Рішення № 99146313, 25.08.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/588/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання Б. Рижого, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісмаш"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція",

про стягнення 212 525,11 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: О. Процун, витяг з ЄДРЮОФОПГФ,

УСТАНОВИВ:

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісмаш" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", про стягнення 184 596,00 грн основного боргу, 22 019,07 грн інфляційних та 5 910,58 грн 3% річних за договором поставки № 53-122-01-20-09749 від 02.06.2020.

Cтислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із з позовною заявою, 02.06.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-20-09749 (договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов`язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток № 1 до договору). На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 235 002,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, у свою чергу, відповідачем отриманий товар оплачено частково, на суму 50 406,00 грн, відтак заборгованість останнього перед позивачем становить 184 596,00 грн. Крім того, за недотримання відповідачем умов договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, 5 910,58 грн 3% річних та 22 019,07 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 526, 610, 624, 625 ЦК України та ст. 193, 222 ГК України.

09.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнав позов частково, в частині суми основного боргу, а також заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Окрім того, просив суд застосувати приписи ст. 130 ГПК України.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін та результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 20.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 09.08.2021.

27.07.2021 від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка задоволена ухвалою суду від 28.07.2021.

29.07.2021 від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції, а також визначено суд, якому необхідно забезпечити її проведення, яка задоволена ухвалою суду від 29.07.2021.

У судовому засіданні 09.08.2021 оголошено перерву до 25.08.2021.

11.07.2021 від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка задоволена ухвалою суду від 11.08.2021.

25.08.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки останній не має можливості подати докази в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки позивач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у порядку та строки, встановлені ГПК України.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

02.06.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-20-09749 (договір), за п. 1.1. якого позивач (постачальник) в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується поставити і передати у власність відповідача (замовника) продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 12.1. договору він уважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 31.12.2020, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені цим договором, - до спливу гарантійних строків.

За п. 1.2. договору предметом поставки за цим договору є продукція: 16160000-4 садова техніка різна, яка передбачена специфікацією № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.1. - 2.4. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором (за протоколом розбіжностей), становить 195 835,00 грн, крім того ПДВ - 39 167,00 грн. Загальна сума договору становить 235 002,00 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації №1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає.

Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що продукція поставляється протягом 60 календарних днів з дати оприлюднення цього договору на веб - порталі Уповноваженого органу згідно з Законом України "Про публічні закупівлі". Продукція постачається постачальником на умовах DDP згідно з «Інкотермс-2010». Місце поставки та вантажоодержувач: 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство "ДП "НАЕК" Енергоатом".

У розділі 4 договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до цього договору. Якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічним вимогам (додаток № 2 до договору).

Розділом 8 договору передбачено порядок передачі та приймання продукції. Так, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту ДП «НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів, передбачених п. 8.2. договору. Товарно - супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, сертифікат якості (паспорт) оригінал або копія, завірена постачальником. Успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідними актами та ярликами на придатну продукцію згідно зі Стандартом ДП «НАЕК «Енергоатом» «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» СОУ НАЕК 038:2017. Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів. У випадку виявлення замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів постачальник зобов`язаний усунути виявлені невідповідності протягом 30 днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від замовника. У випадку неусунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені п. 9.1. договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за договором. Постачальник зобов`язаний скласти електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого п. 201.10 ПК України, та протягом 2-х календарних днів з дати реєстрації податкової накладної надати замовнику електронну квитанцію про реєстрацію шляхом направлення її на електронну адресу замовника.

Судом установлено, що на виконання умов договору 16.06.2020 позивач здійснив поставку продукції згідно з специфікацією № 1 235 002,00 грн, що підтверджується накладною № ЦБ-010334 від 16.06.2020 на суму 235 002,00 грн, а 27.07.2020 - на суму 4 800,00 грн, що підтверджується накладною № ЦБ-0010856 від 27.07.2020, коригуючою накладною № 1 від 30.06.2020 до видаткової накладної № ЦБ-010334 від 16.06.2020.

Відповідно до п. 6.1., 6.2. договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації позивачем податкової накладної у ЄРПН шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС». Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5- ти робочих днів з дати оформлення ярлика.

У порушення умов договору відповідач здійснив часткову оплату за поставлену продукцію, сплативши 50 406,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 07.12.2020, 14.04.2021.

Судом установлено, що залишок непогашеного основного боргу станом на день звернення до суду становить 184 596,00 грн (235 002,00 грн - 50 406,00 грн).

Пунктом 9.4. договору передбачено, що якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим.

Позивач 04.06.2021 звертався до відповідача з претензією про оплату боргу та з попередженням про те, що у разі непогашення боргу позивач вимушений буде звернутися до суду із відповідним позов, що спричинить додаткові витрати для відповідача.

За недотримання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5 910,58 грн 3 % річних та 22 019,07 грн інфляційних.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, позивач поставив товар на загальну суму 235 002,00 грн, відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, сплативши 50 406,00 грн, розмір боргу перед становить 184 596,00 грн, а відтак позовна вимога в цій частині є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Окрім того, позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов`язання здійснив нарахування 5 910,58 грн 3 % річних та 22 019,07 грн інфляційних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, установив, що розмір перших становить 5 910,87 грн (при заявленому - 5 910,58 грн), а других - 22 396,22 грн (при заявленому - 22 019,07 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Окрім того, позивач, звертаючись з позовом, керуючись положеннями ст. 238 ГПК України, просив суд зазначити в резолютивній частині рішення суду про нарахування 3% річних з моменту ухвалення рішення у справі до моменту його виконання з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування.

За приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Суд зазначає, що при розрахунку суми відсотків, який буде здійснюватись органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду, необхідно врахувати, що на момент прийняття рішення заборгованість відповідачів за договором поставки становить 184 596,00 грн. Прострочення оплати товару почалося з 18.08.2020. Суд розглянув вимогу про стягнення 3% річних за період з 18.08.2020 по 14.07.2021, отже, нарахування 38% річних може бути продовжене, починаючи з 15.07.2021.

Обчислення розміру 3% річних необхідно здійснювати за формулою: (СОБ х 3 х КДП):КДР: 100 = сума процентів, де СОБ - сума основного боргу, 3 - розмір процентів, КДП - кількість днів прострочення оплати суми основного боргу за період з 18.08.2020 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховані проценти. День фактичної сплати суми заборгованості (у повному обсязі або частково) не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені), за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), яка підлягає стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 3 187,88 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Заразом, як установлено судом, відповідач визнав позов частково, лише в сумі основного боргу (при цьому предметом заявлених позовних вимог (певною матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення), окрім основного боргу, є 3% річних та інфляційні), а тому підстав для застосування ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" немає.

Зважаючи, що позов задоволено, відтак судовий збір в розмірі 3 187,88 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісмаш" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", про стягнення 212 525,11 грн задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м.Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісмаш" (79044, м. Львів, вул. Чупринки, буд. 87 кв. 3А, ідентифікаційний код 32052971) 184 596,00 грн основного боргу, 22 019,07 грн інфляційних та 5 910,58 грн 3% річних.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м.Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісмаш" (79044, м. Львів, вул. Чупринки, буд. 87 кв. 3А, ідентифікаційний код 32052971) 3 187,88 грн судового збору.

Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 25.08.2021 у справі № 918/588/21, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу за договором поставки № 53-122.01-20-09749 від 02.06.2020 за період з 15.07.2021 і до моменту виконання рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, та правил, визначених у мотивувальній частині рішення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісмаш" (79044, м. Львів, вул. Чупринки, буд. 87 кв. 3А, ідентифікаційний код 32052971).

Відповідач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м.Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 25.08.2021.

Суддя О. Андрійчук