Рішення № 99133728, 19.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2021 року м. Київ № 640/16438/21

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатрансбуд» до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатрансбуд» (далі також - ТОВ «Альфатрансбуд», позивач) до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі також - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27 квітня 2020 року № 240479 (далі також - оскаржувана постанова).

Ухвалою суду від 30 червня 2021 року було відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 30 червня 2021 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України)

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваної постанови з огляду на те, що позивач не перебував у статусі автомобільного перевізника у межах правовідносин, у зв`язку з якими до нього було застосовано адміністративно-господарський штраф, оскільки транспортування товару здійснювала третя особа, водій якої фактично здійснював перевезення, порушення нормативного регулювання якого і стало підставою для застосування штрафу.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у наданому суду відзиві наголошує на обґрунтованості прийнятої ним оскаржуваної постанови з огляду на її відповідність вимогам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2021 року інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на а/д М14 Одеса Мелітополь Новоазовськ 203 км + 500 м проведено перевірку транспортного засобу Man TGA 18480, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом Schmitz S 01, номерний знак НОМЕР_2 , які згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 належить ТОВ «Альфатрансбуд», який перебував під керуванням водія ОСОБА_1 щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами даної перевірки встановлено перевищення визначених законодавством нормативно-вагових параметрів, а саме: осьові навантаження: нормативно допустиме 11 тонн, фактичне 6,95 тонн, нормативно допустиме 11 тонн, фактичне 10,85 тонн, нормативно допустиме 24 тонни, фактичне 25, 2 тонн, внаслідок чого складено акт №035269 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 24 березня 2021 року.

Постановою Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 27 квітня 2021 року № 20479 до ТОВ «Альфатрансбуд» на підставі абз. 14 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8, 500 грн. (т. 1 а.с.22).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з ч. 14 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзац 14 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В той же час, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як вже зазначалось, уповноваженими особами відповідача під час проведення 24 березня 2021 року перевірки на М14 Одеса Мелітополь Новоазовськ 203 км + 500 м було виявлено надання послуг з внутрішніх перевезень вантажу з використанням транспортного засобу (Man TGA 18480, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом Schmitz S 01, номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Альфатрансбуд») з перевищенням вагових параметрів перевізником, а саме: навантаження на строєну вісь склало 25,2 т при нормативно допустимому 24 т. з перевищенням параметрів від нормативу 5, 00%.

За результатами розгляду матеріалів було винесено оскаржувану постанову про застосування фінансових санкцій у вигляді адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8 500, 00 грн.

Так, Законом України «Про автомобільний транспорт» визначено засади організації та діяльності автомобільного транспорту. Ним врегульовано відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Пунктом 31 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, передбачено, що за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Водночас, матеріалами справи встановлено, що позивач є власником транспортного засобу.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 20321043 від 24 березня 2021 року замовником та вантажовідправником виступає ТОВ «АДМ ЮКРЕЙН», автомобільним перевізником - ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ», водій ОСОБА_1 , автомобіль МАН НОМЕР_1 .

Частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що суб`єктом відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є автомобільний перевізник, тобто, в розумінні вимог статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Отже, виходячи з проаналізованих норм права та встановлених обставин справи, суд не погоджується з доводами відповідача про правомірність оскаржуваної постанови, оскільки, ТОВ «Альфатрансбуд» у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 14 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Наведена правова позиція підтверджена і практикою Верховного Суду, сформованою при розгляді справи № 806/1450/16 (постанова від 09 серпня 2019 року).

Крім того, суд зазначає, що процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (далі також - Порядок 879).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль - це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку № 879).

Згідно із пунктом 12 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Після проведення 24 березня 2021 року габаритно-вагового контролю була видана довідка № 040462 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (т. 1 а.с. 14) не підписана оператором вагового комплексу із зазначенням його прізвища та ініціалів, а також не скріплена печаткою.

З наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2079/М від 29 жовтня 2020 року (т. 1 а.с. 23), чинного до 29 жовтня 2021 року вбачається, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ EN 45501:2007 та паспорту ваг та містить наступні вимоги до метрологічних характеристик і значення метрологічних характеристик - Max = 20000 кг, Min = 500 кг, е = 50 кг, d = 20 кг.

У той час, як вимірювання здійснювалось відносно транспортного засобу повною самою 43 тонни, що перевищує максимально допустиме значення засобу вимірювальної техніки.

Наведене у сукупності свідчить про порушення процедури здійснення габаритно-вагового контролю, яке мало місце 24 березня 2021 року відносно транспортного засобу Man TGA 18480, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом Schmitz S 01, номерний знак НОМЕР_2 та ненадання суду належних та допустимих доказів, які підтверджують порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, внаслідок чого до нього було застосовано адміністративно-господарський штраф.

Таким чином, підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови від 27 квітня 2020 року № 240479 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8 500, 00 грн.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної постанови на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вона не відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому наявні підстави для визнання її протиправним та скасування в судовому порядку.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатрансбуд» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 114; код ЄДРПОУ 41699321) до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (03083, місто Київ, проспект Науки, будинок 57; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27 квітня 2020 року № 240479.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатрансбуд» понесені останнім судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя П.В. Вовк