Рішення № 99136304, 10.06.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15838/20

Провадження № 2/521/1045/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021року місто Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мирончук Н.В.,

секретаря судового засідання - Юраш К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк-Форвард», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «Банк-Форвард», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказала наступне.

04.06.2020 позивач отримала повідомлення з Приватбанку, з якого вбачалось, що її картка заблокована на підставі виконавчого провадження № 62256992, яке ініційовано за нотаріальним приписом приватного нотаріуса КМНО Кравець О.О. про стягнення коштів, на виконання у приватного виконавця Павелків Т.Л.

Як вказала позивач, 10.06.2020 року вона отримала за № 16/01-16 копію справи виконавчого напису № 1077 від 25.02.2020 року.

Позивач стверджувала, що у документах міститься підписана нею копія заяви від 29.12.2012 року, згідно якої пропонується укласти з нею Договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого відкрити на її ім`я платіжну картку. Також міститься копія Довідки про умови кредитування ПАТ «Банк Руський Стандарт» та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках продукту «Кредит у кишені», що є додатком 1 до Наказу № 469 від 25.07.2012 року. У довідці, в якій міститься підпис позивача, викладена інформація щодо суми кредитного ліміту, термін кредитування та інше.

ОСОБА_1 вказала, що згідно рахунком випискою (заключна) за вих. № 3В10299987 від 29.12.2012 їй пропонується забезпечити наявність 16228, 12 грн. в строк до 27.02.2018 року.

При цьому, як вказала позивач, на 14 аркуші справи нотаріуса міститься незрозумілий список з вказаними ПІБ, словами «заключна вимога», «без повідомлення», адресами та датою 17.12.2019 рік, який не містить: назви, печатки та/або штампу, підпису уповноваженої особи та будь-яких інших реквізитів крім штампу нотаріуса «згідно з оригіналом» та її підпису.

Також, як вказала ОСОБА_1 , кредитний договір № 10299987, від 29.12.2012 року, вона не підписувала, проте підписувала Договір про відкриття картки від 29.12.2012 року, додатком до якого була інформація про умови кредитування, за яким строк дії договору становить 24 місяці, у зв`язку з чим, позивач заперечує про стягнення за період з 30.10.2017 року по 28.01.2018 рік.

Крім того, позивач сказала, що в матеріалах нотаріальної справи відсутні розрахунок заборгованості із зазначенням суми та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості та будь-які підтвердження отримання грошових коштів, а також, будь-яких повідомлень від кредитора, відповідача чи нотаріуса, в тому числі письмової вимоги про усунення порушень боржнику, за своєю адресою вона не отримувала.

На думку позивача, всупереч вимогам законодавства, приватний нотаріус не з`ясував, що відсутні докази безспірності заборгованості за кредитним договором, а тому, посилаючись на ст. ст. 87-88 Закону України «Про нотаріат», вказує, що нотаріус вчиняє виконавчі написи на підставі документів, які свідчать про безспірність заборгованості та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що даний виконавчий напис не підлягає виконанню, у зв`язку з чим звернулася до суду із вказаним позовом.

У відкрите судове засідання позивач не з`явилась, до канцелярії суду надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення (а. с. 108).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином (а. с. 82, 91, 98, 105), причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, до канцелярії суду надала заяву про розгляд справи без її участі (а. с. 85, 103).

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи та надані до суду докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 29.12.2012 року між ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форвард», офіційне найменування якого з 25.07.2018 року змінено на АТ «Банк Форвард», та ОСОБА_1 укладено Договір про надання та використання платіжної картки, відповідно до якого позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 (а. с. 28 - 29).

Також, було підписано Довідку про умови кредитування ПАТ «Банк Руский Стандарт» та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту в рамках продукту «Кредит у кишені», від 28.12.2012 року, відповідно до якого кредитний ліміт становив до 16000 грн та діяв до 24 місяців з можливістю автоматичної пролонгації (а. с. 30)

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Банк Форвард» направив ОСОБА_1 письмову вимогу про те, що по договору № 102999879 від 29.12.2012 року рахунку клієнта № 26251002652728 рахується заборгованість у розмірі 16228,12 грн., її необхідно сплатити до 27.02.2018 року (а. с. 31).

Проте, доказів вручення вимоги, до суду не надано.

Як вбачається з офіційного сайту АТ «Укрпошта», відповідно до: Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), АТ «Укрпошта» інформує щодо переліку населених пунктів Донецької та Луганської областей на/з територію(ї) яких не здійснюється пересилання пошти та перелік відділень поштового зв`язку де послуги поштового зв`язку тимчасово не надаються або надаються з певними обмеженнями.

Перелік населених пунктів Донецької та Луганської областей на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та АТ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти наведені у Додатку № 1.

Зокрема, відповідно до Додатку № 1, АТ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти по м. Донецьк.

Тобто, доказів вручення вимоги ОСОБА_1 матеріали справи не містять, оскільки пересилання пошти по м. Донецьк на час відправлення вимоги АТ «Укрпошта» не здійснюється.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2020 року представник АТ «Банк Форвард» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Ольги Олександрівни із заявою про вчинення виконавчого напису (а. с. 21)

25.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Ольгою Олександрівною було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1077, згідно з яким запропоновано звернути стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 102999879, від 29.12.2012 року, укладеним між нею та ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» (а. с. 20)

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач вказав наявність спору щодо його заборгованості, вчинення виконавчого напису після спливу трьох років позовної давності.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Так, згідно п. 1.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно, на підставі виконавчих написів.

Згідно п. п. 3.1 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ зазначеного Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктом 3.5 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі - Перелік документів).

Пункт 2 Переліку документів «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями» визначає, що для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Отже, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Оскільки у нотаріальному процесі бере участь одна сторона правочину, то нотаріус оцінює документи як докази лише однієї заінтересованої сторони - стягувача, який звернувся до нотаріуса за захистом своїх прав, при цьому, останній повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов`язання та їх безспірність.

Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і, на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Крім цього, суд звертає увагу, що однією з умов, яка має бути наявна в момент вчинення виконавчого напису є те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 3.4. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Як вже було встановлено судом, Договір про надання та використання платіжної картки, відповідно до якого позивачу було відкрито рахунок було підписано ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форвард» 29.12.2012 року, строк дії договору - 24 місяці, тобто, є таким, що настав 30.12.2014 року, а тому звернення відповідачем до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису після 30.12.2017 року, є поза межами трирічного строку.

Отже, відповідачем пропущений встановлений чинним законодавством України трирічний строк для звернення до нотаріуса з вимогою вчинити виконавчий напис. Однак, нотаріусом не було враховано того, що відповідач звернувся до останнього з пропущенням таких строків, та як наслідок було незаконно вчинено виконавчий напис.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та доказів, вивчених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що заборгованість, яка існувала на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, не є безспірною, у зв`язку з чим, виконавчий напис, від 25.02.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Ольгою Олександрівною, зареєстрований в реєстрі за № 1077, належить визнати таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст. 16, 18 ЦК України, ст. ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 76-78, 83, 258- 259, 263 - 265, 268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк-Форвард», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 25 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Ольгою Олександрівною, зареєстрований в реєстрі за № 1077, таким, що не підлягає виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів, з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст. 354-355 ЦПК України.

Суддя: Н.В. Мирончук