Рішення № 99147546, 25.08.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/13003/21

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи з 10 липня 1992 р. по 30 жовтня 1996 р. в малому виробничому комерційному підприємстві "ЦЕНДОК";

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 10 липня 1992 р. по 30 жовтня 1996 р. в малому виробничому комерційному підприємстві "ЦЕНДОК";

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком з врахуванням періоду роботи з 10 липня 1992 р. по 30 жовтня 1996 р. в малому виробничому комерційному підприємстві "ЦЕНДОК" з часу звернення із заявою про призначення пенсії.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно не зарахував стаж, так як трудовою книжкою підтверджено стаж роботи, запис скріплено печаткою з відповідними реквізитами, виправлень та підтирань у трудовій книжці немає; надати додаткові документи, які підтверджують стаж не має можливості, оскільки в КП "Трудовий архів Баранівського району" документи з кадрових питань по МВКП "Цендок" на зберігання не надходили.

Ухвалою від 29.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що у трудовій книжці позивача в записі № 21 не заповнена графа № 4 (не вказано номер наказу); позивачем довідки з місця роботи за період з 10.07.1992 по 30.10.1996 надані не були.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з липня 2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком.

Дізнавшись, що йому до страхового стажу не зараховано період роботи з 10 липня 1992 року по 30 жовтня 1996 року в малому виробничому комерційному підприємстві "ЦЕНДОК", ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про його зарахування, за результатами розгляду якої відповідач листом від 12.05.2021 повідомив, що даний період не зараховано, оскільки в трудовій книжці записи про прийняття на роботу та звільнення не містять підстав їх внесення, крім того дата звільнення внесена до трудової книжки з непідтвердженими виправленнями.

Не погоджуючись з даною відповіддю позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ та ст. 48 Кодексу законів про працю України також основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку № 637 передбачено, що у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України за № 58 від 29 липня 1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з п. 2.4, 2.6, 2.8, 2.9 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Як вбачається з трудової книжки позивача, в порушення п. 2.27 Інструкції № 58, в записі № 21 (запис про звільнення) у графі 4 не зазначено на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Слід також звернути увагу, що у графі 4 запису № 20 трудової книжки позивач не зазначено на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Крім того, з копії трудової книжки позивача вбачається виправлення року звільнення у графі 2 запису № 21, однак роботодавцем не зазначено належної інформації щодо підставі внесення виправлення.

Враховуючи вищевикладене та відсутність довідок, які підтверджують період роботи та отримання заробітної плати позивачем з 10 липня 1992 року по 30 жовтня 1996 року в Малому виробничому комерційному підприємстві "ЦЕНДОК", суд вважає, що у відповідача не було підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.

Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірні дії на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони вчинені правомірно, а тому відмовляє в задоволенні позову.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код 13559341) визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк