Рішення № 99148694, 25.08.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2021 р. № 400/301/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ,

до відповідача:Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2021р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до про бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєва Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій по зняттю арешту з усього невизначеного майна, яке належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 18.03.2010 року на підставі виконавчого листа № 1-73\09, виданого 02 грудня 2009 року Ленінським районними судом м. Миколаєва; зобов`язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з усього невизначеного майна, яке належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного постановою Ленінський відділ ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 18.03.2010 року на підставі виконавчого листа № 1-73\09, виданого 02 грудня 2009 року Ленінським районними судом м. Миколаєва.

Ухвалою від 25.01.2021р. суд відмовив позивачу у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021р. ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.01.2021р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 28.05.2021р. Миколаївський окружний адміністративний суд залишив позов ОСОБА_1 без руху та надав строк для усунення недоліків позову.

03.06.2021р. позивач на виконання ухвали суду від 28.05.2021р. надала заяву з додатками.

Ухвалою від 07.06.2021р. суд відкрив провадження у справі № 400/301/21 та призначив її до розгляду за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей розгляду справи визначеними ст.287 КАС України.

В обгрунтування позову позивач зазначила, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15.03.2004 року позивач разом з сином ОСОБА_2 приватизували квартиру АДРЕСА_2 та відповідно до свідоцтва про право власності від 15.03.2004 року № 874-р являються позивач та її син є власниками 1\2 частини зазначеної вище квартири. 17.09.2009 року вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_2 був визнаний винним за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307, ч.1 ст. 317 КК України та засуджений до 5 років позбавлення років з конфіскацією 1\4 частини належного йому майна. Призначене покарання син позивачки відбував у Вознесенський В К 72 УДД УПВП України Миколаївської області. Звільнився умовно достроково 24.12.2012 року. З 14 грудня 2018 року, в силу статті 89 КК України ОСОБА_2 став несудимим. ІНФОРМАЦІЯ_2 син позивачки ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 11.04.2020р. (а.с.65). Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді частини квартири АДРЕСА_2 . Позивач вважає, що вона є єдиною спадкоємицею, оскільки інших спадкоємців не має. Відповідно до статті 1218 ЦК У країни до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Звернувшись до нотаріуса з питання оформлення спадщини дізналась що Ленінським відділом ДВС Миколаївського міського управління юстиції накладений арешт на усе невизначене майно ОСОБА_2 . Відповідач листом від 18.12.2020р. відмовив позивачці у знятті арешту з майна (частини квартири) з підстав того, що законодавством не передбачено зняття арешту з майна боржника на підставі п.4 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Позивач вважає, що відповідач діяв протиправно, тому звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відповідач у відзиві на позов заперечував проти вимог ОСОБА_1 . Відповідач вказав, що підстави для зняття державним виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини визначені Законом України «Про виконавче провадження», а сам арешт знімається за постановою начальника відповідного відділу виконавчої служби, якому підпорядкований безпосередньо державний виконавець. Вімовивши позивачу в заяві про зняття арешту з майна боржника за виконавчим провадженням № 16399684 з примусового виконання виконавчого листа № 1-73/09 виданого 02.12.2009 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про конфіскацію 1/4 частини майна ОСОБА_2 в дохід держави, відповідач вважає, що він діяв у спосіб, в межах повноважень та в порядку передбаченому Законом, тому відсутні підстави для скасування арешту нерухомого майна.

09.07.2021р. позивач надала суду заяву про відмову в частині позовних вимог.

Ухвалою від 21.07.2021р. суд прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 від 09.07.2021р. про відмову в частині позовних вимог та ухвалив розглядати справу з урахуванням зазначеної вище заяви позивача, а саме щодо зобов`язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з усього невизначеного майна, яке належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 18.03.2010 року на підставі виконавчого листа № 1-73\09, виданого 02 грудня 2009 року Ленінським районними судом м. Миколаєва.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно відомостей АСВП у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 16399684 з примусового виконання виконавчого листа № I- 73/09 виданого 02.12.2009 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про конфіскацію 1/4 частини майна ОСОБА_2 в доход держави.

10.12.2009 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

18.03.2010 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

12.11.2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану по п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016 року) повернення виконавчого документа, згідно п. 4 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження", в зв`язку з відмовою стягувача ДПІ у Ленінському p-ні м. Миколаєва звернутися до суду в порядку ст. 366 ЦК України, для виділення 1/2 частки нерухомого майна належного боржнику на праві власності в натурі.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у випадках не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії. необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Згідно Акту № 1 про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 05.02.2014 року виконавчі провадження завершені у 2010 році були знищенні у зв`язку з закінченням строків їх зберігання.

Відповідно до п. 15 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня. коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника:

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що зняття арешту з майна боржника можливе за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає, що відповідач відмовляючи ОСОБА_1 в знятті арешту з Ѕ квартири АДРЕСА_2 , діяв протиправно.

Тому, для належного судового захисту прав ОСОБА_1 суд вважає за необхідне зобов`язати Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєва Південного міжрегіонального управління юстиції ( м. Одеса) зняти арешт з усього невизначеного майна, яке належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.04.2021р. - дата смерті) накладеного постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 18.03.2010 року на підставі виконавчого листа № 1-73\09, виданого 02 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Миколаєва.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір розподіляється відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 9, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 34993225) задовольнити.

2. Зобов`язати Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєва Південного міжрегіонального управління юстиції ( м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34993225) зняти арешт з усього невизначеного майна, яке належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.04.2021р. - дата смерті) накладеного постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 18.03.2010 року на підставі виконавчого листа № 1-73\09, виданого 02 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Миколаєва.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 34993225) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений квитанцією від 19.01.2021р. за № 0.0.1983541510.1.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов