Ухвала суду № 99134014, 19.08.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0418/3673/2012

Провадження № 6/0203/131/2021

УХВАЛА

19 серпня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Ханієвої Ф.М.,

з участі секретаря судового засідання – Мурадли Ф.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» про заміну сторони виконавчого провадження в цивільній справі № 0418/3673/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» з заявою про заміну сторони виконавчого провадження в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своєї заяви товариство зазначило, що у провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. 25.10.2012 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська по справі № 0418/3673/2012 було ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 10740,72грн. В Автоматизованій системі виконавчих проваджень інформація щодо відкритих виконавчих проваджень про стягнення з відповідача на користь АТ «Дельта Банк» відсутня.

За поясненнями заявника, 23.04.2020 року вони за договором про відступлення прав вимоги набули право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №004-03165-200807 від 20.08.2007р.

Таким чином, новим кредитором відносно боржника перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», за виконавчим листом № 0418/3673/2012 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», у зв`язку із чим постала потреба у заміні сторони виконавчого провадження, а саме: у заміні стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника – ТОВ «ФК «Паріс».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 червня 2021 року, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» про заміну сторони виконавчого провадження була розподілена головуючому судді Ханієвій Ф.М.

Ухвалою суду від 18 червня 2021 року було прийнято до провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» про заміну сторони виконавчого провадження, призначено заяву до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання учасники справи та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви.

Заявник разом із заявою про заміну сторони виконавчого провадження надав суду клопотання про розгляд заяви без його участі, інші учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

З урахуванням положень ч. 3, ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України, ст. 442 ЦПК України, суд розглянув заяву про заміну сторони виконавчого провадження без участі учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши доводи заявника, зазначені ним у заяві про заміну сторони виконавчого провадження, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши заяву та додані до неї матеріали, проаналізувавши норми ЦПК України, доходить наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 серпня 2007 року між ТОВ «КБ «Дельта», як кредитодавцем, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір №004-03165-200807 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки. За умовами даного договору позичальник отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 30000 гривень із встановленим на день укладення договору лімітом кредитної лінії на рахунку в розмірі 3000 гривень, зобов`язавшись повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією договору із додатками до нього (а.с.5-8, 13-14).

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (суддя – Маймур Ф.Ф.) від 25 жовтня 2012 року (справа № 0418/3673/2012) було вирішено стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за договором на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки №004-03165-200807 від 20 серпня 2007 року в розмірі 10526,12 гривень та судові витрати у справі в розмірі 214,6 гривень, а всього – 10740,72 гривень (а.с.42-43).

Рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили.

23.01.2013 року представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» отримала виконавчий лист.

У ході судового розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні судом було встановлено, що 23 квітня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та заявником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» було укладено договір про відступлення прав вимоги №2230/К, за яким останній набув права вимоги, зокрема за кредитним договором від 20.08.2007 року №004-03165-200807 (а.с.48-51).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (кредитора) у правовідносинах, що виникли, в тому числі між сторонами за кредитним договором №004-03165-200807 від 20 серпня 2007 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», до виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, відносяться виконавчі листи, що видаються судами.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Верховний Суд України у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 дійшов висновку, що виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Також згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у вказаній вище постанові, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні – це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям попередника після ухвалення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, у тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2018 року (справа № 2-4923/11, провадження № 61-1003св18).

Отже, за змістом ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття кредитора у зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року, справа № 2-а-3494/11, викладений правовий висновок, відповідно до якого заміна сторони чи третьої особи у спірних правовідносинах (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», Європейський суд з прав людини проголосив, що право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якої зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що з 23 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Паріс» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором №004-03165-200807 від 20 серпня 2007 року у цивільній справі 0418/3673/2012 суд доходить висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» про заміну сторони у виконавчому провадженні (стягувача) у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258 – 260, 442 ЦПК України, суд,

Ухвалив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» про заміну сторони виконавчого провадження в цивільній справі № 0418/3673/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Замінити сторону виконавчого провадження (стягувача) у цивільній справі № 0418/3673/2012, а саме: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) на його правонаступника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (місцезнаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 77А, код ЄДРПОУ 38962392).

Копію цієї ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

У відповідності до підпункту 15.5 частини 1 Розділу VII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Ф.М. Ханієва