Рішення № 99146169, 25.08.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року Справа № 915/692/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу

за позовом: Державного підприємства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, ідентифікаційний код 01125608)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" (54020, м.Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/1, ідентифікаційний код 34770199)

про: повернення орендованого майна,

в с т а н о в и в:

27.05.2021 державне підприємство "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" про повернення окремо індивідуально визначеного державного рухомого майна, яке будо передано товариству з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" відповідно до договору № 16-А від 26.03.2019, а саме: системи контролю параметрів роботи тепловозу "Дельта СУ" (інв. № 63129); радіостанція - Motorola GM-340 (інв. № 16921)

Позивач просить суд прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та провести його в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/692/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 31.05.2021 позовну заяву залишено без руху з підстав порушення позивачем приписів п.3, 4, 5, ч. 3 ст. 162 ГПК України, зокрема:

- в позовній заяві не зазначено ціни позову;

- в прохальній частині позовної заяви відсутній зміст позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити дії, про які йдеться в позові;

- обставини, якими обґрунтовано позов в частині залишкової вартості майна (сторінка 2 позову) не відповідають даним, які містяться в доданій до позовної заяви довідці № 03/758 від 12.05.2021.

10.06.2021 позивачем подано суду клопотання за вих. №06/879 від 09.06.2021 на виконання ухвали суду від 31.05.2021, яким просить суд: клопотання залучити до матеріалів справи, прийняти позовну заяву до розгляду та вважати її поданою у день первинного її подання; винести ухвалу про відкриття провадження у справі.

Позивачем у клопотанні також зазначено, що під час подання до суду вказаної позовної заяви в результаті технічної помилки, залишкова вартість радіостанції - Motorola GM-340 (інв. № 16921) зазначена 8526,56 грн замість дійсної 1,00 грн, а залишкова вартість системи контролю параметрів роботи тепловозу "Дельта-СУ" (інв. № 63129) зазначена 1,00 грн замість 8526,56 грн.

Крім того, позивачем викладно пункт 2 прохальної частини позовної заяви від 25.05.2021 №06/804 в такій редакції:

"Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" повернути державному підприємству "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" окреме індивідуально визначене державне рухоме майно, яке було передано товариству з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" відповідно до договору № 16-А від 26.03.2019, а саме: система контролю параметрів роботи тепловозу "Дельта-СУ" (інв. № 63129); радіостанція - Motorola GM-340 (інв. № 16921)».

Ухвалою суду від 15.06.2021 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи, встановлено відповідачеві строк для подання до суду заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвалу суду від 15.06.2021 відповідачеві надіслано за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз 1/1, яка зазначено у Єдиному державному реєстрі та повернуто суду без вручення за закінченням терміну зберігання.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між державним підприємством «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (далі - Позивач, Орендодавець, ДП «ММТП») та товариством з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» (далі - Відповідач, Орендар, ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ») укладено договір оренди № 16-А від 23.10.2013 (із подальшими змінами) індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування групу об`єктів окремого індивідуально визначеного державного рухомого майна: система контролю параметрів роботи тепловозу «Дельта-СУ» (інв. № 63129); радіостанція - Моtorola GМ-340 (інв. № 16921) (надалі-Майно).

Того ж дня, сторонами Договору було підписано Акт прийому-передачі індивідуально визначеного державного рухомого майна відповідно до Договору.

Пункт 2.2 Договору передбачає, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Майно залишається у господарському віданні Орендодавця, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 5.10 Договору, у разі припинення, розірвання цього Договору, орендар зобов`язався повернути в 5-ти денний термін орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гірше ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

За умовами п. 11.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом трьох років, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 11.7 Договору встановлено, що у разі припинення дії цього Договору, майно повертається орендарем орендодавцю в 5-ти денний термін. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим Договором при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №1 від 25.10.2016 до Договору від 23.10.2013 №16-А, Договір діє до 22.10.2019 включно, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір та Додаткову угоду №1 підписано та скріплено печатками сторін.

Предметом даного позову є майнова вимога про повернення орендованого майна.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем зобов`язання за укладеним між сторонами Договором щодо своєчасного повернення орендованого майна.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на:

- Договір оренди №16-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 23.10.2013;

- Додаткову угоду №1 від 25.10.2016 до Договору від 23.10.2013 №16-А;

- Акт прийому-передачі індивідуально визначеного державного майна від 23.10.2013;

- довідку №03/758 від 12.05.2021 про балансову вартість спірного майна.

Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного Договору оренди в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство, що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору оренди.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Частинами 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.4 ст.284 ГК України).

Відповідно до п.1 ч.2. ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

03.10.2019 Верховною Радою України було прийнято закон "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, яким визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ з дня введення в дію цього Закону.

Вказаний Закон є спеціальним та таким, що регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим. Дія цього Закону не поширюється на відносини концесії державного та комунального майна.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Таким чином, з 01.07.2020 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 р. № 157-ІХ.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи вищезазначене, обов`язок орендаря повернути майно з орендного користування після припинення договору оренди передбачений нормами чинного законодавства, а також умовами договору оренди.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України судом встановлено, що Договір оренди №16-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 23.10.2013 діяв до 22.10.2019 включно та припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, що є підставою для повернення орендарем одендодавцеві майна у порядку визначеному Договором. За таких обставин, за відсутності доказів повернення орендованого майна, судом позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути орендоване майно визнаються обгрунтованими.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 34770199) повернути державному підприємству "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) окреме індивідуально визначене державне рухоме майно, яке було передано товариству з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" відповідно до договору № 16-А від 26.03.2019, а саме: система контролю параметрів роботи тепловозу "Дельта-СУ" (інв. № 63129); радіостанція - Motorola GM-340 (інв. № 16921).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 34770199) на користь державного підприємства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) 2270,00 грн витрат по сплаті судового збору.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: державне підприємство «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608),

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 34770199).

Судове рішення складено та підписано судом 25.08.2021 після виходу головуючого у справі судді з відпустки.

Суддя В.О.Ржепецький