Рішення № 99149405, 25.08.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2021 року Справа № 480/5095/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5095/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в призначені позивачу пенсії, не врахувавши до загального стажу період проходження військової служби з 10.05.1979 по 17.04.1981 та період роботи в СМУ «Химмашстрой» тресту «Сумхіммашстрой» з 03.12.1985 по 03.06.1991;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2020 про призначення пенсії за віком із врахуванням висновків суду в частині зарахування до загального стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 10.05.1979 по 17.04.1981 та період роботи в СМУ «Химмашстрой» тресту «Сумхіммашстрой» з 03.12.1985 по 03.06.1991.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.11.2020 ОСОБА_1 подано відповідачу заяву про призначення пенсії за віком. Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області у призначенні пенсії відмовлено з підстав відсутності необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не зарахований період проходження військової служби з 10.05.1979 по 17.04.1981 у зв`язку із наявними виправленнями у військовому квитку дати призову на військову службу. Також, не зарахований період роботи в СМУ «Химмашстрой» тресту «Сумхіммашстрой» з 03.12.1985 по 03.06.1991, оскільки наявне виправлення номеру наказу про звільнення з роботи (графа 4 трудової книжки).

Позивач з такою позицією відповідача не погоджується та стверджує, що з 10.05.1979 по 17.04.1981 він проходив військову службу, а з 03.12.1985 по 03.06.1991 дійсно був зарахований та працював у СМУ «Химмашстрой» тресту «Сумхіммашстрой», що підтверджується відповідними відмітками у військову квитку та трудовій книжці.

Позивач подав до Пенсійного фонду трудову книжку НОМЕР_1 , яка містить записи та підтверджує роботу в спірний період. Так, у трудовій книжці містяться наступні записи: 03.12.1985 «принят каменщиком второго разряда»; 01.01.1991 СМУ «Химмашетрой» подчинено ППСО «Сумстрой»; 03.06.1991 «Уволен из СМУ «Химмашетрой». Вказані записи у трудовій книжці скріплені підписами уповноваженої особи роботодавця та відповідними печатками. Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.

Позивач вважає відмову органу пенсійного фонду незаконною, необґрунтованою та такою, що позбавляє його конституційного права на соціальний захист.

Ухвалою суду від 18.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано від Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином засвідчені копії усіх матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та витребуваних документів до суду не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується судом як визнання позову.

Згідно із ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 01.12.2020 № 1800-8302-8/60937 позивача повідомлено, що йому відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами) у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років (в наявності 12 років 6 місяців 23 дні). При цьому звернуто увагу, що до страхового стажу не зарахований період проходження військової служби з 10.05.1979 по 17.04.1981 у зв`язку з наявним виправленням у військовому квитку дати призову на військову службу. Також, не зарахований період роботи в СМУ „Химмашстрой" тресту „Сумхіммашстрой" з 03.12.1985 по 03.06.1991, оскільки наявне виправлення номеру наказу про звільнення з роботи (графа 4 трудової книжки). Для зарахування вищезазначеного до страхового стажу необхідно надати уточнюючі довідку або звернутись до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) для отримання допомоги у витребуванні довідок. (а.с. 15).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У силу вимог частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України №1058-IV визначено, що реалізовано Конституційне право громадян на соціальний захист - право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до положень абзацу тридцять шостого статті 1 Закону України №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (абзац п`ятий статті 1 Закону України №1058-IV).

Зі змісту пункту 1 частини першої статті 9, абзацу 4 частини першої статті 26 Закону України №1058-IV, статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» слідує, пенсія за віком призначається за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Пунктом 17 частини першої статті 11 Закону України №1058-IV передбачено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.

Згідно статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено, що для підтвердження військової служби приймаються, зокрема, військові квитки, довідники військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, тощо.

Як вбачається з копії військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 позивач призваний на військову службу і направлений у військову частину 10.05.1979 та звільнений (демобілізований) у запас 17.04.1981 на підставі наказу Міністерства оборони СРСР (а.с. 16).

Отже, період проходження військової служби позивача з 10.05.1979 по 17.04.1981 підтверджується основним документом, а саме - копією військового квитка.

При цьому, виправлення у даті початку строку служби позивача, які відображені у військовому квитку, не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування строку проходження військової служби до страхового стажу та призначення йому пенсії за віком.

Таким чином, суд приходить до висновку, що період проходження позивачем військової служби з 10.05.1979 по 17.04.1981 має бути зарахований до страхового стажу для призначення його пенсії за віком, оскільки підтверджується належними доказами.

Що стосується посилання відповідача на необхідність надання уточнюючої довідки, відповідно до пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок), суд зазначає наступне.

Відповідно пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі по тексту - Порядок №637) для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються, зокрема військові квитки.

Суд звертає увагу на те, що запис про період проходження військової служби позивачем, міститься у трудовій книжці, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а тому враховуючи зазначене, у суду немає підстав вважати, що розбіжність у датах є правовою підставами для позбавлення позивача права на зарахування строку проходження військової служби до страхового стажу.

Суд вважає, що надані позивачем документи, є такими, що беззаперечно підтверджують страховий стаж позивача.

Що стосується не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в СМУ «Химмашстрой» тресту «Сумхіммашстрой» з 03.12.1985 по 03.06.1991 у зв`язку наявними виправленнями у трудовій книжці, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до зазначених норм Кабінетом Міністрів України 12.08.1993 року прийнято Постанову № 637, якою затверджено Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. ( далі Порядок 637).

Пунктом 1 Порядку 637 визначено, що основним документом який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як зазначено у пункті 3 Порядку, в редакції Постанови КМУ № 1028 від 09.12.2015 року, в разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу або звільнення виконуються акуратно. У разі виявлення неправильного або неточного запису виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис, про що окремо зазначається у трудовій книжці.

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162.2.10.

Як встановлено з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с. 11-14), у відповідності до запису за № 11 позивач 03.12.1985 прийнятий в СМУ "Химмашстрой" муляром другого розряду (наказ № 160 від 03.12.85). Згідно запису від 01.01.1991 СМУ "Химмашстрой" підпорядковано ППСО "Сумстрой" (наказ № 152). Згідно запису за № 12 позивач звільнений за ст. 40 п. 4 КЗпП УРСР (наказ № 56-к від 03.06.1991).

Таким чином, судом встановлено, що запис про роботу у трудовій книжці позивача № 12 містить чітку дату звільнення з роботи, дату і номер наказу про звільнення, відбиток печатки підприємства, підпис відповідальної особи.

Із наданої суду копії трудової книжки позивача не вбачається суттєвих недоліків щодо зазначення спірного періоду роботи позивача.

Суд зауважує, що підставою як для призначення пенсії, так і для її перерахунку, у подальшому є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Суд вказує, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Виправленян у номері наказу, на підставі якого запис про роботу внесено до трудової книжки, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

Таким чином, трудовою книжкою ОСОБА_1 підтверджено період роботи позивача в СМУ «Химмашстрой» тресту «Сумхіммашстрой» з 03.12.1985 по 03.06.1991.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Суд дійшов висновку, що, не зараховуючи позивачеві до страхового стажу період проходження військової служби з 10.05.1979 по 17.04.1981 та період роботи в СМУ «Химмашстрой» тресту «Сумхіммашстрой» з 03.12.1985 по 03.06.1991, відповідач діяв протиправно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2020 про призначення пенсії за віком із врахуванням до загального стажу ОСОБА_1 періоду проходження військової служби з 10.05.1979 по 17.04.1981 та періоду роботи в СМУ «Химмашстрой» тресту «Сумхіммашстрой» з 03.12.1985 по 03.06.1991.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко