Окрема ухвала № 99136696, 23.08.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

23 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/8575/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Рішенням від 31 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо ненарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України, у якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиконання рішення суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/8575/20 в частині здійснення нарахування підвищення до пенсії в розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам та визначення загальної суми заборгованості за період з 17.07.2018 по 30.06.2021.

В обґрунтування заяви зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області при перерахунку її пенсії на виконання рішення суду у справі № 240/8575/20 неправомірно нараховано розмір підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, замість визначеного у рішенні суду двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), а також здійснено неправильний розрахунок заборгованості з виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за період з 17.07.2018 по 30.06.2021.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшла відповідь на заяву, відповідно до змісту якої просить відмовити у задовленні заяви ОСОБА_1 , так як на його думку управління виконало в повному обсязі рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Вказане судове рішення набрало законної сили 01 травня 2021 року.

З метою примусового виконання вищевказаного рішення суду, позивачу було видано виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкрито виконавче провадження № 65578799.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.06.2021 № 0600-0202-8/43529 вбачається, що ОСОБА_1 , на виконання вищевказаного рішення суду проведено перерахунок пенсії з урахуванням підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, виходячи з розміру двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Відповідно до перерахунку на підставі рішення суду, Відповідачем встановлено у розмірі 3524,00 грн. (1762,00 грн.*2). Виплата належної суми пенсії розпочато здійснювати з липня 2021 року, тому сума заборгованості за період з 17.07.2018 по 30.06.2021, що утворилася внаслідок перерахунку пенсійних виплат за судовим рішенням, становить 125045,16 грн.

Враховуючи те, що відповідачем при перерахунку підвищення до пенсії ОСОБА_1 із липня 2021 року, та визначення суми заборгованості за період з 17.07.2018 по 30.06.2021 , на виконання рішення суду у справі №240/8575/20, взято величину двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), тому відповідно розрахунки здійснені відповідачем є невірними.

Статтею 8 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2021 рік», визначено, що розмір мінімальної заробітної плати установлено з 01.01.2021 по 30.11.2021 становить 6000 гривень. Отже відповідно до рішення суду від 31 березня 2021 року та Закону України «Про Держаний бюджет України на 2021 рік» підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення з липня 2021 року повинна становити 12000 грн. (6000 грн.*2), а не 3524,00 грн. (1762,00 грн.*2), як нараховано відповідачем.

Крім того, відповідач невірно здійснено перерахунок виплат щодо заборгованості за період часу з 17.07.2018 по 30.06.2021 за судовим рішенням, вказавши загальну суму у розмірі 125045,16 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Держаний бюджет України на відповідний рік» розмір мінімальної заробітної плати установлено у розмірі: на 2018 рік - 3723 гривень; на 2019 рік - 4173 гривень; на 2020 рік - з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень; на 2021 рік - з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.

Таким чином, сума заборгованості за 2018 рік, що утворилася внаслідок перерахунку пенсійних виплат за судовим рішенням становить 40592,7 грн. - (серпень (неповний місяць) - 3723 /31 (кількість днів у місяці) * 14 (кількість днів, що підлягають підрахунку) * 2 - 3723/31*14*2=3362,7 грн.; інші місяці: 3723*2*5 = 37230 грн. (дві мінімальні заробітні плати * кількість місяців) 3362,7+37230 = 40592,7 грн.)).

Сума заборгованості за 2019 рік, що утворилася внаслідок перерахунку пенсійних виплат за судовим рішенням становить 100152 грн.

(4173*2*12=100152 грн. (дві мінімальні заробітні плати * кількість місяців).

Сума заборгованості за 2020 рік, що утворилася внаслідок перерахунку пенсійних виплат за судовим рішенням становить 115568 грн.: з 01.01.2020 по 31.08.2020 (4723*2*8 = 75568 грн. (дві мінімальні заробітні плати * кількість місяців); з 01.09. по 31.12. (5000Ч2Ч4 = 40000 грн. (дві мінімальні заробітні плати * кількість місяців); 75568+40000 = 115568 грн.

Сума заборгованості за 2021 рік, що утворилася внаслідок перерахунку пенсійних виплат за судовим рішенням становить 72000 грн.: з 01.01.2021 по 30.06.2021 (6000*2*6=72000 грн. (дві мінімальні заробітні плати * кількість місяців)).

Отже, відповідно до рішення суду від 31 березня 2021 року та Закону України «Про Держаний бюджет України на відповідний календарний рік (2018-2021)» загальна сума заборгованості внаслідок перерахунку за період часу з 17.07.2018 по 30.06.2021 повинна становити 328312,7 гривень (40592,7+ 100152+ 115568+72000 = 328312,7 грн. (сума за 2018+ сума за 2019 + сума 2020 + сума за 2021), а не 125045,16 грн., як нараховано Відповідачем.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем при виконання рішення суду у справі №240/8575/20 невірно здійснено перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , а тому заява позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Ст. 370 КАС України унормовано, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі "Сорінг проти Об`єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень-складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України врегульовано, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

За приписами частин 1,4 -7 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Враховуючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховуючи на виконання рішення суду ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, виходячи з розміру двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), як зазначено в рішенні суду, діяло протиправно, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви шляхом постановлення окремої ухвали, якою також у порядку частин першої, п`ятої статті 249 КАС України необхідно зобов`язати відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.

Керуючись статтями 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли викладеним в ній порушенням закону.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області строк для надання відповіді - тридцять днів з дня надходження окремої ухвали.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г.В. Чернова