Рішення № 99137907, 20.08.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/6024/21

В справі № 760/3678/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» про визнання дій протиправними, усунення перешкод в користуванні майном та стягнення моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом і просить:

-визнати протиправними дії відповідача щодо блокування її індивідуального магнітного ключа до спільного майна - ліфтів будинку АДРЕСА_1 ;

-усунути їй перешкоди у користуванні спільним майном, яке належить їй, як співвласнику багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , на праві спільної власності, шляхом зобов`язання розблокувати індивідуальний магнітний ключ з метою вільного користуватися спільним майном - ліфтами в будинку;

-стягнути з відповідача на її користь компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 50 000, 00 гр.

Посилається в позові на те, що 12 червня 2018 року вона придбала квартиру АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві приватної власності.

З огляду на це вона являється одним із співвласників багатоквартирного будинку.

22 квітня 2019 року в будинку було зареєстровано ОСББ «КВАРТЕТ, 16-В».

В будинку встановлено домофонну систему та здійснено перехід на цифрову систему контролю з метою безпеки його мешканців.

Використовуючи цю систему, ОСББ блокує індивідуальні магнітні ключі (картки, чіпи, брелки) тих співвласників, які мають заборгованість по сплаті внесків, що не дає їм змоги вільно користуватися спільним майном - ліфтами.

12 березня 2020 року протоколом загальних зборів № 2 було затверджено Порядок заходів щодо підтримання фінансової дисципліни в ОСББ, пунктом 2 якого передбачено, що заборгованість зі сплати внесків вивішується на інформаційній дошці із списком квартир та приміщень, що мають заборгованість.

Разом з цим, у пункті 3 згаданого порядку визначено, що власникам, що мають заборгованість, обмежується доступ до використання спільного майна шляхом відключення карт та магнітних ключів пропуску у ліфтах.

Відновлення доступу можливе лише після повної сплати заборгованості та надання правлінню підтверджуючих документів про сплату внесків.

Вказаний порядок голосувався співвласниками фактично наосліп і без обговорення, тобто було оголошено лише те, що голосується документ під такою назвою, однак що включено в зміст цього документу чи які санкції він в передбачає, співвласників повідомлено не було.

29 січня 2021 року її індивідуальний магнітний ключ було заблоковано та обмежено доступ до користування ліфтами в будинку.

Вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що спричинили їй моральну шкоду.

Так, Статутом «ОСББ КВАРТЕТ 16-В» передбачено, що співвласник Об`єднання має право користуватися об`єктами, що перебувають у спільній власності всіх співвласників об`єднання.

В свою чергу Статутом ОСББ не передбачено права на обмеження доступу співвласника до будь-яких приміщень будинку, які перебувають у спільному використанні мешканців вказаного будинку.

Згідно ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та п.п. 8.2, 8.9.3, 9.1 Статуту об`єднання, вищим органом управління об`єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, питання про використання спільного майна.

Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

Згідно п. п. 8.9.3. Статуту Об`єднання до виключної компетенції загальних зборів належать питання про використання спільного майна.

Однак, всупереч викладеному, рішення загальних зборів об`єднання з питань встановлення у будинку домофонної системи не приймалось та протоколом загальних зборів не оформлювалось, що суперечить Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Статуту ОСББ.

Вважає, що оскільки прийняття рішення щодо встановлення в будинку домофонної системи відноситься виключно до компетенції загальних зборів співвласників житлового будинку, то дії відповідача щодо встановлення такої системи, її використання, а тим більше блокування, в даному випадку індивідуального магнітного ключа, є неправомірними.

В зв`язку з вказаними подіями вона пережила та продовжує переживати сильний емоційний стрес у зв`язку із незаконними, зухвалими, упередженими та протиправними діями відповідача.

Вона не має можливості вести нормальний спосіб життя у зв`язку з тим, що її права з боку відповідача грубо порушуються, вона змушена докладати додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права, зокрема звертатися до суду та адвоката, щоб довести неправомірність дій відповідача і тим самим притягнути останнього до встановленої законом відповідальності.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

З рекомендованого повідомлення вбачається, що відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви 09 березня 2021 року.

/ а.с. 47 /

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

29 березня 2021 року представник відповідача подав до суду відзив, у якому проти позову заперечує.

Посилається на те, що зобов`язання позивача в частині повної та своєчасної сплати внесення належних внесків і платежів виникає із норми Закону. Не здійснюючи своєчасну оплату або не в обсязі оплату, вона повинна усвідомлювати ступінь ймовірності настання несприятливих наслідків.

Зазначає, що позивач не мешкає у належній їй на праві власності квартирі, а здає її подобово, оскільки будинок знаходиться у пішій доступності до Південного вокзалу. В будинку буває нечасто і оголошення для проживаючих співвласників просто залишаються поза її увагою.

28 січня 2021 року, отримавши дані по заборгованості серед співвласників багатоквартирного будинку, було прийнято рішення про можливе обмеження користування неплатникам спільним майном будинку: обмеження доступу до системи управління ліфтів через карти та магнітні ключі. При цьому користування сходами пожежного виходу залишається в обов`язковому порядку до повної сплати заборгованості співвласниками.

У зв`язку з погашенням позивачем заборгованості з 12 лютого 2021 року були зняті обмеження на користування спільним майном будинку.

Тобто, позивач сплатою заборгованості визнала правомірність наявної заборгованості та користувалася системою управління ліфтів через карти та магнітні ключі.

Щодо обґрунтування відшкодування моральної шкоди, зазначає, що у позові не вказано, які саме її права, свободи, чи законні інтереси порушені, невизнані або оспорювані, не надано доказів наявності сильного емоційного стресу та його наслідків, не надано належних та допустимих доказів неможливості вести нормальний спосіб життя, оскільки позивач не проживає у квартирі, а також не надано належних та допустимих доказів, які надають можливість встановити чіткий причинно-наслідковий зв`язок між моральною шкодою та певними подіями.

Виходячи з цього, просить відмовити у задоволенні вимог позивача.

18 травня 2021 року позивачем було надано відповідь на відзив, в якому остання зазначає, що нею своєчасно та в повному обсязі сплачуються всі необхідні платежі та внески, про що свідчить в тому числі й лист відповідача від 12 лютого 2021 року за № 120221-01.

Вона навіть не допускала, що в неї утворилася заборгованість по сплаті внесків, оскільки жодного оголошення на інформаційній дошці із списком квартир та приміщень, що мають заборгованість по сплаті внесків,відповідачем розміщено не було.

Вважає, що відповідач навіть не спромігся виконати своє рішення, негайно, без будь-яких попереджень прийняв рішення обмежити її у здійсненні права користування спільним майном шляхом відключення від індивідуального магнітного ключа (катки, чіпу, брелока).

Як з`ясувалася згодом, підгрунтям для обмеження її у здійсненні права користування спільним майном слугувала заборгованість в розмірі 461,00 гр., про яку вона не знала та не здогадувалась, оскільки в установленому порядку не була повідомлена про неї відповідачем.

Зі змісту листа відповідача від 12 лютого 2021 року вбачається, що внаслідок неналагодженої роботи правління ОСББ «Квартет, 16-В», в тому числі й з питань моніторингу та коректності розподілення платежів та внесків, на співвласників перекладається ще й обов`язок надання інформації щодо деталізації перерахованих платежів.

Вважає, що відповідач у своєму відзиві фактично визнав той факт, що обмежив співвласників будинку у здійсненні права користування спільним майном.

Про існування протоколу № 22 від 28 січня 2021 року та про його зміст їй стало відомо тільки 13 травня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами даної справи.

Зміст вказаного протоколу не було доведено до її відома, про що свідчить відсутність підпису на протоколі.

Крім того, вказаний протокол також не був розміщений і на дошці оголошень в холі будинку, що також свідчить про неналежне невиконання відповідачем порядку заходів щодо підтримання фінансової дисципліни та перекладання відповідальності на співвласників будинку.

Вважає, що звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів вже спричиняє для неї стрес та сильні душевні переживання, а тому просить задовольнити позов у повному обсязі.

28 травня 2021 року представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримав свою позицію та просив відмовити у задоволенні вимог позивача.

31 травня 2021 року позивач подала до суду письмові пояснення, в яких свою позицію підтримала та просила задовольнити позов.

Дослідивши матеріали справи, суд пиходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку регулює Закон України « Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

За змістом ст.1 даного Закону співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно з ч.4 ст. 15 Закону співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання, і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до аб. 3 та 9 ч. 9 статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься питання про використання спільного майна та визначення обмежень на користування спільним майном.

Згідно з ч. 1ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що позивач є власником кв. АДРЕСА_2 .

22 квітня 2019 року мешканцями та власниками приміщень даного будинку було створено ОСББ «Квартет, 16-В», членом якого є позивач.

Загальними зборами співвласників від 12 березня 2020 року було затверджено Статут ОСББ.

Відповідно до п. 2.1. Статуту метою створення Об`єднання є належне утримання та використання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, забезпечення захисту прав співвласників та дотримання їх обов`язків, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати платежів, передбачених законодавством та Статутними документами.

Пунктом 5.1.1. Статуту передбачено, що співвласники об`єднання мають право безперешкодно користуватись об`єктами, що перебувають у спільній власності всіх співвласників Об`єднання. Вищеназване право безпосередньо пов`язане з правом власності на квартиру або нежитлове приміщення у житловому будинку і не може бути зупинене чи скасоване без його згоди.

Відповідно до п. 5.2.1 Статуту співвласники об`єднання зобов`язані виконувати вимоги Статуту Об`єднання, рішення статутних органів, прийнятих в межах їх повноважень.

За п. 5.2.6. Статуту співвласники Об`єднання зобов`язані своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату спожитих житлово-комунальних послуг, інших обов`язкових платежів та спільних цільових витрат, вносити платежі на розрахунковий рахунок Об`єднання у розмірі, встановленому Загальними зборами співвласників Об`єднання, з урахуванням реальних витрат.

/ а.с. 8 - 9; 11 - 17 /

Судом встановлено що рішенням загальних зборів ОСББ від 12 березня 2020 року було затверджено Порядок заходів щодо підтримання фінансової дисципліни в ОСББ.

Пунктом 3 Порядку визначено, що з 22 числа поточного місяца власникам, що мають заборгованість, обмежується доступ до використання спільного майна шляхом відключення карт та магнітних ключів пропуску у ліфтах. Відновлення доступу можливе лише після повної сплати заборгованості та надання правлінню підтверджуючих документів про сплату внесків.

Рішенням правління ОСББ`КВАРТЕТ-16» від 28 січня 2021 року було обмежено користування спільним майном багатоквартирного будинку, а саме обмеження доступу до системи управління ліфтів магнітними ключами власниками квартир, які мають заборгованість зі сплати внесків, у тому числі позивачу, як власнику квартири АДРЕСА_2 .

При цьому користування сходами пожежного виходу залишається в обов`язковому порядку до повної сплати заборгованості.

Протоколом № 23 засідання членів правління ОСББ від 12 лютого 2021 року вказані обмеження були зняті в зв`язку із повним погашенням заборгованості за внесками, визначеними загальними зборами співвласників.

/ а.с. 18 - 21, 55 - 58 /

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пунктами 3.4. та 3.5. Статуту ОСББ`КВАРТЕТ-16» визначено, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.

У спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку перебуває спільне майно: приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинків, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, п. 1 ч. 1 ст. 6, п. 5, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов і обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Суд вважає, що рішення правління ОСББ`КВАРТЕТ-16» від 28 січня 2021 року, яким був реалізований Порядок заходів щодо підтримання фінансової дисципліни в ОСББ та обмежений доступ позивача до користування ліфтами будинку, є обмеженням прав співвласників квартир, які мають заборгованість, суперечать нормам ст. ст. 386, 391 ЦК України, та порушують права позивача, як власника квартири та співвласника майна ОСББ.

Суд вважає, що наявність заборгованості зі сплати внесків не є підставою для відмови співвласнику користуватись спільним майном, оскільки ОСББ у встановленому законом порядку має право звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги.

З урахуванням цього суд вважає обґрунтованими твердження позивача в частині протиправності дій відповідача щодо обмеження її прав, як вспіввласника майна та задоволення її вимог у цій частині.

Щодо усунення цих перешкод, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст.15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Тобто, такий спосіб захисту цивільних прав, як припинення дії, яка порушує право, пов`язаний із вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі.

З точки зору закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За змістом ст.ст.386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, її порушені права були поновлені відповідачем 12 лютого 2021 року після сплати нею заборгованості зі сплати внесків.

З урахуванням цього та викладеного вище, поновлення прав позивача до ухвалення рішення в справі, підстави для задоволення вимог у цій частині відсутні.

Суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

В п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров`я; протиправної поведінки щодо членів сім`ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Обов`язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку та вини заподіювача.

При цьому необхідно враховувати, чим підтверджується факт завдання особі моральної шкоди, за яких обставин та якими діями (бездіяльності) вона завдана, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п.5 даної постанови Пленуму обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до ст.ст.76, 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом даних норм закону доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.

Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.

Звертаючись до суду на аналізуючи законодавство, яке регулює порядок та підстави відшкодування моральної шкоди, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що діями відповідача їй завдано моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру.

Суд вважає, що сам по собі факт визнання дій відповідача протиправними таким доказом за відсутності інших, бути не може.

Звертаючись до суду, позивачем не надано будь-яких доказів заподіяння їй моральних страждань поведінкою відповідача в справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок дій відповідача.

Зокрема, відсутні будь-які докази, які б підтверджували пережитий позивачем психологічний стрес, порушення нормального ходу його життя, дискомфорту, посилення душевних страждань, погіршення психологічного стану здоров`я.

Крім того, будь-яким чином позивач не довела розумності та співмірності зазначеного в позові розміру моральної шкоди з урахуванням приведених нею обґрунтувань та обставин її завдання.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, характеризуючи свій стан внаслідок понесених моральних страждань, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до спору сторін.

Крім того, суд також враховує підстави та обставини, за яких відповідачем були допущені порушення її прав.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

У справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік) Європейський суд з прав людини використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

З урахуванням викладеного та приведеного вище суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 15, 16,23, 319, 321, 369, 382, 386, 391, 1167 ЦК України, Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст. ст. 10, 12, 13, 76-82, 209, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КВАРТЕТ, 16-В» / 03035 м.Київ вул. В.Липківського, 16-В, ЄДРПОУ: 42967053 / щодо обмеження доступу ОСОБА_1 / АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 / до використання спільного майна шляхом блокування індивідуального магнітного ключа.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л .А. Шереметьєва