Рішення № 99149709, 25.08.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1972/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Малого комунального підприємства "Водограй" до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (відокремлений підрозділ) про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

Мале комунальне підприємство "Водограй" (далі-позивач, МКП «Водограй», Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі-відповідач, ГУ ДПС, податковий орган), в якому просить визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2021 року № Ю-932-51.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.04.2021 МКП «Водограй» отримало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2021 № Ю-932-51, вважає її безпідставною, незаконною, та такою, що підлягає скасуванню с наступних підстав. Так, позивач зазначає, що основним видом діяльності МКП «Водограй» є забір, очищення та постачання води. Дане комунальне підприємство надає послуги пов`язані із забезпеченням життєдіяльності населення Білозерського ОТГ, здійснює надання послуг з вивезення ТПВ на полігон твердих побутових відходів, та інше.

З метою запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID- 19) 11 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою введено карантин та установлено ряд обмежувальних заходів. Крім цього, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)", розширено перелік заборон, які зокрема безпосередньо стосуються і підприємств, які здійснюють діяльність у сфері житлово-комунальних послуг. Так, відповідно до частини 3 розідлу II Прикінцеві положення на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги та припинення/зупинення надання послуг громадянам України у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі.

Таким чином, в період карантину Мале комунальне підприємство «Водограй» позбавлено можливості забезпечити гарантії здійснення оплат за постачання води та водовідведення, вивезення ТПВ з населення, тому станом на 31.03.2021 року в балансі підприємства утворилась дебіторська заборгованість у сумі 1 453 711 грн за платежами населення за послуги, надані комунальним підприємством згідно основного виду економічної діяльності 36.00 (забір, очищення та постачання води), визначеного у витягу з реєстраційних джерел та за здійснює надання послуг з вивезення ТПВ на полігон твердих побутових відходів.

Також позивач звертає увагу на те, що водоканали мають можливість застосовувати карантин як форс-мажорну обставину (яка не підлягає додатковому підтвердженню уповноваженими органами) в частині несвоєчасного виконання зобов`язань перед контрагентами. А тому, Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо податкової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби вносить зміни до ряду законодавчих актів та в тому числі і Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та передбачається продовження термінів, визначених Законами України № 533 та вимогами Закону України № 540 від 30 березня 2020 року подовжено кінця дії карантину строки тимчасового незастосування штрафних санкцій за такі порушення: як несвоєчасна сплата чи перерахування ЄСВ а також несвоєчасна сплата сум єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок а також, несвоєчасне надання звітності по ЄСВ в податкові органи. Все це вказує на пряму заборону податковим органам звертати до стягнення прийняті вимоги через органи державної виконавчої служби та застосовувати до платників податків інші штрафні санкції.

Крім того, позивач вказує на те, що погашення сум фактичної недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відбувається кожного дня, тому на момент розгляду справи сума недоїмки буде ще значно меншої, а то вже і погашеною взагалі.

З огляду на викладене позивач просить скасувати вимогу від 06.04.2021 року №Ю-932-51.

Ухвалою від 07.05.2021 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 20.05.2021 задоволено клопотання Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про заміну відповідача; замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на правонаступника - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495).

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що податковий орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного соціального внеску станом на 31.03.2021 становила 277343,74 грн (до якої увійшла сума недоїмки – 267467,33 грн, та сума штрафу – 9876,41 грн).

Вказана сума боргу (недоїмки) позивача виникла у зв`язку із несплатою самостійно задекларованих сум зі сплат єдиною внеску, згідно поданих звітів за вересень-грудень 2020 року.

Головним управлінням ДПС у Херсонській області. Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.02.2021 №0000/11622401. Вказане рішення направлено на адресу позивача та отримано ним 11.03.2021. У встановлений законодавством строк позивач не оскаржив вказане рішення ні в адміністративному, ні в судовому порядку, та не сплатив визначені у рішенні суму штрафу. У зв`язку із зазначеним вказана сума набула статусу боргу зі сплати єдиного внеску та увійшла до оскаржуваної вимоги.

У зв`язку із наявністю недоїмки зі сплати єдиного внеску за позивачем Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у відповідності до вимог пункту 3. 4 розділу VI Інструкції №449 та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, згідно яких загальна сума боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного соціального внеску станом на 31.03.2021 становила 277343.74 гривень, сформовано вимогу про сплату борі у (недоїмки) від 06.04.2021 року №10-932-51, яку відповідач вважає правомірною.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем надані до суду додаткові пояснення, відповідно до яких позивач вказує, що сума узгодженого боргу зі сплати ЄСВ станом на 20.08.2021 за вимогою №Ю-932-51 від 06.04.2021, а штрафні санкції, що зазначені у вимозі у сумі 9876,41 грн підлягають списанню на підставі ПК України та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19» та не повинні обліковуватися у виставлених підприємству податкових вимогах та не мають впливати на загальний борг.

У період з 29.06.2021 по 10.08.2021 головуючий суддя перебував у щорічній плановій відпустці та з 13.08.2021 по 20.08.2021 – у додатковій відпустці.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Мале комунальне підприємство "Водограй" (код ЄДРОПУ 31874082) зареєстроване 28.03.2002 Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області. Основний вид економічної діяльності Забір, очищення та постачання води (код КВЕД 36.00).

06 квітня 2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ю-932-51, відповідно до якої податковий орган вимагає сплатити заборгованість, яка станом на 31.03.2021 складала 277 343,74 грн, у тому числі недоїмка – 267 467,33 грн, штрафи – 9876,41 грн. Вказана вимога направлена на адресу позивача та отримана останнім 22.04.2021.

З матеріалів справи убачається, що недоїмка з єдиного внеску складається із самостійно задекларованих позивачем сум ЄСВ, згідно поданих звітів за вересень-грудень 2020 року та рішення про накладення штрафних санкцій.

Так, з інтегрованої картки Підприємства та звітів убачається, що:

- за вересень 2020 року позивачем задекларовано до сплати зобов`язання з ЄСВ у розмірі 93740,99 грн. Станом на 31.03.2021 частково сплачено у розмірі 64661,05 грн, залишок несплачених зобов`язань – 29079,94 грн;

- за жовтень 2020 року задекларовано до сплати зобов`язання з ЄСВ у розмірі 86300,93 грн. Станом на 31.03.2021 не сплачено;

- за листопад 2020 року задекларовано до сплати зобов`язання з ЄСВ у розмірі 77958,57 грн. Станом на 31.03.2021 не сплачено;

- за грудень 2020 року задекларовано до сплати зобов`язання з ЄСВ у розмірі 74127,89 грн. Станом на 31.03.2021 не сплачено.

Крім того, в матеріалах справи міститься рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.02.2021 №0000/11622401, у сумі 9876,41 грн. Вказане рішення направлено на адресу позивача та отримано Підприємством 11.03.2021, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення №7302200852410.

Доказів оскарження, відкликання чи скасування вказаного рішення від 26.02.2021 №0000/11622401 до суду не надано.

Предметом спору у межах даної справи є правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2021 №Ю-932-51.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Частиною 1 статті 7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі-Закон №2464-VI).

Положеннями статті 2 Закону №2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 4 Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається:

у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа та переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464). Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі-Інструкція №449).

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Підпункт 2 пункту другого розділу VII Інструкції №449 встановлює, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.02.2021 №0000/11622401, відповідно до якого до позивача застосований штраф за період з 21.12.2019 по 27.02.2020 у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум, що становить 9876,41 грн. Вказана сума штрафу увійшла до оскаржуваної вимоги від 06.04.2021 №Ю-932-51.

Відповідно до положень пунктів 56.1 та 56.2 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Суд зауважує, що докази оскарження, скасування чи відкликання рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.02.2021 №0000/11622401 до суду не надані.

Крім штрафу, визначеного вказаним рішенням від 26.02.2021 №0000/11622401, до оскаржуваної вимоги від 06.04.2021 №Ю-932-51 увійшла недоїмка зі сплати єдиного внеску, самостійно нарахована, але не сплачена у встановлені строки, відповідно до поданих Підприємством звітів за період вересень-грудень 2020 року.

Так, з матеріалів справи убачається, що Підприємством подані до податкового органу звіти за вказаний період, відповідно до яких задекларовано такі суми єдиного внеску: за вересень 2020 – 93740,99 грн, за жовтень 2020 – 86300,93 грн, за листопад 2020 – 77958,57 грн, за грудень 2020 – 74127,89 грн. При цьому з самостійно задекларованих сум ЄСВ за період вересень-грудень 2020 року Підприємством сплачено лише частково за вересень 2020 у сумі 64661,05 грн.

Таким чином, із загальної задекларованої суми єдиного внеску за період з вересня по грудень 2020 року 332 128,38 грн, позивачем станом на 31.03.2021 сплачено лише 64661,05 грн, у зв`язку з чим за позивачем рахується недоїмка у сумі 267467,33 грн (332128,38-64661,05=267467,33), а також штраф у сумі 9876,41 грн. Отже, загальна сума недоїмки станом на 31.03.2021 складає 277343,74 грн (267467,33+9876,41=277343,74).

Вказане підтверджується даними інтегрованої картки платника, що містяться в матеріалах справи.

Надані позивачем копії платіжних доручень про сплату недоїмки з ЄСВ протягом квітня-серпня 2021 на загальну суму 177510,00 грн, жодним чином не спростовують факту наявності боргу з єдиного внеску станом на 31.03.2021. Більш того, з інтегрованої картки платника убачається, що станом на 17.08.2021 загальна сума недоїмки позивача з 05.01.2021 складає 684236,20 грн.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

З огляду на викладене та на підставі Закону № 2464-VІ, Інструкції №449, податковим органом сформована вимога про сплату недоїмки від 06.04.2021 №Ю-932-51.

Суд не приймає доводи позивача про те, що Законом №533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (який діє з 17.03.2020) передбачено не застосування штрафних санкцій та не нарахування пені за порушення податкового законодавства з огляду на те, що предметом спору у межах даної справи є правомірність вимоги про сплату недоїмки, а не рішення про застосування штрафу від 26.02.2021 №0000/11622401. Крім того, суд зауважує, що вказаним рішенням про застосування штрафу від 26.02.2021 №0000/11622401 до позивача застосовано штраф за період з 21.12.2019 по 27.02.2020, тобто до введення в дію Закону №533-IX та й взагалі введення карантину на території України.

Позивач також не відноситься до категорії платників, які в період карантину звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску ( це фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність (у тому числі наукову, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику) або релігійну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах).

Законом України від 30.03.2020 р. № 540-ІХ внесено зміни до п. 9-11 розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI . Так, тимчасово штрафні санкції, визначені ч. 11 ст. 25 Закону № 2464, не застосовувались за такі порушення, вчинені у періоди з 01 березня по 31 березня, з 01 по 30 квітня та з 01 по 31 травня 2020 р.: несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) ЄСВ; неповна сплата або несвоєчасна сплата суми ЄСВ одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується ЄСВ (авансових платежів); несвоєчасне подання звітності, передбаченої Законом № 2464, до податкових органів. Також протягом цього часу платникам ЄСВ не нараховувалась пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягала списанню.

Водночас, згідно з внесеними Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 13.05.2020 р. № 591 до п. 9-11 розд. VIII Закону № 2464, продовжено період незастосування штрафних санкцій за порушення законодавства про ЄСВ, а саме: за порушення, вчинені протягом періоду з 01 березня по останній календарний день місяця (включно), у якому завершується дія карантину; продовження періоду ненарахування пені по останній календарний день місяця (включно), у якому завершується дія карантину.

З огляду на зазначене, Закон № 2464 надає можливість, зокрема, роботодавцям на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), не виконувати своєчасно або в повному обсязі обов`язки платників ЄСВ в частині його сплати та подання обов`язкової звітності.

Також суд не приймає доводи позивача про відсутність можливості своєчасно вносити оплату єдиного внеску у зв`язку з великою дебіторською заборгованістю, адже нормами Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Та обставина, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги та припинення/зупинення надання послуг громадянам України у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі, також жодним чином не знімає з позивача обов`язку сплачувати єдиний внесок.

Разом з тим, суд зауважує, що доводи позивача про віднесення до форс-мажорних обставин карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України, є підставою для звернення до контролюючого органу для вжиття заходів щодо списання податкового боргу.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2021 №Ю-932-51.

З цього також випливає необґрунтованість доводів позивача про неправомірне нарахування боргу з єдиного внеску та неправомірність самої вимоги про сплату такого боргу.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності свого рішення (у даному випадку вимоги) та наявність у позивача боргу з ЄСВ станом на 31.03.2021 у сумі 277343,74 грн, натомість позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту своєчасної сплати ЄСВ.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що податковим органом дотримана процедура визначення податкового зобов`язання позивача, а також повідомлення позивача про наявність боргу.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову Малого комунального підприємства "Водограй" до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (відокремлений підрозділ) про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111000000