Рішення № 99133801, 20.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року м. Київ № 240/6714/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0135 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Обставини справи:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А0135 (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити позивачу перерахунок (донарахування) та виплати різниці одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину А0135 нарахувати та виплатити позивачу різницю одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Військовою частиною А0135 при звільненні з військової служби ОСОБА_1 було здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, проте, не враховано під час її виплати не було проведено нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив у справі.

Відповідач - Військова частина А0135 скористалася своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та 30.06.2020 року подала відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року передано дану справу за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2020 року прийнято до свого провадження дану справу та розпочато повторно розгляд справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Обставини, встановлені судом:

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, проходив військову службу у Військовій частині А0135 на посаді заступника начальника відділу застосування авіації центру авіації та протиповітряної оборони Військової частини А0135.

Наказом Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №442 від 03.09.2019, позивач звільнений у запас.

Наказом командира Військової частини А0135 (по стройовій частині) №215 від 30.09.2019, ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення, з подальшим зарахуванням на військовий облік до Солом`янського РВК м. Києва з 30.09.2019 року.

Після звільнення з військової служби, позивачу здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, проте, не враховано під час її виплати не було проведено нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення.

26.02.2020 року позивач звернувся до командира Військової частини А0135 із заявою, в якій просив виплатити позивачу різницю одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Між тим, як зазначає позивач, станом на момент звернення з даним позовом до суду, відповіді від Військової частини А0135 не надходило, виплата різниці одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення, відповідачем не здійснена.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виплати різниці вказаної одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (надалі - Закон № 2011-ХІІ), Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (надалі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078).

Усі нормативно-правові акти в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Україна як соціальна, правова держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також право на належні умови праці, своєчасне отримання винагороди (стаття 1, частини перша, друга, четверта, сьома статті 43 Конституції України).

Згідно із ч. 1 ст.2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

У свою чергу, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон № 1282-ХІІ.

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 Закону № 1282-ХІІ грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком № 1078.

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, стипендії, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 Порядку №1078.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Також, суд зазначає, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання індексації грошового забезпечення, зазначене підтверджується виплатою останньому такої індексації за 2019 рік в повному обсязі, що підтверджується копією грошового атестату, який міститься в матеріалах справи.

Усі інші посилання відповідача не можуть бути підставою для відмови виплати належних коштів, адже індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

Таким чином, суд доходить висновку, що Військова частина А0135 зобов`язана здійснити виплату різниці одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні з військової служби, виходячи з 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Отже, дії відповідача щодо невиплати різниці одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні з військової служби, виходячи з 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення є протиправною, а тому існує необхідність для належного захисту прав та законних інтересів позивача зобов`язати Військову частину А0135, оскільки саме вона є органом з якого позивача звільнено, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення, без урахування місяців за які вже вказана виплата була здійснена.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

При цьому, судом враховуються висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Каіч та інші проти Хорватії», в якому ЄСПЛ зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, у рішенні від 01.06.2006 р. по справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає суду підстави для висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог, згідно з вимогами статті 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Разом з тим, під час подання даної позовної заяви позивачем не було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., у зв`язку з тим, що останній звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, наявні законні підстави для стягнення судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з Військової частини А0135 на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0135 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Визнати протиправними дії Військової частини А0135 щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок (донарахування) та виплати різниці одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення.

3. Зобов`язати Військову частину А0135 (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 14302466) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) різницю одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення, без урахування місяців за які вже вказана виплата була здійснена.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А0135 (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 14302466) шляхом їх безспірного списання судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва (отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н, 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313181206084026007, код класифікації доходів бюджету 22030101).

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда