Ухвала суду № 99147735, 23.08.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про продовження строку залишення позовної заяви без руху

23 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/10202/21

категорія 106030000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Військовоъ частини 3047 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини 3047, в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини 3047 щодо неправильного застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) та невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2015 по 28.02.2018;

- зобов`язати військову частину 3047 провести перерахунок та доплату на його користь індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року;

- зобов`язати військову частину 3047 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.09.2015 по день фактичної виплати індексації.

Перевіривши дотримання позивачем вимог законодавства при зверненні з даним позовом до суду, суддею було встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам КАС України .

У зв`язку з цим, ухвалою судді від 03 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду доказу (оригіналу квитанції) сплати судового збору в розмірі 908,00 гривень за позовну вимогу про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач надіслав до суду клопотання, в якому просив звільнити його від сплати судового збору. В обґрунтування поданого клопотання ОСОБА_1 зазначив, що підставою для його звернення з даним позовом до суду стало неправильне застосування відповідачем базового місяця для обчислення індексу споживчих цін при розрахунку індексації грошового забезпечення та, як наслідок, невиплата йому в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2015 по 28.02.2018. Згідно з пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства. Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 21 КАС України позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору. В такому випадку вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас, за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж справляється. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 вважає, що він має право на звільнення від сплати судового збору за позовну вимогу про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходу, як за вимогу про відшкодування шкоди, заявлену ним одночасно з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені в Законі України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).

Статтями 1, 2 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV " Про судовий збір", визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 2 статті 3 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір", визначено перелік заяв, які не є об`єктом справляння судового збору.

Зокрема, пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Зі змісту пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір" вбачається, що позовна заява не буде об`єктом справляння судового збору, у випадку коли в ній заявлено вимогу саме про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Частиною 1 статті 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином розрізняють два види шкоди: моральну та матеріальну (матеріальну).

Моральною вважається шкода, що не має економічного змісту. Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Натомість, відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України, майновою шкодою (збитками) є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що в даному позові ним заявлено вимогу про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків індексації грошового забезпечення. Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не плаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і бов`кових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за кий виплачується доход, до уваги не береться) (ст.ст. 1-3 Закону № 2050-III).

Зі змісту вказаних норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Таким чином, за своєю правовою природою компенсація громадянам втрати частини доходів є компенсаційною виплатою за порушення строку виплати доходу, яка покриває інфляцію за період невиплати такого доходу.

Відтак, в розумінні законодавства компенсація громадянам втрати частини доходів доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не є відшкодуванням шкоди (моральної чи матеріальної), а тому норми пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір" на позовні вимоги щодо нарахування та виплати такої компенсації не поширюються.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що судовий збір за подачу даного позову в частині позовних вимог про виплату компенсації втрати частини доходу має бути сплачений позивачем на загальних підставах.

Щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 13 березня 2018 року у справі №820/5268/17, та правову позицію Великої

Палати Верховного Суду, викладену в ухвалі від 02 травня 2019 року по справі № 9901/167/19 (П/9901/167/19), суд зазначає, що вказані позиції не можуть бути враховані при вирішенні даної справи, оскільки вказані ухвали прийняті за інших фактичних обставин, оскільки предметом спірних правовідносин у даних справах було саме відшкодування моральної шкоди. Натомість предметом спору у поданій ОСОБА_1 позовній заяві є виплата компенсації втрати частини доходу.

Враховуючи викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк залишення позовної заяви без руху, встановлений ухвалою від 03 червня 2021 року.

Недоліки позовної заяви можуть бути усуненні позивачем шляхом надання до суду доказу (оригіналу квитанції) сплати судового збору в розмірі 908,00 гривень.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37976485

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA048999980313181206084006797

Код класифікації доходів бюджету : 22030101

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Продовжити строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.21.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом десятими днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Е.Черняхович