Рішення № 99141304, 19.07.2021, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1372/21

Провадження № 2/376/1058/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2021 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: Головуючого судді Коваленка О.М.,

за участі секретаря Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Сквира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирського районного споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нежиле приміщення та земельну ділянку,

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що у січні 2021 року сторони уклали між собою договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (магазину), літера «А» загальною площею 156,60 кв.м та замельну ділянку площею 0,0400 га, призначену для будівництва та обслуговування будівлі, кадастровий номер 3224087501:01:047:0022, розташовану по АДРЕСА_1 .

Ринкова вартість будівлі становить 64990,00 грн.

Договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчувався.

Станом на 30.06.2021 року ОСОБА_1 проведено розрахунок за придбане у Сквирського РСТ нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1 , у повному обсязі.

ОСОБА_1 прийняла та оплатила вартість зазначеного об`єкту нерухомості у відповідності до положень договору, однак відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань щодо належної реєстрації договору купівлі-продажу, посилаючись на зайнятість.

З урахуванням викладеного позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу дійсним та визнати за нею право власності на нежитлове приміщення (магазин), літера «А» загальною площею 156,60 кв.м та замельну ділянку площею 0,0400 га, призначену для будівництва та обслуговування будівлі, кадастровий номер 3224087501:01:047:0022, розташовану по АДРЕСА_1 .

Представник позивача у підготовче засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою та просить суд ухвалити рішення в його відсутності, позов ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі (а.с. 32).

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги визнає повністю (а.с. 30, 31).

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання на підставі вимог ст. 200,206,211,247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Матеріалами справи встановлено, що у січні 2021 року ОСОБА_1 та Сквирське районне споживче товариство уклали між собою договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (магазину), літера «А» загальною площею 156,60 кв.м та замельну ділянку площею 0,0400 га, призначену для будівництва та обслуговування будівлі, кадастровий номер 3224087501:01:047:0022, розташовану по АДРЕСА_1 .

Ринкова вартість будівлі становить 64990,00 грн, що підтверджується висновком від 01.03.2021 року (а.с. 15).

Договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчувався.

Станом на 30.06.2021 року ОСОБА_1 проведено розрахунок за придбане у Сквирського РСТ нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1 , у повному обсязі, що підтверджується довідкою від 30.06.2021 року №39 (а.с.18).

ОСОБА_1 прийняла та оплатила вартість зазначеного об`єкту нерухомості у відповідності до положень договору, однак відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань щодо належної реєстрації договору купівлі-продажу, посилаючись на зайнятість.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбаченими ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатись у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У відповідності зі ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004р. N952-IV встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі і право власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

При вирішенні справи по суті суд приймає до уваги правову позицію, яка викладена в Постанові ВСУ № 6-1288цс17 від 06 вересня 2017 року, згідно якої суди дійшли неправильного висновку про те, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується до спірних правовідносин у зв`язку з необхідністю державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна. Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

ВСУ в своїй Постанові від 04.10.2017 року зазначив, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість.

Таким чином, суд, дослідивши надані письмові докази в сукупності, дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу купівлі-продажу нежитлової будівлі.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач письмовими доказами по справі довів правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

А отже, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 182,203,220,328,334,657 ЦК України, ст. ст. 2,4,12,13,10, 77-81, 89, 258,259, 263-265, 268, 351,352,354 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сквирського районного споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нежиле приміщення та земельну ділянку - задовольнити в повному обсязі.

Визнати договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_1 та Сквирським районним споживчим товариством дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на нежитлове приміщення (магазин) літера «А» загальною площею 156,60 кв.м, а саме: тамбур - 3,80 кв.м, магазин - 100,50 кв.м, підсобне приміщення - 8,70 кв.м, підсобне приміщення - 41,60 кв.м, тамбур - 2,00 кв.м, розташоване по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на замельну ділянку площею 0,0400 га, призначену для будівництва та обслуговування будівлі, кадастровий номер 3224087501:01:047:0022, розташовану по АДРЕСА_1 .

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко