Рішення № 99148688, 25.08.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2021 р. № 400/4265/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, про:визнання протиправною та скасування вимоги від 03.06.2021 № Ф-30604-13; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області з вимогами:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС в Миколаївській області № Ф-30604-13 віл 03.06.2021 року, якою вимагається від ОСОБА_1 сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску (недоїмку, шграф, неню) у розмірі 22597 (двадцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім гривень) 39 копійок;

зобов`язати ГУ ДПС в Миколаївській області внести зміни до даних інформаційної системи податкових органів, а саме видалити з інформаційної системи податкових органів відомості про ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску (недоїмку, штраф, пеню) у розмірі 22597 (двадцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім гривень) 39 копійок.

Ухвалою від 14.06.2021р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що він є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку, крім того, отримує пенсію по інвалідності. При цьому позивачем, як особою яка звільнена від сплати єдиного соціального внеску, помилково подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, у якому самостійно визначено суму до сплати в розмірі 30377,40грн. Звернувшись 29.03.2021р. до державної податкової служби України із заявою про визнання нечинним Звіту про суми нархованого доходу застрахованих осіб та суми нархованого єдиного внеску, позивач отримав листа від ДПС від 05.05.2021р. про відмову в його зверненні на підставі того, що позивачем самостійно подано відповідний Звіт, в якому визначено базу нарахування єдиного внеску.

06.07.2021 року до суду надійшов відзив від Головного управління ДПС у Миколаївській області на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем самостійно визначено розмір єдиного внеску. Згідно облікових даних про реєстрацію платником єдиного внеску (з 21.10.2004 № 14011112335) ОСОБА_1 обліковується з ознакою «особа з інвалідністю». Водночас, якщо такими особами самостійно визначено зобов`язання у звіті, то вони підлягають обов`язковій сплаті. До Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб Звіт за 2020р. ОСОБА_1

завантажено без помилок. Станом на час подання до суду даного відзиву, в інтегрований картці позивача, сума заборгованості з єдиного внеску складає - 22 597,39 грн., яку позивач зобов`язаний сплатити.

08.07.2021р. позивач та представник відповідача надали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а позивач просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 2004 року, з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок 2 група), зареєстрований платником єдиного податку.

Крім того, ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності, що не заперечується відповідачем у відзиві та підтверджується копією посвідчення інваліда 2 групи, що має право на пільги, становлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.41).

За твердженням позивача, 02.02.2021 року ФОП ОСОБА_1 через електронну систему адміністрування оподаткування помилково подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми № Д5 (річна), у якому самостійно визначено суму єдиного внеску за 2020 рік в розмірі 30377,40 грн. (а.с.11-12).

Звіт прийнятий податковим органом без зауважень.

29.03.2021 року позивач звернувся до ДПС зі зверненням про визнання нечинним Звіту про суми нархованого доходу застрахованих осіб та суми нархованого єдиного внеску, на що позивач отримав листа від ДПС від 05.05.2021р. про відмову в його зверненні з підстав того, що позивачем самостійно подано відповідний Звіт, в якому визначено базу нарахування єдиного внеску.

Крім того, відповідач у відзиві вказав, що Порядком формування та подання страхульниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок №435), не передбачено самостійне виправлення зазначеного типу помилок.

Станом на 06.07.2021 року в інтегрованих картках платника податку позивача наявна сума заборгованості зі сплати сум єдиного внеску, у зв`язку із чим податковим органам сформовано податкову вимогу від 03.06.2021 року №Ф-30604-13, якою ФОП ОСОБА_1 нараховано суму боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 22597,39 грн.

Позивач, вважаючи, що винесенням вказаної податкової вимоги його права порушені, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

За пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У відповідності до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аргументуючи вищевикладене, суд зазначає, що фізичні особи-підприємці, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу з часу досягнення ними віку з якого призначається пенсія за віком або за умови якщо вони є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу - з моменту настання вказаних обставин.

Принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням визначено Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статтею 1 якого визначено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається, зокрема, такий вид пенсії як пенсія по інвалідності.

Судом встановлено, що позивачу встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується посвідченням від 08.08.200р. № 119439 (а.с.41).

Таким чином, у позивача настали обставини за якими останній, звільняється від сплати за себе єдиного внеску, окрім випадку його добровільної участі в системі загальнообов`язкового страхування.

Порядок нарахування, обчислення i добровільної сплати єдиного внеску, врегульований статтею 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Так, частиною першою статті 10 Закону № №2464-VI визначено, що платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, зокрема є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №2464-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною сьомою статті 10 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа: підлягає загальнообов`язковому

державному соціальному страхуванню; не відповідає іншим вимогам, визначеним частиною першою цієї статті; подала неповні або недостовірні відомості; раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови; бажає укласти договір на строк менше одного року. В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається.

Позивач стверджує, що заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не подавав. Відповідач зазначене не спростовує, доказів інших обставин до справи не надав.

Тобто, позивач у добровільному порядку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не перебував, а тому обов`язок сплачувати єдиний внесок у нього був відсутній.

Водночас, подання особою «Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та не створює для пенсіонера жодних обов`язків перед фіскальним органом.

Отже, подання особою звітності про нарахування єдиного внеску не є визначальним для прийняття податкової вимоги, оскільки добровільна участь у сплаті єдиного внеску підтверджується не шляхом подання звітності, а шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та сплати коштів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2020 року у справі №806/1503/16.

Окремо слід зазначити, що позивач звертався до відповідача із заявою про визнання незаконним помилково поданого звіту по нарахуванню ЄСВ за 2020 рік, оскільки він є пенсіонером та інвалідом 2 групи й не зобов`язаний сплачувати єдиний внесок.

Відповідачем, в свою чергу, повідомлено, що позивачем подано звіт за 2020 рік, в якому самостійно визначено базу нарахування та суму сплати єдиного внеску, тому відсутні підстави для зняття нарахування самостійно визначених позивачем зобов`язань зі сплати ЄСВ .

Наказом Мінфіну № 435 від 14 квітня 2015 року затверджений Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту Порядок №435), який визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку №435, звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів:

- засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством;

- на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти;

- надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти.

Пунктом 2 Розділу ІІI Порядку №435 визначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".

Відповідно до пункту 6 Розділу ІІ Порядку №435, звіт має містити, зокрема, такі обов`язкові реквізити: тип форми ("додаткова", "початкова", "ліквідаційна", "скасовуюча", "призначення пенсії").

Згідно пункту 13 Розділу ІІ Порядку № 435, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства зобов`язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім фізичних осіб - підприємців, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку.

Відповідно до пункту 2 Розділу IV Порядку № 435, звіт має містити основні дані про страхувальника та перелік таблиць Звіту. Звіт формується страхувальником або відповідальною особою страхувальника та включає таблиці, наведені у додатках 4 - 7 до цього Порядку.

Пунктом 10 Розділу IV Порядку № 435 визначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт згідно з додатком 5 до цього Порядку. Протягом року в разі призначення пенсії подається Звіт з позначкою "призначення пенсії" за період до дати формування заяви на призначення пенсії, при цьому тип форми "початкова" не зазначається.

В свою чергу пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку № 435 визначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Враховуючи відсутність у позивача обов`язку щодо сплати єдиного внеску та відповідно обов`язку щодо подання звітності з єдиного внеску щодо себе, суд погоджується із твердженням позивача про помилковість подання ним Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми №Д5 за 2020 рік із визначенням до сплати єдиного внеску в сумі 303577,40 грн.

Суд зазначає, що способи та порядок виправлення помилок у Звіті визначений Розділом V Порядку №435. Разом з тим, суд зазначає, що даний Розділ Порядку №435 взагалі не містить механізму виправлення помилок у Звіті згідно із додатком 5 (форма №Д5) до цього Порядку.

Розділом І Порядку № 435 визначено, що початковий документ - Звіт страхувальника із зазначенням типу форми "початкова", на підставі якого створюється відповідний електронний звіт у базі даних органу доходів і зборів; скасовуючий документ - Звіт страхувальника із зазначенням типу форми "скасовуюча", який є підставою для повного скасування інформації, що попередньо була подана до органів доходів і зборів у формі "початкова".

Разом з тим, із додатку 5 до Порядку № 435, суд вбачає, що Звіт форми №Д5 містить типи форми як "початкова", "ліквідаційна", "призначення пенсії" та не містить такої форми як "скасовуюча".

Суд зазначає, що відсутність механізму виправлення помилок або скасування інформації, що попередньо була подана до органів доходів і зборів у формі Звіту №Д5 не може бути підставою для фактичного позбавлення позивача пільг, що гарантовані йому законодавством.

При цьому згідно відзиву на позовну заяву, за позивачем рахується борг зі сплати єдиного внеску, нарахованого на заробітну плату найманих працівників за 2020 рік.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами

виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина перша статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Матеріали справи свідчать про те, що за позивачем рахується борг зі сплати єдиного внеску на суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб за 2020 рік згідно поданого звіту за 2020 рік, всього на суму 22597,39 грн.

Згідно матеріалів справи, позивачем сплачувався єдиний внесок протягом всього 2020 року.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VІ особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд звертає увагу на те, що позивач є пенсіонером по інвалідності ІІ групи з 1995 року.

20 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №805/2195/17-а висловив позицію про те, що відповідно до ч. 4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Враховуючи статус позивача, як особи з інвалідністю ІІ групи, позивач може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виходячи з матеріалів справи, договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач не укладав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач підпадає під зазначену категорію осіб, однак у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2020 рік помилково в таблиці звіту відобразив суми нарахування єдиного внеску.

Суд звертає увагу на те, що Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435, не передбачено виправлення помилки у звіті щодо нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему

оподаткування після закінчення звітного періоду, а тому позивач не мав можливості самостійно виправити таку помилку.

Згідно з ч.3 статті 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція № 449).

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, чинним законодавством передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. При цьому, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 по справі "Вєренцов проти України", в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.

Крім того, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Корецький та інші проти України", ЄСПЛ наголосив, що закон має бути сформульований з достатньою чіткістю. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права особи.

У рішенні від 09.01.2013 по справі "Олександр Волков проти України" (OleksandrVolkov v. Ukraine), заява № 21722/11 ЄСПЛ наголошено, що чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи "доброго врядування" і "належної адміністрації".

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Суд звертає увагу на те, що у період, за який відповідачем було нараховано позивачу спірну суму недоїмки зі сплати ЄСВ, позивач був інвалідои 2 групи та мав відповідні пільни визначні податковим законодавством.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для суду при вирішенні даної справи.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного соціального внеску та відповідно, прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.06.2021 року за № Ф-30604-13.

Системний аналіз ст. 9, 12, 14 Закону № 2464, розділів IV та VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 свідчить, що дії відповідача щодо формування вимоги базуються на даних Інтегрованої картки платника податків (далі - ІКПП). Тому, з метою захисту прав позивача, необхідно зобов`язати відповідача видалити з ІКПП позивача дані про наявність боргу з ЄСВ у сумі 22597,39 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими

наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого рішення, а тому позов слід задовольнити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.06.2021 року №Ф-30604-13.

3. Зобов`язати Головне упраілння ДПС в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) видалити з інформаційної системи податкових органів відомості про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску (недоїмки, штрафу, пені) у розмірі 22597 (двадцять дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім гривень) 39 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов