Рішення № 99149701, 25.08.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4164/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі-відповідач, Управління, пенсійний орган), в якому просить:

- визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення пенсії позивача -протиправною;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу викладене в рішенні відповідача від 21.08.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вчинити певні дії - провести поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

- стягнути з відповідача коштів в сумі 100,000 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його противоправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у поновленні пенсії позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу по досягненню пенсійного віку та наявності 42 років страхового стажу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась йому до виїзду за кордон. 14.03.2019 року представник позивача на підставі нотаріально посвідченої довіреності особисто звернувся до відповідача, з нотаріально посвідченою та апостильованою особистою заявою ОСОБА_1 про поновлення пенсії. 25.03.2019 року відповідач листом відмовив ОСОБА_1 у поновленні пенсії. 16.04.2019 року та 08.05.2019 року відповідач повторно відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії, з чим позивач не погодився та звернувся до суду з позовом.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2019р. у справі №540/2004/19 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 у справі №540/2004/19 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 скасовано та ухвалено постанову, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії за віком від 18 лютого 2019 року та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV та порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, з урахуванням висновків суду.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області на виконання вказаної постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 повторно розглянуто заяву позивача від 18.02.2019 та прийнято рішення від 21.08.2020 №2004, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено у поновленні виплати пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Не погоджуючись з вказаним рішенням від 21.08.2020 №2004, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом з підстав, встановлених п.2 ч.1 ст.170 КАС України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 ухвала Херсонського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 скасована, а справа направлена на до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 11.05.2021 позов залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову, а саме надання документу про сплату судового збору.

Ухвалою від 31.05.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем поданий відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що Управління позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) (зі змінами)) орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Згідно з абз. 4 п. 1.5 Порядку № 22-1, заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Так, 14 березня 2019 року представником позивача до Генічеського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України Херсонської області надано заяву від імені ОСОБА_1 про поновлення пенсії за віком з 07.10.2009, до якої були додані оригінал заяви про призначення пенсії від 18.02.2019; копія посвідка на ім`я ОСОБА_1 , видана Міністерством внутрішніх справ Держава Ізраїль; особиста декларація; довіреність представника; оригінал заяви про витребування пенсійної справи та поновлення виплати пенсії (заяву подано представником позивача); копія трудової книжки.

Оскільки позивач особисто не звертався із заявою на запит пенсійної справи до Управління, останній вважає, що відсутні будь-які підстави щодо витребування архівної пенсійної справи з органів, які призначали пенсію.

Крім того, відповідач вказує на те, що відповідно до п. 2.9. Порядку 22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік), однак представником позивача до Управління надано копію посвідчення особи на ОСОБА_1 , (видано Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль), що не є документом підтверджуючим особу на території України.

Відповідач зазначає, що на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 Головним управлінням 26.08.2020 здійснено запит за № 2100-0201-10/35082 до Пенсійного фонду Російської Федерації щодо витребування архівної пенсійної справи Позивача.

06 квітня 2021 від Пенсійного фонду Російської Федерації надійшов лист №10.4-3164 від 11.03.2021, яким повідомлено, що даний пенсіонер на обліку не перебуває, ніяких виплат не отримує. Відділом з питань перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянуто заяву від 18.02.2019 про поновлення виплати пенсії та додані до неї документи та прийнято рішення №2004 від 21.08.2020 про відмову в поновленні виплати пенсії, у зв`язку з відсутністю архівної пенсійної справи позивача, про що повідомлено представника позивача.

Щодо проведення індексації відповідач вказує на те, що з 01.10.2017 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 їх індексація не здійснюється. Крім того, частину 1 статті 42 Закону № 1058 з 11.10.2017 виключено.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

У період з 29.06.2021 по 10.08.2021 головуючий суддя перебував у щорічній плановій відпустці та з 13.08.2021 по 20.08.2021 - у додатковій відпустці.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.02.1998 року виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік. До 1998 року позивач проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

18.02.2019р. ОСОБА_1 , через свого представника за довіреністю звернувся до Уповноваженого управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив перерахувати, поновити виплату пенсії за віком в розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства, витребувати пенсійну справу. До заяви надані наступні документи: оригінал заяви про призначення пенсії від 18.02.2019; копія посвідка на ім`я ОСОБА_1 , видана Міністерством внутрішніх справ Держава Ізраїль; особиста декларація; довіреність представника; оригінал заяви про витребування пенсійної справи та поновлення виплати; копія трудової книжки.

Листом від 25.03.2019р. №933/02-04 ГУ ПФУ в Херсонській області відмовило позивачу в поновленні виплати пенсії, зазначивши, що для поновлення та продовження виплати пенсії, пенсіонер повинен особисто звернутися із заявою, а заява про запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання. Також відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з необхідністю надання документу, що підтверджує громадянство України.

08.04.2019р. позивач через свого представника за довіреністю звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про долучення до заяви про поновлення виплати пенсії нотаріально засвідчену копію картки фізичної-особи платника податків.

Листом від 16.04.2019р. №5393/0301 ГУ ПФУ в Херсонській області, повідомило, що 25.03.2019р. позивачу відмовлено в поновленні пенсії за віком, оскільки ним не дотримано порядку встановленого Порядком №22-1 звернення за призначенням пенсії, тобто відсутня архівна справа та не надано оригінал паспорту громадянина України або інший документ з відміткою про реєстрацію місця проживання, у зв`язку з чим повернуто позивачу додатково надану 08.04.2019р. копію картки фізичної-особи платника податків.

Листом від 08.05.2019р. №6310/03-01 на звернення ОСОБА_1 від 07.03.2019р. №4246 щодо передачі заяви про поновлення пенсії уповноваженому управлінню, ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило, що управлінням 25.03.2019р. відмовлено в поновленні виплати пенсії.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови в поновленні виплати пенсії, позивач звернувся до суду

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2019р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 у справі №540/2004/19 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 скасовано та ухвалено постанову, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії за віком від 18 лютого 2019 року та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV та порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, з урахуванням висновків суду.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області на виконання вказаної постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 повторно розглянуто заяву позивача від 18.02.2019 та прийнято рішення від 21.08.2020 №2004, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено у поновленні виплати пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Не погоджуючись з вказаним рішенням від 21.08.2020 №2004, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що він визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно ст.1 Закону № 1058-IV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ст.7 № 1058-ІV принципами загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Згідно п.2 ч.1 ст.49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.51 Закону № 1058-ІV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародні договори між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно положень даного рішення оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Отже, за своїм змістом рішення Конституційного Суду України надає висновок щодо неконституційності положень Закону №1058-ІV стосовно пенсіонерів, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Внаслідок його ухвалення у таких осіб відновилось право на отримання призначеної пенсії, а у органів Пенсійного фонду України відновився обов`язок поновити виплату такої пенсії та виплатити її на першу вимогу пенсіонера.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 2 ст.49 Закону № 1058-IV встановлено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст.35 та ст.46 цього Закону.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-1) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Отже, пунктом 1.5 Порядку №22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а та у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 у справі №540/2004/19.

Як підтверджено матеріалами справи до відповідача звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем. Вказаний факт також не заперечується відповідачем. За таких обставин, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.5 Порядку №22-1 та необхідності особисто звернутися з заявою на поновлення пенсії, суд вважає необґрунтованим.

Аналогічного висновку дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 01.07.2020 у справі №540/2004/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Херсонській області.

Крім того, у вказаній постанові П`ятий апеляційний адміністративний суд зазначив, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання.

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, питання про поновлення виплати раніше призначеної пенсії вирішується на підставі поданої до пенсійного органу заяви встановленого зразка, а її розгляд завершується прийняттям пенсійним органом відповідного рішення, у якому зазначаються мотиви і підстави його прийняття.

При цьому, під час розгляду заяви, пенсійний орган перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, їх копій, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Також, згідно з абз. 1 п. 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

При цьому, відповідно до п.2.22 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Відповідно до статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Абзацом 1 пункту 2.9 Порядку № 22-1 встановлено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

З викладеного вище слід дійти висновку, що право громадянина України на пенсійне забезпечення є беззаперечним та становить складову гарантованого Конституцією права на соціальний захист для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості. Відповідне право не може пов`язуватись, зокрема, з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Аналогічного висновку дійшла і колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у постанові від 01.07.2020 у справі №540/2004/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Херсонській області.

Разом з тим, слід зауважити, що наведеними нормами закону та підзаконними нормативно-правовими актами передбачений механізм реалізації відповідного права особи. Дотримання вказаного механізму є обов`язковим не тільки для суб`єкта владних повноважень, але й для особи, що звернулась за поновленням виплати пенсії.

Одним з обов`язкових вимог до заявника є подання ним разом з заявою паспорту (або іншого документу, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Згідно з ст. 5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 13 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, відносяться паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 вказаного Закону до документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, належать посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.

Так, судом встановлено, що представник позивача, звертаючись до територіального пенсійного органу, не надав, ні паспорт позивача, як того вимагає п.2.9 Порядку №22-1, ані жодного з вищезазначених документів, що посвідчують особу в розумінні наведеної норми.

Отже, представником позивача не надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області належного посвідчення особи позивача.

Натомість представником позивача подано до ГУ ПФУ в Херсонській області лише копію посвідчення особи, громадянина Ізраїлю - ОСОБА_1 , без номеру, що видана відділенням МВС в м.Рішон-Ле-Ціон 04.03.1998 року, яка також надана і до суду.

Слід зауважити, що представником позивача не надано і до суду жодного з документів, що посвідчує особу позивача, окрім копії закордонного паспорту позивача для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 16.12.1997 року, строк дії якого закінчився 16.12.2007 року. При цьому, посилання представника позивача на те, що строк дії вказаного паспорту для виїзду за кордон продовжений до 16.12.2017 року жодним доказом не підтверджено.

Суд вказує, що посвідчення особи громадянина Ізраїлю, яке видано Державою Ізраїль, та копія якого надана до ГУ ПФУ в Херсонській області, не є належним підтвердженням ані громадянства України, ані особи заявника.

Таким чином, позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за поновленням пенсії, оскільки заява про поновлення виплати пенсії за віком подана без дотримання вимог ст.44 Закону № 1058-IV щодо необхідного пакету документів, а відтак територіальний орган ПФУ виконав обов`язок щодо розгляду заяви та роз`яснення порядку призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 21.09.2018 р. у справі № 805/465/18-а, а також у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі №540/4060/20.

Щодо наданої копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 16.12.1997 року на прізвище та ім`я позивача, який був дійсний до 16.12.2007 року, суд зазначає, що вказаний паспорт не був наданий до ГУ ПФУ в Херсонській області, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами. Копія вказаного паспорту надана лише до суду. При цьому суд звертає увагу на наступне.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 7 ст. 22 Закону України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" до паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: назва держави; назва документа; тип документа; код держави; номер документа; ім`я особи; громадянство; дата народження; унікальний номер запису в Реєстрі; стать; місце народження; дата видачі документа; уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); дата закінчення строку дії документа; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи; дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою).

Згідно з абз. 1 п. 1 розділу V "Перехідні положення" Закону України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов`язковій заміні.

Підпунктом 2 п. 89 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152, паспорт для виїзду за кордон визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі закінчення строку його дії або прийняття рішення про його обмін до закінчення строку його дії.

Строк дії вказаного документа обмежений та становить для осіб, які досягли шістнадцятирічного віку - 10 років.

Після спливу вказаного строку особа не втрачає громадянства України чи будь-яких інших прав, однак сам документ вже не може бути використаний за своїм безпосереднім призначенням. Такий документ визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується. Замість нього, в разі знаходження особи за кордоном документом, що тимчасово заміщує функції паспорта громадянина України для виїзду за кордон є посвідчення особи на повернення в Україну.

Таким чином, законом не передбачена можливість використання паспорта громадянина України для виїзду за кордон після закінчення строку його дії, такий паспорт підлягає обміну на новий.

Отже, посилання представника позивача на те, що строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 виданий 16.12.1997 та дійсний до 16.12.2007 був продовжений до 16.12.2017 є безпідставним та не підтвердженим жодним доказом.

З огляду на викладене судом встановлено, що на момент подання представником позивача заяви про поновлення позивачу виплати пенсії (14.03.2019), паспорт позивача для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданий 16.12.1997 був недійсним, так як строк його дії закінчився. Доказів продовження строку дії паспорту до суду позивачем не надано.

Аналогічний висновок стосовно того, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон не може вважатись належним документом, що посвідчує особу сформований Верховним Судом в постановах від 30.04.2020 року по справі №805/153/18-а та від 21.12.2019 року по справі №663/574/17.

Доводи представника позивача, про те що оскільки пенсія позивачу вже була призначена, то така пенсія підлягає поновленню, є безпідставними, оскільки поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з поновленням виплати, серед яких подання заяви про поновлення виплати, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновленім її виплати та зазначив, що аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі №723/2676/14-а, а відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду.

Отже, представником позивача до ГУ Пенсійного фонду України в Херсонській області не було надано належного посвідчення особи у розумінні вищенаведеної норми, а отже його доводи, що наданий паспорт стосується виключно питання громадянства, а не посвідчення особи позивачки, яку встановлено за її посвідченням спростовуються вищенаведеними нормами права.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява позивача подана до органу Пенсійного фонду України належним представником, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Проте, враховуючи, що позивачем до заяви не було надано належного посвідчення особи у розумінні норми п.2.9 Порядку 22-1, а отже позивачем не дотримано вищезазначеного порядку в частині не надання документу, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.

Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не була надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на поновлення виплати пенсії. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України).

Отже, перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, судом встановлено наступне.

Зі змісту оскаржуваного рішення №2004 від 21.08.2020 убачається, що підставою відмови позивачу у поновленні пенсії є відсутність архівної пенсійної справи.

Суд зауважує, що відсутність пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, оскільки протилежне позбавляє його права на відновлення йому виплати, яке він має згідно Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.

Вини позивача у відсутності пенсійної справи не встановлено, то ж її відновлення є обов`язком відповідача.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 року № 200/3663/16-а (2-а/200/210/16) адміністративне провадження № К/9901/29957/18

У постанові від 13.12.2018 у справі №758/7663/16-а, обставини якої є релевантними, Верховний Суд дійшов правового висновку про те, що відсутність в архіві пенсійної справи не впливає на право позивача щодо поновлення раніше призначеної пенсії, виплата якої була припинена, тому дана обставина не може бути підставою для відмови позивачу в поновленні пенсії. Щодо відсутності самої пенсійної справи на ім`я позивача, то остання має бути відновлена відповідно до вимог чинного законодавства України у зв`язку з її втратою чи знищенням.

Суд звертає увагу, що відсутність архівної пенсійної справи впливає на можливість органу ПФУ здійснити розрахунок пенсійних виплат, що мають виплачуватися позивачу, проте ця обставина не є перешкодою саме для поновлення виплати пенсії, а за необхідності відповідач має право відповідно до Постанови Правління ПФУ №28-2 від 22 грудня 2014 року «Про затвердження положень про територіальні органи Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України», отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-4 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» (зі змінами, внесеними Постановою Пенсійного фонду №14-1 від 09.07.2018р.), органи, що здійснюють пенсійне забезпечення й надання соціальних послуг особам, котрі проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а саме: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

З огляду на викладене, належним органом, який уповноважений на вирішення питання щодо поновлення виплати пенсії позивачу є ГУ ПФУ в Херсонській області.

Відповідно до п. 4 Порядку №234 територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.

Таким чином, при надходженні відповідної заяви про поновлення пенсії ГУ ПФУ в Херсонській області зобов`язане витребувати пенсійну справу шляхом звернення із запитом до органів Російської Федерації.

Суд зауважує, що матеріали справи містять запит на витребування матеріалів пенсійної справи позивача до ПФ Російської Федерації, який створено на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 року по справі № 540/2004/19, проте належних доказів на підтвердження факту його надсилання відповідачем не надано. Окремо суд звертає увагу на те, що запит сформовано 26.08.2020, а оскаржуване рішення прийняте 21.08.2020, тобто на 5 днів раніше.

Отже, неналежне виконання відповідачем визначеного законодавством України обов`язку щодо розгляду заяви про поновлення виплати пенсії та витребування архівної пенсійної справи не має створювати негативних наслідків для особи шляхом відмови у такому поновленні з підстав відсутності в ГУ ПФУ в Херсонській області архівної пенсійної справи.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 21.08.2020 №2004, отже воно підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не поновлення пенсії, судом встановлено, що порушення прав позивача відбулось в наслідок прийняття спірного рішення, отже достатнім для захисту його прав буде визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача провести поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, зняття особи з реєстрації в Україні не позбавляє її громадянства України та права на отримання пенсії в Україні, якщо ця особа набула такого права, працюючи та сплачуючи страхові внески протягом встановленого законом строку, та досягнувши пенсійного віку, право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, тому суд вважає рішення про відмову в призначенні пенсії за віком протиправним.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що представником позивача не дотримано належним чином вимог щодо подання до пенсійного органу документів, необхідних для поновлення виплати пенсії, а саме представником позивача не було додано до заяви документу, що посвідчує особу позивача у розумінні норми п.2.9 Порядку 22-1. Такий документ не було надано і до суду.

Разом з тим, подана позивачем через свого представника за довіреністю заява та додані до неї документи не були перевірені пенсійним органом за процедурою, визначеною Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, підставою ж відмови у поновленні пенсії стала відсутність в Управлінні архівної пенсійної справи.

З огляду на викладене, суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень, у даному випадку пенсійного органу та досліджувати документи, яким не була надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на поновлення виплати пенсії.

За вимогами ч.2 ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

В контексті зазначеного, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та вимог наведених вище законодавчих приписів, а також того, що Головним управлінням ПФУ в Херсонській області не надана оцінка поданим представником позивача документам, питання поновлення виплати позивачу спірної пенсії по суті має вирішуватись саме цим органом, з урахуванням таких висновків суду.

Кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

За таких умов позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009р. №25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі №25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.

Позивач має право на поновлення виплати пенсії у разі дотримання при зверненні до пенсійного органу вимог пункту 2.8, 2.9 Порядку 22-1. При цьому, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Проте, позивачем або уповноваженим представником має бути надано до органу ПФУ належне посвідчення особи позивача у розумінні норми п.2.9 Порядку 22-1.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Згідно ст.ст.11, 69, 70 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано суду доказів наявності шкоди, або наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, фактів заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Отже, оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини 3статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати у сумі 420,40 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 21.08.2020 року №2004 «Про розгляд заяв на поновлення виплати пенсії гр. ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії за вислугу років від 18 лютого 2019 року та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 (сорок) коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 112010200