Рішення № 99147940, 17.08.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2021 року м. Ужгород№ 260/427/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Лозко В.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

за участі представника позивача - Левицького Андрія Олександровича;

відповідач - Закарпатська митниця Держмитслужби - представник - Євчинець Руслан Михайлович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Левицького Андрія Олександровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Закарпатської митниці Держмитслужби (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вул. Собранецька, 20, код ЄДРПОУ 43337207), яким просить: "1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Закарпатською митницею Держмитслужби від 16.10.2020 № 00001187719 та № 00001197719".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року - закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач вказує, що донарахування грошових зобов`язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями зумовлено не підтвердженням походження товарів з Європейського Союзу за наслідками документальної невиїзної перевірки. Позивач стверджує, що відповідач безпідставно переглянув та відмовив позивачу у застосуванні преференційного режиму оподаткування товарів, що увозилися з території Європейського Союзу та були випущені у вільний обіг на території України за наслідками їх митного оформлення. Зазначає, що ні у іноземних митних органів ні митних органів України на час митного оформлення товарів, які увозилися на територію України не виникало сумнівів щодо документів, які подавалися позивачем для митного оформлення товарів. Такі документи в повній мірі відповідали встановленим вимогам, ідентифікували товари, підтверджували походження товарів з Європейського Союзу та надавали позивачу право на застосування преференційного режиму оподаткування при їх митному оформленні. Матеріали справи не містять доказів які б спростовували відомості про Європейське походження товарів та встановлювали, що країною походження товарів є країна, яка не входить до числа країн Європейського Союзу. Відповіді компетентних органів іноземних держав є неперекладеними на Українську мову, а відтак не є належними та допустимими доказами у справі.

Відповідач зазначив, що відповідно до статті 33 Протоколу І "Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року та у порядку визначеному наказом Держмитслужби від 13 вересня 2010 року № 1050 було ініційовано направлення запиту щодо перевірки уповноваженими органами Німеччини декларацій інвойсів, складених експортерами цих країн на рахунках, фактурною вартістю товарів, що не перевищує 6000 Євро, і виданих уповноваженими органами сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1. У відповідь на запити відповідача, листами ДФС України та Державної митної служби України доведені відповіді уповноважених органів Німеччини щодо не підтвердження достовірності й правильності складених експортерами декларацій інвойсів і виданого відповідним митним органом сертифікату з перевезення (походження) товару EUR.1 та не підтвердження, за виявлених обставин, преференційного походження оформлених на адресу позивача товарів. За результатами проведення документальної невиїзної перевірки прийнято рішення про неправомірність застосування підстав для надання (отримання) пільги і звільнення від оподаткування за преференцією (410) та сплати ввізного мита за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставки ввізного мита, передбаченого Угодою для товарів, що імпортуються з території Європейського Союзу та мають преференційне походження. З врахуванням належної ставки ввізного мита розраховано суму заниження податкових зобов`язань позивача. Результати перевірки стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та просив про їх задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказав про наявність висновку щодо застосування норми права, що викладений у постанові Верховного суд, що ухвалена у справі № 240/7093/19 року та просив при вирішенні спору такий висновок врахувати.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

02 жовтня 2020 року Закарпатською митницею Держмитслужби складено Акт № 0072/20/7.7-19/2882017895 "Про результати документальної невиїзної перевірки громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дотримання законодавства України з питань митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування по митній декларації типу ІМ 40 ДЕ від 19.01.2018 № UA305160/2018/001429 (далі по тексту акт перевірки) (а.с.а.с. 13-25).

У висновках акту перевірки зазначено, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 : 1) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-341, та статті 15 пункту 1 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товарів ввезених за деклараціями інвойс та сертифікатом з перевезення (походження) товару EUR.1 як такими, що походять з певної країни в розумінні Протоколу 1 і Доповнення 1 та підпадають під дію цієї Угоди, статті 36 частини 7, статті 257 частини 1, статті 270 частини 1, статті 281 частини 1 Митного кодексу України від 13 березня № 4495-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 19.01.2018 № UA305160/2018/001429, на загальну суму 1330,91 грн; 2) статті 190 пункту 190.1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 19.01.2018 № UA305160/2018/001429 на загальну суму 1330,91 грн.

На підставі акта перевірки Закарпатською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ 00001187719 від 16 жовтня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби (крім тз, що були ввез. На митну тер.України та поміщенні в м.р. транзиту…) на загальну суму 8380,19 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 6654,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1663,64 грн (а.с.а.с. 27, 28).

№ 00001197719 від 16 жовтня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 1663,64 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 1330,91 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 332,73 грн (а.с.а.с. 29, 30).

Рішенням "Про результати розгляду скарги" від 28 грудня 2020 року за № 08-1/10-06/10/17748 Державною митною службою залишено без змін вищезазначені податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення (а.с.а.с. 39-44).

Згідно акту перевірки, така була проведена згідно зі статтею 351 частиною 2 пунктом 2, статтею 336 частиною 1 пунктом 7, статтею 345 МК України.

Статтею 336 частиною 1 пунктом 7 МК України визначено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

В силу статті 345 частини 1 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Згідно із статтею 351 частиною 2 пунктом 2 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

У акті перевірки зазначено, що документальною невиїзною перевіркою здійснено аналіз по митній декларації типу ІМ 40 ДЕ від 19.01.2018 № UA305160/2018/001429, що підлягають перевірці за період з 03 вересня 2020 року по 28 вересня 2020 року з використанням програмно-інформаційного комплексу АСМО "Інспектор" та встановлено, що в зоні діяльності Закарпатської митниці Держмитслужби відповідачем здійснено митне оформлення імпортованого імпорту для вільного обігу товар: "легковий автомобіль, такий, що був у використанні - І шт. марки SKODA, модель ОСТАVIA, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_3 ..." за кодом згідно з УКТЗЕД 8703329010, фактурною вартістю 6000,00 євро, митною вартістю 246464,77 грн, з поданням до митного оформлення декларації складеної експортерами на експортних інвойсах, і сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1, та із застосуванням преференційної (зниженої) ставки ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження, за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року.

В акті перевірки також зазначено, що керуючись статтею 33 Протоколу І та статтею 32 Доповнення І, у порядку визначеному наказом Держмитслужби України від 13 вересня 2010 року № 1050 "Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товарів", Закарпатською митницею ДФС, листом направлено запит для проведення перевірки декларацій інвойсів, складених експортерами Німеччини на рахунках, фактурною вартістю товарів, що не перевищує 6000 Євро, в тому числі декларацію інвойс від 08 січня 2018 року № 2018-0124 складену німецьким експортером "Autohaus MARSHHALL", який було подано громадянином ОСОБА_1 . Закарпатській митниці ДФСМ для здійснення митного оформлення імпортованого товару.

У акті перевірки вказано, що у відповідь на запити Закарпатської митниці ДФС в частині перевірки декларацій інвойсів, складених на експортних інвойсах, на адресу Закарпатської митниці ДФС листом ДФС України від 29 січня 2019 року доведено відповіді уповноваженого органу Німеччини від 09 січня 2019 року № Z4215 F-942/18-1, яким повідомлено, що перевірена декларація інвойс від 08 січня 2018 року № 2018-0124 не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності, та не підтвердження, за виявлених обставин, преференційного походження транспортного засобу в рамках Протоколу І до Угоди.

В матеріалах справи наявний лист ДФС України від 29 січня 2019 року № 2765/7/99-99-19-04-02-17, яким на запит Закарпатської митниці ДФС направлено лист уповноваженого органу Німеччини від 09 січня 2019 року № Z4215 F-942/18-1, яким не підтверджено преференційне походження транспортного засобу, зазначеного у інвойсі (а.с. 90).

В матеріалах справи також знаходяться додатки до вказаного листа ДФС України складені іноземною мовою без перекладу на Українську мову (а.с.а.с. 91-95). Такий переклад був наданий суду 05 липня 2021 року (а.с.а.с. 110-112).

Аналізуючи наявні у справі докази суд констатує, що відповідачем до матеріалів справи не надано запитів для проведення перевірки уповноваженими органами Німеччини декларацій інвойсів і виданих уповноваженими органами сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1.

Із наявного у справі листа ДФС України про направлення відповіді компетентного органу Німеччини на адресу відповідача не можливо встановити його відношення до позивача, до митної декларації, яка була предметом перевірки та декларації інвойсу та сертифікату з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1, які були використані як підстава для застосування преференції при митному оформленні товарів.

Суд зазначає, що відповідно до статті 15 частини 1 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Аналогічне положення міститься статті 12 частині 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно зі статтею 1 частиною 1 пунктом 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до статті 72 частини 1 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У суду відсутні підстави вважати, що лист, виданий компетентним органом Німеччини на який покликається відповідач має відношення до позивача, стосуються документів позивача та засвідчують обставини саме так як це сформульовано відповідачем у акті документальної перевірки.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, подаються митному органу офіційною мовою митних союзів, членом яких є України, іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, оскільки ця норма не відміняє вимоги процесуального законодавства в адміністративних справах.

Відповідно до статті 79 частини 3 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (стаття 79 частина 8 КАС України). Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (стаття 79 частина 9 КАС України).

Разом з тим суд звертає увагу на те, що у наданому перекладі результатів перевірки митного органу Федеративної Республіки Німеччини зазначається, що: "… вказаний у доданому повторно сертифікаті походження транспортний засіб не є товаром походження у сенсі Протокол I до Угоди про асоціацію, укладеної між Європейським Союзом та її країнами-членами ЄС з одного боку та Україною з іншого. Сертифікат походження був наданий підприємством, вказаним у рахунку, але походження транспортного засобу ним не підтверджене (а.с.а.с. 112).

В силу статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із статтею 77 частиною 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 16 частиною 1 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року, яка в свою чергу ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, (далі по тесту Протокол 1, Угода) унормовано, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

У відповідності до статті 22 частини 2 Протоколу 1, Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додаткудо цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав.

Позивачем додано до матеріалів справи документи передбачені митним законодавством та Угодою, на підставі яких здійснювалося митне оформлення товарів, що увозилися на територію України із застосуванням преференції.

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 19 частиною 2 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

У відповідності до статті 33 частини 5 Протоколу 1, митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Тобто цією нормою встановлено, що результати перевірки повинні чітко вказувати на достовірність чи недостовірність документів.

У відповідності до статті 33 частини 6 Протоколу 1, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до цієї норми митні органи, що подали запит, у спірному випадку відповідач, повинен відмовити у наданні права на преференції. Таким чином, судом резюмується, що у відповідності до цієї норми відмова у наданні права на преференції можлива лише у тому випадку, коли така преференція не була надана. У спірному ж випадку преференція позивачеві була надана, та відповідно ним використана, ще заздалегідь до здійснення відповідної перевірки відповідно до Угоди та Протоколу 1.

Суд зазначає, що у відповідності до зазначеної вище норми Протоколу 1 результати таких перевірок повинні чітко вказувати на два елементи - 1) чи є перевірені документи саме достовірними та 2) чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

У відповідності до результатів такої перевірки, такі, зокрема не, містять інформації про достовірність документів, які перевірялися. Навпаки компетентні митні органи заявляють про те, що сертифікат походження був наданий підприємством, вказаним у рахунку, однак походження транспортного засобу ним не підтверджене (а.с.а.с. 112). Тобто сертифікат видавався експортером та, відповідно, й ним зазначалася відповідна інформація, яка наявна в такому сертифікаті.

Аналізуючи у сукупності положення статті 33 Протоколу 1 суд відзначає, що митні органи країни імпорту можуть вирішити призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки (частина 4 статті 33 Протоколу 1).

В той же час, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З наведеного суд приходить до висновку про можливість митного органу відмовити у наданні права на преференцію, однак лише тоді, коли така не була надана. При цьому як свідчать обставини справи позивачу було надано преференцію при митному оформленні товарів для їх випуску у вільний обіг на території України.

Суд також враховує, що імпортуючи товари на територію України позивач для митного оформлення подав передбачені Угодою належні документи на підтвердження походження товарів з Європейського Союзу.

При вирішенні даного спору суд застосовує принцип "належного урядування" сформульований у рішенні ЄСПЛ у Справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року відповідно до якого державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Відповідно до статті 6 частини 2 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до статті 242 частини 5 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до статті 13 частин 5 та 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щодо врахування висновку Верховного суду, який міститься у постанові від 01 березня 2021 року, що ухвалена у справі № 240/7093/19 та про яку зазначав представник відповідача, то суд вважає що викладений у ній висновок не може бути застосований у даних спірних відносинах з огляду на нетотожність спору. Зокрема, необхідно звернути увагу на те, що у спорі, що розглядається відсутні всі переклади (наявні не всі переклади) відповідей (результатів перевірки) компетентних органів країн експорту; результати перевірки, які наявні та перекладені на мову судочинства не містять обов`язкової інформації на предмет достовірності перевірених документи.

В силу положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 частини 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці Держмитслужби (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20 код ЄДРПОУ 43337207) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Закарпатської митниці Держмитслужби від 16 жовтня 2020 року № 00001187719.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Закарпатської митниці Держмитслужби від 16 жовтня 2020 року № 00001197719.

Стягнути з Закарпатської митниці Держмитслужби (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20 код ЄДРПОУ 43337207) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 17 серпня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 25 серпня 2021 року.

СуддяС.Є. Гаврилко