Вирок № 99143666, 25.08.2021, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/271/21

Провадження № 1-кп/188/92/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в cмт. Петропавлівка кримінальне провадження № 12020040530000555 від 16.12.2020р. відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Павлоград

Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 ,

проживає за адресою:

АДРЕСА_2 ,

громадянин України, не одружений, не працює, паспорт

виданий 01.03.2016 року, орган, що видав: 1237, раніше

судимий: 10.09.2020 року Павлоградським міськрайонним

судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 246 КК України

до позбавлення волі строком на 2 роки, звільнений від відбування

покарання з іспитовим строком 1 рік,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 Кримінального кодексу України, -

за участю прокурора: Фурсов Ю.В.

за участю представника потерпілого: Верешко С.В.

за участю обвинуваченого: ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Приблизно з 5 по 16 грудня 2020 року в період часу з 06.00 по 11.00 годину (точна дата і час в ході судового розгляду не встановлено) ОСОБА_1 , з метою скоєння незаконної порубки дерев, діючи всупереч вимогам п.п. 2.3 Порядку видачі спеціальних дозволів та використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761 «Про врегулювання питання щодо спеціального використання лісових ресурсів», згідно яких використання лісових ресурсів проводиться за спеціальним дозволом, не маючи відповідного документа-лісорубного квитка або ордеру, виданого уповноваженим органом, прийшов до лісової ділянки - листяного лісу, який розташований на земельній ділянці лісогосподарського призначення, орієнтовною площею 12,9 га, яка знаходиться на землях Дмитрівського старостинського округу Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, на північно - західній околиці с. Олефірівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, межує з земельними ділянками кадастрові номери: 1223881500:01:001:2225; 1223581300:02:002:0980; 1223881500:01:001:2235; 1223881500:01:001:5152, та згідно ст. 4 Лісового кодексу України відноситься до лісового фонду України.

Знаходячись у вказаному місці приблизно з 5 по 16 грудня 2020 року в період часу з 06:00 по 11:00 годину (точні дата та час в ході судового розгляду не встановлені) ОСОБА_1 , використовуючи принесену з собою бензопилу марки «ЗЕНІТ», незаконно, умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, порушуючи встановлений законом порядок охорони, раціонального використання лісових ресурсів, без спеціального на те дозволу, в порушення статей 4, 69 Лісового кодексу України, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», згідно яких використання лісових ресурсів проводиться за спеціальним дозволом, не маючи відповідного документа - лісорубного квитка або ордеру, виданого уповноваженим органом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою бензопили здійснив незаконну порубку дерев, а саме: відділив від кореня до ступеня припинення росту 17 (сімнадцять) сиро ростучих (живих) дерев різних порід, тобто спилявши наступні дерева:

- 9 дерев породи «Тополя срібляста» з наступними діаметрами стволів в області пня: 43см. -1 дерево, 40 см. - 1 дерево, 30см -2 дерева,

27 см. - 2 дерева, 22 см -1 дерево, 21 см - 1 дерево, 20см -1 дерево;

- 4 дерева породи «Дуб» з наступними діаметрами стволів в області пня: 80 см. - 1 дерево, 72 см. - 1 дерево, 50 см. - 1 дерево, 22 см. - 1 дерево;

- 3 дерева породи «Груша» з наступними діаметрами стволів в області пня: 50 см. - 1 дерево, 30 см. - 2 дерева;

- 1 дерево породи «Клен» з діаметром ствола в області пня 20 см.

Після чого, ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконну порубку дерев у лісах, продовжив розпилювати повалені стволи дерев на частини, збирати та складати їх до купи з метою подальшого використання для власних потреб.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 , які виразилися в незаконній повторній порубці дерев в лісі, було припинено зростання 17 дерев порід «Тополя срібляста», «Дуб», «Груша» та «Клен», чим спричинено державі, в особі Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області матеріальну шкоду в сумі 128 820, 18 грн., яка є істотною шкодою, завданою державним, громадським інтересам, навколишньому природному середовищу, в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів, та яка відповідно до примітки ст. 246 КК України є тяжкими наслідками, оскільки вказаний матеріальний збиток у 123 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян станом на 2020 рік.

Згідно висновку експерта №19/104-10/3-31 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 01.02.2021 року, документально підтверджується розрахунок шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеню припинення росту, здійсненим на земельній ділянці лісогосподарського призначення на північно-західній околиці с. Олефірівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка відноситься до території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області на загальну суму 128 820, 18 грн.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю і визнав цивільний позов в повному обсязі, але відмовився давати показання на підстави ст. 63 Конституції України.

Представник потерпілого Верешко С.В. в судовому засіданні підтримав позовну заяву і просив її задовольнити, покарання обвинуваченому просив призначити на розсуд суду.

Суд вважає, що вина обвинуваченого в скоєнні ним кримінального правопорушення в судовому засіданні доказана повністю.

Суд, враховуючи думку прокурора, бажання обвинуваченого і представника потерпілого, керуючись ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Докази у відповідності до ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України є законними і отримані у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

У відповідності зі ст. 18 Кримінального кодексу України обвинувачений - фізична особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Суд вважає, що вина обвинуваченого в судовому засіданні доказана повністю зібраними доказами в сукупності, факт скоєння ним кримінального правопорушення є повністю доведеним та таким, що не підлягає сумніву.

Суд вважає юридичну кваліфікацію скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення вірною за ч. 4 ст. 246 КК України - незаконна порубка дерев у лісах, що заподіяли істотну шкоду, вчинена повторно, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує, що він раніше судимий, скоїв тяжкий злочин, в період іспитового строку, на шлях виправлення не став та продовжив злочинну діяльність, не працює, шкода не відшкодована, неодноразово ухилявся від явки до суду, що насамперед свідчить про його несумлінне ставлення до загальноприйнятих норм і правил поведінки в суспільстві та його відношення до покладених на нього державою обов`язків. Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений на шлях виправлення не став та категорично не бажає цього робити, продовжує скоювати кримінальні правопорушення в період іспитового строку, що свідчить про сформованість стійкої спрямованості особистості обвинуваченого ОСОБА_1 на вчинення злочинів, підвищений рівень його суспільної небезпечності та неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Згідно ст. 66 КК України щире каяття може бути визнано обставиною, що пом`якшує покарання винного, щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася. При розгляді кримінального провадження такої оцінки ОСОБА_1 своїх дій не встановлено.

Обставин, що відповідно до ст.ст. 66, 67 Кримінального кодексу України є такими, що пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення та особу обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає, що він повинен понести покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе тільки в умовах його ізоляції від суспільства, у виді реального позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім для виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів з боку обвинуваченого.

Підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України суд не вбачає.

По справі Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області заявлений цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в сумі 128 820, 18 грн.

Вирішуючи цивільний позов суд керується ст.ст. 128, 129 КПК України.

В добровільному порядку шкода на сьогоднішній день не відшкодована, обвинувачений позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Виходячи із доведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та завданої матеріальної шкоди суд вважає, що позов про стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

При вирішенні питання щодо речових доказів в кримінальному провадженні у вигляді бензопили марки «Зеніт» у спорядженому стані, дві пластикові пляшки об`ємом 5л та 2л заповнених рідиною відповідно рожевого та темного кольорів, що належить ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне застосувати положення ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, тобто застосувати спеціальну конфіскацію, оскільки вказана бензопила безпосередньо була предметом скоєння злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Речові докази: попиляні на частини стовбури тополі сріблястої (білої) вагою 2 350 кг, які на підставі розписки від 16.12.2020 року передані на зберігання старості Дмитрівського старостинського округу Миколаївської сільської ради - ОСОБА_2 , - залишити останньому.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в повному обсязі.

Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.09.2020 року і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років шість місяців.

Строк відбування покарання обчислювати з дня фактичного затримання.

Цивільний позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області матеріальну шкоду у розмірі 128 820 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 18 коп.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18.12.2020 року.

Речові докази: попиляні на частини стовбури тополі сріблястої (білої) вагою 2 350 кг, які на підставі розписки від 16.12.2020 року передані на зберігання старості Дмитрівського старостинського округу Миколаївської сільської ради - ОСОБА_2 , - залишити останньому.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати у власність держави бензопилу марки «Зеніт» у спорядженому стані, дві пластикові пляшки об`ємом 5л та 2л заповнених рідиною відповідно рожевого та темного кольорів, які передані на зберіганні до камери зберігання Петропавлівського ВП ПВП.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 2 615 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять) грн. 20 коп.

Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку, звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя К. В. Місюра