Вирок № 99140849, 10.08.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2800/17

Номер провадження 1-кп/504/47/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2021 року смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Вінської Н.В.,

при секретарях Коцар(Білаш) А.М., Сухіна Н.В.,

за участі:

прокурорів Торган- Мосійчука В.В., Рябоконь Р.В., Чернишова О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Новака О.О.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої Гузь Г.В.,

цивільних позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 ,

представника цивільних позивачів Гузь Г.В.,

представника цивільного відповідача Журик Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Доброслав кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016160000000884 від 05.12.2016 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грузьке Макарівського району Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, який офіційно не працює, розлученого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-,

раніше судимого:

- Комінтернівським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ст.ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном на 1 рік; 13.10.2011 знятий з обліку у зв`язку із застосуванням ст. 1 п «в» ЗУ «Про амністію» за постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 08.07.2011 року, в силу ст.89 КК України вважається таким що не має судимостей,,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Судовим розглядом обвинувального акту встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_9, приблизно о 08.55 год., ОСОБА_1 керував технічно справним вантажним автомобілем «ТАТА LPT 613», р/н НОМЕР_1 , у денну пору доби, в умовах необмеженої видимості, здійснював рух по асфальтованому дорожньому покриттю, яке було покрито інієм автодороги «Одеса Мелітополь», на якій організований двосторонній двохрядний рух у кожному напрямку, які поділені розділювальною смугою шириною 3.9 м., смуги руху позначенні переривчастою лінією дорожньої розмітки, з боку м. Одеса у напрямку смт. Доброслав, по правій смузі свого напрямку руху, з невстановленою органами слідства швидкістю руху.

Діючи самовпевнено, ОСОБА_1 був неуважним, рух керованого автомобіля постійно не контролював, обрав швидкісний режим без врахування дорожньої обстановки, та стану дорожнього покриття, за дорожньою обстановкою не слідкував, відповідно не відреагував на її зміну.

Здійснюючи подальший рух та, наближаючись до 26 км + 850 м зазначеної автодороги яка проходить через Лиманський район Одеської області, гарантовано не забезпечив рух керованого автомобіля в межах своєї смуги руху, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху на спуску проїзної дороги за ходом його руху, у порушення вимог п.п. 1.5., п/п «б» п. 2.3., п. 12.1. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001): якими передбачено:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

п/п б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».

п.12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Обвинувачений ОСОБА_1 відволікся від керування, внаслідок чого, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, допустив неконтрольований виїзд свого транспортного засобу за межі проїзної частини на праве за ходом руху узбіччя де скоїв наїзд на автомобіль «ВАЗ-2107», р/н НОМЕР_2 , який стояв на узбіччі та його водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який в якості пішохода знаходився біля свого транспортного засобу напроти передньої лівої двері, також за межами проїзної частини.

Внаслідок наїзду на ОСОБА_4 , останній був відкинути на покриття узбіччя, де мало місце перекочування коліс автомобіля «ТАТА LPT 613» через тіло потерпілого.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1014-3793 від 18.01.2017 отримав тілесні ушкодження від яких настала його смерть на місці пригоди у вигляді і відкритої черепно-мозкової травми у вигляді переломів кісток мозкового та лицьового черепу, крововиливів під м`які оболонки головного мозку, повного розриву продовгуватого мозку на рівні Варолієвого мосту, забою-розміжчення головного мозку, закритої травми грудної клітки і живота у вигляді переломів лівої ключцці, тіла грудини, множинних двобічних осколкових переломів ребер по практично всім анатомічним лініям з розривом м`яких тканин міжреберних проміжків, розриву диска між 7-м і 8-м грудними хребцями з крововиливом під тверду мозкову оболонку спинного мозку, розривів легенів і печінки, розмічення селезінки, відкритої травми таза у вигляді повних розривів обох Крижово-клубових зчленувань, переломів обох лобкових кісток, травми кінцівок у вигляді закритого осколкового перелому правої стегнової кістки.

Відповідно до висновку судової авто технічної експертизи обставин наїзду автомобіля «ТАТА LPT 613» р/н НОМЕР_1 на автомобіль «ВАЗ-2107» р/н НОМЕР_2 і його водія № 17-2597 від 19.06.2017 встановлено, що належні дії водія автомобіля «ТАТА LPT 613» р/н НОМЕР_1 в умовах пригоди регламентувалися вимогами пункту 12.1 ПДР, які вимагали від нього обирати таку швидкість руху у відповідності з дорожніми умовами й власними навиками керування, яка б гарантувала йому постійний контроль за керуванням транспортним засобом без його втрати.

В умовах пригоди водій автомобіля «ТАТА LPT 613» р/н НОМЕР_1 мав технічну можливість належним виконанням вимог пункту 12.1 ПДР уникнути пригоди.

Фактичні дії водія автомобіля «ТАТА LPT 613» р/н НОМЕР_1 , які не відповідали вимогам пункту 12.1 ПДР, з експертної точки зору, знаходяться в причинному технічному зв`язку з фактом ДТП.

Таким чином, ОСОБА_1 у сукупності допустив порушення вимог п.п. 1.5., п/п «б» п. 2.3., п. 12.1. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001).

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, про що було складено повідомлення про підозру, затверджене прокурором відділу прокуратури Одеської області 30.06.2017, та в цей же день повідомлення вручено ОСОБА_1 .

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю і дав покази, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_9, приблизно о 08.55 год., керував вантажним автомобілем «ТАТА LPT 613» по автодорозі «Одеса Мелітополь» з боку м. Одеса у напрямку смт. Доброслав, відволікся від керування, внаслідок чого, допустив неконтрольований виїзд свого транспортного засобу за межі проїзної частини на праве за ходом руху узбіччя де скоїв наїзд на автомобіль «ВАЗ-2107», який стояв на узбіччі та його водія ОСОБА_4 , який знаходився біля свого автомобілю за межами проїзної частини.

Крім повного визнання своє вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його вина у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

-протоколом огляду місця ДТП від 05 грудня 2016 року зі схемою та фототаблицею;

-протоколом огляду автомобіля ВАЗ 2107 державний номер НОМЕР_2 від 05 грудня 2016 року з фототаблицею;

-протоколом огляду автомобіля «ТАТА LPT 613» державний номер НОМЕР_1 від 05 грудня 2016 року з фототаблицею;

-протоколом огляду трупу ОСОБА_4 від 05 грудня 2016 року з фототаблицею;

-висновком судової автотехнічної експертизи технічного стану систем керування й ходової частини автомобіля «ТАТА LPT 613» державний номер НОМЕР_1 № 5732 від 30 травня 2017 року з фототаблицею у відповідності до якого рульове керування, гальмівна система та ходова система автомобілю знаходились в технічно працездатному стані, забезпечували водію технічну можливість безпечно керувати транспортним засобом без будь яких раптових для водія несправностей, які б впливали на стійкість руху, ефективність гальмування;

-висновком судової транспортно -трасологічної експертизи обставин наїзду автомобіля «ТАТА LPT 613» державний номер НОМЕР_1 на автомобіль ВАЗ 2107 державний номер НОМЕР_2 і його водія № 5733 від 29 травня 2017 року з фототаблицею у відповідності до якого контактування автомобілів і потерпілим відбулося за межами проїзної частини при виїзді на узбіччя автомобіля ТАТА;

-висновком судово-медичної експертизи № 1014-3793/16 за фактом смерті ОСОБА_4 у відповідності до якої смерть ОСОБА_4 настала від отриманих при ДТП множинних ушкоджень;

-Актом судово медичного дослідження(обстеження) №3793 від 18.01.2017 року з додатками;

-Актом судово-медичного дослідження №5399/3793 від 14.12.2016 року у відповідності до якого при судово- токсикологічному дослідженні м`язу стегна від трупа ОСОБА_4 в м`язі стегна спирт не виявлено;

-Актом судово-медичного дослідження №1333/3793 від 12.12.2016 року;

-Актом судово- медичного- гістологічного дослідження №3393/7393 від 28.12.2016 року

-Актом судово-медичного дослідження №630 від 15.12.2016 року з фототаблицею;

-Висновком судово медичної експертизи №104 одягу та взуття ОСОБА_4 від 09.03.2017 року з фототаблицею;

-Висновком комплексної судово - медичної та транспортної трасологічної експертизи ОСОБА_4 №93/17/1528 від 23.06.2017 року

-висновком судової автотехнічної експертизи наїзду автомобіля «ТАТА LPT 613» державний номер НОМЕР_1 на автомобіль ВАЗ 2107 державний номер НОМЕР_2 і його водія №17-2597 від 19.06.2017 року у відповідності до висновків якої фактичні дії водія автомобіля «ТАТА LPT 613» державний номер НОМЕР_1 які не відповідали вимогам п.12.1 ПДР, з експертної точки зору, знаходяться в причинному технічному зв`язку з фактом ДТП;

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч.2 ст. 286 КК України.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів у їх сукупності, суд визнає винуватим ОСОБА_1 винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України.

Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При обранні міри покарання ОСОБА_1 суд враховує наступні обставини справи:

- ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення: кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, віднесене кримінальним законом до категорії тяжких злочинів;

- особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності не притягувався в силу ст.89 КК України..

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності зі ст. 66 КК України є щире каяття у вчиненому.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст.67 КК України - судовим розглядом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи також те, що дане кримінальне правопорушення вчинене з необережності, суд надходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, та із застосуванням правил ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На погляд суду, саме таке покарання, не пов`язане з реальним відбуттям покарання, буде сприяти виправленню обвинуваченого.

Вирішуючи заявлене захисником Новаком О.О. клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 акту амністії на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення від відбування покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про амністію у 2016 році» зазначено, що рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.

Судом встановлено, що вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.05.2011 року ОСОБА_1 було засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до одного року та шести місяців позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання із іспитовим строком на один рік.

Постановою Суворовського районного суду м.Одеси від 26 вересня 2011 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.05.2011 року на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року.

Відповідно до ст. 4 п. «е» Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія не може бути застосована до осіб, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин.

Таким чином підстав для застосування до засудженого ОСОБА_1 Закону України «Про амністію у 2014 році» нема у зв`язку з чим у задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

Відповідно до норми ч. 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ПрАТ «ПЗУ Україна», ТОВ «Експрес Бетон», ТОВ «Б25» яким після уточнення просила:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_5 страхове відшкодування відповідно до лімітів відповідальності, а саме: 249 546,63 грн. (страхове відшкодування -190 171,44 грн., з яких ОСОБА_2 - 32 393,91 грн. + 9 600 грн. +10 045 грн. + 19 199,88 грн.; ОСОБА_5 - 9 600 грн. + 109 332,65 грн.; та пеня - 59 375,19 грн.).

- стягнути солідарно з Товариство з обмеженою відповідальністю «Б25», Товариства з обмеженою відповідальність «Експрес Бетон» відшкодування витрат у зв`язку зі смертю годувальника на користь ОСОБА_5 щомісячно в розмірі 533,33 грн. грн., починаючи з 06 грудня 2016 року до досягнення ним 18 років, тобто до 11 січня 2033 року; на користь ОСОБА_2 щомісячно в розмірі 533,33 грн., починаючи з 06 грудня 2016 року по 01 вересня 2017 року (4 799,97 грн.); моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн..

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. на кожного, а всього 200 000 грн.

ОСОБА_6 , ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 , ПАТ «ПЗУ Україна», ТОВ «Експрес Бетон», ТОВ «Б25» яким після уточнення просили:

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_3 в рівних частинах витрати на спорудження пам`ятника в розмірі 9 155 грн..

-стягнути солідарно з Товариство з обмеженою відповідальністю «Б25», Товариства з обмеженою відповідальність «Експрес Бетон» на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_3 відшкодування витрат на спорудження пам`ятника в розмірі 54 845 грн. в рівних частинах на кожного; моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. кожному.

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. на кожного, а всього 200 000 грн..

Цивільний відповідач ПрАТ «ПЗУ Україна» надав до суду свої заперечення проти позову вказуючи на те, що до страховика із вимогою про страхову виплату не звертались, огляд та оцінка транспортного засобу страховиком не проводився. Просив задовольнити вимоги в межах зазначених в запереченнях сум.

Відповідачі ТОВ «Експрес Бетон» та ТОВ «Б25» надали свої заперечення цивільні позови не визнали у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав пред`явлені до цього цивільні позови та не заперечував проти їх задоволення.

Розглянувши заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги суд вважає необхідним їх часткове задоволення керуючись наступним.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди (ст. 1166 ЦК). Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, визначено ст. 1200 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За визначенням ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно Полісу № АІ/9996706 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності водія «ТАТА LPT 613», р/н НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» зі страховою сумою на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю у розмірі 200 000 грн, за шкоду заподіяну майну у розмірі 100 000 грн, з франшизою у 0 грн. Страхувальник ТОВ «Експрес Бетон».(т.4 а.с.66)

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ПЗУ Україна» суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Тобто обов`язок з повідомлення страховика про факт настання дорожньо-транспортної пригоди покладений саме на водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, а не на потерпілого.

При цьому потерпілий, в силу норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», має право на отримання страхового відшкодування і не зобов`язаний повідомляти про страховий випадок страхову компанію, яка за законом повинна здійснювати страхове відшкодування, так як цей обов`язок покладено саме на водія забезпеченого транспортного засобу.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29 липня 2019 року по справі № 501/212/17.

При цьому не повідомлення страховика водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, про факт настання дорожньо-транспортної пригоди, навпаки надає страховику право регресної вимоги до такого водія, відповідно до положень п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином суд не приймає до уваги викладені в письмових запереченнях посилання «ПЗУ Україна» про неможливість розгляду справи у зв`язку із неповідомленням про настання страхового випадку.

Відповідно до п.33-1.1 ст.33 Закону страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Згідно вимог п.33.2 ст.33 Закону учасники дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилось після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт, а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Відповідно до п.34.2, 34.3, 34.4 ст.34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що Законом України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко встановлено порядок встановлення обставин ДТП та розміру шкоди.

Відповідно до змісту вказаних норм страховик, а у випадках, передбачених статтею 41 Закону, - МТСБУ, самостійно визначають розмір шкоди шляхом направлення свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна. Відшкодування шкоди здійснюється на підставі оцінки, виконаної відповідним працівником, аварійним комісаром або експертом. З метою вчинення таких дій Законом визначено обов`язок потерпілого сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, надати для огляду належний йому транспортний засіб у стані, який був після ДТП. Самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди потерпілий має право лише у випадку, коли страховик або МТСБУ не направило свого працівника, аварійного комісара або експерта протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.37.1.3. п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставин її настання або розмір заподіяної шкоди.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 20 липня 2017 року старшим слідчим в ОВС відділу СУ ГУНП в Одеській області Супруненко О.П. направлено на електронну адресу ПрАТ «ПЗУ Україна» (for-pzu@pzu.com.ua) постанову про залучення страховика як цивільного відповідача та позовну заяву ОСОБА_2 . Також 20 липня 2017 року прокурор відділу прокуратури Одеської області Трофимов В.С. надіслав на електронну адресу ПрАТ «ПЗУ Україна» (for-pzu@pzu.com.ua) повідомлення про завершення досудового розслідування.

Тобто з моменту отримання позовної заяви у ПрАТ «ПЗУ Україна» позовної заяви та повідомлення слідчого про залучення в якості цивільного відповідача, ПрАТ «ПЗУ Україна» виник обов`язок направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна. Проте страховик такого обов`язку не виконав, у зв`язку із чим у потерпілого виникло право самостійно залучити експерта для визначення розміру шкоди.

19 вересня 2017 року на замовлення представника ОСОБА_2 виготовлено висновок №699/17 у відповідності до якого вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 пошкодженого при ДТП ІНФОРМАЦІЯ_9 склала 29393,91 гривень.

Автомобіль ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 у весь час перебуває на штрафмайданчику у незмінному стані, судом не встановлено будь яких перешкод страховику у проведенні власної незалежної оцінки збитків завданих вказаному транспортному засобу, проте такою можливістю він не скористався.

Таким чином вимога щодо стягнення з відповідача транспортного засобу матеріальних збитків завданих в результаті знищення автомобіля ВАЗ 2107 у розмірі - 29 393, 91 грн., витрат на складання висновку фахівця у розмірі 1500 грн. та витрат на евакуацію транспортного засобу підлягає частковому задоволенню.

Частково задовольняючи вимоги суд виходить з того, що позивачем не надано доказів витрат у розмірі 1500 гривень на евакуацію транспортного засобу, тому у стягненні вказаної суми слід відмовити.

Щодо вимог про відшкодування страховиком моральної шкода заподіяної смертю фізичної особи суд зазначає наступне.

Згідно п. 27.3 ст. 27 Закону, Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Враховуючи викладене позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення з ПрАТ «ПЗУ Україна» моральної шкоди у розмірі 9600 гривень на її користь та такої ж суми на користь неповнолітнього ОСОБА_5 .

Вимоги ОСОБА_2 про стягнення витрат на поховання у розмірі 10 045 грн. не підлягають задоволенню оскільки, такі витрати були понесені не позивачем, а іншою особою, на що вказує ОСОБА_2 в своєму позові. Суду надано рахунок фактура від 05..12.2016 року про сплату ОСОБА_7 витрат на поховання ОСОБА_6 (т.1. а.с. 71)

Розглядаючи вимоги ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 1200 ЦК України - у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншими непрацездатними особами, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

У відповідності до ч. 2 ст. 1200 ЦК України - особам, визначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання та дитина потерпілого, народжена після його смерті. Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

В той же час суду не надано жодних доказів того, що ОСОБА_2 є особою визначеною у пунктах 1-5 частини першої статті 1200 ЦК України, тобто перебувала на утриманні чоловіка, є непрацездатною, чи не працювала у зв`язку із доглядом за дитиною.

Згідно ч. 3 ст. 1200 ЦК України - особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

У відповідності до ст. 1202 ЦК України - відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки наперед.

Отже, в порядку ст. 1200 ЦК України непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання мають право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Оскільки, малолітній ОСОБА_5 син померлого ОСОБА_6 був на утриманні батька, відповідно має право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю останнього.

Згідно ч. 2 ст. 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Суд вважає, що загальний розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню на користь неповнолітнього ОСОБА_5 треба розраховувати виходячи із мінімальної заробітної плати, яка була встановлена в розмірі 1600 грн. станом на ІНФОРМАЦІЯ_9, тобто на день смерті ОСОБА_6 оскільки суду не надано доказів розміру доходу померлого.

Станом на дату смерті сім`я ОСОБА_6 складалась із трьох осіб: ОСОБА_6 , дружини ОСОБА_2 та сина ОСОБА_5 .. Таким чином на кожного члена сім`ї припадала 1/3 заробітку (доходу) ОСОБА_6 , що дорівнює 533 грн. 33 коп.

Так, відшкодуванню підлягає: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - 193 місяців ( з 06.12.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 тобто до досягнення повноліття) х 533,33 грн. = 102 932,69 грн..

Крім цього, пунктом 27.5 ст.27 Закону №1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Вказаною нормою передбачено право страховика, а не обов`язок (у випадках передбачених Законом- МТСБУ) відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.1200 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій ст.1200 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, в сою чергу, надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в цивільній справі №326/440/19.

Таким чином суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ПрАТ «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 як законного представника малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 102 932,69 гривень, рівними частинами по 533,33 щомісячно починаючи з грудня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_8.

Згідно п.36.1 ст.36 Закону України №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України №1961-IV виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Суд враховує, що під час розгляду справи було встановлено, що розмір страхового відшкодування сторонами не узгоджувався та був наявний відповідний спір, який позивачем передано на вирішення до суду.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на страховика відповідальності у вигляді сплати пені згідно ст.36 Закону України №1961-IV.

Щодо вимог пред`явлених ОСОБА_2 до цивільних відповідачів ТОВ «Експрес Бетон» та ТОВ «Б25» суд зазначає таке.

01 березня 2016 року між ТОВ «Експрес Бетон» та ТОВ «Б25» укладено договір оперативної оренди транспортних засобів №09/Ор-16Е у відповідності до якого, орендар зобов`язався підтримувати Об`єкт оренди в технічно справному стані, проводити за власний рахунок планове обов`язкове технічне обслуговування, перевірку технічного стану Об`єкту оренди та медичне обстеження водіїв перед виїздом в рейс( п. 4.3.7); дотримуватись і нести відповідальність за недотримання правил дорожнього руху, норм щодо охорони праці та техніки безпеки при експлуатації Об`єкту оренди.(п.4.3.9); в порядку ст. 1187 Цивільного кодексу України у повному обсязі нести усю відповідальність за шкоду, спричинену Об`єктом оренди, як джерелом підвищеної небезпеки.(п. 4.3.10)(т.3 а.с.214)

04 серпня 2016 року між ТОВ «Експрес Бетон» та ТОВ «Б25» укладено додаткову угоду №1 до договору оперативної оренди транспортних засобів №09/Ор-16Е яким серед іншого збільшено кількість орендованих транспортних засобів до переліку яких увійшов автомобіль «ТАТА LPT» х державним номером НОМЕР_1 . ( т.3 а.с.219).

01 грудня 2016 року між ТОВ «Б25» та ОСОБА_1 укладено угоду №01/12/16 на виконання підрядних робіт згідно до пункту 1.1 якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання на свій страх і ризик надавати послуги (виконувати роботи) з перевезення та подачі бетону на відстань на автомобілі Замовника ТАТА LPT 613 державний номер НОМЕР_1 2006 року випуску на об`єктах, де ТОВ «Б25» надає послуги по подачі бетону на відстань. Згідно пункту 3.5 угоди Виконавець( ОСОБА_1 ) зобов`язаний дотримуватись і нести відповідальність за недотримання правил дорожнього руху, норм щодо охорони праці та техніки безпеки під час надання послуг. Строк надання послуг та виконання робіт з дати укладання угоди визначено до 31 грудня 2016 року. (т.3 а.с.222)

Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов`язків.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Водночас відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Таким чином, суд зазначає, що основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

За загальним правилом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спорну, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до правила ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Виходячи із наявних у справі доказів не можливо прийти до висновку про факт прийняття ОСОБА_1 на роботу до ТОВ «Б25» за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, встановити факт роз`яснення відповідачу його прав і обов`язків та проінформування під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

При цьому у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 327 ЦК України).

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільним і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК). Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Таким чином не підлягають вимоги позивачів про стягнення з ТОВ «Б52» та ТОВ «Експрес Бетон» як роботодавців ОСОБА_1 оскільки обставини його працевлаштування вказані в позовах не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_8 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 в частині стягнення з ОСОБА_1 моральну шкоду суд враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких вони зазнали внаслідок втрати чоловіка та батька відповідно. Внаслідок трагедії ОСОБА_2 залишилась без чоловіка та ОСОБА_5 залишився без батька.

Оцінюючи розмір моральної шкоди суд виходить з тяжкості та незворотності наслідків для позивачів, суттєвих вимушених змін в їхньому житті, тяжкості моральних страждань, пов`язаних зі смертю рідної людини.

Тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі по 100 000 грн. кожному, що буде відповідати розміру заподіяної ним моральної шкоди.

Щодо вимог цивільного позову ОСОБА_6 та ОСОБА_3 суд вважає наступне.

У відповідності до положень п. 27.4 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку

Зважаючи на вищевказані положення з ПрАТ «ПЗУ Україна» може бути стягнено витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника у сумі 19200 грн (12 х 1600 грн мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на день настання страхового випадку).

Позивачами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 батьками загиблого ОСОБА_6 пред`явлено вимогу до ПрАТ «ПЗУ Україна» у розмірі 9 155 гривень на спорудження пам`ятника.

На підтвердження понесених витрат із спорудження надгробного пам`ятника позивачами надано до суду накладну№0303 від 03 березня 2018 року на загальну суму 64 000 гривень, яка складається із: - пам`ятник чорний граніт 24 000 гривень; цвітник 1200 гривень; тумба 800 гривень; ваза 600 гривень; підсвічник 1300 гривень, огорожа граніт 24500 гривень; монтування пам`ятнику та огорожі 12000 гривень. Згідно наданої накладної кошти були сплачені ОСОБА_6 .

Виходячи викладеного суд, враховуючи, що витрати на спорудження пам`ятника були понесені ОСОБА_6 суд вважає безпідставними вимоги, щодо їх солідарного стягнення на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .. Разом з тим суд вважає необхідним стягнути з ПрАТ «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_6 в межах страхових лімітів та заявлених позивачами вимог витрати із спорудження пам`ятника у розмірі 9155 гривень.

Вимоги пред`явлені ОСОБА_6 та ОСОБА_3 до ТОВ «Експрес Бетон» та ТОВ «Б25» є безпідставними та необґрунтованими, виходячи із наведених раніше судом обставин.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди суд враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких вони зазнали внаслідок втрати сина, характер немайнових втрат, глибокі душевні страждання, моральні переживання та вважає за можливе стягнути на їх користь з ОСОБА_1 по 100 000 грн. моральної шкоди завданої злочином на кожного..

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню на загальну суму 10187,60 коп., пов`язані з проведенням судових експертиз, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави, як того вимагає ст.124 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Відповідно до положень частини четвертої ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Пислар В.П від 09 грудня 2016 року накладено арешт на; - вантажний автомобіль «ТАТА LPT 613», р/н НОМЕР_1 , належний ТОВ «Експрес Бетон», м. Київ Святошинський район, вул. Світошинська, 34-А, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 видано 31.08.2011 року ВРЕР-9 УДАІ в м. Києві; - автомобіль «ВАЗ-2107», р/н НОМЕР_2 , належний померлому ОСОБА_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 видано 01.06.2010 РЕВ № 7 при УДАІ ГУМВС України в Одеський області який необхідно скасувати .

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Суд не вбачає необхідності в обранні заходів забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу.

Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки 6(місяців) не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У задоволені клопотання адвоката Новака Олексія Олексійовича про застосування акту амністії та звільнення від відбування покарання - відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 заявлений у власних інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ПАТ «ПЗУ Україна», ТОВ «Експрес Бетон», ТОВ «Б25» задовольнити частково:

Стягнути з ПрАТ «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 суму матеріальних збитків завданих в результаті знищення автомобіля ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_2 у розмірі - 29 393(двадцять дев`ять тисяч триста дев`яносто три) гривні 91 копійка та витрати на складання висновку фахівця у розмірі 1500(тисяча п`ятсот) грн.

Стягнути з ПрАТ «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 суму матеріальних збитків завданих в результаті знищення автомобіля ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_2 у розмірі - 29 393(двадцять дев`ять тисяч триста дев`яносто три) гривні 91 копійка та витрати на складання висновку фахівця у розмірі 1500(тисяча п`ятсот) грн.

Стягнути з ПрАТ «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду заподіяну смертю особи у розмірі 9600 (дев`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ПрАТ «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 як законного представника малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 моральну шкоду заподіяну смертю особи у розмірі 9600 (дев`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ПрАТ «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 як законного представника малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у шкоду завдану у зв`язку з втратою годувальника щомісячними платежами по 533,33 гривні починаючи з 06.12.2016 року по досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_8 загальним розміром у розмірі 102 932 (сто дві тисячі дев`ятсот тридцять дві) гривні 69 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду заподіяну смертю особи у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 як законного представника малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 моральну шкоду заподіяну смертю особи у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ПАТ «ПЗУ Україна», ТОВ «Експрес Бетон», ТОВ «Б25» задовольнити частково:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_6 на спорудження пам`ятника в розмірі 9 155 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 , моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок..

..Арешт, накладений 09 грудня 2016 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Пислар В.П. на:

- вантажний автомобіль «ТАТА LPT 613», р/н НОМЕР_1 , належний ТОВ «Експрес Бетон», м. Київ Святошинський район, вул. Світошинська, 34-А, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 видано 31.08.2011 року ВРЕР-9 УДАІ в м. Києві.

- автомобіль «ВАЗ-2107», р/н НОМЕР_2 , належний померлому ОСОБА_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 видано 01.06.2010 РЕВ № 7 при УДАІ ГУМВС України в Одеський області.- скасувати.

Речові докази:

-автомобіль «ВАЗ-2107», р/н НОМЕР_2 , 1987 року випуску, який переданий під зберігальну розписку ОСОБА_2 вважати повернутим власнику;

-вантажний автомобіль «ТАТА LPT 613», р/н НОМЕР_1 , належний ТОВ «Експрес Бетон», м. Київ Святошинський район, вул. Світошинська, 34-А, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 видано 31.08.2011 року ВРЕР-9 УДАІ в м. Києві- повернути власнику;

- куртку, джемпер, майку, джинсові штани, труси, шкарпетки та 1 чобіт передані під зберігальну розписку ОСОБА_2 вважати повернутими власнику;

- свідоцтво про реєстрацію РЕВ № 7 при УДАІ ГУМВС України в Одеський області - знищини.

- подорожні листи з №№221638 по 221649 всього 12 екземплярів без дати - залишити на зберігання в матеріалах справи.

Витрати на залучення експерта, а саме: -на проведення судової автотехнічної експертизи з дослідження стану автомобіля «ТАТА LPT 613», р/н НОМЕР_1 (висновок №5732) вартістю 3095,00 гривень;

- транспортно-трасологічної експертизи обставин наїзду автомобіля «ТАТА LPT 613», р/н НОМЕР_1 на автомобіль «ВАЗ-2107», р/н НОМЕР_2 і його водія (висновок №5733), вартістю 3095,00 гривень;

- комплексної судово-медичної та транспортно трасологічної експертизи ОСОБА_4 (висновок №93/17-1528) вартістю 1998,80 гривень;

- транспортної автотехнічної експертизи обставин наїзду автомобіля автомобіля «ТАТА LPT 613», р/н НОМЕР_1 на автомобіль «ВАЗ-2107», р/н НОМЕР_2 (висновок №17-2597) вартістю 1998,80 гривень,

а всього на загальну суму 10187,60 гривень стягнути з засудженого ОСОБА_1 в повному обсязі на користь держави

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Одеської області через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Н. В.Вінська