Рішення № 99147568, 25.08.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/13692/21

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.05.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити, виплачувати пенсію ОСОБА_1 за вислугою років з 04.04.2021 з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідок про складові заробітної плати, виданих Житомирською обласною прокуратурою від 01.04.2021 №21-187 вих- 21 без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, відповідно до ст. 10-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ).

В обґрунтування позову зазначає, що має право на призначення пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (більше 20 років вислуги та більше 15 років роботи на прокурорських посадах); ст. 86 Закону № 1697 звужує права у розумінні Конституції України; відповідач при розгляді заяви мав застосувати положення ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789.

Ухвалою від 12.07.2021 позов прийнятий до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років; призначення пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ є неможливим, так як закон не має зворотної дії в часі.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2021 ОСОБА_1 звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ з доповненнями згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.1993, в редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-111, яку продублювала 04.04.2021.

Листом від 12.05.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону, у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги- 25 років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Підставою для звернення позивача до суду є відмова у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789.

На час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії у квітні 2021 року.

Тобто, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення йому пенсії за вислугу років були: а) стаж за вислугу років - 25 роки; б) стаж на посадах прокурорів - 15 років.

Однак, враховуючи те, що призначення позивачу пенсії на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII не є предметом розгляду даної справи, суд не досліджує питання щодо наявності у позивача прав на її призначення.

В позовній заяві, позивач просить призначити пенсію на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789, так як Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII суттєво звужене його право на пенсію за вислугу років.

Проте, суд зазначає, то Верховний Суд у справі № 415/2185/17 (постанова від 27.02.2019), у справі № 554/5582/17 (постанова від 10.10.2019) сформував такий висновок:

«У період дії ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції від 26.07.2011 (діяла до 01.10.2011) пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Разом з тим, станом на 30.09.2011 у позивача був відсутній стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років.

Відтак, у період дії ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції, яка діяла до 01.10.2011, позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав».

Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії у відповідності до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІ, так як станом на 30.09.2011 у позивача був відсутній стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі №452/208/17 від 04 березня 2021 року.

Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірне рішення на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код 13559341) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк