Рішення № 99134559, 17.08.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.08.2021

Справа № 334/5374/21

Провадження № 2-а/334/101/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участі секретаря Єременко А. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Усенко А .В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: інспектор Управління патрульної поліції в Запорізькій області Дробний Артур Георгійович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому зазначає, що постановою серія ЄАО №4511477 від 20.07.2021 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Згідно постанови водій керував транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п. 2.9.в ПДР. Позивач зазначає, що 20.07.2021 він рухався на автомобілі «RENAULT LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на момент виїзду був у справному стані, що підтверджується актом прийому - передачі авто від попереднього водія від 19.07.2021 року. В момент зупинки транспортного засобу освітлення номерного знаку не працювало, лампочка, яка освітлює номерний знак перегоріла в момент руху, проте позивач не міг цього помітити у дорозі. Позивач на місці повідомляв поліцейському, що він з технічних причин не можу усунути несправність, проте його слова були проігноровані, третя особа по відношенню до позивача діяла незаконно та упереджено.

Крім того, позивач звертає увагу, що поліцейським не було об`єктивно з`ясовано обставини справи, не надано до постанови доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, у порушення ст. 268 КУпАП позивачу не було роз`яснено прав та обов`язків, проігноровано клопотання щодо отримання правової допомоги, не надано можливості письмово надати свої пояснення.

09.08.2021 року позивачем було подано уточнений адміністративний позов, надано докази його направлення відповідачу та третій особі.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі, просили задовольнити, судові витрати покласти на відповідача. Позивач пояснив, що він працює у ТОВ «БОЛТ.ЮА» таксистом. 19.07.2021 року він за актом прийому - передачі отримав від попереднього водія автомобіль «RENAULT LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був у справному стані, та розпочав роботу. Близько 02 год. 00 хв. по вул. Гагаріна його зупинив поліцейський та повідомив, що у нього не освітлений задній номер. Позивач намагався пояснити, що лампочка перегоріла в дорозі та усунути несправність на місці не має технічної можливості. Поліцейський не роз`яснив йому його права, не надав можливості викликати адвоката, мотивуючи тим, що в нього не має часу чекати.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд прийшов до наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕАО №4511477 від 20.07.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Згідно постанови 20.07.2021 року о 01 год. 39 хв. в м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 10 водій керував транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, чим порушив вимоги п. 2.9. в Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Відповідно до п. 2.9 в Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений ( у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості).

Згідно п. 31.5 Правил дорожнього руху у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Відповідно до копії акту приймання-передачі транспортного засобу «RENAULT LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 від 19.07.2021 року (13.53 год), ОСОБА_1 прийняв автомобіль у справному стані. За таких обставин, освітлення над номерним знаком зникло під час руху транспортного засобу.

Позивач стверджує, що вказані обставини він повідомив поліцейському, а також надав пояснення, що усунути несправність на місці не має технічної можливості.

Так, статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016р. у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Не дивлячись на зазначене, відповідачем жодних документів щодо законності їх дій до суду не надано.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

Приписами статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п.5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Отже, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП, а тому містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, а також відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі «Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП в повній мірі.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення.

Позивач зазначає про те, що він Правил дорожнього руху не порушував. В свою чергу, будь - яких належних доказів, які б свідчили про інше, відповідачем суду не надано, а в матеріалах справи як доказ наявна лише постанова, яка є предметом оскарження.

Крім того, не надано ні фото, ні відеозапис який би підтверджував законність винесення постанови та оформлення матеріалів на місці події, який міг би підтвердити чи спростувати доводи позивача з приводу дотримання працівниками поліції вимог законодавства щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що позивач заперечуючи факт вчинення ним вищезазначеного правопорушення зазначив, що на момент виїзду на роботу транспортний засіб був у справному стані, лампочка перегоріла у процесі руху автомобіля, тому відсутня його вина у вчиненні адміністративного правопорушення.

Жодних доказів, які б спростували вказане, чи обґрунтували законність винесення постанови, підтверджуючи обставини у ній зазначені, до суду відповідачем не подано.

Таким чином, суд вважає, що не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 6 ст. 121 КУпАП.

На думку суду, поліцейський діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, однак не з`ясував при розгляді справи про адміністративне правопорушення усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що свідчить про незаконність прийнятої ним постанови.

Тобто, працівником поліції, який діяв від імені відповідача не з`ясовано всіх обставин відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, не подано до суду доказів, які підтверджують факт вчинення правопорушення позивачем, а тому спростувати пояснення позивача немає можливості, і таким чином будь-які сумніви з приводу наявності вини особи трактуються на користь цієї особи.

Враховуючи, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП відносно позивача - закриттю, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 454,00 грн, який підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивачем було заявлено клопотання про відшкодування судових витрат, які у тому числі складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно наданої копії акту здачі - прийняття наданих послуг позивачу була надана адвокатом Усенко А. В. наступна правова допомога:

1.ознайомлення з матеріалами справи та консультація - 750 грн ( 1 година)

2.складання адміністративного позову - 1500,00 грн (2 години)

3.участь адвоката у судовому засіданні - 1500,00 грн (2 години).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності, оскільки сума штрафу складає лише 850 грн., тому зазначена сума судових витрат на правову допомогу в розмірі 3 750,00 грн є безпідставною.

Керуючись ст.ст. 77, 134, 241-246, 257, 262, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: інспектор Управління патрульної поліції в Запорізькій області Дробний Артур Георгійович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову серія ЄАО №4511477 від 20.07.2021 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн відносно ОСОБА_1 , яка винесена старшим сержантом поліції УПП в Запорізькій області Дробним Артуром Георгійовичем.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96.

Суддя: Філіпова І. М.