №509 та виключено з нього пункти 5-8, пункти 2-4, 9-12 викладено у визначеній постановою редакції.

З наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення штрафу, вбачається, що її прийнято, зокрема, на підставі Акту ГУ ДПС від 18.03.2021 №843/21/22/РРО/2093026913. В акті, в свою чергу, мова йде про виявлення порушень ч.3 ст. 24 КЗпП України.

Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У п. 80.6 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Виходячи зі змісту Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) він передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.01.2021 в справі № 380/1116/20, від 21.04.2021 в справі № 260/586/20.

В наведених постановах суд касаційної інстанції зазначає, що положення ч. 8 ст. 265 КЗпП України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком.

У зв`язку з тим, що проведення заходу державного нагляду (контролю), а саме, проведення інспекційного відвідування відповідачем позивача, відповідно до ч. 4 ст. 265 КЗпП та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення не є обов`язковим - доводи представника позивача в частині протилежного трактування наведених норм є помилковими.

Стосовно суті порушення, за яке до позивача застосовано стягнення, суд зазначає наступне.

Так, згідно акту Акту ГУ ДПС від 18.03.2021 №843/21/22/РРО/2093026913 було встановлено, що під час проведення перевірки на робочому місці знаходилась бармен-стажер ОСОБА_2 , яка проводила розрахунок зі споживачами, було безпосередньо відпущено товарно-матеріальні цінності інспекторам ДПС та отримано грошові кошти за товарно-матеріальні цінності. Інших осіб, які знаходились на робочому місці не виявлено. Графік роботи господарської одиниці з 8.00 до 22.00 без вихідних. Під час перевірки надана цивільно-правова угода від 16.03.2021 зі строком дії договору з 16.03.2021 по 30.03.2021 укладену між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Згідно п. 2 цивільно-правової угоди обов`язком виконавця ( ОСОБА_2 ) надати послуги виконати роботу бармена.

В подальшому, в своїх поясненнях від 21.04.2021 року, надісланих в адресу відповідача, ОСОБА_1 не згадує про те, що між ним та ОСОБА_2 наявні відносини за цивільно-правовим договором, а навпаки підтверджує те, що вказана особа є найманим працівником, надає докази прийняття її на роботи, надіслання відповідного повідомлення до органів доходів і зборів.

Вивчивши наявні в справі документи судом встановлено, що ОСОБА_2 наказом позивача від 16.03.2021 року на підставі власної заяви від 16.03.2021 року прийнята на посаду бармена в кафе "555" з 17.03.2021 року з випробувальним терміном один місяць.

Між позивачем та ОСОБА_2 укладено трудовий договір №01/К від 16.03.2021 року згідно якого працівник має стати до роботи з 17.03.2021 року.

Також, ФОП ОСОБА_1 надано протокол №1 загальних зборів трудового колективу ФОП ОСОБА_1 від 17.03.2021 року, згідно якого 17.03.2021 року ОСОБА_2 приймала участь в означених зборів.

З наданих позивачем доказів вбачається, що ОСОБА_2 дійсно є працівником позивача, та з 17.03.2021 року (дата з якої особа згідно договору та наказу приступила до виконання обов`язків) займає посаду бармена в кафе "555", що повністю узгоджується з обставинами відображеними податковим органом в акті фактичної перевірки.

Тобто, підтвердженим доказами є те, що ОСОБА_2 допущена до роботи з 17.03.2021 року. Додатково ця обставина визнана ФОП ОСОБА_1 в позовній заяві (а.с.4), де зазначено, мовою оригіналу: "…Інспектором не враховано, що працівник на момент відвідування працював лише 2 дні…".

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (за текстом - КЗпП України).

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок установлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", згідно якого повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Таким чином, норми КЗпП України та приписи наведеної постанови Кабінету Міністрів України визначають, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається до початку його роботи, без такого повідомлення особа до роботи допущена бути не може.

Як справедливо зазначено відповідачем, в даному випадку, з квитанції №2 (а.с.31) вбачається, що повідомлення про прийняття на роботу працівника - ОСОБА_2 подано до ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 18.03.2021 року о 16:24 год., тоді як фактична перевірка позивача, результаті якої оформлені актом фактичної перевірки від 18.03.2021 року розпочалась 18.03.2021 року о 12:46 год. Тобто, станом на час здійснення контрольних заходів, повідомлення про прийняття ОСОБА_2 на роботу до органів доходів і зборів не надходило.

Більш того, з перелічених вище доказів вбачається, що ОСОБА_2 була допущена позивачем до роботи, щонайменше з 17.03.2021 року, тоді як повідомлення про прийняття її на роботу зареєстровано лише в кінці дня 18.03.2021 року.

Таким чином, наданими доказами підтверджено склад правопорушення, за який до позивача застосовано штрафні санкції, а саме допуск працівника до роботи без повідомлення органу ДПС про прийняття на роботу.

Не спроможними також є аргументи позивача стосовно того, що ГУ ДПС не надано матеріалів відео фіксації перевірки та інших доказів використання позивачем найманої праці, оскільки самим позивачем визнається допуск до роботи барменом ОСОБА_2 .

Обставини ж, які визнаються учасниками справи, на підставі ч.1 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню. Крім наведеного, вказані обставини спростовуються наданими позивачем доказами.

Стосовно доводів ФОП ОСОБА_1 про те, що ним надано докази оформлення трудових відносин між ним та ОСОБА_2 , суд зазначає, що диспозиція ст. 24 КЗпП України передбачає не тільки наявність договору між сторонами, але й направлення роботодавцем повідомлення про прийняття на роботу працівника до того як його буде допущено до роботи. А тому один лише факт укладення договору не може свідчити про належне виконання ним вимог ст. 24 КЗпП України.

Щодо третього питання - можливості розгляду питання про застосування штрафних санкцій за відсутності позивача та його представника суд зазначає таке.

Відповідальність за порушення законодавства про працю визначена ст.265 КЗпП України, відповідно до якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз.6 ч.2) та вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз.7 ч.2).

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що на уповноважену особу Держпраці покладено обов`язок належного повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи не пізніше ніж через п`ять днів після отримання ним документів зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 Порядку №509.

Визнається позивачем, що письмове повідомлення про розгляд справи (вих.№ 01-09/1/677 від 24.03.2021 р.), яким ФОП ОСОБА_1 повідомлялось про те, що розгляд справи відбудеться протягом 45-денного строку та запропоновано до 23.04.2021 року надати оригінали або належним чином завірені копії документів, що спростовують порушення законодавства про працю направлялось та було ним отримано (позовна заява, а.с.3).

На вказане повідомлення представником позивача надано додаткові документи (а.с.18-19).

Однак, надані додаткові пояснення, в силу викладених чудом вище аргументів не спростували, виявлених порушень.

З урахуванням викладеного, постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №843/21/22/РРО/2093026913/ДПС/ТД-ФС від 29.04.2021 року, прийнято з належним повідомленням позивача про відповідний намір в межах строку та з наданням йому достатнього строку для реалізації права на надіслання зауважень щодо перевірки, яким він скористався.

Стосовно аргументів позивача про те, що розгляд справи відносно застосування до нього штрафних санкцій відбувся без нього, суд зазначає, що Порядок №509 в чинній редакції не передбачає участі особи в розгляді відповідного питання за участі особи.

Дійсно в первинній редакції порядку участь при розгляді справи представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено гарантуваласьп.7 Порядку №509, проте, в подальшому - з 30.08.2019 року положення наведеного пункту виключено.

З урахуванням наведеного, докази порушення порядку №509 при вирішенні справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 відсутні.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 108010200