Рішення № 99147329, 25.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2021 р. Справа№200/6925/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

21 травня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у встановленні пільгового статусу відповідно до Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ОСОБА_1 , скасування протоколу № 3 від 3 травня 2019 року засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо відмови ОСОБА_1 у встановлені відповідного статусу на підставі вимог абз. 1 п.1 ст.10 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради встановити ОСОБА_1 пільговий статус відповідно до 10 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Позивач була дружиною ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер.

Згідно Витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 107 від 27 березня 2018 року смерть її чоловіка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС .

Відповідно до Протоколу № 3 засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії іх соціального засхисту» їй було відмовлено у встановленні відповідного статусу на підставі вимог абз.1 п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (копія витягу з Протоколу додається).

З вказаним протоколом позивач не згодна та просить суд:

Відновити строк для звернення з адміністративним позовом.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови у встановленні пільгового статусу відповідно до Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ОСОБА_1 .

Скасувати протокол № 3 від 03.05.2019 року засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії іх соціального захисту» щодо відмови ОСОБА_1 у встановлені відповідного статусу на підставі вимог абз. 1 п.1 ст.10 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради встановити ОСОБА_1 пільговий статус відповідно до 10 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

19 липня 2021 року через канцелярію суду надійшов відзив від відповідача в якому він зазначає наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , подала на розгляд заяву та документи про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту:

- заяву від 23.04.2019;

- копію паспорту НОМЕР_1 ;

- копію картки платника податків від 12.03.2018;

- копію свідоцтва про смерть від 05.03.2018 серії НОМЕР_2

- копію свідоцтва про шлюб від 09.12.2009 серії НОМЕР_3 ;

- копію витяг з протокол) засідання ВЛК Північного регіону від 27.03.2018 № 107;

- копію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни від 05.12.2012 серії НОМЕР_10;

- копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23.06.2010 серії НОМЕР_4 ;

- копію вкладки до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23.06.2010 № НОМЕР_5 ;

- копію довідки МСЕК серія 10 ААБ № 386183 від 04.12.2012.

ОСОБА_1 надала до комісії експертний висновок ВЛК Північного регіону від 27.03.2018 № 107 по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців стосовно захворювання, яке привело до смерті її чоловіка, згідно якого захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Наданий ОСОБА_1 експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МИС України від 23.03.2018 № 8533, згідно якого захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. не дає законних підстав для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність п.1 ст.10 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії іх соціального захисту»

Таким чином, на підставі наданих ОСОБА_1 документів, з урахуванням вимог абз. 1 п.1. ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», комісія відмовила Позивачу у встановленні їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закон) України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

На цих підставах в позові просить відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року позовна заява залишена без руху у зв`язку з виявленими недоліками.

09 червня 2021 року позивач надала уточнену позовну заяву та усунула недоліки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначене судове засідання на 28 липня 2021 року.

04 серпня 2021 року суд відклав розгляд справи на 25 серпня 2021 року.

25 серпня 2021 року позивач в судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача 25 серпня 2021 року в судове засідання не з`явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є громадянкою України відповідно до паспорту серія НОМЕР_1 , виданого Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 15 грудня 1997 року. РНОКПП НОМЕР_6 (а.с.15-18).

Відповідачем є управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 25953617 та суб`єктом владних повноважень.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 уклали шлюб 09 грудня 2009 року про що зроблено відповідний актовий запис № 971 в книги реєстрації шлюбів відділу реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецькій області (а.с.10).

Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 про що зроблено відповідний актовий запис № 672 в книги реєстрації відділу реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецькій області (а.с.11).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_8 ОСОБА_2 є інвалідом другої групи і має право на пільги встановлені для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.13).

Згідно з вкладкою до цього посвідчення № НОМЕР_9 ОСОБА_2 є учасником ЛПА на ЧАЕС категорії 1 (а.с.13).

Відповідно довідки МСЕК серія 10 ААБ № 386183 від 04.12.2012 ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи (а.с.14).

Згідно з витягом з протоколу засідання ВЛК Північного регіону від 27.03.2018 № 107 по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців стосовно захворювання, яке привело до смерті її чоловіка, згідно якого захворювання, що призвело до смерті, так пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо строку звернення до суду.

Позивач просить скасувати протокол № 3 від 03.05.2019 року засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії іх соціального захисту» щодо відмови ОСОБА_1 у встановлені відповідного статусу на підставі вимог абз. 1 п.1 ст.10 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючі що позивач отримала оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень лише 15.03.2021 року, а з позовом до суду звернулася 02.06.2021 року, суд вважає що строк на звернення до суду позивачем не пропущений.

Щодо суті позовних вимог.

Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі по тексту Закон № 796) передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 10 Закону №796 «учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 11 Закону № 796 передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону причинний зв`язок між захворюванням, пов`язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

На встановлення причинного зв`язку між погіршенням стану здоров`я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа: - зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону; - народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір`ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих; - хворих на рак щитовидної залози».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону №796, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Відповідно до ст. 15 Закону підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється на:

1) сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів; сім`ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов`язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу PCP і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов`язаних з антигромадськими проявами; сім`ї загиблих під час Другої світової війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об`єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім`ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів; сім`ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України; сім`ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; сім`ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; сім`ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п`ятому - восьмому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України, а) клопотання про надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", керівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, яка загинула (пропала безвісти) чи померла. До клопотання додаються документи або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до цього Закону, що підтверджують участь загиблої (пропалої безвісти), померлої особи в антитерористичній операції; б) довідка керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; в) висновок медико-соціальної експертної комісії про зв`язок смерті померлої особи з участю в антитерористичній операції; сім`ї осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у Революції Гідності, а також сім`ї осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності. Абзац чотирнадцятий цього пункту не поширюється на сім`ї працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з подіями Революції Гідності. До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;

2) дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу PCP за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю;

3) дружин (чоловіків), які не одружилися вдруге, батьків, неповнолітніх дітей померлих учасників бойових дій, партизанів, підпільників, військовослужбовців та учасників війни, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Другої світової війни та війни 1938-1939 років з імперіалістичною Японією, нагороджених за бойові дії державними нагородами та орденами і медалями колишнього Союзу PCP (крім ювілейних); 4) дітей померлих учасників бойових дій, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, до закінчення цих закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Тобто, ст.. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється на осіб, вказаних в ст..6 та 7 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Отже, судом встановлено що на померлого чоловіка позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 поширюються норми ст..10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Судом також встановлено що позивачем до відповідача були надані наступні документи:

- заяву від 23.04.2019 року;

- копію паспорту НОМЕР_1 ;

- копію картки платника податків від 12.03.2018;

- копію свідоцтва про смерть від 05.03.2018 серії НОМЕР_2

- копію свідоцтва про шлюб від 09.12.2009 серії НОМЕР_3 ;

- копію витяг з протокол) засідання ВЛК Північного регіону від 27.03.2018 № 107;

- копію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни від 05.12.2012 серії НОМЕР_10;

- копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23.06.2010 серії НОМЕР_4 ;

- копію вкладки до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23.06.2010 № НОМЕР_5 ;

- копію довідки МСЕК серія 10 ААБ № 386183 від 04.12.2012.

Про наявність цих документів вказує відповідач в своєму відзиві.

Ніяких інших документів позивач до відповідача не надавала.

У зв`язку з цим суд критично ставиться до тверджень відповідача в його відзиві про те, що ОСОБА_1 був начебто наданий експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 23.03.2018 № 8533, згідно якого захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. не дає законних підстав для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність п.1 ст.10 Закон.

Такого експертного висновку позивач не надавала та на нього не посилалася в своєму позові.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу проводиться медичними (військово-лікарськими) комісіями МВС відповідно до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС. затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 № 285, тому що померлий чоловік позивача ОСОБА_2 не був співробітником МВС України.

Діяльність військово - лікарських комісій Міністерства оборони України регламентована Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402.

Відповідно до п.21.6 цього Положення, при встановленні причинного зв`язку захворювань військовослужбовців з аварією на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об`єктах, учасників ядерних випробувань і випробувань ядерної зброї та тих, що брали участь у складанні ядерних боєприпасів і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, постанови приймаються у формулюваннях (наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії (постраждалого від наслідків аварії) на Чорнобильській АЕС відповідної категорії при встановленні причинного зв`язку обов`язкова):

а) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" - якщо захворювання виникли у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, загострились або ускладнились, призвели до інвалідності чи смерті у строки, передбачені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 травня 1997 року № 150 "Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за № 448/2252, (далі - наказ МОЗ України від 17 травня 1997 року № 150), і військовослужбовець, колишній військовослужбовець має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд вважає, що позивачем були надані всі необхідні документи для надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язкам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб кореспондує право фізичних та юридичних осіб очікувати що ці органи та посадові особи будуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип юридичної визначеності в свою чергу, є складовій принципу верховенства права.

Тому, правомірні очікування позивача на те, що орган державної влади буде діяти тільки на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, не здійснилися.

І таким чином, його право було порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші протии Україн" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією від 17.06.2021 року позивач сплатив судовий збір в розмірі 908 гривень (а.с.31).

Саме ця сума судового збору підлягає стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови у встановленні пільгового статусу відповідно до Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ОСОБА_1 .

Скасувати протокол № 3 від 03.05.2019 року засідання комісії для розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії іх соціального захисту» щодо відмови ОСОБА_1 у встановлені відповідного статусу на підставі вимог абз. 1 п.1 ст.10 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради встановити ОСОБА_1 пільговий статус відповідно до 10 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, м.Краматорськ, вул..Героїв Небесної Сотні, 23, код ЄДРПОУ 25953617) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

В повному обсязі рішення складене та підписано суддею головуючим 25 серпня 2021 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков