Рішення № 99145493, 25.08.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2021м. ДніпроСправа № 904/5131/21

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Ойл" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг" м. Дніпро

про стягнення суми боргу в розмірі 45010грн., пені в розмірі 467грн.05коп., штрафу в розмірі 6751грн.50коп.

Без представників сторін.

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Ойл" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 45010грн., пені в розмірі 467грн.05коп., штрафу в розмірі 6751грн.50коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару (нафтопродукти) на підставі договору поставки нафтопродуктів №2/01-12-2020 від 01.12.2020 (в редакції додаткових угод №1 від 04.01.2021, №2 від 11.02.2021).

Позивач зазначає, що на виконання договору поставки нафтопродуктів №2/01-12-2020 від 01.12.2020 поставив відповідачу товар на суму 14280грн. - рахунок №623 від 12.03.2021; суму 14280грн. - рахунок №624 від 12.03.2021; на суму 7050грн. - рахунок №656 від 15.03.2021; на суму 9400грн. - рахунок №657 від 15.03.2021.

Посилаючись на положення пункту 6.7 договору №2/01-12-2020 від 01.12.2020 (в редакції додаткових угод №1 від 04.01.2021, №2 від 11.02.2021), позивач стверджує, що граничний строк оплати товару за рахунками №623 та №624 був 26.03.2021, а за рахунками №656 та №657 - 29.03.2021 відповідно.

На підставі пункту 7.1 договору №2/01-12-2020 від 01.12.2020 позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в загальному розмірі 467грн.05коп. за період з 26.03.2021 по 23.04.2021 згідно рахунків №623 та №624 від 12.03.2021 на загальну суму 28560грн. та за період з 29.03.2021 по 23.04.2021 згідно рахунків №656 та №657 від 15.03.2021 на загальну суму 16450грн.

На підставі пункту 7.4 договору №2/01-12-2020 від 01.12.2020 позивач нарахував та заявив до стягнення штраф в розмірі 6751грн.50коп.

Також у позові вказано, що орієнтовний розрахунок судових витрат з оплати професійної правничої допомоги складає 12000грн. остаточний розрахунок буде наданий суду в порядку і строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 позов був залишений без руху та наданий час для усунення недоліків (10 днів з моменту отримання ухвали).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивач отримав ухвалу суду 09.06.2021.

На адресу суду 23.06.2021 надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Відповідно до накладної на поштовому конверті, заява позивача про усунення недоліків направлена на адресу суду 17.06.2021, тобто у встановлений судом строк з огляду на положення статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На адресу суду 03.08.2021 надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг" на позовну заяву. Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 5.5 спірного договору, належним підтвердженням поставки товару є підписана сторонами накладна.

За твердженням відповідача, позивачем не надано видаткових накладних, підписаних з боку повноважного представника відповідача. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено поставку товару на суму 45010грн.

Позивач 12.08.2021 надав до суду відповідь на відзив. Позивач зазначає, що неодноразово направляв на адресу відповідача видаткові накладні. При цьому, поштова кореспонденція поверталась позивачу без вручення. Позивач також зазначає, що поставка товару підтверджується податковими накладними.

Дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Предметом доказування у справі є наявність або відсутність порушення відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів №2/01-12-2020 від 01.12.2020 (в редакції додаткових угод №1 від 04.01.2021, №2 від 11.02.2021), в частині оплати поставленого товару.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Ойл" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг" (далі - покупець) укладений договір поставки нафтопродуктів №2/01-12-2020 від 01.12.2020 (далі - договір).

За умовами пункту 1.1 договору постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти (далі - товар), а покупець приймає і сплачує їх вартість.

Відповідно до пункту 5.2 договору покупець зобов`язаний прийняти поставлений постачальником товар, здійснивши зі своєї сторони всі дії, необхідні для забезпечення передачі й отримання товару. Покупець не може відмовитись від приймання товару.

За приписами пункту 5.3 договору постачання товару і його прийняття оформлюється у видатковій накладній, що підписується уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника покупця повинні бути підтвердженні довіреністю, обов`язково завіреною печаткою покупця.

Згідно пункту 5.5 договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та якістю - згідно накладної, що підтверджується підписом та прізвищем з ініціалами повноважного представника покупця, на якого виписана довіреність, на всіх екземплярах видаткової накладної.

Пунктом 6.7 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 11.02.2021) визначено, що у покупця є можливість зробити оплату протягом 14 календарних днів з дати, вказаної в рахунках на оплату.

Відповідно до пункту 11.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання сторонами договору, та діє до 31.12.2021 в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань.

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази того, що договір поставки нафтопродуктів №2/01-12-2020 від 01.12.2020 був розірваний сторонами, або визнавався недійсним в судовому порядку в матеріалах справи відсутні. Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент виникнення спірних відносин договір був чинним.

Позивач зазначає, що поставив відповідачу товар на загальну суму 45010грн. згідно рахунків №623 від 12.03.2021, №624 від 12.03.2021, №656 від 15.03.2021 та №657 від 15.03.2021.

Відповідач поставлений товар на суму 45010грн. не сплатив, внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні за період з 04.12.2020 по 09.03.2021, згідно яких сторонами на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №2/01-12-2020 від 01.12.2020 здійснювались поставки товару. Також позивачем надані акти звірки взаємних розрахунків №31 від 04.01.2021 за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та №153 від 01.03.2021 за період з 01.02.2021 по 28.02.2021. (а.с. 18-35). Вказані документи підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

З наведеного вбачається, що між сторонами склались тривалі відносини, пов`язані із поставкою товарів за договором поставки нафтопродуктів №2/01-12-2020 від 01.12.2020.

За твердженням позивача, протягом періоду з 12.03.2021 по 15.03.2021 він поставив відповідачу товар на загальну суму 45010грн., згідно рахунків №623 від 12.03.2021, №624 від 12.03.2021, №656 від 15.03.2021 та №657 від 15.03.2021.

На підтвердження поставки товару згідно вказаних рахунків, позивачем надані видаткові накладні №856 від 12.03.2021 на суму 14280грн., №857 від 12.03.2021 на суму 14280грн., №898 від 15.03.2021 на суму 7050грн., №899 від 15.03.2021 на суму 9400грн. Згідно вказаних видаткових накладних поставка здійснюється на виконання договору поставки нафтопродуктів №2/01-12-2020 від 01.12.2020. Постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Ойл". Покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг".

Як вбачається зі змісту видаткових накладних №856 від 12.03.2021, №857 від 12.03.2021, №898 від 15.03.2021, №899 від 15.03.2021, вказані накладні не містять підпису повноважного представника покупця про отримання товару.

Також позивачем надані податкові накладні №91 від 12.03.2021 на суму 14280грн., №94 від 12.03.2021 на суму 14280грн., №153 від 15.03.2021 на суму 9400грн. та №147 від 15.03.2021 на суму 7050грн.

Згідно вказаних податкових накладних постачальником визначено - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Ойл", покупцем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг".

Податкова накладна №91 від 12.03.2021 на суму 14280грн. прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також згідно відмітки на вказаній податковій накладній, вона прийнята контрагентом.

Податкова накладна №94 від 12.03.2021 на суму 14280грн. прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також згідно відмітки на вказаній податковій накладній, вона прийнята контрагентом.

Податкова накладна №153 від 15.03.2021 на суму 9400грн. прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також згідно відмітки на вказаній податковій накладній, вона прийнята контрагентом.

Податкова накладна №147 від 15.03.2021 на суму 7050грн. прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також згідно відмітки на вказаній податковій накладній, вона прийнята контрагентом.

Визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Таким, чином, окрім дослідження обставин оформлення первинних документів, підлягають дослідженню наявність або відсутність реального руху такого товару.

Суд зазначає, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19).

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України (податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що виходячи з положень законодавства, основою податкового обліку є первинні документи з відображення господарських операцій.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

У постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначено, що сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Релізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд зазначає, що надані податкові накладні №91 від 12.03.2021 на суму 14280грн., №94 від 12.03.2021 на суму 14280грн., №153 від 15.03.2021 на суму 9400грн. та №147 від 15.03.2021 на суму 7050грн. містять відповідні відмітки про прийняття їх контрагентом.

В матеріалах справи також наявна претензія №1/23/04/21 від 23.04.2021, направлена позивачем на адресу відповідача. Згідно вказаної претензії позивач просить відповідача сплатити вартість товару, поставленого згідно рахунків №623 від 12.03.2021, №624 від 12.03.2021, №656 від 15.03.2021 та №657 від 15.03.2021. Вказана претензія не була отримана відповідачем та повернулась підприємством зв`язку на адресу позивача.

Таким чином, надані позивачем докази в їх сукупності є більш вірогідними на доведення факту поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Ойл" нафтопродуктів на суму 45010грн. Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг" не спростувало факт поставки йому позивачем товару.

З огляду на наведене, та враховуючи положення пункту 6.7 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 11.02.2021) відповідач був зобов`язаний сплатити товар, поставлений 12.03.2021 до 26.03.2021 (включно); товар, поставлений 15.03.2021 до 30.03.2021 (включно).

Докази оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг" суми боргу у розмірі 45010грн. в матеріалах справи відсутні. Строк оплати вказаної заборгованості є таким, що настав.

Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 45010грн., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Позивач на підставі пункту 7.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 26.03.2021 по 23.04.2021 в розмірі 467грн.05коп.

Відповідно до пункту 7.3 договору у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеного у договорі та з урахуванням ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 445грн.16коп. за загальний період з 27.03.2021 по 23.04.2021. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 21грн.89коп. слід відмовити.

Позивач на підставі пункту 7.4.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 6751грн.50коп.

Відповідно до пункту 7.4.2 договору у випадку порушення покупцем умов пункту 6.7 даного договору в частині порядку оплати та проведення розрахунку, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику додатковий штраф у розмірі 15% від вартості товару за відповідною видатковою накладною. Штраф сплачується протягом 3 днів з моменту отримання вимоги покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, претензія №1/23/04/21 від 23.04.2021, направлена позивачем на адресу відповідача 23.04.2021.

Відповідно до змісту вказаної претензії, позивач просив відповідача сплатити вартість товару, поставленого згідно рахунків №623 від 12.03.2021, №624 від 12.03.2021, №656 від 15.03.2021 та №657 від 15.03.2021, та штрафні санкції, визначені пунктом 7.4.2 договору.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до інформації з сервісу відстеження поштових пересилань з Інтернет сайту "Укрпошти", поштове відправлення №6503304887668 із претензією №1/23/04/21 від 23.04.2021 повернуто позивачу 07.05.2021 із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, обов`язок оплати штрафу, визначеного пунктом 7.4.2 договору, виник у відповідача 13.05.2021. Докази оплати штрафу в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши розрахунок штрафу наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає штраф в розмірі 6751грн.50коп.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2269грн.05коп.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Ойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг" про стягнення суми боргу в розмірі 45010грн., пені в розмірі 467грн.05коп., штрафу в розмірі 6751грн.50коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг" (ідентифікаційний код: 41067847; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Ойл" (ідентифікаційний код: 39879816; місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, пов. 6, оф. 9) суму боргу в розмірі 45010грн., пеню в розмірі 445грн.16коп., штраф в розмірі 6751грн.50коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2269грн.05коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 25.08.2021.

Суддя Р.Г. Новікова