Ухвала суду № 99148149, 20.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог

20 серпня 2021 року м. Київ Справа № 320/11548/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справиза позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до положень статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по даний час передбаченого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру заробітної плати, встановленої законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/11548/20 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Під час розгляду даної адміністративної справи судом з`ясовано, що позовну заяву подано позивачем з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Так, згідно з приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено протиправною, на її думку, бездіяльністю відповідача, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу пенсійних виплат за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 у належному розмірі.

Водночас з наведеною вище позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду лише 09.11.2020 (відбиток календарного штемпеля підприємства поштового зв`язку на конверті від 09.11.2020), тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведені вище обставини позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вона посилається на тимчасову непрацездатність свою та сина - ОСОБА_2 , необізнаність в особливостях пенсійного законодавства та похилий вік.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду копії наступних документів: виписок з історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_2 № 7373/1379; виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 № 11282/873; направлення в обласну консультативну поліклініку ОСОБА_2 , а також медичної виписки на підтвердження факту госпіталізації позивача.

Крім того, позивач стверджує, що шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки в силу положень частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Наявність у позивача права на звернення до суду з даним позовом без обмеження будь-яким строком підтверджується також, на її думку, рішеннями Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 та 15.10.2013 № 9-рп/2013 та висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 в адміністративній справі № 646/6250/17.

Вирішуючи питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд враховує наступне.

Поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 справа «Стаббігс та інші проти Великобританії»).

Як вже зазначалось судом вище, посилаючись на положення частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, позивач стверджує, що у даному випадку передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду не застосовується.

Разом з тим вказані доводи не приймаються судом до уваги, оскільки наведена вище норма не встановлює строки звернення до суду з позовом про оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а визначає норми матеріального права, які регулюють виплату за минулий час уже нарахованих, однак не виплачених з вини територіальних органів Пенсійного фонду України сум пенсій.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 та 15.10.2013 № 9-рп/2013 також не приймаються судом до уваги, оскільки у вказаних рішеннях судом досліджувалось питання строку звернення до суду працівника у разі порушення законодавства про оплату праці, а не звернення до суду особи у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності територіального органу Пенсійного фонду України, а правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові

У свою чергу необізнаність в особливостях пенсійного законодавства та похилий вік не є об`єктивними обставинами, які заважали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду з даним позовом.

Суд також звертає увагу позивача на те, що пенсійні платежі є періодичними та виплачуються щомісяця, а відтак позивач з січня 2014 року та з липня 2018 року знала або повинна була дізнатись про невиплату їй територіальним органом Пенсійного фонду України пенсійних виплат у належному розмірі.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31.03.2021 в адміністративній справі № 240/12017/19.

Так, у вказаному вище судовому рішенні Верховний Суд відступив від попередніх висновків з питань застосування строку звернення до суду у соціальних спорах та зазначив, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому суд касаційної інстанції наголосив, що отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у спорах цієї категорії.

Таким чином, шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати з моменту отримання позивачем пенсійних виплат, розрахунок яких, на думку позивача, зроблено територіальним органом Пенсійного фонду України невірно.

Відтак твердження позивача про наявність у неї права на звернення до суду з даним позовом без обмеження будь-яким строком суд вважає необґрунтованими.

Крім того, жодних доказів на підтвердження обставин постійного лікування позивача та її сина, що позбавило можливості оскаржити дії територіального органу Пенсійного фонду України до суду у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем суду не надано.

Так, подані позивачем документи свідчать про перебування позивача та її сина на стаціонарному лікуванні у певні періоди, а саме: з 20.02.2014 по 21.02.2014, з 13.03.2014 по 24.03.2014, з 03.07.2015 по 08.07.2015, з 15.07.2015 по 21.07.2015.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем суду не надано.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по 08.05.2020 (останній день, що передує шести місяцям до дня звернення до суду) підвищення до пенсії відповідно до положень статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

У свою чергу відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали їй звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по 08.05.2020 підвищення до пенсії, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду.

У свою чергу вимога позивача про зобов`язання відповідача вчинити такі дії у зазначений вище період є похідною від вимоги, строк звернення до суду з якою позивачем пропущено.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 122, 123, 161, 171, 240, 243 та 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без розгляду в частині:

- позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по 08.05.2020 підвищення до пенсії відповідно до положень статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII;

- позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по 08.05.2020 передбаченого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру заробітної плати, встановленої законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням фактично виплачених сум.

2. Копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду невідкладно надіслати (видати) сторонам (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Харченко С.В.