Ухвала суду № 99148501, 25.08.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

25 серпня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/4417/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали позовної заяви приватного підприємства «Сантехсервіс» до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 19 серпня 2021 року надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Сантехсервіс» (далі – позивач, ПП «Сантехсервіс») до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті до виконання виконавчого документу - дублікату наказу Господарського суду Луганської області від 11.05.2017 за справою № 913/209/17;

2) зобов`язати відповідача прийняти до виконання виконавчий документ - дублікат наказу Господарського суду Луганської області від 11.05.2017 за справою № 913/209/17.

За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС України).

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд встановив таке.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, збір становить - 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

З огляду на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2021 року – 2270,00 грн, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», за подання до адміністративного суду у 2021 році адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору складає 2270,00 грн.

Однак, позивачем до суду документ про сплату судового збору не надано.

У відповідності до вимог статті 4 Закону № 3674-VI позивачу слід надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В позовній заяві позивач зазначає, що заявою від 27.11.2020 б/н звернувся до відповідача із вимогою прийняти до виконання дублікат наказу Господарського суду Луганської області від 11.05.2017 за справою № 913/209/17. Листом від 04.12.2020 № 04-11-10/4882 відповідач повернув вказаний виконавчий документ без виконання. Позивач зазначає, що лист від 04.12.2020 № 04-11-10/4882 отримав 06.08.2021 у поштовому відправленні трек-номер 9340602464430 як додаток до листа від 27.07.2021р № 04-11-06/3504, тому, на думку позивача, ним дотриманий строк звернення до суду.

З огляду на позовну заяву та матеріали, суд вважає, що позивач дійшов хибного висновку про дотримання строку звернення до суду з огляду на таке.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Отже подавши до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області 27 листопада 2020 року заяву про примусове виконання дублікату наказу Господарського суду Луганської області від 11.05.2017 за справою № 913/209/17 позивач до липня 2021 року (лист від 27.07.2021 № 04-11-06/3504 отримано у відповідь на запит позивача) не вчинив жодних активних дій щодо з`ясування інформації про примусове виконання дублікату наказу Господарського суду Луганської області від 11.05.2017 за справою № 913/209/17.

Доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та були пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, щодо завадили позивачу до липня 2021 року з`ясувати стан примусового виконання дублікату наказу Господарського суду Луганської області від 11.05.2017 за справою № 913/209/17 позивачем до суду не надано.

Отже позивачем допущено триваючу пасивну поведінку у вигляді зволікання в з`ясуванні інформації про примусове виконання дублікату наказу Господарського суду Луганської області від 11.05.2017 за справою № 913/209/17, що не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у позивача можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів

В даному випадку отримання позивачем листа - відповіді відповідача від 27.07.2021 № 04-11-06/3504 не може бути днем з якого позивач дізнався про порушення своїх прав.

Листування учасника виконавчого провадження з органом державної казначейської служби не продовжує та не переносить строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.

Отже, судом встановлено, що позивач звернувся з пропуском строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Для усунення зазначеного недоліку позивачу необхідно надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними доказами.

Суд звертає увагу позивача, що КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 161 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, позовну заяву приватного підприємства «Сантехсервіс» слід залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 12, 160, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву приватного підприємства «Сантехсервіс» залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:

- обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом разом з відповідними належними доказами;

- документу про сплату судового збору в розмірі 2270,00 грн, сплаченого за такими реквізитами:

Отримувач коштів ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/22030101;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37991110;

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.);

Код банку отримувача (МФО) 899998;

Рахунок отримувача UA288999980313101206084012499;

Код класифікації доходів бюджету 22030101;

Призначення платежу - *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8); Судовий збір, за позовом ____ (назва установи, організації позивача), Луганський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.

Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

СуддяК.О. Пляшкова