Рішення № 99147276, 10.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 р. Справа№200/3723/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Христофорова А.Б., при секретарі судового засідання Нікіфорової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, -

В С Т А Н О В И В :

07 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Донецького обласного військового комісаріату про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки. Просив визнати дії Донецького обласного військового комісаріату протиправними, в частині не нарахування та не виплати позивачу, як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною штатною посадою, згідно розділу ХХХІ Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби , пункту 6 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, за період з 2015 року по 2018 рік; зобов`язати Донецький обласний військовий комісаріат, на підставі розділу ХХХІ, пункту 6 наказу Міністра оборони України № 260 07.06.2018 року, вчинити певні дії щодо проведення розрахунку, нарахування та виплати позивачу, як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислуги років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною посадою, за період з 2015 року по 2018 рік; стягнути на користь позивача з Донецького обласного військового комісаріату суму, зазначену в довідці - розрахунку (про невиплачену суму останньому, як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною штатною посадою, за період з 2015 року по 2018 рік), на підставі розділу ХХХІ пункту 6 наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року; зобов`язати Донецький обласний військовий комісаріат, у разі або після виконання останнім, рішення суду від 18.10.2019 року по справі № 200/7742/19-а здійснити перерахування, донарахування та доплату позивачу недоплаченої суми (різниці по виплаті) за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною посадою, за період з 2015 року по 2018 рік, згідно розділу ХХХІ, пункту 6 наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки, нараховується та виплачується виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримував військовослужбовець за останньою займаною посадою. Оскільки під час розгляду справи в Донецькому окружному адміністративному суді № 200/7742/19-а, вищевказаний факт не розглядався, а позивачу було задоволено його позов в частині визнання протиправною бездіяльність Донецького обласного військового комісаріату щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 лютого 2019 року та зобов`язання Донецького обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити позивачеві (грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 лютого 2019 року, позивач вважає, що його права порушені, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до вимог п. 1 розділу ХХVІІІ наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці. Відповідно до вимог п. 6 розділу XXVIII наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року, грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України. Починаючи, з 27 вересня 2018 року і по день звільнення, будь яких наказів щодо виведення позивача з розпорядження командувача не видавалося, а сам позивач до виконання обов`язків за посадою не приступав та рапортів на прийняття посади не надавав, рішень щодо продовження виплат грошового забезпечення до виведення позивача у розпорядження від Міністра оборони України на адресу Донецького обласного військового комісаріату не надходило. Починаючи з 28 листопада 2018 року і по день звільнення, грошове забезпечення позивачу нараховувалось в розмірі окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. Станом на день звільнення грошове забезпечення позивача складало 2893,42 грн. Таким, чином на думку відповідача, Донецьким обласним військовим комісаріатом, відповідно до вимог чинного законодавства та рішення суду № 200/7742/19-а від 18.11.2019 року, позивачу було вірно нараховано розмір компенсації, за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, згідно грошового забезпечення, яке він отримував на день звільнення з лав Збройних Сил України. Крім того, відповідачем зазначено, що Донецькому обласному військовому комісаріату, для виконання рішення суду № 200/7742/19-а від 18.11.2019 року, в частині виплати коштів, потрібні банківські реквізити позивача, так як Донецький ОВК є державним органом та не має готівкових коштів та не має право такими коштами розраховуватись. В той же час, а ні в заяві позивача від 28.05.2019 року щодо нарахування та виплати йому компенсації за неотриманні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, що передувала зверненню до Донецького окружного адміністративного суду в червні 2019 року, а ні в заяві позивача від 21.12.2019 року щодо розрахунку бойових дій, а ні до позовної заяви від 31.03.2020 року позивачем будь яких банківських реквізитів для виплати належних йому сум не надавалось.

Отже, відповідач не погоджується з посиланнями позивача, що Донецький обласний військовий комісаріат навмисно не виплачує йому кошти є повністю безпідставні. З огляду на вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

19 травня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, крім іншого зазначив, що перебуваючи з 27 вересня 2018 року по день звільнення 19.02.2019 року у розпорядженні у зв`язку із відстороненням позивача від займаної посади - грошових виплат за виконання функціональних обов`язків, за штатною посадою він не отримував, а отже, відповідно до Закону, остання штатна посада, до його відсторонення була 26 вересня 2018 року. Таким чином, на думку позивача, висновки відповідача щодо вірного розрахунку по справі № 200/7742/19-а від 18 жовтня 2019 року не відповідають а ні дійсності а ні законодавчій базі, оскільки даний розрахунок з військовослужбовцем повинен здійснюватися тільки на основі розділу ХХХІ, пункту 6 наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 року, який наголошує, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. З огляду на викладене, просив задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, були скасовані постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року, та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року, у справі 200/3723/20-а, за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, а справу № 200/3723/20-а - направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Донецького обласного військового комісаріату (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, 67) про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки прийнято до провадження судді Христфорова А.Б. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою від 22 червня 2021 року суд перейшов зі спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання, строк якого продовжив на 30 днів, на 06 липня 2021 року, зобов`язав відповідача надати суду в строк до 05 липня 2021 року довідку - розрахунок про невиплачену позивачу суму, як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які останній отримував за останньою займаною штатної посадою, за період з 2015 року по 2018 рік.

Ухвалою від 06 липня 2021 року суд відклав підготовче засідання на 13 липня 2021 року та зобов`язав відповідача надати суду довідку щодо проходження ОСОБА_1 військової служби у період з 01 січня 2015року по 19 лютого 2019 року, всі копії наказів та розпоряджень, що були прийняті відносно ОСОБА_1 у період проходження ним військової служби у період з 01 січня 2015року по 19 лютого 2019 року, а також довідку розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які ОСОБА_2 отримував за останньою займаною штатною посадою, а саме заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Кальміусько - Нікольського об`єднаного військового комісаріату, за період з 2015 року по 2018 рік.

Ухвалою від 13 липня 2021 року суд закрив підготовче провадження у справі, що розглядається, та призначив її до судового розгляду по суті на 10 серпня 2021 року.

10 серпня 2021 року сторони, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час проведення судового засідання, до суду не з`явились.

09 серпня 2021 року від позивача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Відповідач до суду ані заяв, ані клопотань не надіслав, про причини не явки у судове засідання суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши пояснення учасників справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу на посаді заступника військового комісару - начальника мобілізаційного відділення Кальміусько-Нікольського об`єднаного районного військового комісаріату Донецької області оперативного командування Схід Сухопутних військ Збройних сил України.

Позивач проходив військову службу на посаді заступника військового комісару - начальника мобілізаційного відділення Кальміусько-Нікольського об`єднаного районного військового комісаріату Донецької області оперативного командування Схід Сухопутних військ Збройних сил України.

Відповідно до довідки № 0000605795 від 29 серпня 2018 року, позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Донецьк до м. Маріуполь Донецької області.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 позивач має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Як встановлено із витягу з наказу військового комісара Іллічівсько-Володарського об`єднаного районного військового комісаріату (по стройовій частині) № 4 від 11 січня 2015 року підполковника ОСОБА_1 , заступника військового комісара Петровсько-Куйбишевського об`єднаного районного військового комісаріату Донецької області, призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09 січня 2015 року № 11на посаду заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Іллічівсько-Володарського об`єднаного районного військового комісаріату Донецької області, який прибув з Петровсько-Куйбишевського об`єднаного районного військового комісаріату міста Донецька, вказано вважати таким, що з 11 січня 2015 року приступив до виконання службових обов`язків за посадаю (а.с. 212).

Витягом із наказу військового комісара Кальміусько-Нікольського об`єднаного районного військового комісаріату (по стройовій частині) № 1 від 30 червня 2016 року позивача переведено на посаду заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Кальміусько-Нікольського ОРВК Донецької області (а.с. 213).

Із витягу з наказу військового комісара Кальміусько-Нікольського об`єднаного районного військового комісаріату (по стройовій частині) № 217 від 05 листопада 2018 року судом встановлено, що заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення, увільнено від займаної посади наказом командувача військ оперативного командування «Схід» від 20 жовтня 2018 року № 213 та зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування «Схід» (а.с. 215).

Наказом військового комісара Кальміусько-Нікольського об`єднаного районного військового комісаріату від 19 лютого 2019 року № 51 підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 19 лютого 2019 року (а.с. 216).

У травні 2019 року позивач звернувся до Донецького обласного військового комісаріату із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2019 рік, виходячи з розміру його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Листом від 04.06.2019 позивача повідомлено, що в особливий період додаткові оплачувані відпустки, які визначені статтею 19 Закону України Про відпустки не надаються, а отже відсутні підстави для виплати компенсації за їх невикористання.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2014 року по 2019 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 200/7742/19-а, позов ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Донецького обласного військового комісаріату щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 лютого 2019 року та зобов`язано Донецький обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19 лютого 2019 року.

21 грудня 2019 року, позивач звернувся із письмовою заявою до Донецького обласного військового комісаріату з проханням надати йому розрахунок виплати грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, право на які він набув під час проходження військової служби за період з 2015 року по 2018 рік.

27 грудня 2019 року, отримавши відповідь - розрахунок від Донецького обласного військового комісаріату, позивачу стало відомо, що грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки, повинна нараховуватися та виплачуватися виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримував військовослужбовець за останньою займаною посадою, а не із розрахунку виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби, а саме з 19 лютого 2019 року, як було зроблено відповідачем.

Як вбачається із довідки від 12 липня 2021 року № 07/313 «Про проходження служби позивачем», що додана до матеріалів справи відповідачем, позивач, зокрема, у період з 11 січня 2015 року по 29 червня 2016 року перебував на посаді заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Іллічівсько-Володарського ОРВК Донецької області, з 30 червня 2016 року по 04 листопада 2018 року перебував на посаді заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Кальміусько-Нікольського ОРВК Донецької області, з 05 листопада 2018 року по 19 лютого 2019 року перебував у розпорядженні командувача військ оперативного командування «Схід» (а.с. 211).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР Про відпустки (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , особам, реабілітованим відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років , із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

Абзацом третім пункту 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Згідно з пунктом 6 розділу XXXI Наказу № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Суд звертає увагу відповідача на те, що розділ XXVIII наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року встановлює порядок виплати грошового забезпечення саме у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад, тобто посад на яких перебував військовослужбовець до зарахування у розпорядження.

Отже, розмір грошової компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки повинен бути розрахований від розміру місячного грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою станом на день фактичного звільнення з військової служби.

Розмір недоплаченої суми такої компенсації обрахована судом наступним чином.

Як встановлено на підставі довідки від 07 липня 2021 року № 09/02/187, що долучена до матеріалів справи відповідачем, сума грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки виходячи з грошового забезпечення за останньої займаною штатною посадою станом на день відсторонення від посади 26 вересня 2018 року, складає 24 625,08 грн. (а.с. 208).

Як видно із наданого відповідачем на заяву позивача розрахунку належної йому до виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, сума виплати компенсації склала 3 948,00 грн. (а.с. 25).

Позивачу було виплачено суму у розмірі 3 948,00 грн.

Недоотримана позивачем сума компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій складає 20 677,08 (24 625,08 - 3 948, 00).

Отже дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу, як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною штатною посадою, згідно розділу ХХХІ Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби , пункту 6 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», за період з 2015 року по 2018 рік є протиправними.

На підставі частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки до повноважень суду відноситься перевірка правомірності вчиненої дії чи бездіяльності, а нарахування та виплата компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій відноситься до компетенції відповідача, у спірних правовідносинах відповідач не вірно розрахував зазначену виплату про що зазначено вище, тому суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача зазначену в довідці - розрахунку (про невиплачену суму останньому, як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною штатною посадою, за період з 2015 року по 2018 рік), на підставі розділу ХХХІ пункту 6 наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року.

Крім того, суд зазначає, що під час розгляду справи було встановлено, що вказана сума у довідці - розрахунку про невиплачену позивачу, як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною штатною посадою за період з 2015 року по 2018 рік була частково виплачена позивачу.

Отже позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача з Донецького обласного військового комісаріату суму, зазначену в довідці - розрахунку (про невиплачену суму останньому, як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною штатною посадою, за період з 2015 року по 2018 рік), на підставі розділу ХХХІ пункту 6 наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Донецький обласний військовий комісаріат, у разі або після виконання останнім, рішення суду від 18.10.2019 року по справі № 200/7742/19-а здійснити перерахування, донарахування та доплату позивачу недоплаченої суми (різниці по виплаті) за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною посадою, за період з 2015 року по 2018 рік, згідно розділу ХХХІ, пункту 6 наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року, то вона є також такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявлена суду на майбутнє та позивачем не надано доказів того, що Донецький обласний військовий комісаріат, у разі або після виконання останнім, рішення суду від 18.10.2019 року по справі № 200/7742/19-а не здійснить перерахування, донарахування та доплату позивачу недоплаченої суми (різниці по виплаті) за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною посадою, за період з 2015 року по 2018 рік, згідно розділу ХХХІ, пункту 6 наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року.

Порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача, на підставі розділу ХХХІ, пункту 6 наказу Міністра оборони України № 260 07.06.2018 року, провести перерахунок, нарахувати та виплати позивачу, як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислуги років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною посадою, за період з 2015 року по 2018 рік, з урахуванням вже раніше виплаченої суми компенсації невикористаної додаткової відпустки.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що позивач, згідно із пунктом 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», є звільненим від сплати судового збору, то питання про розподіл судових витрат в цій частині судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Донецького обласного військового комісаріату (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, 67; ЄДРПОУ: 08301764) про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Донецького обласного військового комісаріату щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував за останньою займаною штатною посадою, згідно розділу ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби», пункту 6 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», за період з 2015 року по 2018 рік.

Зобов`язати Донецький обласний військовий комісаріат (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, 67; ЄДРПОУ: 08301764) на підставі розділу ХХХІ, пункту 6 наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року, перерахувати, нарахувати та виплати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ), як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислуги років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною посадою, за період з 2015 року по 2018 рік, з урахуванням вже раніше виплаченої суми компенсації невикористаної додаткової відпустки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог -, відмовити.

Повний текст рішення складено 20 серпня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров