Рішення № 99139980, 20.07.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 20.07.2021

Справа № 334/7728/20

Провадження № 2/334/1334/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участю секретаря Єременко А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води),

ВСТАНОВИВ :

29.12.2020 року позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги в розмірі 26 651, 81 грн.

Позов обґрунтований тим, що Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до відповідача є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що постачається до житлового приміщення шляхом транспортування через магістральні теплові мережі та внутрішньо домові розподільчі системи.. Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Система опалення помешкання відповідача є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, від`єднання якої є неможливим, як з юридичної точки зору, так і з технічної сторони.

Послуга з централізованого опалення надавалась відповідачу в межах опалювального сезону, а послуги з централізованого постачання гарячої води - постійно, проте відповідач не виконував обов`язок по оплаті за надану комунальну послугу.

Відповідач не здійснюв оплату за використані послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого утворилась заборгованість за період з жовтня 2015 року по серпень 2019 року в розмірі 26651.81 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. Споживачем за вказаний період було здійснено оплату за надані послуги в розмірі 12 000,00 грн.

Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за період часу з жовтня 2015 р. по серпень 2019 р. в сумі 26 651 ,81 грн., а також витрати позивача по сплаті судового збору.

У судовому засіданні 17.05.2021 року відповідачем було подано пояснення по суті спору, заяву про застосування позовної давності та клопотання про долучення актуальної судової практики. У своїх поясненнях відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з наступних підстав. Відповідач зазначає, що позовні вимоги заявлені за період з жовтня 2015 року по серпень 2019 року, з позовом позивач звернувся лише 29.12.2020 року, тобто з пропуском позовної давності, тому у задоволенні позову слід відмовити. Також, відповідач зазначає, що за період з 01.02.2019 року по 30.08.2019 року за розрахунком позивача було спожито 25.17 м. куб. Згідно акту ФК «Міські теплові мережі» від 16.01.2015 року відповідачем було встановлено лічильник ГВП №2797141 з показами 1215 м. куб. Згідно акту виконаних робіт з виконання вимірювання для метрологічної повірки станом на 29.11.2019 року покази лічильника становлять 1230 м. куб. Таким чином, за період з 16.01.2015 року по 29.11.2019 року було спожито 15 м. куб, що не відповідає розрахунку позивача. При цьому демонтаж лічильника не проводився, пломбування не пошкоджено. У січні 2017 року у лічильника закінчився термін повірки, проте позивач не повідомив відповідача про закінчення строку повірки, натомість з 01.02.2019 року позивач самостійно зняв з обліку лічильник ГВП №2797141 з комерційного обліку та у подальшому здійснював нарахування вартості послуг по місячним нормам споживання. Також, відповідач зауважує, що між сторонами договір не укладався. Відповідач стверджує, що з 1999 року у вказаній квартирі ніхто не проживав, оскільки після пожежі вона була в аварійному стані. Ремонтні роботи проводилися з осені 2014 року до літа 2015 року, з 2016 року по листопад 2020 року у квартирі фактично ніхто не мешкав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач судове засідання не з`явилися, про дату,час і місце судового засідання був повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно довідки філії Концерну «Міські теплові мережі» Дніпровського району особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , оформлений на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , відсутня.

Згідно з п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Квартира відповідача підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.

Позивач у період з жовтня 2015 р. по серпень 2019 р. надавав відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Станом на 01.09.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 26 651, 81 грн з урахуванням усіх проведених оплат відповідачем, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог згідно зі звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено обов`язок відповідача, як споживача послуг позивача, своєчасно укласти з ним договір на постачання теплової енергії, а за ст. 25 вказаного Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року за №630, плата за надані послуги вноситься щомісячно.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність складає 3 роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до розрахунку позивача загальна заборгованість з 01.10.2015 року по 31.08.2019 року складає 26 651, 81 грн. Відповідачем було здійснено оплату послуг 01.06.2018 року у розмірі 5000,00 грн (нарахована сума до оплати у червні 2018 року - 0,00 грн), 01.10.2018 року у розмірі 5000,00 грн (нарахована сума до оплати у жовтні 2018 року - 0,00 грн), 01.07.2019 року у розмірі 2000,00 грн ( нарахована сума до оплати за у червні 2019 року - 124,08 грн). Враховуючи, що відповідачем було проведено оплату послуг у розмірі значно більшому ніж один місячний платіж, вказане свідчить про визнання боргу відповідачем, а тому суд приходить до висновку, що у червні 2018 року, жовтні 2018 року, червні 2019 року строк позовної давності переривався, тому позивачем заявлено позовні вимоги у межах позовної давності.

Пояснення відповідача, що у квартирі з 1999 року по 2020 рік фактично ніхто не мешкав та послугами позивача не користувався, суд не приймає, оскільки вказані обставини не підтверджені жодними доказами.

Прилад обліку, встановлений у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до акту №907 від 16.01.2015 року було прийнято на облік. Згідно копії паспорту на водолічильник періодичність повірки складає 3 роки, остання повірка лічильника проводилася 21.01.2014 року. Вказані документи були подані відповідачем, тому суд приходить до висновку, що вказана інформація була відома відповідачу.

У січні 2017 року у приладу обліку, яким обладнана квартира відповідача закінчився строк повірки. Відповідач стверджує, що позивач не повідомив його про строк проведення періодичної повірки, проте встановити вказані обставини суду не видається можливим за відсутності будь-яких доказів на підтвердження або спростування вказаних обставин.

Оскільки неповірені засоби обліку до експлуатації не допускаються, відповідачем періодична повірка відповідачем протягом майже двох років не здійснювалася, 01.02.2019 зазначений водолічильник у квартири відповідача було знято з абонентського обліку в базі даних позивача.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Відповідно до п. 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630, засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

Відповідно до п. 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання.

Таким чином, у відповідності з діючим законодавством України, нарахування за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 з 01.02.2019 почали здійснюватись згідно встановлених норм та тарифів по кількості зареєстрованих осіб, розмір яких не є предметом розгляду у даному цивільному провадженні.

Відповідно Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02.08.2017 та Постанови НКРЕКП №1344 від 02.11.2017 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг виконала перерахунок вартості тарифів та вилучила з них витрати, пов`язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку, тим самим поклавши обов`язок на власника індивідуального засобу обліку води за власний рахунок здійснювати їх періодичну повірку, обслуговування та ремонт, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Оскільки відповідач як у встановлений строк визначений у паспорті засобу вимірювальної техніки, так і після зняття лічильника з 01.02.2019 з обліку не здійснив повірку лічильника, позивачем було обґрунтовано, у відповідності до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630, здійснено нарахування за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення по кількості зареєстрованих в квартирі осіб без врахування показів лічильника.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню судові витрати, які док ументально підтверджені, пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81,141,280-281, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. 256, 264, 360, 526 ЦК України, ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання»,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за період з 01.10.2015 року по 31.08.2019 року в розмірі 26 651 (двадцять шість тисяч шістсот п`ятдесят одна ) грн 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - концерн «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Філіпова І. М.