Рішення № 99135370, 23.08.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10177/21

Провадження № 2-а/752/296/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 серпня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Машкевич К.В.

при секретарі Ковальської К.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАН №3960723 від 23.03.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та справу про адміністративне правопорушення закрити.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.03.2021 року відносно нього інспектором УПП в м. Києві капралом поліції Шаповаленко І.В. було винесено постанову серії ЕАН №3960723 відповідно до якої позивача визнано винним у порушені правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом без переднього номерного знаку та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, оскільки інспектором не з`ясовано обставин справи, не наведено доказів на яких ґрунтується його висновок про скоєне правопорушення та порушено процедуру розгляду справи.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.04.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

29.06.2021 року від представника позивача надійшла заява про вирішення питання про судові витрати.

05.07.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначив, що інспектор діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП, а отже позов не підлягає задоволенню.

Також від представника відповідача надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.

09.07.2021 року від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат.

20.07.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначив, що на відеодоказах, які були подані позивачем разом з позовною заявою та містяться в матеріалах справи чітко видно, як працівники поліції відверто нехтують гарантованими правами позивача, зокрема в частині права надавати пояснення, права ознайомлюватися з матеріалами справи, право знати за яке правопорушення його притягують до відповідальності.

Справа про адміністративне правопорушення розглядалася за формальної присутності позивача, а тому просив позов задовольнити.

Також від представника позивача надійшли пояснення на заперечення про вирішення питань про судові витрати та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.07.2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.07.2021 року у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи з повідомленням сторін відмовлено.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 23.03.2021 року інспектором УПП в м. Києві капралом поліції Шаповаленко І.В. винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення Серія ЕАН №3960723, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що позивач, керував транспортним засобом без переднього номерного знаку, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 6 ст. 121 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національна поліція).

Згідно ст. 254 КпАП України, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Статтею ст. 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, інспектор УПП в м. Києві капрал поліції Шаповаленко І.В. при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зокрема не було зафіксовано покази свідків, та не зазначено мотивів відхилення інших доказів, на які посилався позивач.

Таким чином, на думку суду, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Доказів відеофіксації або фотофіксації порушення, інспектором УПП в м. Києві капралом поліції Шаповаленко І.В., надано не було.

Отже, виходячи з тексту постанови, обставини, визначені у ст. 33 КУпАП інспектором УПП в м. Києві капралом поліції Шаповаленко І.В. не досліджувались, а отже - до уваги не брались.

Викладене свідчить про порушення прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

При розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним.

Аналогічний висновок викладений у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач (Управління патрульної поліції), відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки із відповідними замірами відстані автомобіля від пішохідного переходу тощо.

Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Вказаного представником відповідача не спростовано.

Таким чином, при винесенні постанови від 23.03.2021 року посадова особа патрульної поліції у м. Києві припустилась порушень порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про скасування постанови серії ЕАН №3960723 від 23.03.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 6 ст. 121 КУпАП.

При цьому, відповідно до норм КАС України, суд не наділений повноваженнями закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Вказані процесуальні дії відносяться до компетенції органу, який розглянув справу. Судом має досліджуватись лише питання законності постанови посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 200/14811/16-а.

Позивач просив також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПП судовий збір в сумі 454,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 19800,00 грн., на що слід зазначити наступне.

Згідно ст. 134 КАС України - за результатами розгляду справи виграти на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).

Таким чином, слід зазначити, що розподіл між сторонами разом із іншими судовими витратами визначається за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 132 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини четвертої статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23- рп/2009 у справі № 1-23/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано ордер серії ВМ №1015168, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ №000613, розмір адвокатського гонорару за договором про надання правничої допомоги, рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, акт №1 приймання-передачі (правничої) допомоги за договором про надання правової (правничої) допомоги від 26.03.2021 року.

Відповідно до позиції висловленої у постанові КАС ВС від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином розрахунок суми на правову допомогу у розмірі 19 800 (грн. 00 коп. є неспівмірним з наступних підстав: складністю справи, оскільки справа роглядалась за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; співмірністю захисту порушених прав та розміром витрат на їх відновлення в суді, а саме предметом оскарження є постанова, щодо притягнення до адміністративної відповідальності та стягнення штрафу в розмірі 850,00 грн., а витрати на правничу допомогу щодо звернення до суду за її оскарження нараховані в розмірі 19800,00 грн., що не є співмірним.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постанові від 11.06.2020 по справі №821/227/17.

При цьому, оскільки позивач дійсно скористався правовою допомогою, враховуючи малозначність справи та витрати, які б були понесені позивачем при сплаті штрафу, з урахуванням заяви про розподіл судових витрат та заперечення на них, обсяг наданих обома сторонами письмових пояснень, суд вважає за доцільне стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Також, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 454,00 грн.

Керуючись статтями 121, 251, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 49, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 192, 193, 194, 199, 202, 203, 204, 205, 211, 224, 225, 227, 229, 241, 242, 243, 244, 246, 250, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН №3960723 від 23.03.2021 року винесену інспектором УПП в м. Києві капралом поліції Шаповаленко Іриною Володимирівною про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 454,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя