Рішення № 99142553, 31.05.2021, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1880/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2021 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Самсін М. Л.

при секретарі Груба Л.М.

представника позивача Кудрик Т.П.

представника відповідача Сергєєвої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комеційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 18453.54 грн., яка складається з наступного: 284.92 грн. - заборгованість за кредитом; 13383.69 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3450.00 заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 854.93 грн. - штраф (процентна складова), яка виникла в результаті невиконання відповідачем умов кредитного договору б/н від 27 серпня 2014 року, укладеного між позивачем та ним, згідно якого останньому надано кредит; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1600.00 грн.

22.12.2020 від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» поступило клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи, а саме:виписку по картковому рахунку; витяг з Умов та правил надання банківських послуг в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору; внутрішньобанківський наказ про затвердження Умов та правил надання банківських послуг; довідку про зміну умов кредитування; довідку про видані картки клієнту.

04.01.2021 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сергєєвої О.І. через канцелярію суду вх.№ 32 поступив відзив на позовну заяву, яку представник відповідача вважає необґрунтованим та безпідставним при цьому зазначає, що позивач просить в позовній заяві стягнути з Відповідача ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 18 453,54 грн. за кредитним договором №б/н від 27.08.2014 року, яка складається з:

-284,92 грн. - заборгованість за кредитом (основне зобов`язання);

-13 363,69 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом;

-3450 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

-500 грн. - штраф (фіксована частина);

-854,93 грн. - штраф (процентна складова).

Зокрема, в позовній заяві Позивач зазначає, що відповідно до укладеного договору №б/н від 27.08.2014 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому сам договір №б/н від 27.08.2014 року відсутній в додатках до позову.

Також Позивач вказує, щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Додатково зазначає, що Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті htpp://privatbank.ua/terms/pages/70, складає між Відповідачем та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Зазначає, що Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів - Позивачем ОСОБА_2 не підписувались. Цей документ також не містить дати його підписання представником позивача.

Також, Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» не містить підпису Позичальника, не датований як документ; саме тому, Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не можна вважати складовими частинами договору №б/н від 27.08.2014 року.

Також невід`ємною частиною кредитного договору згідно з пунктами 2.1.1.2., 2.1.1.12.13 витягу з Умов та Правил є Пам`ятка клієнта, яка видається позичальнику, що визначає, зокрема, умови кредитування, вид кредитної картки. Вказує, що така Пам`ятка у матеріалах справи відсутня, Позивачем не підписувалась, що підтверджує відсутність між сторонами відносин кредитування.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює суб`єкт господарської діяльності (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 27.08.2014 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №б/н від 27.08.2014 року, посилався на Витяг з «Тарифів Банку», Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою». Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів Відповідач ОСОБА_2 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання Відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту Позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано Позивачем.

Тому, в даному випадку, вважає, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (27.08.2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Відповідачу ОСОБА_2 . Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані Позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

В своїй постанові від 03.07.2019 року Велика Палата Верховного Суду по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) висловила правову позицію, згідно якої Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Щодо стягнення з Відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом, пені, комісії, штрафів, представник відповідача зазначає, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 13 363,69 грн.; заборгованості за пенею та комісією в сумі 3450 грн.; штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, зокрема штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 854,93 грн. - штраф (процентна складова) у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку Відповідача по їх сплаті Позивачу у анкеті-заяві від 27.08.2014 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, Позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 , АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також слід зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 27.08.2014 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Щодо стягнення з Відповідача заборгованості за кредитом в сумі 284,92 грн. (основне зобов`язання) вказує, що враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, тому Позивач вправі вимагати виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого банком, за період з 27.08.2014 року по дату звернення до суду 26.10.2017 року відповідач сплатив банку 13 грн. 15.09.2014 року та 50 грн. 16.03.2015р., разом - 63 грн. (з отриманих від банку 300 грн.) Отже, заборгованість Відповідача ОСОБА_2 перед АТ КБ «Приватбанк» становить лише 237 грн. 00 коп., просить суд

відмовити Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 18 216, 54 грн.

26.01.2021 від представника позивача АТ Комеційний банк «ПриватБанк», через канцелярію суду, вх. № 701 поступила відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сергєєвої О.І. в якій представник позивача АТ Комеційний банк «ПриватБанк» Меркулова В.В. зазначає, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27.08.2014 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши заяву, відповідач ознайомився та згодний з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua: https://client-bank/privatbank.ua. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднання. Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку - Договори банківського обслуговування в цілому. Зазначають, що банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.

Окрім того, в анкеті-заяґві зазначено: «Я ознайомився і згоден з умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку.

Таким чином, підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними.

Також зазначають, що пам`ятка клієнта існує в єдиному примірнику, який отримав відповідач разом із кредитною картою у спеціальному конверті.

Згідно з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом». Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком )з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції.

Окрім того, зазначають. що підпису клієнта у примірнику Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку бути не може, оскільки сторони заключили договір про надання банківських послуг у формі договору приєднання особливістю якого є викладення умов в стандартних формулярах (Умовах та Правилах), а укладення такого договору здійснюється лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. (ст.634 ЦПК України). Вказують, що в даній справі позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними умовами та правилами надання банківських послуг та наказ банку, яким були затверджені зазначені умови та правила надання банківських послуг. В заяві, підписаній клієнтом зазначено, що відписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua: https://client-bank/privatbank.ua. Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Крім того, згідно заяви відповідач зобов`язався самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами умов та правил надання банківських послуг та тарифів на сайті Приватбанку. Вважають, що твердження, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомленні відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг не відповідають дійсним обставинам справи. Просять суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

09.02.2021 від представника позивача АТ Комеційний банк «ПриватБанк», через канцелярію суду, вх. № 1198 поступила заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за Договором № Б/Н від 27.08.2014 р. в розмірі 6497.78 грн., з яких: 284.92 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 284.94 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 365.96 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 5846.90 грн. - заборгованість по пені), а також понесені позивачем судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача АТ Комеційний банк «ПриватБанк» Кудрик Т.П. підтримала заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку просила задовольнити, а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 понесені позивачем судові витрати.

Представник відповідача Сергеєєва О.І. заперечила проти позову тв. пояснила, що згідно розрахунку заборгованості, наданого банком, за період з 27.08.2014 року по дату звернення до суду 26.10.2017 року відповідач сплатив банку 13 грн. - 15.09.2014 року та 50 грн. - 16.03.2015р., разом - 63 грн. (з отриманих від банку 300 грн.) Отже, заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед АТ КБ «Приватбанк» становить лише 237 грн. 00 коп., просить суд

відмовити Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 18 216, 54 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Так, судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 27.08.2014 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно матеріалів справи, сам договір № б/н від 27.08.2014 року відсутній в матеріалах справи, проте наявна анкета-заява позичальника від 27.08.2014 року у якій процентна ставка не зазначена.(а.с.4)

Як вбачається з матеріалів справи, у вищевказаній заяві-анкеті, яка підписана сторонами, не зазначено умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Згідно матеріалів справи, розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27.08.2014 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_2 , станом на 30.09.2017 та Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» такі не містять відмітки про те, що відповідач ОСОБА_2 був ознайомлений з ними та відсутній підпис відповідача щодо погодження ним із зазначеними умовами.(а.с.3; 5-29)

Згідно Постанови від 03.07.2019 року Велика Палата Верховного Суду по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) висловила правову позицію, згідно якої Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27.08.2014 року, вбачається, що 15.09.2014 року відповідач сплатив банку - 13 грн.; 16.03.2015 року - 50 грн., разом - 63 грн. (з отриманих від АТ КБ «Приватбанку» 300 грн., відтак заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед АТ КБ «Приватбанк» становить 237 грн.)) коп..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 1600 грн. 00 коп. у відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526; ч.1 ст. 638; ч.1 ст. 1054; ч.1 ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 141, 265, 279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комеційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комеційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.08.2014 року у розмірі 237 (двісті тридцять сім) грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1600 грн. (одну тисячу шістсот грн.) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя : М.Л. Самсін