Постанова № 991414, 18.09.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2007 р. Справа № 8/291-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом"якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Міського комунального підприємства "Цюрупинськтеплокомуненерго"

до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі

про визнання нечинним рішення

за участю представників сторін:

від позивача - ю/к Никифоров Є.О., гол. бухг. Клековкіна Т.М., дов. від 30.08.07.

від відповідача - зав. юр. сектором Логвіненко А.М., дов. №12/10/10-001 від 09.01.07., ГДПІ Ковальчук Ю.М., дов. №2956/10/10-008 від 06.09.07.

Справа передана на розгляд судді Хом'якової В.В. розпорядженням заступника голови господарського суду „ 184 від 2 серпня 2007 року

Міське комунальне підприємство „Цюрупинськтеплокомуненерго” (позивач) звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області за №0000812300/0 від 05.07.2007 про визначення податкового зобов'язання у сумі 56263,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 28131,50 грн. За висновком посадових осіб ДПІ, підприємством були занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість через необґрунтоване включення до податкового кредиту суму податку на додану вартість при погашенні заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, що порушує підпункти 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В акті перевірки вказано, що у вересні 2006 року проведено розрахунки з погашення кредиторської заборгованості підприємства за отримані енергоносії та послуги з їх транспортування, в тому числі і за рішеннями суду. Зазначена заборгованість була погашена за рахунок субвенції з державного бюджету, яка не є об'єктом оподаткування ПДВ. Позивач посилається на те, що МКП «Цюрупинськтепло комуненерго»отримано субвенцію з місцевого бюджету для компенсації різниці в тарифах. Зазначена субвенція спрямована на компенсацію різниці, що утворюється при наданні комунальних послуг за встановленими тарифами, що встановлені нижче ніж економічно обґрунтований тариф. При отриманні субвенції ПДВ не нараховувалось. Позивач вважає, що приписи п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»на випадок отримання субвенції не розповсюджується., а застосовуються до правовідносин, пов’язаних з придбанням товарів та послуг і використанням їх у операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільнених від оподаткування. Оскільки отримана субвенція є компенсацією за перевищення витрат над доходами підприємств житлово-комунального господарства, то отримані кошти обліковуються як власні кошти підприємства в момент їх надходження. Цільовим призначенням зазначеної субвенції є розрахунок за використані в процесі виробництва тепла енергоносії. Всі отримані кошти були перераховані на погашення заборгованості за спожиті енергоносії енергопостачальним компаніям згідно укладених договорів та рішень судів. Операції з купівлі природного газу, оплати послуг його транспортування, оплати електроенергії підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах. Постачальниками енергоносіїв та послуг з їх транспортування були надані позивачу податкові накладні. Відповідно, нараховані суми податку можуть бути включені до складу податкового кредиту у повному обсязі, оскільки всі вищезазначені товари та послуги використовуються в оподатковуваних операціях (всі вироблені підприємством послуги оподатковуються ПДВ), згідно п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач посилається на те, що в акті перевірки не вказано про незаконність податкових накладних ДК “Наз України”.

Помилково визначено податковою інспекцією порушення підприємством п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», а саме: відсутність податкових накладних по сплаті ПДВ при погашенні заборгованості за рахунок субвенції. Не може бути підтверджена податковою накладною сплата ПДВ по операціях, які відбулись у 2001-2002 роках, відповідно податкові накладні були надіслані у цей же період за першою подією. Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Строки давності і збереження бухгалтерських документів минули у 2005 р., податкові накладні були знищені, що підтверджується актом від 28.03.2006. Однак доказом сплати ПДВ, на думку позивача, є розрахунки коригування якісних і кількісних показників до податкових накладних за березень, квітень, грудень 2002 р.

Державна податкова інспекція у Цюрупинському районі Херсонської області (відповідач) проти позову заперечує, мотивуючи тим, що позивач на виконання Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджений для населення, затвердженого Постановою КМУ від 22 травня 2006 року № 705, одержав з державного бюджету у 2006 році субвенцію, яка є адресною (чітко спрямованою на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію), для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на газ. Операції з перерахування субвенції не є об'єктом оподаткування, то і право на податковий кредит при розрахунках за газ коштами субвенцій відсутнє. На думку відповідача, позивачем повинна сплачуватись заборгованість минулих років з різниці у тарифах за газ за бюджетні кошти без податку на додану вартість.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 7.4. Закону “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку. Враховуючи касовий метод оподаткування операцій з поставки газу, податкові накладні: від 31.12.2002 року, від 31.03.2002 №2533, від 30.04.2002 №3840 були видані ДК ГАЗ Україна НАК „Нафтобаз Україна” в порушення п 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону «Про ПДВ». Згідно п. 1.11 ст. 1 та п. 11.11 ст. 11 Закону “Про ПДВ” вищезазначені податкові накладні повинні були бути видані з моменту надходження коштів на банківський рахунок продавця, тобто, у вересні 2006 року. Твердження позивача про підтвердження податкового кредиту розрахунками коригування якісних і кількісних показників по податкових накладних за березень, квітень, грудень 2002 року є необґрунтованим, тому що коригуюча накладна виписується у разі коригування кількісних і вартісних показників, а у позивача при розрахунках з ДК Газ України кількісні та вартісні показники не змінювались.

Згідно п.3.1 ст. З Закону України "Про ПДВ" об'єктом оподаткування є операції платників податків з: поставки товарів робіт та послуг, ввезення та вивезення товарів (супутніх послуг). А згідно накладних від 31.10.2004 №18616, від 31.10.2004 №18617. від 31.12.20058 р. №23060 в яких зазначено витрати по сплаті державного мита, збитки вії інфляції, річні відсотки за несвоєчасне перерахування грошових коштів, що в розумінні п. 3.1 ст. З Закону України "Про ПДВ" дані операції не е об'єктом оподаткування, так як погашені за рахунок коштів з держбюджету, які призначені для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на газ. Відповідно до п.п. 7.4.2 ст. 7 Закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не е об'єктом оподаткування згідно зі ст. З Закону про ПДВ (в даному випадку пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. З Закону про ПДВ) або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 Закону про ПДВ, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Податкове повідомлення-рішення №0000812300/0 від 05.07.2007 про визначення МКП „Цюрупинськтеплокомуненерго” податкового зобов'язання у сумі 56263,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 28131,50 грн., прийнято за висновками акту позапланової документальної перевірки №133/2300/30142481 від 20.06.2007, яку було проведено на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Цюрупинського району Херсонської області від 17 травня 2007 року (справа № 720035097). Посадові особи ДПІ виявили погашення позивачем за рахунок субвенції в сумі 1513266 грн. 57 коп. заборгованості за газ, разом з штрафними санкціями, інфляційними збитками, пенею. За висновком ДПІ, позивачем в порушення пп. 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ” до податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість при погашенні заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію за рахунок субвенції з державного бюджету, яка не є об’єктом оподаткування ПДВ, у розмірі 59171,87 грн., в тому числі при відсутності трьох податкових накладних ДК ГАЗ Україна НАК “Нафтогаз України” на суми ПДВ 21351,62 грн., 16570,02 грн., 4995,25 грн., в наявності були тільки розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних 2002 року.

Суд вважає висновки ДПІ про відсутність права на податковий кредит при відсутності на момент перевірки податкових накладних такими, що відповідають чинному законодавству. Факт відсутності податкових накладних на момент включення вищезазначених сум до податкового кредиту декларації з ПДВ за вересень 2006 року позивач не оскаржує, це підтверджується реєстром отриманих та виданих за цей період податкових накладних підприємства. фактом знищення податкових накладних внаслідок закінчення терміну зберігання.. Сам позивач вказує на факт знищення податкових накладних 2002 року внаслідок закінчення терміну зберігання. Суми ПДВ 42916,89 грн. включена до декларації з ПДВ на підставі розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних. Твердження позивача про те, що податковий кредит може бути підтверджений розрахунками коригування якісних і кількісних показників по податкових накладних за березень, квітень, грудень 2002 року, є. помилковим. Дані розрахунки виписуються у випадку зміни сум компенсації вартості поставлених товарів після здійснення їх поставки, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала (п. 4.5 ст. 4 Закону “Про ПДВ”). У позивача при розрахунках з ДК Газ України кількісні та вартісні показники не змінювались.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про ПДВ»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток, платник може включити до податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені податковою накладною, або якщо податкову накладну виписано постачальником з порушенням установленого порядку. При цьому до декларації обов'язково потрібно додати заяву зі скаргою на такого постачальника, а також копії товарних чеків чи інших розрахункових документів, що підтверджують факт сплати ПДВ унаслідок придбання таких товарів (послуг). Заяву зі скаргою має бути подано не пізніше граничного строку подання декларації за той звітний період, в якому виписано податкову накладну. Даної вимоги позивачем не дотримано.

Суд вважає також обґрунтованим доводи податкової інспекції про те, що у відповідності до п. 1.11 ст. 1 та п. 11.11 ст., 11 Закону “Про ПДВ” вищезазначені податкові накладні та інші податкові накладні 2004 року на суми 7552,32 грн., 8682,99 грн., 19 грн.67 коп. ПДВ повинні були видані з моменту надходження коштів на банківський рахунок продавця, тобто, у вересні 2006 року.

Згідно п. 11.11. ст. 11 Закону про ПДВ тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості , визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених токарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку...". Згідно п. 1.11 ст. 1 Закону про ПДВ: "Касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг)". Таким чином, за операціями, за якими податкові зобов'язання нараховуються за касовим способом, право на податковий кредит виникає на дату відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дату поставки інших видів компенсації їх вартості…

Що стосується висновку податкової інспекції про те, що субвенція не є об'єктом оподаткування ПДВ, слід зазначити, що позивач не заперечує даної тези, вказуючи на одержання субвенції з міського бюджету без обкладення коштів субвенції податком на додану вартість, але звертав увагу на використання коштів в оподатковуваних операціях

Згідно пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з виплати у грошовій формі зарплати (інші прирівняні до неї виплати), а також пенсій, стипендій субсидій, дотації за рахунок бюджетів або ПФУ чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік” була виділена субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років в тарифах на теплову енергію та інші послуги, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та інших послуг тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Порядок отримання субвенцій був встановлений Кабінетом Міністрів України постановою від 22.05.2006 р. № 705.

При викладені змісту виявленого порушення , ДПІ зазначає в акті перевірки про порушення підприємством вимог пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ”, який передбачає: «Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.».

Окремого порядку визначення бази оподаткування для операцій з поставки товарів, послуг, вартість яких визначається за регульованими цінами (тарифами), немає, тому для таких товарів, послуг база оподаткування визначається в загальновстановленому порядку.

Основними чинниками при формуванні платником ПДВ податкового кредиту є: факт придбання (виготовлення) ним товарів (послуг), використання придбаних товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. У разі придбання за рахунок субвенцій товарів (послуг) суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, можуть бути включені до складу податкового кредиту, але за умови дотримання інших вимог Закону № 168/97-ВР щодо формування податкового кредиту).

За загальним правилом, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, установленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 Закону "Про податок на додану вартість", протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач при заповненні податкової декларації з ПДВ за вересень 2006 року взагалі не відобразив факт одержання субвенції, що , на думку суду, вплинуло на показники загальний обсяг поставки, загальний обсяг оподатковуваних і неоподатковуваних операцій декларації.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону “Про ПДВ”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону, у разі коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. А тому право на податковий кредит по придбаних товарах (роботах, послугах) підприємство має лише в розмірі, який відповідає частці використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях.

Операції з поставки теплоенергії споживачам є оподатковуваними операціями, за якими податкові зобов'язання нараховуються лише у частині тарифу та не нараховуються у частині субвенції на покриття від'ємної різниці між витратами підприємствам та доходами. Виходячи із суті та принципу справляння ПДВ і формування податкового кредиту, податковий кредит складається із сум ПДВ по товарах (послугах), які використовуються повністю або частково в оподатковуваних операціях. Оскільки на операції з поставки послуг позивача податкові зобов'язання нараховуються частково, лише в частині тарифу, то в цій частині платник податку має право на формування податкового кредиту. Таким чином, позивач не має права включити до складу податкового кредиту суми ПДВ із заборгованості за газ. Формування податкового кредиту під час проведення розрахунків з постачальниками за рахунок субвенцій з державного бюджету, які призначені для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, платником, який застосовує касовий метод податкового обліку, повинно здійснюватися пропорційно частці використання оплачених товарів (послуг) в оподатковуваних операціях.

Враховуючи викладене, суд не розглядає доводи ДПІ про те, що суми ПДВ, віднесені до податкового кредиту за накладними від 31.10.2004 №18616, від 31.10.2004 №18617. від 31.12.20058 р. №23060, в яких зазначено витрати по сплаті державного мита, збитки вії інфляції, річні відсотки за несвоєчасне перерахування грошових коштів, що в розумінні п. 3.1 ст. 3 Закону “Про ПДВ” не е об'єктом оподаткування.

Позов задоволенню не підлягає. Судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Хом"якова

повний текст постанови підписаний

24 вересня 2007 року.