Рішення № 99147471, 25.08.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року м. Житомир

справа № 240/4496/21

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області щодо відмови анулювати нараховану пеню в розмірі 85884,48 грн;

- зобов"язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області анулювати нараховану пеню в розмірі 85884,48 грн, як незаконно нараховану.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2015 у справі №806/4688/15 позов Новоград-Волинської об"єданої державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задоволено та стягнуто з нього заборгованість у розмірі 52677,89 грн.

В подальшому, стягнення зазначеної заборгованості здійснювалось державною виконавчою службою із відрахуванням із пенсії коштів частинами в рахунок погашення заборгованості. Постановою державного виконавця від 17.08.2020 закінчено виконавче провадження у зв"язку погашенням заборгованості у повному обсязі.

Вказує, що відповідачем протиправно здійснено нарахування пені у розмірі 85884,48 грн на суму заборгованості у розмірі 52677,89 грн, оскільки сплата податкового боргу на виконання рішення суду здійснювалась своєчасно у фіксованій сумі. Окрім того, вважає, що сума пені не може перевищувати суму заборгованості.

Вважаючи, що відповідачем протиправно нараховано пеню у розмірі 85884,48 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали суду від 19.04.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження не надіслав до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Складення рішення у повному обсязі відкладалось у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці з 19.07.2021 по 09.08.2021.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 у справі №806/4688/15 позов Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль", задоволено:

- стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області заборгованість у розмірі 52677,89 грн (а.с. 4-5).

Сторонами не заперечується, що стягнення з позивача вказаної суми заборгованості здійснювалось в межах виконавчого провадження №50229151 відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Жигадло Юлією Станіславівною від 17 серпня 2020 року ВП №50229151 закінчено виконавче провадження про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області заборгованості у сумі розміром 52677,89 грн, у зв"язку з погашенням заборгованості в повному обсязі (а.с. 6).

Відповідно витягу з інтегрованої картки платника податків за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 станом на 29.07.2020 рахується заборгованість у розмірі 85884,48 грн, у зв"язку з нарахуванням пені за період з 24.03.2015 по 28.07.2020 з підстав несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов"язання.

Не погоджуючись із нарахуванням пені у розмірі 85884,48 грн за період з 24.03.2015 по 28.07.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.54.1ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини з приводу нарахування пені унормовані приписами ст. 129 Податкового кодексу України.

Пеня нараховується:

після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

у день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується.

Нарахування пені закінчується:

у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань;

у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Отже, нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України здійснюється у випадку пропуску платником податків граничного строку сплати податкового зобов`язання, визначеного пунктом 57.3 статті 57 цього кодексу та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Матеріали справи свідчать, що нарахуванням позивачу пені у розмірі 85884,48 грн за період з 24.03.2015 по 28.07.2020 здійснювалось податковим органом щоразу у день часткового погашення суми боргу у розмірі 52677,89 грн, що стягувалась в межах виконавчого провадження ВП №50229151 на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду №806/4688/15 від 18.11.2015 (а.с.10-11).

Отже спірним питанням в межах правовідносин, що склались між сторонами у даній адміністративній справі, є наявність чи відсутність у податкового органу права на нарахування позивачу пені відповідно до ст.129 Податкового кодексу України при стягненні заборгованості в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статі 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В свою чергу положеннями п.87.11 ст.87 Податкового кодексу визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

З огляду на викладене, на відміну від загального правила, передбаченого пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 87.11 статті 87 цього Кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Однак, на системний аналіз зазначених правових норм, суд дійшов висновку, що виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковими органами, а державною виконавчою службою відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

В свою чергу, ч.1 ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визнано, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачу пені у порядку ст.129 Податкового кодексу України на суму заборгованості у розмірі 52677,89 грн, яка в свою чергу стягувалась за рішенням суду державною виконавчою службою відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», є безпідставним та виходить за межі повноважень контролюючого органу.

Суд зазначає, що порядок та строки погашення заборгованості (податкового боргу) з моменту відкриття виконавчого провадження змінені та регулюються положеннями не Податкового кодексу України, а положеннями Законом України «Про виконавче провадження», саме тому до суми заборгованості не можуть бути застосовані, боржник у виконавчому провадженні не може одночасно нести подвійну відповідальність.

Положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014 року, п. 35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання" якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування позивачу в період з 24.03.2015 по 28.07.2020 пені у розмірі 85884,48 грн у зв"язку зі сплатою боргу на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду №806/4688/15 від 18.11.2015, є протиправними.

З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов"язати Головне управління Державної податкової служби України у Житомирській області здійснити коригування даних у картці особового рахунку ОСОБА_1 шляхом анулювання (скасування) пені в розмірі 85884,48 грн, нарахованої за період з 24.03.2015 по 28.07.2020.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Саме такий підхід значно посилює позиції невладної особи, якій бракує правових знань, щоб самостійно довести перед судом слушність своїх тверджень.

В той же час, застосування принципу презумпції винуватості суб`єкта владних повноважень не обумовлює його автоматичного програшного становища у справі, оскільки ця презумпція не є абсолютною.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, Житомир,10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 анулювати нараховану в період з 24.03.2015 по 28.07.2020 пеню в розмірі 85884,48 грн.

Зобов"язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області здійснити коригування даних у картці особового рахунку ОСОБА_1 шляхом анулювання (скасування) нарахованої в період з 24.03.2015 по 28.07.2020 пені в розмірі 85884 (вісімдесят п"ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн 48 (сорок всім) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 25 серпня 2021 року.

Суддя А.В. Горовенко